Рішення № 96971659, 17.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 року м. Київ № 640/28818/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доЦентрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській областіпро визнання протиправним та скасування рішення від 22.10.2020 №333,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 22.10.2020 №333 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття протиправного рішення.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки воно не містить жодних посилань на конкретні обставини, що слугували підставою для його прийняття та не обгрунтовано які саме дії позивача загрожують національній безпеці, громадському порядку в Україні та в чому полягає необхідність для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України. На думку позивача, без проведення відповідної перевірки вказаних обставин, прийняття відповіадчем рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання є лише формальністю та суперечить як діючому законодавству у даній сфері, так і вимогам статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позивач вважає оскаржуване рішення необгрунтованими та таким, що не відповідає принципу верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. В той же час, посилання у якості підстави для прийняття оскаржуваного рішення на обставини, що не доведені органом Національної поліції не є законними, обґрунтованими, а відтак достовірними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/28818 та запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву. Також вказаною ухвалою витребувано від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області належним чином завірену копію особової справи ОСОБА_1 та копії всіх документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 16.12.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки дії позивача становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, а рішення від 22.10.2020 №333 прийнято у зв`язку з необхідністю охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Як зазначив представник відповідача, інформація, викладена у поданні Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України є підставою для скасування іноземцю дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.п. 3 та 4 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію".

На виконання вимог ухвали суду від 23.11.2020 відповідачем також подано до суду належним чином завірену копію особової справи ОСОБА_1 .

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.04.2003 звернувся до Головного управління МВС України із заявою про видачу посвідки на проживання для іноземця.

Відповідно до Висновку УГІРФО Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві від 29.12.2003 задокументовано громадянина Росії ОСОБА_1 "посвідкою на постійне проживання" в Україні/м. Київ, у зв`язку з чим позивачем отримано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 .

В подальшому, а саме, 21.04.2017 позивач звернувся до ГУ ДМС України в м. Києві із заявою про обмін посвідки.

Згідно з Висновком від 24.04.2017 про розгляд матеріалів справи щодо надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 посадові особи ГУ ДМС України в м. Києві вважали б за доцільне рахувати документування посвідкою на постійне проживання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч.3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" таким, що в повному обсязі відповідає законодавству України.

На адресу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області 17.09.2020 надійшло подання Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 16.09.2020 №5325/55/125/02-20 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За наслідками розгляду подання Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області сформовано висновок, відповідно до якого відповідач вважав би за доцільне скасувати рішення УГІРФО ГУМВС України в м. Києві від 129.12.2003 про документування громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 29.12.2003 серії ІН№141352 від 24.04.2017 та серії ІН №141402 від 27.04.2017.

На підставі вказаного висновку відповідачем прийнято рішення від 22.10.2020 №333 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, який виданий громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Грозний на підставі пункту 3, 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» (далі - спірне та/або оскаржуване рішення).

Не погоджуючись з рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 22.10.2020 №333 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-III (далі - Закон №2491-III).

У відповідності до статті 1 Закону №2491-III іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання, а дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Статтею 2 Закону №2491-III встановлено, що питання імміграції регулюються Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, що не повинні їм суперечити.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно із статтею 3 Закону №2491-III правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Положення статті 6 Закону №2491-III визначають, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції: 1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; 3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання; 5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Згідно із статтею 12 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок).

Згідно із пунктами 21-25 Порядку дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов`язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.

Аналіз наведених положень дають суду підстави для висновку, що питання щодо скасування дозволу мають право порушувати, серед іншого, органи Національної поліції на підставі обґрунтованого подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону №2491-III, яке, в свою чергу, територіальним органом ДМС всебічно вивчається протягом місяця та у разі необхідності, запитується додаткова інформація в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошується для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято на підставі подання Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання на території України громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У вказаному поданні йшла мова про те, що позивач за наявною оперативною інформацією прибув на територію України для налагодження контактів безперешкодного прибуття до України інших вихідців з вказаного регіону та шляхом виготовлення підроблених офіційних документів займається легалізацією їх законного перебування на території України для організації та виконання замовних кримінальних правопорушень корисно-насильницької спрямованості із застосуванням зброї, а саме: розбійних нападів, вимагань та виконання замовних вбивств.

Окрім цього, у поданні вказано, що за період перебування на території України ОСОБА_1 систематично порушує правила перебування в Україні, а саме: не має постійного місця проживання та з метою конспірації постійно його змінює, чим порушує встановлений порядок пересування та зміну місця проживання; з метою незаконної легалізації свого знаходження на території України може використовувати підроблені документи; не будучи працевлаштованим має постійні не встановлені джерела доходів та наданий час є підстави вважати, шо його перебування на території України суперечать інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, а також охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Разом з цим, як вже було вказано судом вище, саме на підставі вказаного подання, керуючись пунктами 3, 4 частини першої статті 12 Закону №2491-III позивачу скасовано дозвіл на імміграцію в України.

Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши оскаржуване рішення суд дійшов до висновку про невідповідність останнього критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, мотивуючи це наступним.

Так, у висновку Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській не надано жодної оцінки доводам, які наведенні у поданні. Суд наголошує, що висновок фактично дублює подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 .

Варто також відмітити, що під час розгляду відповідного подання відповідачем на підставі пункту 21 Порядку не запитувались в ініціатора подання жодних додаткових доказів на підтвердження обставин, які викладені у ньому.

Фактично висновок відповідача базується на припущеннях. Окрім цього, Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київській не здійснено перевірку обставин, які, в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України, мають бути підтверджені належними та допустимими доказами у розуміні статтей 72, 73 вказаного Кодексу.

При цьому, злочини проти основ національної безпеки України врегульовані розділом I Особливої частини Кримінального кодексу України.

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження притягнення позивача до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені розділом I Особливої частини Кримінального кодексу України.

З урахуванням наведеного суд вважає, що обставини, передбачені пунктом 3 частини першої статті 12 Закону №2491-III, відсутні, а тому скасування дозволу на імміграцію на цій підставі є протиправним.

Також в ході розгляду справи відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження наявності обґрунтованої необхідності скасування позивачу дозволу на імміграцію в України з метою охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київській не надано до суду доказів на підтвердження того, що позивач вчиняв дії направлені проти громадян України та інших осіб.

Окрім цього, в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю ЕС ПІ» від 04.11.2020 №1 з 13.10.2020 працює на вказаному підприємстві згідно Наказу від 13.10.2020 №25 та займає посаду комерційного директора,

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що починаючи з 1996 року, а саме, з моменту перебування позивача на території України останнім вчинялись будь-які протиправні діяння, за які позивача було притягнуто до відповідальності.

Матеріалами справи, а саме, свідоцтвом укладення шлюбу від 04.09.1996 підтверджено, що з 04 вересня 1996 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі з громадянкою України ОСОБА_2 . Відповідно до наданих суду копій свідоцтв про народження позивач має малолітніх дітей.

Між тим, при вирішенні спору по суті суд також враховує принцип «належного урядування», що має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Саме неухильне дотримання основних складових принципу «належного урядування» забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип «належного урядування» підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Аналогічний висновок сформований в постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № П/811/1015/16.

Підсумовуючи наведене в сукупності суд приходить до висновку про відсутність обставин, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 12 Закону №2491-III для скасування дозволу на імміграцію в Україну і, як наслідок, суд вважає протиправним прийняте відповідачем рішення.

Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою вказаної статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, з урахуванням наведеної оцінки спірному рішенню суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, з огляду на невідповідність останнього критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору, підлягають стягненню на користь останнього із Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області №186 від 30.07.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 .

3. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, б. 4-А, код ЄДРПОУ 42552598) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 840, 80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.