Вирок № 96982449, 17.05.2021, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 1-кп/593/22/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2021 р.

Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Музики Я.М.

при секретарі Лещук Л.Б.

за участі прокурора Нагірної Н.П., Лаби М.О.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника Репехи Б.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бережани матеріали кримінального провадження, внесеного 17 серпня 2017року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017210160000099 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Товстолуг Тернопільського району Тернопільської області, гр.України, із вищою освітою, заміжньої, на утриманні одна малолітня дитина, працюючої продавцем, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої в АДРЕСА_2 , раніше не судимої, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20 червня 2011 року, перебуваючи у приміщенні Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, за адресою: село Поплави Підгаєцького району Тернопільської області, на вул. Шевченка, 39, під час складання секретарем Поплавської сільської ради ОСОБА_2 заповіту від імені спадкодавця ОСОБА_3 , за яким остання все своє майно заповіла ОСОБА_1 , остання з метою отримання спадщини, діючи умисно, усвідомлюючи свої протиправні дії та передбачаючи їх наслідки, власноручно внесла відомості до тексту заповіту, а саме: виконала у заповіті, що був складений у двох примірниках, запис від імені ОСОБА_3 про ознайомлення її із заповітом та від імені ОСОБА_3 його підписала, достовірно знаючи, що вона не має на це законних повноважень, чим вчинила його підроблення.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 здійснила підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права з метою використання його підроблювачем, чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. І ст. 358 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 28 січня 2016 року, перебуваючи у приміщенні Підгаєцької державної нотаріальної контори, що в АДРЕСА_3 , умисно з метою відкриття спадкової справи та придбання права власності на майно покійної ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що заповіт покійної ОСОБА_3 від 20 червня 2011 року - підроблений, а саме: в нього внесені неправдиві відомості про ознайомлення з заповітом та підпис від імені ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи свої протиправні дії та передбачаючи їх наслідки, надала даний заповіт виконуючому обов`язки державного нотаріуса Підгаєцької державної нотаріальної контори Войташек В.І., який в свою чергу завів спадкову справу № 6 та приєднав вищевказаний заповіт до заведеної спадкової справи.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 здійснила використання завідомо підробленого документа, чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358

КК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вини своєї у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, не визнала, суду показала, що 20 червня 2011 року вона разом із своїм батьком повезли бабцю ОСОБА_3 в сільську раду, оскільки бабця хотіла скласти заповіт. Приїхавши до приміщення сільської ради вони всі троє зайшли до кабінету голови сільської ради, яка дізнавшись мету їхнього візиту, направила їх до секретаря сільської ради. Секретар оглянувши документи, що посвідчували особу заповідача, з"ясувавши її волевиявлення, почала набирати на комп"ютері текст заповіту, який потім дала бабці підписати. У її присутності бабця написала на бланку, що їй казала написати секретар сільської ради. При цьому у приміщенні сільської ради при складанні заповіту, крім секретаря сільської ради, яка посвідчувала заповіт, були присутні вона разом із батьком та голова сільської ради. Після здійснення всіх процедур секретар сільської ради дали їм примірник складеного заповіту і вони разом із бабцею поїхали додому. Вважає, що в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, оскільки вона не здійснювала підроблення вказаного документу. Заповіт складався заповідачем у її присутності та посвідчувався секретарем сільської ради, тобто особою, яка згідно своїх посадових обов"язків має право вчиняти нотаріальні дії. Що стосується вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, то вона також не визнає себе винною у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Не заперечує, що вона 28 січня 2016 року, перебуваючи у приміщенні Підгаєцької державної нотаріальної контори, з метою відкриття спадкової справи та придбання права власності на майно покійної бабці ОСОБА_3 подала заповіт, складений нею 20 червня 2011 року, однак, подаючи вказаний документ, вона була певна, що цей документ є достовірним, оскільки він був складений її бабцею у її присутності і виражав волю бабці.

Не визнання вини обвинуваченою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, повністю спростовується та доводиться зібраними по справі доказами.

Допитана по справі свідок ОСОБА_4 суду показала, що ОСОБА_3 була її бабцею, тобто була матір"ю її мами. У бабці було двоє дітей: дочка - її мама та син - батько обвинуваченої ОСОБА_1 - ОСОБА_5 . В дитинстві вони постійно приїздили до бабці і оскільки їх бабця була неграмотною, тому вони постійно читали їй листи, які приходили від їх дядька. У 2016 чи 2017 році вона дізналася про те, що бабця ОСОБА_3 все своє майно залишила ОСОБА_1 , а побачивши заповіт, впізнала на ньому почерк самої ОСОБА_1 , а тому звернулася із заявою до правоохоронних органів про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за підроблення заповіту.

Крім показів вказаного вище свідка, вина обвинуваченої у вчиненні нею вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними по справі письмовими доказами, а саме:

- заявою ОСОБА_4 , зареєстрованою в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Підгаєцького відділення поліції Бережанського відділу поліції ГУНПУ в Тернопільській області 17 серпня 2017 року за № 668 про здійснення перевірки та притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , яка підробила заповіт від імені її бабці ОСОБА_3 та подала його в Підгаєцький районний суд для прийняття спадщини;

- витягами із Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017210160000099, внесеними 17 серпня 2017 року за заявою ОСОБА_4 за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 358 КК України та 14 квітня 2018 року за наслідками досудового розслідування за ч. 4 ст. 358 КК України;

- постановами про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 28 і 29 листопада 2017 року, 5 грудня 2017 року та 1 лютого 2018 року, згідно яких речовими доказами по даному кримінальному провадженні визнано два примірники заповіту, що був складений 20 червня 2011 року від імені ОСОБА_3 , оригінали заяв ОСОБА_1 про прийняття спадщини від 17 травня 2007 року та 28 січня 2016 року та письмову заяву ОСОБА_3 про отримання нею пенсії, що була вилучена в Управлінні пенсійного фонду Бережанського району;

- заповітом, складеним 20 червня 2011 року від імені ОСОБА_3 та засвідченим секретарем Поплавської сільської ради ОСОБА_2 , згідно якого ОСОБА_3 усе своє майно, що буде належати їй на день смерті, заповідає ОСОБА_1 ;

- заявою, поданою ОСОБА_1 28 січня 2016 року до Підгаєцької нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті бабці ОСОБА_3 на підставі складеного на її користь спадкодавицею ІНФОРМАЦІЯ_2 заповіту;

- інформаційною довідкою із Спадкового реєстру, яка підтверджує те, що підроблений заповіт від 20 червня 2011 року було внесено до Спадкового реєстру;

- висновком судової почеркознавчої експертизи за № 1.1 - 467/17 від 18 грудня 2017 року, згідно якого рукописний текст: "Заповіт мною прочитано вголос власноручно підписаний об 9.00 годині ОСОБА_3 " у рядку " Підпис:" заповіту від 20.06.2011 року, складеного від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , виконаний ОСОБА_1 .

-висновком судової почеркознавчої експертизи за № 1.1 - 91/18, яка була проведена 7 лютого 2018 року, видно, що рукописний текст: "Заповіт мною прочитано вголос власноручно підписаний об 9.00 годині ОСОБА_3 " у рядку " Підпис:" заповіту від 20.06.2011 року, складеного від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , виконаний ОСОБА_1 .

- допитом експерта в судовому засіданні.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_6 дав суду покази, аналогічні показам обвинуваченої та зокрема, пояснив, що він, будучи сином спадкодавиці ОСОБА_3 , враховуючи вік матері, забрав матір з села Степове Підгаєцького району, де вона постійно проживала, до себе в село Товстолуг Тернопільського району, де здійснював догляд за нею. Його дочка ОСОБА_1 більше інших приділяла увагу бабці та доглядала її, тому остання вирішила скласти на неї заповіт. З метою складення заповіту 20 червня 2011 року він разом із своєю матір"ю ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_1 поїхали у Поплавську сільську раду, по місцю реєстрації його матері, що знаходиться в селі Поплави Підгаєцького району Тернопільської області. Зайшовши в приміщення сільської ради, вони зустріли голову сільської ради ОСОБА_7 , яка дізнавшись мету їхнього візиту, направила їх до секретаря сільської ради, яка, перевіривши особу спадкодавиці, взялася на комп"ютері набирати текст заповіту. Під час складання заповіту він разом із ОСОБА_8 були присутні в приміщенні, де складався бабцею заповіт, бланк заповіту за вказівкою секретаря підписувала саме спадкодавиця ОСОБА_3 ОСОБА_8 у його присутності нічого не підписувала. Однак, суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_6 , оскільки він є батьком обвинуваченої ОСОБА_1 і є зацікавленою особою, крім того своїми поясненнями, він намагається унеможливити притягнення дочки до кримінальної відповідальності. Крім того, його пояснення повністю спростовуються оглянутими та дослідженими в судовому засіданні висновками проведених 18 грудня 2017 року та 7 лютого 2018 року почеркознавчих експертиз.

Суд також критично відноситься до показів, даних у судовому засіданні свідком ОСОБА_2 , яка пояснила, що 20 червня 2011 року в сільську раду приїхав ОСОБА_6 разом із своєю матір"ю ОСОБА_9 та дочкою ОСОБА_8 . Він сказав, що мама хоче скласти заповіт на його дочку, яка приїхала разом з ними. Вона, перевіривши документи у спадкодавиці та з"ясувавши волю заповідачки, у їх присутності на комп"ютері набрала текст заповіту. Набраний текст заповіту нею був роздрукований та наданий спадкодавиці та її внучці для ознайомлення. Потім вона дала бабці написаний на аркуші текст, який їй необхідно було переписати на складеному заповіті. Заповідачка ОСОБА_3 власноручно написала необхідний текст і підписала вказаний заповіт. Стверджує, що на двох примірниках заповітів спадкодавця ОСОБА_3 писала особисто. Суд покази свідка ОСОБА_2 вважає неправдивими і такими, що направлені на уникнення особистої відповідальності за свої дії, а крім того, її покази спростовуються оглянутими в судовому засіданні висновками проведених по справі 18 грудня 2017 року та 7 лютого 2018 року почеркознавчих експертиз, які категорично стверджують, що підпис у двох примірниках заповіту, що був складений 20 червня 2011 року від імені ОСОБА_3 , здійснений не заповідачем, а обвинуваченою ОСОБА_1 , а крім цього зазначені висновки почеркознавчих експертиз також свідчать про те що підпис від імені секретаря сільської ради, який посвідчував складений заповіт, зроблений секретарем сільської ради ОСОБА_2 , тобто у випадку доведення факту підроблення заповіту свідок ОСОБА_2 також по цьому факту може нести відповідальність, встановлену законом.

Суд також критично відноситься до показів допитаної в судовому засіданні у якості свідка голови сільської ради ОСОБА_7 , яка пояснила, що була присутня в приміщенні сільської ради, коли ОСОБА_3 разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_1 приїздили складати заповіт, і стверджує, що цього дня при складанні заповіту заповідачка була присутня та виражала свою волю щодо складання заповіту та особисто підписувала заповіт. Суд вважає, що вказаний свідок є зацікавленою особою, оскільки вона є співробітником ОСОБА_2 , і її покази є спрямовані на вигородження її колеги. Крім зазначеного, покази вказаного свідка спростовуються висновками почеркознавчих експертиз, які були проведені в рамках даного кримінального провадження і містяться в матеріалах справи.

У суду не виникає жодних сумнівів щодо об"єктивності проведених 18 грудня 2017 року та 7 лютого 2018 року почеркознавчих експертиз, оскільки зазначені експертизи проведені спеціалістом, який має значний стаж експертної роботи і вони проведені в офіційній установі, в Тернопільському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України. Крім того, експерт попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Крім цього судовому засіданні обвинувачена, не визнаючи своєї вини і даючи покази про те, що спадкодавиця ОСОБА_3 20 червня 2011 року, будучи присутньою при складанні заповіту, особисто підписувала його, і хоч ці пояснення обвинуваченої спростовуються висновками проведених 18 грудня 2017 року та 7 лютого 2018 року почеркознавчих експертиз за № 1.1 - 467/17 та № 1.1 -91/18, однак вона не поставила їх під сумнів та не клопотала перед судом про призначення почеркознавчої експертизи з цього питання іншому експерту, чи проведення такої експертизи повторно.

Допитана у справі як свідок гр. ОСОБА_10 показала, що на час складання заповіту працювала землевпорядником Поплавської сільської ради Підгаєцького району, та перебувала в сільській раді. Також зазначила, що 20.06.2011 року до сільської ради прийшли ОСОБА_6 та ОСОБА_3 по причині складання заповіту ОСОБА_3 , більше нікого вона не бачила, разом з тим, інші свідки показали що в той день в Поплавській сільській раді Підгаєцького району перебувала ще ОСОБА_1 , що свідчить про те, що ОСОБА_10 не брала участі у подіях які мали місце в сільській раді, була зайнята своєю роботою, та не звертала уваги на те що відбувається.

Допитана у справі як свідок гр. ОСОБА_11 -показала, що на час складання заповіту працювала бухгалтером Поплавської сільської ради Підгаєцького району, та в сільській раді не перебувала і обставини складання заповіту від імені ОСОБА_3 їй не відомі.

Судом критично оцінюються покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки їх покази не підтверджують і не спростовують вину обвинуваченої.

Проаналізувавши здобуті в судовому засіданні докази, показанні свідків, пояснення обвинуваченої, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з приміткою до ст.358 КК України, під офіційним документом розуміються документи, що містять зафіксовану на будь яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища, або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності що складаються , видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднання громадян, юридичних осіб незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Офіційні документи за формою повинні бути складені належним чином і мати необхідні реквізити - відбиток печатки, підпис, номер, дату тощо. Офіційними слід визнавати також документи приватних осіб за умови, що вони нотаріально посвідчені або передані громадянами для зберігання чи використання на підприємства, в установи або організації.

Під підробленням документа потрібно розуміти як повне виготовлення сфальсифікованого документа, так і часткову фальсифікацію змісту справжнього документа. В останньому випадку (так звана переробка) перекручення істини відбувається шляхом внесення у документ неправдивих відомостей (виправлення, внесення фіктивних записів, знищення частини тексту, виправлення, підчистка, змивання, підробка підпису, переклеювання фотографій, проставляння на документі відбитка підробленої печатки тощо).

Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України №22/5 від 25 серпня 1994 року (яка діяла на час вчинення інкримінованих діянь) при посвідченні заповітів, довіреностей та засвідченні справжності підпису на документах перевіряється справжність підписів громадян, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.

п.13 Інструкції передбачено, що нотаріально посвідчувані заповіти, довіреності, заяви та інші документи підписуються у присутності 'посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальну дію. Якщо заповіт, довіреність, заява чи інший документ підписано за відсутності цих посадових осіб, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати заповіт, довіреність, заяву чи інший документ, за його довіреністю і в його присутності та в присутності посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальні дії, заповіт, довіреність, заяву чи інший документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин, заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Заповіт чи довіреність не може підписувати особа, на користь якої їх посвідчено.

Крім того, згідно п.18 Інструкції нотаріальне посвідчення заповітів та довіреностей, засвідчення вірності копій документів і виписок з них, справжності підпису на документах здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою виконавчого комітету з прикладенням гербової печатки виконавчого комітету Ради народних депутатів.

Судом встановлено, що записи внесено до тексту заповіту від імені ОСОБА_3 , обвинуваченою ОСОБА_1 який на той момент вже був посвідчений уповноваженою на це особою та скріплений печаткою, а отже набув статусу офіційного документу, оскільки у випадку коли громадянин, заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі, у досліджених примірниках заповіту зазначений напис відсутній, крім того дане доводиться проведеними почеркознавчими експертизами. Таким чином, ОСОБА_1 шляхом підроблення документа прагнула реалізувати своє право на спадкування після ОСОБА_3 і в даній ситуації відбулося посягання на встановлений порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що досліджені в судовому засіданні докази вини обвинуваченої, являються узгодженими, послідовними, логічними, зібраними з дотриманням вимог КПК України, всесторонньо дослідженими в судовому засіданні і, свідчать про винність обвинуваченої у вчиненні інкримінованих їй злочинів.

Суд прийшов до переконання, що вина обвинуваченої у скоєнні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України, доведена, органом досудового розслідування дії обвинуваченої за ч. 1 ст. 358 КК України кваліфіковано вірно, оскільки ОСОБА_1 здійснила підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права з метою використання його підроблювачем. Дії обвинуваченої також вірно кваліфіковані за ч.4 ст. 358 КК України, так як вона використала завідомо підроблений документ - заповіт, складений 20 червня 2011 року від імені ОСОБА_3 , подавши його 28 січня 2016 року у Підгаєцьку державну нотаріальну контору для отримання спадщини.

Обираючи обвинуваченій ОСОБА_1 міру покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, суд враховує особу обвинуваченої, те що вона вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину і вважає необхідним обрати їй покарання у виді штрафу в межах санкцій статей, таке покарання відповідатиме меті його призначення, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Відповідно до роз"яснень, викладених у постановах Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" та від 23 грудня 2005 року № 12 " Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою її підставою (закінчення строків давності) і вимагає закрити її за відсутності події або складу злочину, суд, за наявності для цього підстав, визнає особу винною, ухвалює обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись положеннями ст. 49, ч. 5 ст. 74, ст. 106 КК України у зв"язку із закінченням строків давності.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», за наявності передбачених ст. 49 КК України підстав, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковим.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України 20 червня 2011 року та вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України 28 січня 2016 року, які згідно ст..12КК України віднесено до злочинів невеликої тяжкості, і з часу їх вчинення минуло три роки, тому за вказаних обставин кримінальне провадження підлягає закриттю за закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності із звільненням підсудної ОСОБА_1 від призначеного покарання.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 392, 395 КПК України, ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України, і за вказаними статями призначити їй покарання:

- за ч.1 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі 800 (вісімсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 13600 (тринадцять тисяч шістсот) гривень.

- за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 (п"ятидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 850 (вісімсот п"ятдесят) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 800 (вісімсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 13600 (тринадцять тисяч шістсот) гривень.

На підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строку давності ОСОБА_1 від кримінального покарання, передбаченого ч.1 ст.358 та ч. 4 ст. 358 КК України, звільнити, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за

№ 12017210160000099 від 17.08.2017 року - закрити.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 1582 (одну тисячу п"ятсот вісімдесят дві) гривні за проведену 18 грудня 2017року судову почеркознавчу експертизу № 1.1- 467/17 та 1144 (одну тисячу сто сорок чотири) гривні за проведену 7 лютого 2018 року судову почеркознавчу експертизу №1.1-91/18 у кримінальному провадженні № 12017210160000099.

Речові докази по справі, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження, а саме: заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини, адресовану Підгаєцькій державній нотаріальній конторі 17 травня 2007 року - повернути в Підгаєцьку державну нотаріальну контору; матеріали цивільних справ №2-978/10, №605/616/16-ц-повернути в Підгаєцький районний суд Тернопільської області; заяву ОСОБА_3 про призначення пенсії, адресовану до комісії про призначення пенсій та датовану 2 січня 1986 року -повернути до Бережанського об"єднаного управління пенсійного фонду Тернопільської області; бухгалтерські та інші документи із взірцями почерку і підпису працівників Поплавської сільської ради - повернути до Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, а заяву про прийняття спадщини від імені ОСОБА_1 , адресовану 22 січня 2016 року Підгаєцькій державній нотаріальній конторі та два примірники заповіту, складеного 20 червня 2011 року від імені ОСОБА_3 - залишити в матеріалах справи.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до судової палати в кримінальних справах до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Я.М.Музика