Рішення № 96990003, 19.05.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/5491/19 провадження №2/489/130/21

РІШЕННЯ

Іменем України

19 травня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретар судового засідання Коденко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою

встановив:

У жовтні 2020 року Миколаївська міська рада звернувся до суду з позовом, після уточнення якого просила стягнути з відповідача кошти в сумі 1036884,16 грн. за користування земельною ділянкою площею 15509 кв.м по АДРЕСА_1 та 15553,27 грн. судового збору.

В обґрунтування позову вказано, що земельна ділянка площею 15509 кв.м. по АДРЕСА_1 належить на праві власності територіальній громаді міста Миколаєва, та передана Миколаївською міською радою, як представником власника, в оренду ТОВ «Петрівна» на підставі договору оренди землі від 24.04.2012 № 8782, строком на 15 років. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 25.10.2016 право власності на частку нерухомого майна – 5744/10000 належить відповідачу ОСОБА_1 .

Разом з тим, з дати набуття права власності відповідачем не сплачувалася орендна плата за користування земельною ділянкою комунальної власності, чим порушені права Миколаївської міської ради як органу місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання доходів за час тимчасового використання земельної ділянки.

Посилаючись на наведені обставини міська рада просить стягнути з відповідача суми заборгованості з орендної плати в розмірі 1036884,16 грн. за період користування земельною ділянкою з 25.10.2016 по 01.04.2019.

07.08.2020 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позов в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вона є неналежним відповідачем по справі, так як приміщення, що розташовані на земельній ділянці в 2013 році були нею продані громадянину Туреччини ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2013 № 3309, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурією С.А. Тому вона перестала бути користувачем земельної ділянки, переданої в оренду на підставі договору № 8782 від 24.04.2012.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 29.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 31.08.2020 у зв`язку із тим, що ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснено перехід в загальне позовне провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суд від 26.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

05.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позов за змістом аналогічний відзиву наданому раніше.

У судове засідання, призначене на 17.05.2021, сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Крім того в матеріалах справи є клопотання представника позивача від 14.08.2020 про розгляд справи за його відсутності в якому позовні вимоги ним підтримано в повному обсязі.

Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частин п`ятої, дев`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 15509 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 відноситься до земель комунальної власності, та належить територіальній громаді міста Миколаєва, представником якої є Миколаївська міська рада.

З наданої до справи копії договору оренди № 8782 вбачається, що його укладено 24.04.2012 між Миколаївською міською радою та ТОВ «Петрівна», стосовно належної до комунальної власності земельної ділянки загальною площею 15509 кв.м., яка передана Товариству в оренду строком на 15 років, для обслуговування належного майна: будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Договором визначено порядок сплати орендної плати в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки. Розмір річної орендної плати за цим Договором складає у період з 24.11.2011 до 01.01.2012 257745,63 грн., а у період з 01.01.2012 392366,85 грн. шляхом щомісячної сплати 1/12 її частини до місцевого бюджету (пункти 4.2 - 4.4 договору).

Листом ГУ ДФС у Миколаївській області від 28.11.2018, направленим на адресу Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради, повідомлено щодо не сплати зборів та податків за землю ТОВ «Петрівна» до місцевого бюджету. Було сплачено орендної плати в 2015 році – 44111,01 грн., в 2016 – 2017 роках сплата орендних платежів не здійснювалася, в 2018 році – 510,00 грн. З 06.12.2013 частина нерухомого майна у розмірі 4197/10000 та з 01.12.2015 частина нерухомого майна у розмірі 59/10000, що розташоване на земельній ділянці по АДРЕСА_1 перейшло у власність ОСОБА_2 , яким податкові декларації з плати за землю за земельну ділянку загальною площею 15509 кв.м. для обслуговування будівель та споруд виробничої бази за період з 01.01.2015 по теперішній час не надавалися. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у приватній власності ОСОБА_1 знаходиться з 25.10.2016 частина нерухомого майна у розмірі 5744/10000, що розташоване по АДРЕСА_1 . Громадянкою ОСОБА_1 податкові декларації з плати за землю за вказану земельну ділянку для обслуговування нежитлових об`єктів за період з 101.01.2015 по теперішній час не надавалися.

Після чого листом цього від 28.11.2018 Миколаївська міська рада повідомила відповідача ОСОБА_1 про несплату орендної плати.

Листом від 15.03.2019 міська рада з посиланням на те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нерухоме майно по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 направила останній запрошення на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

03.04.2019 комісією міської ради, участь в якій відповідач не прийняла, затверджено Акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, відповідно до якого розмір збитку за несплату відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки у період з 25.10.2016 по 01.04.2019 складає 1036884,16 грн.

Наведений акт затверджено рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.05.2019 № 509.

18.06.2019 на адресу відповідача Миколаївська міська рада направила лист із вимогою про сплату боргу, який ОСОБА_1 не виконала.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що право власності на нерухоме майно часткою 57/10000 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві власності за відповідачем ОСОБА_1 з 25.10.2016.

Як зазначає відповідач нерухоме майно, яке належало їй на праві власності та розташоване на земельній ділянці, яка була передана в 2012 році в оренду ТОВ «Петрівна», на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2013 вона відчужила ОСОБА_2 . Наведене підтверджується і листом ГУ ДФС у Миколаївській області від 28.11.2018.

Між тим, як встановлено судом, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить відомостей про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, придбане ним на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2013 у ОСОБА_1 .

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного правового регулювання.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

В силу частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною третьою статті 7 Закону України «Про оренду землі» визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Стаття 120 ЗК України встановлює - якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Така норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Отже, у розумінні положень частини другої статті 120 ЗК України, частини другої статті 377 ЦК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про оренду землі» презюмується, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки.

У цьому разі переукладення договорів оренди, у зв`язку з відчуженням нерухомості має, насправді, лише правопосвідчуюче, але аж ніяк не правоустановче значення.

Тобто, підставою припинення оренди земельної ділянки з попереднім орендарем є цивільно-правовий договір відчуження нерухомості (купівлі-продажу, дарування тощо) та, відповідно, підставою виникнення права оренди у нового власника будівлі.

При виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право оренди попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, і тому відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки.

Отже, в день купівлі-продажу нерухомості у попереднього власника нерухомості автоматично припинилося, а у набувача нерухомого майна автоматично виникає право користування (оренди) земельною ділянкою площею. У такому випадку відбувається заміна сторони в зобов`язанні.

Такі висновки відповідають висновкам, викладеним Верховним Судом 18.04.2019 у своїй постанові по справі №913/210, якими визначено, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

За таких обставин, враховуючи зміну власника нерухомого майна, яке розташовано на земельної ділянці комунальної форми власності, яка передана була в оренду ТОВ «Петрівна», до відповідача перейшов обов`язок зі сплати орендної плати за землю на умовах, які існували для попереднього землекористувача та яка розрахована за формулою договору оренди і утворилася за період користування відповідачем землею, на якій розташовано належне їй нерухоме майно, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому враховуючи наведе і оцінивши наявні у справі докази суд приходить до висновку про правомірність вимог до відповідача та їх задоволення.

Твердження відповідача про відсутність у неї обов`язку зі сплати орендної плати через відчуження нерухомого майна іншій особі, суд вважає безпідставними.

Так відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент укладення відповідачем договору купівлі-продажу від 06.12.2013) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону обов`язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно. Наслідком державної реєстрації права власності на нерухоме майно є видача державним реєстратором свідоцтва про право власності на нерухоме майно (статті 18 Закону).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи державна реєстрація права власності за наданим відповідачем договором купівлі-продажу нерухомого майна від 06.12.2013, при його посвідчення приватним нотаріусом, проведена небула, відповідно, в силу положень частини четвертої статті 334 ЦК України ОСОБА_2 вважається таким, що не набув права власності на нерухоме майно та власником такого майна згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно залишається ОСОБА_1 .

Також суд звертає увагу, що договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та відповідачем укладено 06.12.2013, а право власності на 5744/10000 частки нерухомого майна за адресою по АДРЕСА_1 відповідач зареєструвала 25.10.2016.

Так як суд позовні вимог и задовольнив повністю, відповідно до частини першої статі 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 15553,27 грн.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Миколаївської міської ради задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської міської ради за користування з 25.10.2016 по 01.04.2019 земельною ділянкою площею 15509 кв.м. по АДРЕСА_1 кошти в сумі 1036884,16 грн., а також судовий збір в сумі 15553,27 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Миколаївська міська рада, код ЄДРПОУ 26565573, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул.Адміральська,20;

відповідачі – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 19.05.2021.

Суддя І.В.Коваленко