Рішення № 96985983, 11.05.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3712/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова, у складі головуючого судді Фролової Л.Д.

при секретарі судового засідання Гель І.В.

за участі:

позивача ОСОБА_1

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання та компенсації за відрив від звичайних занять,-

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2020 року, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси у цивільній справі № 1522/6783/12 від 28 квітня 2012 р. його позовну заяву було задоволено та стягнуто з кредитної спілки «Перше кредитне товариство» суму внеску та відсотки по ньому за депозитним договором № ЛВ-1/0120/09/1551 від 21.09.2009 р. та Договору № ЛВ -20/0041/08/986 від 19.09.2008 р., з урахуванням додаткового Договору № 1 від 21.07.2009 р. в розмірі 9507,57 грн. Вказує, що станом на день подання позовної заяви, у Другому Приморському відділі ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження № 55267625 по вище вказаному виконавчому листу та тривають виконавчі дії, але боржник ухиляється від виконання рішення суду. Відтак, просить суд стягнути з кредитної спілки «Перше кредитне товариство» на його користь пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з 01 травня 2019 р. по 31 травня 2019 р. включно у сумі 103157,15грн., та стягнути з відповідача на його користь судові витрати у виді компенсації за відрив від звичайних занять в розмірі 2361,50 грн.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2021 року прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання. Розгляд справи вирішено проводити у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримав з мотивів викладених у ній, позов просив задовільнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду відзив, з якого вбачається, що положення наданих позивачем до справи депозитних договорів не містять умов щодо погодження їх сторонами суми пені за прострочення повернення КС «ПКТ» суми депозитних вкладів та нарахованих процентів. З урахуванням цього, положення ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» не є підставою для стягнення з КС «ПКТ» на користь позивача пені. Крім того, за преамбулою вказаного закону, він регулює саме «договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів», а не правовідносини щодо невиконання рішення суду. Інші наведені позивачем норми ЦК України не містять підстав для стягнення з КС «ПКТ» пені на його користь, зокрема й не визначають її розмір. Також звернув увагу на розрахунок пені, який виконаний позивачем. ОСОБА_1 вказав порядок розрахунку пені, яким керувався суд під час підготовки позовної заяви. Однак, такий порядок є незаконним, оскільки облікова ставка НБУ (у розмірі 18 %) встановляється в річному еквіваленті, тобто облікова ставка 18 % річних. Однак, позивач по справі рахує подвійну облікову ставку НБУ у розмірі 36 % (подвійна ставка НБУ - 18х2) денних, а не річних, як це передбачено нормами чинного законодавства. Виходячи з розрахунку подвійна облікова ставка НБУ становить 6 570 % річних. Позивач помножує суму заборгованості на 36% та додатково помножує отриману суму на кількість днів прострочки.

Щодо обставин того, що зобов`язання між КС «ПКТ» та ОСОБА_1 є припиненими в силу норм законодавства повідомляє, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.04.2016 року затверджено мирову угоду між комітетом кредиторів КС«ПКТ» та боржником в особі арбітражного керуючого у справі № 7/17-2087-2011 за заявою кредитора до боржника - КС «ПКТ», про визнання банкрутом, та припинено провадження у справі про банкрутство КС «ПКТ». Зазначена ухвала с чинною станом на день розгляду позовної заяви.

Представник відповідача зазначає, що пунктом 8 вказаної ухвали від 05.04.2016 року передбачено, що «вимоги конкурсних кредиторів відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон №2343-ХІІ від 14 травня 1992 року), що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Оголошення про порушення провадження по справі про банкрутство КС«ПКТ» було опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр» від 12 липня 2011 року №124, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Одеської області від 05 квітня 2016 року. Таким чином, відповідно до Закону №2343-ХІІ від 14 травня 1992 року (в редакції чинній на час порушення справи про банкрутство КС «ПКТ») та який підлягав застосуванню до усіх правовідносин щодо банкрутства КС «ПКТ» протягом всього часу розгляду справи №7/17-2008-2011 - вимоги осіб до КС «ПКТ», які виникли до дати порушення справи про банкрутство КС «ПКТ», а саме - до 31 травня 2011 року (конкурсні кредитори), та не заявлені до 13 серпня 2011 року (тридцять днів від дня опублікування в газеті «Урядовий кур`єр») є погашеними. Вимоги позивача у справі виникли на підставі наданих ним депозитних договорів, строк виконання яких настав в 2009 та 2010 роках, тобто до дати порушення справи про банкрутство КС «ПКТ», а саме - до 31 травня 2011 року, отже позивач є конкурсним кредитором, який не заявив свої вимоги в межах справи про банкрутство КС «ПКТ», та ці вимоги є погашеними в силу наведених вище приписів Закону №2343-ХП від 14 травня 1992 року.

Щодо компенсації за відрив від звичайних занять, представник відповідача зазначив, що вимога позивача не підлягає задоволенню в силу відсутності в матеріалах справи будь-яких фактичних обґрунтувань, нормативних посилань та доказів на її підтвердження. З огляду на відсутність підстав для задоволення основної вимоги позивача «про стягнення пені», відсутні й підстави для задоволення вказаної

Враховуючи вищевикладене в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та КС «Перше кредитне товариство» 21 вересня 2008 року було укладено договір №ЛВ-1/0120/09/1551 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спідки на депозитний рахунок в розмірі 5555 грн., строком на 13 місяців, з закінченням - 21 жовтня 2010 року, та договір від 19 вересня 2008 року №ЛВ-20/0041/08/986 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спідки на депозитний рахунок, в розмірі 100 грн., строком на 12 місяців, з закінченням - 19 вересня 2009 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси, від 28 квітня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до КС «Перше кредитне товариство» про відшкодування неповернених грошових коштів з урахуванням індексу інфляції та три відсотка річних –задоволено частково, та стягнуто з КС «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 суму внеску та відсотки по ньому за депозитним Договором № ЛВ-1/0120/09/1551 від 21 вересня 2009р. та договору № ЛВ-20/0041/08/986 від 19 вересня 2008, з урахуванням додаткового договору № 1 від 21 липня 2009 в розмірі 9507,57 грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн. Крім того, стягнуто з КС «Перше кредитне товариство» в дохід держави суму судового збору (держане мито) у розмірі 95,07 грн.

10 травня 2012 року, рішення суду набрало законної сили, 21 червня 2012 року було видано виконавчий лист № 1522/6783/12, який скеровано на виконання до відділу ДВС Приморського районного управління юстиції у м. Одесі.

Постановою 26 липня 2012 року, було відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника КС «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 9627,57 грн. строком до 02 серпня 2012 року.

Згідно постанови Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 10 грудня 2020 року, встановлено, що 5 травня 2013 року судом затверджено реєстр кредиторів кредитної спілки. З загальнодоступних джерел Державного реєстру судових рішень України, судом встановлено, що 05 квітня 2016 року Господарським судом винесено ухвалу про припинення провадження у справі та затверджено мирову угоду з кредиторами – вкладниками, згідно умов якого сплата заборгованості відстрочується на один рік від моменту затвердження мирової угоди та сплачується після закінчення цього строку.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05 квітня 2016 року, затверджено мирову угоду, укладену від між Комітетом Кредиторів Кредитної спілки “Перше Кредитне Товариство” в особі голови комітету кредиторів ОСОБА_2 та Боржником в особі керуючого санацією – арбітражного керуючого Дворніченко О.О., на підставі протоколу засідання комітету кредиторів від 15.02.2016 Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду від 31.05.2011. Провадження у справі № 7/17-2087-2011 про банкрутство Кредитної спілки “Перше Кредитне Товариство” - припинено. Відповідно до ч. 7 ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом п`яти днів з дня затвердження господарським судом мирової угоди керуючому санацією Кредитної спілки “Перше Кредитне Товариство” - арбітражному керуючому Дворніченко О.О. повідомити про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника (органів управління) Боржника, у разі необхідності забезпечити проведення зборів чи засідання відповідного органу та продовжити арбітражному керуючому Дворніченко О.О. виконувати повноваження керівника (органів управління) Боржника до призначення в установленому порядку керівника Кредитної спілки “Перше Кредитне Товариство”. Вимоги конкурсних кредиторів відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

До Господарського суду Одеської області Кефор Богдан Богданович не заявляв вимоги про визнання його конкурсним кредитором. Встановлено, що КС «Перше кредитне товариство» є фінансовою, а не банківською установою.

Згідно із ч.2 ст.1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансової послуги.

ОСОБА_1 подав розрахунок пені на підставі облікової ставки НБУ, при цьому, позивач не обґрунтував із посиланням на діюче законодавство, щодо належності розрахунку та стягнення пені за період з 01.05.2019 р. по 31.05.2019 p., тобто за 31 день, облікова ставка НБУ - 17,5%, подвійна облікова ставка становить-35%; 9507, 57x35,0% = 3327,65 грн.; 3327,65x31=103157,15 грн., всього - 103157,15 грн., згідно облікової ставки НБУ із застосуванням пені, а також що облікова ставки НБУ стосується фінансової установи, якою є КС «Перше кредитне товариство».

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання задоволенню не підлягає, оскільки за договором, що був укладений між позивачем та відповідачем та не встановлено відповідальність у виді неустойки (пені, штрафних санкцій) та розміру такої за прострочення або несвоєчасне повернення грошових коштів та відриву від звичайних занять. Крім того, позивач по справі рахує подвійну облікову ставку НБУ у розмірі 36 % (подвійна ставка НБУ - 18х2) денних, а не річних, як це передбачено нормами чинного законодавства, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про стягнення судових витрат у виді компенсації за відрив від звичайних занять, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 138 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, виходячи з назви та норми статті 138 ЦПК України, компенсації підлягають лише ті витрати за відрив від звичайних сторони у справі занять, що пов`язані з явкою до суду.

Позивачем не надано доказів про участь в судових засіданнях, ним не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про відрив від звичайних занять у зв`язку зі зверненням до суду. Відтак, відсутні відомості, які б могли бути взяті судом до уваги при визначенні суми наведеної компенсації. Крім того, при поданні даного позову позивач судовий збір не сплачував, з причин того, що звільнений від його сплати на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Тому, позов в частині стягнення судових витрат у виді компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 2 361,50 грн. задоволенню не підлягає.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовна заява ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання та компенсації за відрив від звичайних занять задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 12, 13, 76-79, 82, 138, 81, 89 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання та компенсації за відрив від звичайних занять,- відмовити в повному обсязі.

Повний текст рішення складено 17 травня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1

Відповідач: Кредитна спілка «Перше кредитне товариство», 56020, м. Одеса, вул. Базарна, 104, код ЄДРПОУ: 23212644.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя Л.Д. Фролова