Рішення № 96991693, 14.05.2021, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/107/21

Провадження № 2/324/300/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кацаренко І.О.

за участю секретаря судового засідання Божко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Пологи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» у січні 2021 року звернулося до ОСОБА_1 з зазначеним позовом до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 (далі за текстом – відповідач) звернулася до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом – позивач; банк; АТ КБ «ПриватБанк») з метою отримання банківських послуг та підписала заяву №б/н 19 листопада 2013 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 3700,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Позивач зазначив у позові, що свої зобов`язання перед ОСОБА_1 банк виконав, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, але у процесі користування кредитним рахунком вона не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 30 листопада 2020 року має заборгованість перед позивачем у розмірі 15167,09 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 11156,97 грн., в т.ч. заборгованості за поточним тілом кредиту в сумі 0,00 грн.; заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 11156,97 грн., заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 0,00 грн.; заборгованості за простроченими відсотками в сумі 0,00 грн.; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України в сумі 4010,12 грн.; нарахованої пені в сумі 0,00 грн.; нарахованої комісії в сумі 0,00 грн.

При цьому позивач звертає увагу суду, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 11156,97 грн., яка складається з наступного: заборгованості за тілом кредиту у сумі 11156,97 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача на користь Банку, а також просить стягнути 2102,00 грн. судового збору.

Відповідач ОСОБА_1 на електронну адресу суду 22 березня 2021 року надіслала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги не визнає, бо вважає їх незаконними та не обґрунтованими. Так, за твердженнями відповідача, всупереч вимог ст.82 ЦПК України позивач не надав суду належних та допустимих доказів на ствердження своїх позовних вимог, зокрема, докази розрахунку розміру заборгованості по кредиту, відсотках. Відсутні первісні бухгалтерські документи, котрі б стверджували факт видачі їй грошових коштів, розмір заборгованості. Банк не надав кредитний договір. Також не надано документи, які б передбачали розмір процентної ставки, розмір пені та комісії. Свої вимоги Банк мотивує тим, що 19 листопада 2013 року між сторонами укладено кредитний договір б/н з початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. В подальшому ліміт в односторонньому порядку збільшено до 3700 грн. Доказів збільшення кредитного ліміту не надано. Як підставу своїх вимог банк покликається на підписання нею анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. В позові не вказано, під які проценти видані кошти, коли та в яких сумах видавався кредит. Не визначено, коли відбулося прострочення. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять ні дат, ні підписів, ні печатки. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У заяві позичальника від 19 листопада 2013 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Невідомо, з чого виходив банк, здійснюючи нарахування відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій (пені, штрафних санкцій).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28 січня 2013 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу на ствердження цих обставин.

Роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в у&юви та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Огляд сайту лише дозволить побачити, які Правила є наявні, а не ті, з якими її мав ознайомлювати позивач. Окрім того, в анкеті-заявці не вказано, яку саме карту їй видали. А з наданого банком Витягу з Тарифів вбачається, що до різних карт застосовуються різні тарифи.

Всупереч вимог ст.1056-1 ЦК України позивач в односторонньому порядку змінював відсоткову ставку в сторону збільшення (з 01 вересня 2014 року вона становить 32,4%, а з 01 квітня 2015 року - 42%). Відсоткової ставки на прострочену суму боргу в анкеті взагалі не передбачено. Також не передбачено нарахування пені, штрафів. Позивач не зазначає, якими пунктами анкети це передбачено. Банк не направляв повідомлень про підвищення ставки. Згідно банківської виписки банк знімав кошти за страхування кредитного ліміту. Однак, в анкеті не передбачено сплату коштів за страхування кредитного ліміту.

Згідно статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Вона заявляє суду про застосування позовної давності.

З посиланням на ст.ст.267, 526, 549, 551, 626, 628, 638, 1048-1050, 1054-1055, 1056-1 ЦК України ОСОБА_1 просить суд відмовити в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до неї, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості відмовити за безпідставністю, необгрунтованістю позовних вимог та спливом позовної давності.

В свою чергу, представник позивача ОСОБА_2 надіслала до суду відповідь на відзив, в якій просила суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі та, зокрема, зазначила, що Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку (п.п.1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов). Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua:https://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та Правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом у заяві про приєднання. Отже, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами, що розташовані на офіційному сайті банку (www.privatbank.ua), складають договір про надання банківських послуг, на підставі чого відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (п.п.1.1.1.90, 2.1.1.11 Умов), ключем до карткового рахунку є пластикова картка (п.1.1.1.62 Умов), яку отримала відповідач та мобільний телефон, який вказала відповідач (п.1.1.1.15 та п. 1.1.1.16 Умов) у заяві. Таким чином, банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема, за допомогою картки та фінансового телефону, на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП – пароль.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 19 листопада 2013 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. З копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що «Я згоден(на) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився(лась) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...». Також до матеріалів позовної заяви долучено довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 30% на рік, вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. До суду також надано виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а, отже, й отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, то позивач частково сплачувала заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання відповідачем кредитного рахунку починаючи з 03 грудня 2013 року, а саме: зняття готівки у банкоматах, наприклад: 10 січня 2014 року зняття готівки в банкоматі 1600 грн.; поповнення кредитного рахунку, наприклад: 18 квітня 2015 року переказ з карти ПриватБанку через додаток Приват24, відправник: ОСОБА_3 .00 CR».

Також у відповіді на відзив представник позивача зазначив, що в заяві-анкеті клієнта, зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак умовами договору зазначено (п.2.1.1.2.3), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Пунком 2.1.2.2.4 встановлено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту-як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через POS-термінал торгової точки), а саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняттям коштів з карткового рахунку є виписка. У зв`язку з цим, обставина, на які відповідач посилається у своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги Банку підлягають в повному обсязі. Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційний документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. Із виписки вбачається, що відповідач знімала кредитні кошти, потім частково погашала заборгованість за договором і знову користувалася кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договороу, а тому її твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Тоже, строк перевипущеної картки до останнього дня 05/21. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідач 31 січня 2021 року-до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Крім того, згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належнм чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та знав свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідач про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування не має прийматися судом до уваги. На даний час відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитни договором не виконала.

Враховуючи викладене представник позивача за довіреністю Меркулова В.В. просить суд задовольнити вимоги банку в повному обсязі.

Представник позивача Нечет О.О., який діє на підставі довіреності, у судове засідання надав письмову заяву, в якій просить розглянути справу за позовм АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , призначену на 14 травня 2021 року, без його участі, позовні вимоги Банку підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити. Необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ КБ «ПриватБанк» відсутні.

Відповідач ОСОБА_1 також у судове засідання не з`явилася, але звернулася до суду з заявою, в якій просить розглянути справу без її участі та без участі її представника адвоката Ярмольчука В.С. Просить ухвалити рішення, яким в позові АТ КБ «ПриватБанк» до неї, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості відмовити за безпідставністю, необґрунтованістю позовних вимог та спливом позовної давності.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем, невизнання позову відповідачем та її представником, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ст.ст.12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з витягом із статуту позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»; довідкою з ЄДРПОУ та банківською ліцензією підтверджується, що він є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій.

Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повноваження позивача щодо надання послуг кредитування підтверджуються відомостями, що містяться у витягу з ЄДРПОУ за ідентифікаційним кодом 14360570, Банківській ліцензії №22 від 05 жовтня 2011 року, Статуті Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №594 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №712 від 14 серпня 2019 року).

Судом встановлено, що 19 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідач ОСОБА_1 засвідчила підписом свою згоду на те, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомилась та погодилась з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді.

До вказаної анкети-заяви банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку - ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, які відповідачем не підписані.

Згідно довідки, наданої позивачем, за кредитним договором б\н ОСОБА_1 отримала дві кредитні картки 19 листопада 2013 року № НОМЕР_1 строком дії до 04/17, 26 травня 2017 року № НОМЕР_2 строком дії до 05/21.

Згідно з наданим банком розрахунком відповідач ОСОБА_1 станом на 30 листопада 2020 року має заборгованість перед позивачем у розмірі 15167,09 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 11156,97 грн. в т.ч. заборгованості за поточним тілом кредиту у сумі 0,00 грн.; заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 11156,97 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 0,00 грн.; заборгованості за простроченими відсотками у сумі 0,00 грн.; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України в сумі 4010,12 грн.; нарахованої пені у сумі 0,00 грн.; нарахованої комісії у сумі 0,00 грн.

Але оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, позивач просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь Банку 11156,98 грн. заборгованості за кредитом і понесені судові витрати.

Крім того згідно з наданим банком розрахунком відповідач ОСОБА_1 19 вересня 2019 року внесла суму коштів на погашення заборгованості у розмірі 1130,00 грн. Строк дії перевипущеної карти до 05/21 року.

Позивачем надано належні докази на підтвердження обставин щодо надання кредитних коштів відповідачу, а також, що у період з 19 листопада 2013 року відповідачка користувалась зазначеним картковим рахунком. Факту отримання грошових коштів від банку за вищезазначеним кредитним договором у цій справі відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

До позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» долучено витяг з Умов та правил надання банківських послуг. При цьому, зазначений витяг не підписаний відповідачем, а отже відсутні підстави стверджувати, що саме такі умови діяли на час укладення договору, та, відповідно, були надані ОСОБА_1 для ознайомлення, тобто погоджені сторонами.

Крім того, позивачем наданий витяг з тарифів, який містить умови користування кредитними коштами за різними видами тарифів, а саме: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold», а в анкеті-заяві, яка підписана відповідачем взагалі не зазначено, яку саме платіжну картку «Універсальна» виявила бажання оформити на своє ім`я ОСОБА_1 . Наданий Витяг з Тарифів також не підписаний відповідачем.

Відтак, в даному випадку не можливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів (довідку) та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (постанова Палати від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження №14-131цс19) визначено, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно із ст.81 ч.6 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідачка фактично отримала та використовувала кошти, надані банком на кредитну картку, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача фактично використаної суми кредитних коштів.

Так, судом встановлено, що відповідно до наданої позивачем виписки за договором фактична сума витрат клієнтом (відповідачем) коштів позивача складає 26558,00 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.

Якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, є наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення в примусовому порядку з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 11156,97 грн, яка склалася станом на 30 листопада 2020 року.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про огляд веб-сайту АТ КБ «ПриватБанк» за посиланням «https://privatbank.ua/terms «Архів договорів», більше, сторінка №9, повний текст за посиланням «Повний договір (актуальний на 01 вересня 2014 року)», розділ 2.1.1 знаходиться на сторінках 212-229 повного договору», суд приймає до уваги вищенаведене, а також те, що наявність Умов та правил надання банківських послуг на веб-сайті позивача не є спірним та відповідачем не заперечується.

Разом з тим, наявність Умов та правил надання банківських послуг на веб-сайті позивача у поточний час, зокрема, архівних версій договору за наведеною позивачем редакцією, не є доказом обізнаності відповідача про зміст цих умов на час підписання анкети-заяви б/н від 11 червня 2015 року, отже, огляд веб-сайту АТ КБ «ПриватБанк» судом в порядку ч.7 ст.85 ЦПК України не може призвести до встановлення обставин (фактів), якими позивач обґрунтовує позовні вимоги та які мають значення для вирішення справи, у розумінні ст.ст.76, 81 ЦПК України, тому в задоволенні зазначеного клопотання слід відмовити за безпідставністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягненню з відповідача підлягає сплачена сума судового збору в розмірі 2102,00 грн., оскільки з матеріалів справи судом встановлено, що відповідач не має пільг щодо сплати судового збору, передбачених ст.5 Закону України «Про судовий збір».

При цьому судом з аналізу розрахунку заборгованості, доданого до позову Банком, судом встановлено, що остання сума коштів, внесена клієнтом на погашення заборгованості, здійснена ОСОБА_1 19 вересня 2019 року в сумі 1130,00 грн., строк дії перевипущеної карти до 05/21 року, позов надійшов до суду 21 січня 2021 року, у зв`язку з чим суд не знаходить підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_1 у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 належить стягнути на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 19 листопда 2013 року в сумі 11156,97 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 11156,97 грн., та понесені судові витрати, які складаються з витрат по оплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 3, 16, 207, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.11, 12, 13, 81, 133, 141, 223 ч.4, 247 ч.2, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яке знаходиться за адресою: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, на р/р № НОМЕР_4 , заборгованість за кредитним договором без номеру від 19 листопада 2013 року, яка утворилася станом на 30 листопада 2020 року, в сумі 11156 (одинадцять тисяч сто п`ятдесят шість) гривень 97 копійок та 2102 (дві тисячі сто дві) гривень 00 копійок судового збору, а всього стягнути 13258 (тринадцять тисяч двісті п`ятдесят вісім) гривень 97 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Кацаренко І. О.