Рішення № 96971063, 17.05.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/657/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, Бехтерівської сільської ради Голопристанського району Херсонської област про визнання протиправним та скасування припису від 18.09.2020 року №41/2020,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (далі-відповідач 1), Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (далі - відповідач 2), в якому просить визнати протиправним та скасувати Припис №41/2020 від 18 вересня 2020 року Новофедорівської сільської ради.

Ухвалою від 26.02.2021 р. позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач вимоги ухвали виконала.

Ухвалою від 15.03.2021р. відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги тим, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18 червня 2007 року позивачем - ОСОБА_1 у ОСОБА_2 придбана у власність квартира АДРЕСА_1 . За зазначену адресу через засоби поштового зв`язку позивачем отриманий припис № 41/2020 від 18 вересня 2020 року Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, у якому зазначено усунути порушення п. 8.1.27 Правил благоустрою, санітарного утримання території, забезпечення чистоти і порядку на території Новофедорівської сільської ради, а саме: демонтувати бетонну огорожу з каліткою, яка встановлена без погодження на земельній ділянці комунальної форми власності, землі запасу, прибудинкова територія багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 .

Позивач стверджує про незаконність такого припису, оскільки у Новофедорівської сільської ради відсутній нормативний документ щодо порядку проведення перевірки стану благоустрою, у приписі зазначене порушення п. 8.1.27 Правил благоустрою, у той час як Правила благоустрою, затверджені рішенням сесії Новофедорівської сільської ради від 09.07.2014р. містять лише 7 розділів та закінчуються п. 7.3. Також припис виписаний на ім`я ОСОБА_3 , у той час як за вказаною у ньому адресою проживає ОСОБА_1 .

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Відповідачам 1, 2 надіслані позов із додатками та ухвала суду про відкриття провадження у справі і запропоновано надати відзив на позов. Поштові відправлення отримані відповідачами, що підтверджується рекомендованими відправленнями про вручення поштової кореспонденції.

Проте відповідачі не скористались своїм правом подання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справі на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

18.09.2020р. сільським головою Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області ОСОБА_4 прийнятий припис № 41/2020, у якому зазначено:

«…Керуючись ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правилами благоустрою, санітарного утримання території, забезпечення чистоти і порядку на території Новофедорівської сільської ради, що затверджені рішенням 43сесії VI скликання Новофедорівської сільської ради від 09.07.2014 року № 561 (з якими можна ознайомитися на офіційному вед - сайті Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області…, вимагаю: усунути порушення п. 8.1.27 Правил благоустрою, санітарного утримання території, забезпечення чистоти і порядку на території Новофедорівської сільської ради, а саме: демонтувати бетонну огорожу з каліткою, яка встановлена без погодження на земельній ділянці комунальної форми власності, землі запасу, прибудинкова територія багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 до 01 жовтня 2020 року (фото та витяг з Правил благоустрою додається)…».

Отримавши даний припис, позивачка оскаржила його до суду.

Позивач стверджує: «… з метою утримування в належному у тому числі санітарному стані, недопущення сторонніх осіб, які використовують прибудинкову територію будинку АДРЕСА_1 у якості вбиральні та розміщення на ній заборонених речовин (так званих закладок), позивачем ініційовано зведення паркану навколо будинку. Зведення паркану планувалося робити почергово. За збігом обставин, в першу чергу зведення входила ділянка прибудинкової території, яка знаходилася біля квартири позивача, на що була отримана згода більшості мешканців будинку (75%). За цією згодою більшості співвласників будинку, власними силами позивач встановила паркан, однак із-за того, що зведення планувалося чергами довелося зробити його в притул до стін будинку, щоб унеможливити потрапляння сторонніх осіб на прибудинкову територію….».

Надаючи оцінку спірному припису, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до п. п. 7 пункту «а» частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить і організація благоустрою населених пунктів.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначені Законом України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 року № 2807-IV.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів у сфері благоустрою населених пунктів віднесено території загального користування, вулиці, проїзди, інші території загального користування в межах населеного пункту.

Згідно з вимогами частини 2 статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: 1) утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів; 5) допускати на об`єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

В свою чергу статтею 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами (частинами) об`єктів благоустрою зокрема є: 1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів; 2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; а огорожі та ворота віднесено до елементу декоративного чи іншого оснащення об`єкту благоустрою.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»:

- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;

- прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджу вальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно із положень ч. 1 ст. 319, ст. 321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 Земельного Кодексу України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб`єктами права спільної власності на земельну ділянку можуть бути громадяни та юридичні особи, а також держава, територіальні громади.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 89 Земельного Кодексу України, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Частина 1 та пункт «д» частини 2 статті 92 Земельного Кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають зокрема, співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ст. 103 Земельного Кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.

Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

Положення про інспекцію з благоустрою населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною або міською радою на підставі Типового положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Із аналізу наведених норм слідує, що для реалізації наданих повноважень у сфері благоустрою населених пунктів, органи місцевого самоврядування мають розробити та затвердити Правила благоустрою населеного пункту та Положення про інспекцію з благоустрою населених пунктів, або у будь-який інших спосіб врегулювати Правила благоустрою населеного пункту та порядок контролю за їх дотриманням.

Рішенням сорок третьої сесії VI скликання Новофедорівської сільської ради № 561 від 09.07.2014 затверджені Правила благоустрою санітарного утримання території, забезпечення чистоти і порядку на території Новофедорівської сільської ради.

Проте позивач стверджує, що ні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ні Законом України «Про благоустрій населених пунктів», ні Правилами благоустрою санітарного утримання території, забезпечення чистоти і порядку на території Новофедорівської сільської ради, не визначено безпосереднього порядку проведення перевірок органів місцевого самоврядування стосовно виконання делегованих їм повноважень. Тому вважає, що у даному випадку слід застосувати аналогію права та керуватися Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», норми якого відповідач порушив, оскільки провів перевірку без участі позивача та без складання акту перевірки.

Для з`ясування даних обставин, суд ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.03.2021р. витребував у відповідачів:

- копію оскарженого припису із додатками;

- копію рішення Новофедорівської сільської ради про затвердження Правил благоустрою, що містять п. 8.1.27, який порушила позивач;

- докази перебування земельної ділянки, на якій розміщена спірна споруда (бетонна огорожа) у комунальній власності;

- інформацію із відповідними доказами про нормативно-правовий акт, що регулює порядок проведення перевірки, за результатами якої складений спірний припис.

Суд відмічає, що дана ухвала отримана відповідачами 19.03.2021р. та 23.03.2021р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення, проте жодних витребуваних документів суду не надано, не надіслано також пояснень про причини невиконання ухвали суду або про неможливість її виконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1, 2 ст. 77 КАС України).

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч. 6 ст. 77 КАС України).

Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду. (ч. 6, 7, 9 ст. 80 КАС України).

Відтак відповідачем не подані докази, витребувані судом, у тому числі щодо порядку встановлення порушення, зазначеного у спірному приписі, та його суті, тобто відповідачами не доведено наявності бетонної огорожі на земельній ділянці комунальної форми власності на прибудинковій території багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 .

Також суд відмічає, що у спірному приписі вказано порушення п. 8.1.27 Правила благоустрою санітарного утримання території, забезпечення чистоти і порядку на території Новофедорівської сільської ради.

Разом із тим Правила благоустрою санітарного утримання території, забезпечення чистоти і порядку на території Новофедорівської сільської ради, затверджені рішенням сорок третьої сесії VI скликання Новофедорівської сільської ради № 561 від 09.07.2014р. не містять такого пункту, оскільки завершуються п. 7.3.

Відтак відповідач не довів яке порушення допустив позивач та яку правову норму порушив.

Також суд звертає увагу про невірне зазначення особи, які адресований припис, а саме - ОСОБА_3 , у той час як за вказаною у ньому адресою проживає ОСОБА_1 .

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

На виконання цих вимог відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду жодних доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не довели правомірності свого рішення та фактично визнали позовні вимоги.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст.134 КАС України).

Щодо розподілу витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

30.09.2020 р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_5 укладено Договір про надання правової допомоги №67/2020.

До вказаного договору позивачем долучено попередній (орієнтований ) розрахунок суми витрат та акт наданих послуг, який не містить інформації стосовно обсягу та детального опису наданих адвокатом послуг та загальної суми витрат на правничу допомогу. Крім того, акт наданих послуг від 30.09.2020, підписаний адвокатом та Кальченко Г.П. містить посилання на договір №68/2020 та прізвище клієнта зазначено "Дзешульська Інна Вікторівна".

Відтак, позивачем не надано належних та допустимих доказів наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що унеможливлює встановлення обсягу та реальності понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначеного відшкодуванню на користь позивача підлягає сума сплаченого судового збору 908,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області №41/2020 від 18 вересня 2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 (дев`ятсот вісім) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (ЄДРПОУ 35908256, адреса: 75650, Херсонська область, Голопристанський район, с. Бехтери, вул. Благодатна, 50).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.М. Морська

кат. 109010000