Ухвала суду № 9698256, 04.06.2010, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19» листопада 2009р. м.Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Троїцької Л.Л.,

суддів Каранфілової В.М., Фальчука В.П.,

при секретарі Басовій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеса від 21 травня 2009р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м.Одеси про стягнення грошових сум та до ВАТ „Поліграфмаш” про зобовязання прийняти на облік як потерпілого, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які неодноразово уточнювалися, доповнювалися та неодноразово розглядалися судами.

В останніх уточнених позовних вимогах ОСОБА_1 просив суд стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м.Одеси щомісячні виплати втрати професійної працездатності у розмірі 80% в грошовому еквіваленті - 1680грн. (станом на 21 квітня 2009 року); заборгованість за 88 місяців з 1 лютого 2002 року по 1 червня 2009 року у розмірі 147 840грн. і одноразову допомогу у розмірі 40 140грн.; зобов'язати ВАТ «Поліграфмаш» взяти його на облік як такого, що постраждав у зв'язку з виконаннями трудових обов'язків на підприємстві, з дня оформлення акту Н-1 від 18 грудня 2001 року шляхом видання наказу по підприємству з реєстрацією у спеціальному журналі за встановленою формою; зобов'язати передати Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м.Одеси всі документи щодо страхових виплат за актом у відповідності до інструкцій у встановлені строки (т.5 а.с.1-9).

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що працював на заводі «Поліграфмаш» (на цей час - ВАТ «Поліграфмаш») з 1958р. по 1994р.

В 1959 році по дорозі на роботу на власному мопеді він був збитий вантажним автомобілем. За чотири місяці перебування на лікарняному отримував 100% заробітної плати, потім був переведений на більш легку роботу.

7 липня 1960 року йому встановлена ВТЕК II група інвалідності за трудовим каліцтвом безстроково у зв'язку зі стійкою втратою працездатності.

Дізнавшись лише у 2001 році про право на звернення за отриманням акту Н-1, він звернувся до ВАТ «Поліграфмаш» з проханням скласти та видати йому акт Н-1, але отримав довідку, що в архівних документах заводу акт відсутній. 18.12.2001 року на засіданні завкому заводу була розглянута його справа та складений «відновлений» акт Н-1.

Також вважав, що факт отримання ним трудового каліцтва на виробництві підтверджено рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 жовтня 2002 року, яким встановлений факт травматизму по дорозі на роботу, що встановлює право на отримання ним страхових виплат.

Оскільки він отримав травму під час проїзду на власному транспорті на роботу, вважав, що його власний транспорт використовувався в інтересах підприємства. Позивач також вважав, що на підставі рішення суду про факт каліцтва на виробництві та висновку МСЕК має право на компенсацію 80% втрати професійної працездатності.

Для отримання страхових виплат він надав до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м.Одеси всі передбачені законом документи, але йому було відмовлено.

Вимоги до ВАТ «Поліграфмаш» обґрунтував тим, що підприємство, за домовленістю з Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м.Одеси, безпідставно відмовлялось взяти його на облік як такого, що постраждав у зв'язку з виконаннями трудових обов'язків на підприємстві, з дня оформлення акту Н-1 від 18 грудня 2001 року, у зв'язку з чим він тривалий час не міг отримати страхові виплати.

На підставі викладеного, просив задовольнити його позовні вимоги.

Представники Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м.Одеси проти позову заперечували, посилаючись на те, що отримана у 1959 році позивачем травма не є такою, що пов'язана з виробництвом, акт форми Н-1 не складався і не повинен був складатися, оскільки нещасним випадком, пов'язаним з виробництвом, як на той час, так і на теперішній, визнавався випадок одержання травми на шляху до роботи чи з роботи на транспорті підприємства.

Представники ВАТ «Поліграфмаш» заперечували проти задоволення позовних вимог, пред'явлених до ВАТ «Поліграфмаш», посилаючись на те, що акт форми Н-1 щодо ОСОБА_2 не складався взагалі, в архівних документах підприємства відсутні будь-які документи, які б підтверджували наявність акту або отримання позивачем травми, пов'язаної з виробництвом. Пожежа, яка сталася в приміщенні бухгалтерії, не стосується документів щодо охорони праці, в тому числі відносно ОСОБА_2, оскільки документи зберігались в іншому приміщенні. Відновлений акт за заявою самого ОСОБА_2 в квітні 2002р. рішенням профкому ВАТ „Поліграфмаш” визнано недійсним.

Останнім рішенням Київського районного суду м.Одеса від 21 травня 2009р. ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав доводи апеляційної скарги, зміст рішення, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 22.09.1958 року по 05.09.1994 року працював на Одеському заводі поліграфічних машин та звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (т.1 а.с.60-62).

Згідно витягу з протоколу про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженим 23.02.1960р. начальником відділу кадрів Одеського заводу поліграфічних машин, ОСОБА_1 09 жовтня 1959 року о 07г. 20хв. по дорозі на роботу на власному велосипеді з моторчиком - мопеді потрапив у ДТП (т.1 а.с.15).

З жовтня 1959 року по 14.02.1960 року ОСОБА_1 сплачений листок непрацездатності у 100% розмірі. Вперше позивачу встановлена II група інвалідності внаслідок трудового каліцтва з 15.02.1960р. по 14.05.1961р.; з 18.02.1961р. позивачу встановлена III група інвалідності внаслідок трудового каліцтва; з 18.05.1964 року по червень 1967 року перебував на II групі інвалідності з повторним оглядом; з 28.06.1967 року йому встановлена III група інвалідності; а з 16.03.1998 р. позивач визнаний інвалідом II групи у зв'язку з трудовим каліцтвом безстроково. З 15 лютого 1960 року позивач отримував пенсію по інвалідності, а з вересня 2000 року - пенсію за віком (т.1 а.с.17-28, т.5 а.с.54-65).

18 грудня 2001 року головним інженером ВАТ «Поліграфмаш», з посиланням на пожежу на підприємстві, по заяві позивача був затверджений «відновлений» акт Н-1 від 09.10.1959 року про нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_1 (т.1 а.с.84).

15 квітня 2002 року ОСОБА_1 надав на ім'я голови правління ВАТ «Поліграфмаш» заяву про те, що акт Н-1 від 18.12.2001 року є недійсним, оскільки такий акт не існував на заводі, а 16.04.2002 р. рішенням профкому ВАТ «Поліграфмаш» відновлений акт Н-1 від 18.12.2001 року визнаний недійсним.

Вказані обставини сторонами не оскаржуються.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що нещасний випадок, який стався з позивачем 09 жовтня 1959 року, не є нещасним випадком, пов'язаним з виробництвом. Акт за формою Н-1 у встановленому законом порядку не складався і не повинен був складатись, а тому відсутні підстави для зобов'язання ВАТ «Поліграфмаш» взяти позивача на облік як потерпілого внаслідок отриманої ним травми, та стягнення будь-яких вказаних в позові грошових сум з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м.Одеси.

При цьому суд прийшов до правильного висновку про те, що на правовідносини між сторонами поширюються норми законодавства, що діяло на час отримання позивачем каліцтва, а саме: Кодекс законів про працю 1922 року, розділ V Закону СРСР «Про державні пенсії» від 14 липня 1956 р., Положення про розслідування та облік нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, затвердженим Постанова Президії ВЦРПС від 4 вересня 1959 року, Положення про призначення та виплату допомоги по державному соціальному страхуванню, затвердженого постановою ВЦРПС від 5 лютого 1955 року.

Колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, зібраним доказам, яким дана належна правова оцінка, та вказаним вище нормам матеріального права.

Доводи скарги та доповнення до неї про те, що при розгляді справи суд порушив норми процесуального права, так як ухвалив несправедливе рішення по суті, допустив при розгляді справи тяганину, неповно, не обєктивно та не всебічно дослідив обставини отримання позивачем травми, являються безпідставними.

Суд повністю та всебічно дослідив обставини справи, дав правову оцінку наданим сторонами доказам і постановив відповідне рішення з правильним застосуванням норм процесуального права.

Посилання апелянта на те, що в порушення діючого на час отримання травми законодавства адміністрація заводу „Поліграфмаш” не склала акт по формі Н-1, є безпідставні.

Згідно пункту в ч.2 Положення про розслідування та облік нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, затвердженим Постанова Президії ВЦРПС від 4 вересня 1959 року, розслідування нещасних випадків повязаних з виробництвом в порядку зазначеного Положення підлягали всі нещасні випадки, які відбулися з робітниками та службовцями, а саме які доставлялись на роботу та з роботи на транспорті підприємства.

В даному випадку травма позивачем була отримана при прямуванні на роботу на особистому транспорті (на велосипеді з моторчиком) і твердження позивача про те, що даний транспорт він використовував в інтересах підприємства, є надуманими.

Тому доводи апелянта про те, що на протязі 4-ох місяців по листкам непрацездатності він отримував 100% заробітної плати і МСЕК безстроково встановлено йому інвалідність з трудового каліцтва, не є підставою для задоволення позову по вище викладеним мотивам.

Крім того, на підприємство покладалась матеріальна відповідальність за шкоду тільки в тому разі, якщо каліцтво або інше ушкодження здоровя було заподіяно при виконанні трудових (службових) обовязків. У позивача травма повязана не з виробництвом, а з роботою, що за законодавством про соціальне страхування передбачало отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100% від середнього заробітку.

У звязку з викладеним, колегія не може прийняти до уваги і посилання ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеса від 14.10.2002р., оскільки вказаним рішенням не встановлений факт трудового каліцтва, а встановлено лише факт отримання 09.10.1959р. травми при прямуванні на роботу (т.5 а.с.53).

Колегія не приймає до уваги і доводи скарги щодо посилання позивача на законодавчі акти, які були прийняті в подальшому: Закони України „Про охорону праці”, „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1994р. про затвердження Переліку страхових випадків, оскільки вони не мають зворотної сили.

Твердження ОСОБА_1 про незаконність судового рішення у звязку з незастосуванням міжнародного законодавства, а саме: Женевської Конвенції Міжнародної Організації Праці від 10.06.1925р., відповідних Рекомендацій МОП, що мають силу Конвенцій, та Конвенції МОП від 08.07.1964р., являються необґрунтованими, так як вказані норми міжнародного права не були ратифіковані державою Україна та не можуть застосовуватися при вирішенні конкретних справ.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що рішення суду є законне та обґрунтоване, підстав для його скасування не встановлено.

Оскільки при подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 не сплатив витрати на ІТЗ розгляду справи, колегія вважає можливим стягнути їх після розгляду справи в апеляційному порядку у розмірі 50грн. (ч.3 ст.81 ЦПК України).

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Одеса від 21 травня 2009р. залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 50грн. витрат на ІТЗ розгляду справи на реквізити: Одержувач: ГУДКУ в Одеській області, Код ОКПО: 23213460, Банк: ГУДКУ в Одеській області, МФО: 828011, р\р: 31218259700007, код КБК 22050000.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі 2-ох місяців з дня її проголошення.

Судді апеляційного суду

Одеської області: Л.Л.Троїцька

В.М.Каранфілова

В.П.Фальчук

Копія вірна:

Суддя апеляційного суду

Одеської області: Л.Л.Троїцька