Рішення № 96971276, 13.05.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року справа № 580/5749/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Черкаської обласної прокуратури, в якій просить:

- стягнути з Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПУО 02911119 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у адміністративній справі №826/6257/17, а саме за період з 13 липня 2018 року по 23 листопада 2018 року включно у загальному розмірі 288 893, 10 грн. ( двісті вісімдесят вісім тисяч вісімсот дев`яносто три гривні 10 копійок ) з утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів до Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі №826/6257/17 позивача поновлено на посаді першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури Черкаської області, однак у період з 13.07.2018 по 23.11.2018 відповідачем не видавався наказ про поновлення позивача на займаній посаді, тому на підставі ст. 236 Кодексу законів про працю України позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення.

Відповідач подав відзив проти адміністративного позову, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю зважаючи на ту обставину, що в частині поновлення на публічній службі ОСОБА_1 , рішення суду апеляційної інстанції не представлялось можливим тривалий час виконати з підстав не визначення відповідача, який мав поновити останнього на посаді першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури. У зв`язку з цим прокуратура Черкаської області 18.07.2018 звернулася до суду із заявою про роз`яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 в частині поновлення ОСОБА_1 на публічній службі, оскільки судом не зазначено ким з відповідачів мав бути винесений наказ про поновлення останнього на посаді першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури. Проте, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 в задоволенні вказаної заяви прокуратури Черкаської області відмовлено. Таким чином, виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 було зупинено.

Водночас Генеральна прокуратура України 13.08.2018 подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018, за якими Верховний Суд ухвалою від 08.10.2018 відкрив касаційне провадження.

У зв`язку з цим, при повторному зверненні ОСОБА_1 до прокуратури Черкаської області із заявою від 16.08.2018 щодо негайного винесення наказу стосовно нього про поновлення на посаді першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018, останньому повідомлено листом від 29.08.2018 про те, що питання поновлення його на посаді буде вирішено за результатами розгляду касаційної скарги Генеральної прокуратури України.

На підставі постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.11.2018 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 826/6257/17 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, наказом прокурора Черкаської області від 26.11.2018 № 323к ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури та в органах прокуратури.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що видання прокурором Черкаської області наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури було унеможливлено вищевикладеними обставинами, які є обґрунтованими і поважними та впливають на своєчасне виконання судового рішення

Наведене на думку відповідача вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Щодо строків звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

У постанові від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 Верховний Суд визначив природу вимоги про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та дійшов висновку, що такий спір є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині 2 ст.233 КЗпП України.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У п.2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у ч.2 ст.233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь яким-строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП).

Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

З огляду на зазначене, на спірні правовідносини не поширюються вимоги ч. 2 ст. 122 КАС України щодо шестимісячного строку звернення до суду, тому позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі №2а-3138/10/0370.

Частиною 4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо належного відповідача у справі, судом встановлено, що юридична особа відповідач - прокуратура Черкаської області» перейменована без зміни ідентифікаційних кодів юридичної особи, у Черкаську обласну прокуратуру відповідно до наказу Генерального прокурора України І.Венедіктової №410 від 03 вересня 2020 року «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур». В подальшому 08.09.2020 Генеральним прокурором України видано наказ №414 «Про день початку роботи обласних прокуратур», в якому днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року. Вищенаведені накази Генерального прокурора України №410 та №414 підтверджують, що належним відповідачем у даній адміністративній справі є юридична особа - Черкаська обласна прокуратура після перейменування прокуратури Черкаської області.

Щодо суті спору судом встановлено, що 13.04.2017 на підставі наказу Генерального прокурора України №16дк від 13.04.2017 «Про притягнення до дисциплінарно відповідальності» ОСОБА_1 звільнено з відповідно посади першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури Черкаської області та з органів прокуратури.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі №826/6257/17 визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 13 квітня 2017 року №16дк «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Уманської місцевої прокуратури Черкаської області та органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Уманської місцевої прокуратури Черкаської області та в органах прокуратури з 14 квітня 2017 року. Стягнуто з прокуратури Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 квітня 2017 року по 12 липня 2018 року в сумі 393 235,92 грн. із утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів до Державного бюджету України. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 26 811,54 грн. із утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів до Державного бюджету України.

13.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Черкаської області із заявою, до якої долучено копію вступної та резолютивної частини постанови суду від 12.07.2018 та до Уманської місцевої прокуратури, про поновлення на роботі.

Прокуратурою Черкаської області на вказану заяву надано відповідь листом №11-449вих.18 від 20.07.2018 про неможливість виконання постанови адміністративного суду від 12.07.2018, у зв`язку з тим, що прокуратурою області до Київського апеляційного адміністративного суду 18.07.2018 направлено заяву про роз`яснення виконання цієї постанови.

За результатами розгляду заяви прокуратури Черкаської області про роз`яснення постанови суду від 12 липня 2018 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2018 року відмовлено в задоволенні вказаної заяви.

16 серпня 2018 року позивач повторно до прокуратури Черкаської області засобами зв`язку поштового зв`язку надіслав заяву про необхідність виконання постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року.

На зазначену заяву позивача прокуратурою Черкаської області надана відповідь листом №11-556вих-18 від 29.08.2018 про неможливість виконання постанови суду від 12.07.2018, оскільки Генеральною прокуратурою України подано касаційну скаргу на цю постанову і питання поновлення ОСОБА_1 на посаді буде вирішено за результатами розгляду Верховним Судом України відповідної касаційної скарги.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.11.2018 відкрито виконавче провадження №57684701 щодо примусового виконання виконавчого листа №826/6257/17 про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Наказом прокурора Черкаської області від 26.11.2018 № 323к ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури та в органах прокуратури.

Постановою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №826/6257/17 змінено мотивувальну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року в частині надання оцінки повноваженням Генерального прокурора України на видання наказу від 13 квітня 2017 року №16дк, а в іншій частині постанова суду залишена без змін.

18 жовтня 2020 року на адресу Черкаської обласної прокуратури позивач звернувся із заявою, в якій просив виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 липня 2018 року по 23 листопада 2018 року (95 робочих днів), виходячи із середньоденного заробітну першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури.

Черкаською обласною прокуратурою позивачу надана відповідь листом № 15/2-1891-20 від 19 листопада 2020 року, яким повідомлено про відсутність підстав для здійснення відповідних виплат у зв`язку з відсутністю відповідного судового рішення про виплату коштів.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у виплаті зазначених коштів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Ця норма передбачає обов`язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносинах - суб`єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. В цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування.

Зазначена норма не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Отже, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

В силу положень ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Разом з тим, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року в частині поновлення позивача на посаді своєчасно не виконано, період затримки становить з 13.07.2018 по 23.11.2018.

У постанові від 23 травня 2015 року у справі № 21-63а15 Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування положень статті 236 КЗпП у подібних правовідносинах, зазначив, що правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України», №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України», №1811/06, від 19.02.2009).

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

З огляду на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року в частині поновлення позивача на посаді не виконана, суд вважає, що згідно ст. 236 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді.

Доводи відповідача про подання ним заяви щодо роз`яснення названої постанови суду, як підстава для невиконання судового рішення, є необґрунтованими оскільки після відмови ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2018 року в роз`ясненні судового рішення, відповідач мав усі можливості для його виконання.

Подання касаційної скарги на постанову суду не є підставою для затягування процесу виконання судового рішення, оскільки останнє набрало законної сили, а Верховний Суд не постановляв ухвалу щодо зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року.

Такі доводи не є законодавчо обумовленими підставами для звільнення суб`єкта владних повноважень від обов`язку виплатити передбаченого ст. 236 КЗпП незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 5 вересня 2019 року у справі №816/943/17.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, в редакції чинній на час поновлення позивача на посаді 26.11.2018 (далі - Порядок № 100) визначено порядок обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Однак, відповідно до п. 2 Порядку №100 у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

З наведених норм Порядку №100 слідує висновок, що у разі підвищення посадових окладів обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», якою підвищено посадові оклади прокурорам і слідчим органів прокуратури.

Постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр» від 06.09.2017 № 165.

Таким чином посадові оклади прокурорам і слідчим прокуратури підвищено з 06.09.2017. Посадовий оклад першого заступника керівника місцевої прокуратури становить 7760,00 грн.

Отже, коефіцієнт підвищення посадового окладу першого заступника керівника місцевої прокуратури склав 2,381829 (7760,00 грн / 3258,00 грн). Відповідно середньоденна заробітна плата за посадою яку займав позивач складала 3040,98 грн. (1276,74 грн х 2,381829).

Наведене підтверджено довідкою Черкаської обласної прокуратури №21-656вих-20 від 18.11.2020, тому середньоденна заробітна плата на підставі якої повинен здійснюватися обрахунок компенсації позивачу вимушеного прогулу за час затримки виконання судового рішення становить 3040,98 грн.

У липні 2018 року кількість робочих днів вимушеного прогулу становить 13, у серпні 2018 року з урахуванням святкового дня (24 серпня - День незалежності України) - 22, у вересні 2018 року - 20, у жовтні 2018 року з урахуванням святкового дня (14 жовтня - День захисника України) - 22, у листопаді 17 днів, що загалом складає 94 робочих дні.

Відповідно, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача за період з 13.07.2018 по 26.11.2018 становить 285852,12 грн. (3040,98х94=285852,12).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Черкаської обласної прокуратури (18015, Черкаська обл., м.Черкаси, бул. Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі в сумі 285852 (двісті вісімдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн. 12 коп., з утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко