Ухвала суду № 96979887, 14.05.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0519/3064/2012

Провадження № 6/263/53/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участю секретаря Налісної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі у залі суду заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа № 2/0519/1650/2012 від 11 грудня 2012 року таким, що не підлягає виконанню, виданого Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за наслідками розгляду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватне підприємство «Маріупольський Консалтинг Центр»,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною заявою, в якій просила визнати виконавчий лист № 2/0519/1650/2012 від 11 грудня 2012 року, виданий Жовтневим районним судом м. Маріуполя, таким, що не підлягає виконанню; повернути виконавчий лист без виконання до Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) для вирішення питання про закриття виконавчого провадження № 42491625; повернути виконавчий лист без виконання до Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) для вирішення питання про закриття виконавчого провадження № 42491630; стягнути з АТ «ПУМБ» безпідставно отримані кошти у розмірі 5 796 грн.

Вимоги заяви мотивовані тим, що 11 грудня 2012 року Жовтневий районний суд м. Маріуполь ухвалив рішення у цивільній справі № 2/0519/1650/2012 про стягнення солідарно із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПУМБ» суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 951 251 грн. 47 коп., яка складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту – 1 948 651 грн. 93 коп.; заборгованість за непогашеними у строк відсотками за користування кредитом – 952 599 грн. 54 коп.; сума пені за порушення строків виконання зобов`язання за кредитним договором – 50 000 грн., а також стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПУМБ» судові витрати в розмірі 3219 грн.

26 лютого 2013 року Апеляційним судом Донецької області змінено рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполь у справі № 2/0519/1650/2012 та стягнуто солідарно із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 951 251 грн. 47 коп., яка складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту – 1 948 651 грн. 93 коп.; заборгованість за непогашеними у строк відсотками за користування кредитом – 952 599 грн. 54 коп.; сума пені за порушення строків виконання зобов`язання за кредитним договором – 50 000 грн., а також стягнуто із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПУМБ» судовий збір в розмірі 643 грн. 80 коп. з кожного.

16 травня 2013 року Жовтневий районний суд м. Маріуполь видав виконавчий лист № 2/0519/1650/2012 від 11 грудня 2012 року про стягнення солідарно з боржників указаної заборгованості.

Заявник вважає, що виконавчий лист не підлягає виконанню, оскільки її обов`язок, як поручителя відсутній повністю, у зв`язку з припиненням зобов`язання та виконавчий документ не відповідає вимогам закону.

Зокрема, 11 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк» (далі – ЗАТ «Донгорбанк») та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 26 та 21 листопада 2007 року між ЗАТ Донгорбанк» та ОСОБА_6 , ОСОБА_5 укладений договір іпотеки № 26/1 для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань.

Також 21 листопада 2007 року ЗАТ «Донгорбанк» укладені договори поруки, а саме: № 26/2 із ОСОБА_7 ; № 26/3 із ОСОБА_1 ; № 26/4 із ОСОБА_10 ; № 26/5 із ОСОБА_11 .

Пунктом 4.1 кредитного договору визначено, що забезпеченням зобов`язань позичальника за зазначеним договором є порука фізичних осіб, зокрема ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно з договором поруки № 26/3 від 21 листопада 2007 року.

10 серпня 2009 року ЗАТ «Донгорбанк» надіслано повідомлення про дострокове повернення кредиту до ОСОБА_2 , яке він отримав 14 серпня 2009 року.

19 листопада 2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Тактаровим В.Б. виданий виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

30 травня 2013 року державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС відкрито виконавче провадження № 38291979 за виконавчим листом № 2/0519/1650/2012 від 11 грудня 2012 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» за кредитним договором та договором поруки грошових коштів у розмірі 2 951 251 грн. 47 коп.

20 грудня 2013 року державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням № 38291979 за виконавчим листом № 2/0519/1650/2012 від 11 грудня 2012 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» за кредитним договором та договором поруки грошових коштів у розмірі 2 951 251 грн. 47 коп.

05 березня 2014 року ПАТ «ПУМБ» направило до Приморського відділу ДВС заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2/0519/1650/2012 від 11 грудня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» за кредитним договором та договором поруки грошових коштів у розмірі 2 951 251 грн. 47 коп.

13 березня 2014 року державним виконавцем Приморського відділу ДВС відкрито виконавче провадження № 42491625 за виконавчим листом № 2/0519/1650/2012 від 11 грудня 2012 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» указаної заборгованості, а також виконавче провадження № 42491630 за виконавчим листом № 2/0519/1650/2012 від 11 грудня 2012 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» грошових коштів у розмірі 643 грн. 80 коп.

02 червня 2020 року державним виконавцем Приморського відділу ДВС винесена постанова про арешт коштів боржника за виконавчим провадженням № 42491625. 30 червня 2020 року державним виконавцем Приморського відділу ДВС винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за виконавчим провадженням № 42491625.

У період з червня 2020 року по грудень 2020 року з ОСОБА_1 були безпідставно стягнуті кошти у розмірі 5 796 грн. на користь ПАТ «ПУМБ».

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України, в редакції від 14 червня 2007 року, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Заявник, з посилання на правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 1411/3467/12 (провадження № 14-594цс18), вказує, що строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, в редакції від 14 червня 2007 року, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором. Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Станом на 10 серпня 2009 року, на момент направлення повідомлення про дострокове повернення кредиту, банку було відомо про неналежне виконання зобов`язань. Таким чином, надісланням ОСОБА_2 зазначеного документу, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, тому станом на час звернення банку до суду (грудень 2012 року) порука припинилася, у зв`язку з чим, на підставі ст. 432 ЦПК України, ч. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ не підлягає виконанню внаслідок відсутності у заявника обов`язку з повернення кредитних коштів.

Також виконавчий лист не відповідає вимогам Закону України № 606-XIV «Про виконавче провадження» в редакції від 18 січня 2013 року, зокрема Додатку 44 до пункту 16.1.7 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді.

У виконавчому листі № 2/0519/1650/2012 від 11 грудня 2012 року вказана дата прийняття рішення суду від 11 грудня 2012 року, що не відповідає дійсності, оскільки рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя переглянуте в апеляційному порядку та змінено рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26 лютого 2013 року, тому воно набрало законної сили саме 26 лютого 2013 року. Однак у виконавчому листі не вказана дата набрання рішенням суду законної сили, а також не зазначено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, що є порушенням ст. 18 Закону України № 606-XIV «Про виконавче провадження» в редакції від 18 січня 2013 року. Також виконавчий документ пред`явлений до виконання з порушенням строків, передбачених ст. 22 Закону України № 606-XIV «Про виконавче провадження» в редакції від 18 січня 2013 року. За відсутності у боржника майна, державний виконавець протягом шестимісячного строку виконання судового рішення повинен був повернути виконавчий лист стягувачу та завершити виконавче провадження. Посилаючись на указані обставини, заявник просила вимоги скарги задовольнити.

АТ «ПУМБ», не погоджуючись із доводами скарги, подало письмові заперечення, які мотивовані тим, що 20 вересня 2018 року між ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» укладений договір про відступлення права вимоги № 26/2018 щодо передачі новому кредитору права вимоги за кредитним договором від 21 листопада 2007 року № 26 та цього ж дня укладений договір про відступлення права вимоги № 26/2018/1 між ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та ПП «Маріупольський консалтинг центр» щодо передачі новому кредитору права вимоги за кредитним договором від 21 листопада 2007 року. Судом при видачі виконавчого листа у справі № 2/0519/1650/2012 встановлений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання – 27 лютого 2014 року, що відповідало приписам ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження». 30 травня 2013 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 38291979 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2/0519/1650/2012, виданого Жовтневим районним судом м. Маріуполя 16 травня 2013 року про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості у загальній сумі 2 951 251 грн. 47 коп. 20 грудня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. 13 березня 2014 року державним виконавцем Приморського ВДВС на підставі заяви стягувача ПАТ «ПУМБ» повторно відкрито виконавче провадження № 42491625 щодо примусового виконання виконавчого листа. 02 січня 2020 року відповідно до постанови про передачу виконавчого провадження указане провадження передано до Приморського ВДВС у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), де і перебуває до теперішнього часу на примусовому виконанні. 30 червня 2020 року державним виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Отже на теперішній час виконавче провадження не закінчене, заборгованість стягнута за рішенням суду не сплачена. Посилання боржника на припинення її договірних зобов`язань за договором поруки відповідно до положень ст. 559 ЦК України безпідставні, оскільки наявність зобов`язань ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за договором поруки № 26/3 від 21 листопада 2007 року підтверджено рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 грудня 2012 року, яке в цій частині не змінювалося та набрало чинності після прийняття рішення апеляційним судом Донецької області від 26 лютого 2013 року. Таким чином банк вважає вимоги зави безпідставними та просив відмовити в її задоволенні.

ПП «Маріупольський Консалтинг Центр» подало письмові пояснення на вимоги заяви ОСОБА_1 , в яких вказує, що долучена заявником копія виконавчого листа не відповідає оригіналу, тому доводи заяви про невідповідність виконавчого листа вимогам законодавства безпідставні. Щодо бездіяльності державного виконавця про неповернення виконавчого листа, то у цьому випадку заявник не позбавлений права подати відповідну скаргу на таку бездіяльність, а на заяву про повернення виконавчого листа без виконання. Посилання заявника на постанови Великої Палати Верховного Суду безпідставні, оскільки вони стосуються питань вирішення спору про стягнення заборгованості з поручителя, а не питань виконання рішення суду.

Приморський ВДВС своїм правом не скористався та письмових пояснень на заяву не подав, лише просив розглянути справу за відсутності державного виконавця та прийняти рішення на розсуд суду.

ОСОБА_1 та її представник – адвокат Краснова І.О. до судового засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, їх неявка відповідно до вимог ч. 3 ст. 432 ЦПК України не є перешкодою для розгляду заяви.

Представник АТ «ПУМБ» – адвокат Маштаков С.А. до судового засідання не з`явився, завчасно подав до суду заяву про розгляд заяви за його відсутності, в якій просив відмовити у задоволенні заяви.

Інші заінтересовані особи (боржники, новий кредитор) до судового засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, їх неявка відповідно до вимог ч. 3 ст. 432 ЦПК України не є перешкодою для розгляду заяви.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалась у відповідності до ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Виконуючи вимоги ст. ст. 12, 259, 260, 432 ЦПК України, суд встановив наступні обставини та відповідно до них правовідносини.

Судом установлено, що 11 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк» (далі – ЗАТ «Донгорбанк») та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 26 та 21 листопада 2007 року між ЗАТ Донгорбанк» та ОСОБА_6 , ОСОБА_5 укладений договір іпотеки № 26/1 для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань.

Також 21 листопада 2007 року ЗАТ «Донгорбанк» укладені договори поруки, а саме: № 26/2 із ОСОБА_7 ; № 26/3 із ОСОБА_1 ; № 26/4 із ОСОБА_10 ; № 26/5 із ОСОБА_11 .

Пунктом 4.1 кредитного договору визначено, що забезпеченням зобов`язань позичальника за зазначеним договором є порука фізичних осіб, зокрема ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно з договором поруки № 26/3 від 21 листопада 2007 року.

10 серпня 2009 року ЗАТ «Донгорбанк» надіслано повідомлення про дострокове повернення кредиту до ОСОБА_2 , яке він отримав 14 серпня 2009 року.

19 листопада 2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Тактаровим В.Б. виданий виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26 лютого 2013 року змінено рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 грудня 2012 року та стягнуто солідарно із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 951 251 грн. 47 коп., яка складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту – 1 948 651 грн. 93 коп.; заборгованість за непогашеними у строк відсотками за користування кредитом – 952 599 грн. 54 коп.; сума пені за порушення строків виконання зобов`язання за кредитним договором – 50 000 грн., а також стягнуто із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПУМБ» судовий збір в розмірі 643 грн. 80 коп. з кожного.

30 травня 2013 року державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС відкрито виконавче провадження № 38291979 за виконавчим листом № 2/0519/1650/2012 від 11 грудня 2012 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» за кредитним договором та договором поруки грошових коштів у розмірі 2 951 251 грн. 47 коп.

20 грудня 2013 року державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням № 38291979 за виконавчим листом № 2/0519/1650/2012 від 11 грудня 2012 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» за кредитним договором та договором поруки грошових коштів у розмірі 2 951 251 грн. 47 коп.

Судом витребувані матеріали виконавчого провадження № 42491625, з яких вбачається, що 05 березня 2014 року ПАТ «ПУМБ» звернулося до Приморського ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2/0519/1650/2012, виданого Жовтневим районним судом м. Маріуполя 16 травня 2013 року.

Відповідно до виконавчого листа у справі № 2/0519/1650/2012, такий виданий 16 травня 2013 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя про солідарне стягнення із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 951 251 грн. 47 коп., яка складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту – 1 948 651 грн. 93 коп.; заборгованість за непогашеними у строк відсотками за користування кредитом – 952 599 грн. 54 коп.; сума пені за порушення строків виконання зобов`язання за кредитним договором – 50 000 грн., в якому наявна відмітка про набрання рішення законної сили – 26 лютого 2013 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 27 лютого 2014 року.

13 березня 2014 року державним виконавцем Приморського відділу ДВС відкрито виконавче провадження № 42491625 за виконавчим листом № 2/0519/1650/2012 від 11 грудня 2012 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» указаної заборгованості, а також виконавче провадження № 42491630 за виконавчим листом № 2/0519/1650/2012 від 11 грудня 2012 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» грошових коштів у розмірі 643 грн. 80 коп.

02 червня 2020 року державним виконавцем Приморського відділу ДВС винесена постанова про арешт коштів боржника за виконавчим провадженням № 42491625. 30 червня 2020 року державним виконавцем Приморського відділу ДВС винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за виконавчим провадженням № 42491625.

20 вересня 2018 року між ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» укладений договір про відступлення права вимоги № 26/2018 щодо передачі новому кредитору права вимоги за кредитним договором від 21 листопада 2007 року № 26 та цього ж дня укладений договір про відступлення права вимоги № 26/2018/1 між ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та ПП «Маріупольський консалтинг центр» щодо передачі новому кредитору права вимоги за кредитним договором від 21 листопада 2007 року. У межах виконавчого провадження заміна стягувача ПАТ «ПУМБ» на ПП «Маріупольський Консалтинг Центр» не відбувалася.

Мотиви суду.

Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 431 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статусу стягувача і боржника сторони набувають після відкриття виконавчого провадження як в разі виконання рішення суду, яким закінчується судовий розгляд справи, так і в разі виконання ухвали суду про забезпечення позову (рішення Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року у справі №4-рп/2011).

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 432 ЦПК України).

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з таких обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Заявник, як підставу для задоволення своїх вимог, наводить правові висновки Великої Палати Верховного Суду про припинення поруки та заборону у зв`язку із цим стягнення коштів із поручителя у зобов`язані, яке припинилося.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Постановляючи ухвалу у цій справі, суд вважає за необхідне застосувати наступний висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), зокрема, що закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою.

Велика Палата Верховного Суду вважала, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість. Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту відповідного правовідношення – характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами (частина друга статті 423 ЦПК України), ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті 432 ЦПК України).

Таким чином, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.

У цій справі заявник, на стадії виконання рішення суду про стягнення заборгованості з поручителя, намагається досягти вирішення окремого спору, а саме установлення судом факту припинення поруки з підстав, передбачених ст. 559 ЦК України, тобто реалізації свого інтересу в правовій визначеності з порушенням принципу остаточності рішення суду. Отже у діях заявника вбачається прагнення переглянути висновки (судові рішення) про дійсність поруки в межах цієї справи, прийнятті в іншій справі № 2/0519/1650/2012, що є неприпустимим.

На цій стадії вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення, суд першої інстанції не наділений повноваженнями на проведення перевірки рішення суду щодо правомірності стягнення кредитної заборгованості з поручителя.

Таким чином доводи заявника про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню з підстав припинення поруки не ґрунтуються на вимогах ст. 432 ЦПК України та жодним чином не пов`язані припиненням обов`язку боржника, адже не витікають з підстав припинення зобов`язань, передбачених главою 50 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять даних про добровільне та в повному обсязі виконання боржником чи іншою особою судового рішення про стягнення кредитної заборгованості.

Отже, обставини, з якими заявник пов`язує наявність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не є підставою у розумінні ст. 432 ЦПК України для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Також заявник, як підставу для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, наводить невідповідність виконавчого листа вимогам ст. 18 Закону України № 606-ХІV «Про виконавче провадження», чинного станом на день його видачі, та п. 16.1.7 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, зокрема в частині відсутності у ньому відомостей про дату набрання рішення суду законної сили та граничного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Зазначені заявником підстави не відповідають дійсності, оскільки із дослідженої судом копії виконавчого листа, наданого Приморським ДВС на виконання ухвали суду про витребування матеріалів виконавчого провадження, такий містить усі реквізити, передбачені статтею 18 наведеного Закону, у тому числі дату набрання рішенням суду законної сили – 26 лютого 2013 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 27 лютого 2014 року, тому ці доводи судом відхиляються як безпідставні.

Також заявник, як підставу для задоволення заяви, наводить не дотримання державним виконавцем вимог ст. 47 Закону України № 606-ХІV «Про виконавче провадження» в частині не повернення виконавчого листа стягувачу, у зв`язку із відсутністю у боржника майна та здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявилися без результатними.

Зазначені у заяві обставини щодо не повернення виконавчого листа стягувачу, як і невідповідність виконавчого листа вимогам ст. 18 наведеного Закону, може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження або повернення виконавчого листа, у порядку та спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», а не визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відповідно до ст. 432 ЦПК України.

Таким чином, зазначені у заяві обставини підлягають вирішенню у визначеному Розділом VІІ ЦПК України порядку шляхом звернення до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця. За наведених підстав, заява ОСОБА_1 не ґрунтується на вимогах статті 432 ЦПК України, тому задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 4, 9, 39, 40 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», ст. ст. 18, 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 259, 260, 432 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа №2/0519/1650/2012 від 11 грудня 2020 року таким, що не підлягає виконанню, виданого Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за наслідками розгляду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватне підприємство «Маріупольський Консалтинг Центр», – відмовити.

Повний текст ухвали суду виготовлений 18 травня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня отримання її копії через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Музика