Рішення № 96987770, 18.05.2021, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/317/20

Провадження №2/568/518/21

18 травня 2021 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

Суддя Сільман А.О.

секретар судового засідання Саган В.В.

розглянувши матеріали цивільної справи

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між сторонами укладено договір №б/н від 19.09.08 року, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в Анкеті -заяві.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, станом на 31.12.19 року у відповідача утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі 132908,87 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5030,87 грн.; заборгованості за відсотками в сумі 127878 грн.

В письмовій заяві відповідач просив застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності.

У відзиві на позовну заяву, відповідач просив залишити позовну заяву без задоволення. Зокрема, зазначив, що що умовами нарахування відстоків за користування кредитними коштами, ознайомлена не була. Звернула увагу суду, що строк кредитної картки закінчився в вересні 2016 р.

Ухвалою від 23.03.2021 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спощеного позовного провадження.

В судовому засіданні відповідач заперечив позовні вимоги. Просив застосувати строки позовної давності.

В судовому засіданні від 20.04.21 р. оголошено перерву до 18.05.21 р.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується розпискою.

Позивач в судове засідання не з`явився. Разом з тим, подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору у даній справі, суд враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.08 р. між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно до умов договору, відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 5300 грн.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Крім того, 19.09.2008 р. ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування з ви користуванням платіжної карти «Кредитка Унівелсальна» 55 днів пільгового періоду, в якій зазначено базову процентну ставку за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць за використання кредиту, який позичальник повинен вносити щомісячно до 25 числа, який слідує за звітним складає 7 % від заборгованості, але не менш ніж 50 грн., штраф за порушення строків платежів за будь-яким з грошових зобов`язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів становить 250 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту із врахуванням нарахованих та прострочених процентів, а також встановлено розмір пені за невчасне погашення заборгованості.

Зі змісту вказаної довідки вбачається, що відповідач ознайомлений з фінансовими умовами кредитки "Універсальна" 55 днів пільгового періоду" і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, що підтверджується його підписом у зазначеній довідці.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі кредитного договору, банком надано відповідачу кредитні картки, що підтверджується довідкою про видані картки.

Згідно довідки про зміну умов кредитування картки оформленої на ОСОБА_1 , встановлений банком кредитний ліміт неодноразово змінювався.

З матеріалів справи вбачаться, що на виконання умов заяви-договору, позивачем перераховано відповідачу кредитні кошти у розмірі 5300 грн., що підтверджується випискою по особовому картковому рахунку позичальника та довідкою про зміну умов кредитування.

Однак, відповідач не виконував умови кредитного договору в частині повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 132908,87 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5030,87 грн.; заборгованості за відсотками в сумі 127878 грн.

Аналізуючи встановлені обставини справи, суд враховує наступні положення чинного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У справах споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну, рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Відтак відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним, як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Щодо посилань банку на досягнення при укладенні кредитного договору всіх його істотних умов, зокрема через підписання відповідачем особисто довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду, то суд зазначає наступне.

Дослідивши розрахунок, наданий АТ КБ "Приватбанк" встановлено, що визначений позивачем розмір заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 127878 гривень суперечить умовам кредитування, на які покликається позивач в позовній заяві.

Так, базова ставка за процентами за користування кредитними коштами, зазначена у довідці становить 2,5 % на місяць, тобто 30% річних. Проте із розрахунку вбачається, що позивачем нараховувались відсотки у підвищеному розмірі, а саме: в період нарахування заборгованості з 01.09.2014 р. по 31.03.15 р. розрахунки проводились за відсотковою ставкою у розмірі 34,8 % річних на поточну заборгованість; з 01.04.15 по 31.07.19 р. відсоткову ставку на поточну заборгованість визначено у розмірі 43,2% річних та по деяких місяцях застосовано коефіцієнт 2.

За змістом статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За наведеного дії банку по підвищенню процентної ставки є неправомірними.

Також, з розрахунку заборгованості вбачається, що в заборгованість за простроченим відсотками кредита врахована плата, яка передбачена Тарифами, однак доказів, які б підтверджували, що саме ці Тарифи є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме з цими Тарифами ознайомився, погодився і мав на увазі відповідач, підписуючи заяву, банком не надано.

Крім того, заявою від 19.09.08 року не передбачено, що довідка про умови кредитування є складовою договору про надання банківських послуг.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між тим, належним чином дослідити поданий стороною доказ - розрахунок заборгованості за кредитним договором, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, зокрема, зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Проте, враховуючи, що відповідач періодично здійснювала погашення за наданим кредитом, у т.ч. й за неправомірно підвищених відсоткових ставок та нарахованих відсотків на прострочену заборгованість, суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір заборгованості, оскільки вказані зарахування також впливають на дійсний розмір тіла кредиту в відповідні періоди, на яке за умовами відбувалось нарахування відсотків.

Неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.

Хоча й у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються також на встановлені законом, проте вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених законодавством, зокрема, ст.625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

А відтак відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за простроченим відсотками кредита.

З матеріалів справи вбачаться, що на виконання умов заяви-договору, позивачем перераховано відповідачу кредитні кошти у розмірі 5300 грн., що підтверджується випискою по особовому картковому рахунку позичальника та довідкою про зміну умов кредитування.

Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору в частині повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем по тілу кредиту в сумі 5030,87 грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

А відтак, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи наведене, Радивилівський районний суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту в сумі 5030,87 грн.

Суд критично оцінює клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

При розгляді даної справи судом встановлено, що відповідно до виписки по рахунку відповідача, останній платіж на погашення суми заборгованості за даним кредитним договором здійснювався - 18.01.2018 р. в сумі 6000 грн., а АТ КБ «Приватбанк» до суду із позовом звернувся - 09.04.2020р., тобто в межах загального строку позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір за розгляд позовної заяви покладається сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ "Приватбанк" (49094, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, 14360570) 5030,87 грн. тіло кредиту та 78 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 19.05.2021 р.

Суддя А.О. Сільман