Рішення № 96970444, 18.05.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2021 року Справа №480/734/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Воловика С.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/734/21 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Сумського міського центру зайнятості (далі - відповідач, центр зайнятості) про

- стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 94 917, 34 грн.;

- визнання протиправним та скасування наказу № НТ200427 від 27.04.2020 в частині призначення допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі - 1000, 00 грн., визначивши її в розмірі у відсотках до їх середньої заробітної плати згідно з наданим розрахунком;

- визнання протиправним та скасування наказу № НТ200720 від 20.07.2020;

- визнання протиправним та скасування наказу № НТ200804 від 04.08.2020,

У С Т А Н О В И В:

І. Позиція позивача

З метою отримання статусу безробітного, ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до Сумського міського центру зайнятості, на підставі якої, позивачу такий статус надано з 27.04.2020. Також, на підставі заяви від 27.04.2020, ОСОБА_1 була призначена виплата допомоги по безробіттю, яка перераховувалась на рахунок, відкритий в установі банку. Всього за період з 27.04.2020 по 01.01.2021, позивачем отримана допомога по безробіттю в сумі 1 866, 66 грн.

Виплату допомоги по безробіттю у вказаному розмірі відповідач обґрунтував тим, що наказом № НТ200427 від 27.04.2020 допомогу призначено у мінімальному розмірі - 1000, 00 грн., наказом № НТ200720 від 20.07.2020 її виплату скорочено, а наказом № НТ200804 від 04.08.2020 - припинено. Також, останнім наказом була припинена і реєстрація ОСОБА_1 як безробітного.

На переконання позивача, зазначені накази є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки, по-перше, звільнення з ГУ ДПС у Сумській області відбулось за перевищення службових повноважень, а не за невиконання чи неналежне виконання посадових обов`язків, що не є аналогічною підставою звільнення підставі, визначеній пунктом 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України та надає право на отримання допомоги у розмірі 8 408, 00 грн.; а по-друге, повідомлення про необхідність прибуття до центру зайнятості й надання документів, було надіслано не завчасно, у невстановлений законодавством спосіб та під час дії карантину, що унеможливило дотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, а також, виключає виникнення підстав скорочувати виплату допомоги та припиняти реєстрацію безробітним.

З вищезазначених підстав, ОСОБА_1 вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ІІ. Заперечення відповідача

Не погоджуючись з позовними вимогами, Сумський міський центр зайнятості у відзиві (а.с. 51-53) зазначив, що оскільки ОСОБА_1 був звільнений з останнього місця роботи за п. 7 ч. 2 ст. 65, п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» за вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення, тобто, з підстави, аналогічній підставі, визначеній у п. 1 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, на виконання частини 3 статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», йому була призначена допомога по безробіттю у мінімальному розмірі. Розмір мінімальної допомоги по безробіттю, згідно з постановою Правління Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття № 217 від 08.04.2020, складає 1 000, 00 грн.

Після призначення допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі, відповідно до п. 32 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ОСОБА_1 отримував дистанційні послуги центру зайнятості та підтверджував свій статус безробітного телефоном 27.04.2020, 25.05.2020 та 22.06.2020.

В подальшому, керуючись постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 та № 392 від 20.05.2020, Державним центром зайнятості 03.06.2020 був прийнятий наказ № 41 «Про порядок дій в умовах протиепідемічних заходів», яким уповноважено директорів обласних центрів зайнятості приймати рішення щодо прийому клієнтів державної служби зайнятості безпосередньо у приміщеннях центрів зайнятості з урахуванням епідеміологічної ситуації в регіоні та на підставі рішення регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

Наказом Сумського обласного центру зайнятості № 1279 від 16.06.2020 відновлено прийом клієнтів державної служби зайнятості безпосередньо у приміщеннях центрів зайнятості згідно з графіком та з дотриманням «Тимчасових рекомендацій щодо дотримання протиепідемічних вимог під час прийому громадян в приміщеннях базових центрів зайнятості та філій Сумського обласного центру зайнятості, які спрямовані на запобігання ускладнення епідемічної ситуації внаслідок поширення короновірусної хвороби», розроблених Головним управлінням Держпродспоживслужби в Сумській області від 12.06.2020.

Про відновлення особистого відвідування безробітними Сумського міського центру зайнятості, ОСОБА_1 особисто проінформовано кар`єрним радником телефоном за номером, вказаним при дистанційній реєстрації. Датою особистого відвідування позивачем визначено 17.07.2020, що обумовлено необхідністю подання оригіналів документів протягом 10 робочих днів із 06.07.2020 (дати відновлення особистого прийому безробітних Сумським міським центром зайнятості).

Додатково, про необхідність з`явитись із первинними документами до центру зайнятості, ОСОБА_1 був проінформований текстовим повідомленням. Проте, у призначений час позивач не прибув.

Враховуючи приписи пп. 2 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 19.09.2018, а також, беручи до уваги те, що остання консультація із працевлаштування надавалась позивачу кар`єрним радником телефонним зв`язком 22.06.2020, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», наказом № НТ200804 від 04.08.2020, виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 було припинено.

За таких обставин, Сумський міський центр зайнятості вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалами суду від 11.02.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 480/734/20, у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справу призначено до розгляду в письмовому провадженні з 09.03.2021, встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 22.03.2020 заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог залишена без руху, позивачу встановлений строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду від 22.03.2020, позивачем подані клопотання про звільнення від сплати судового збору та про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 12.04.2020 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено, в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, розмір судового збору зменшено на 50%, строк для усунення недоліків заяви про збільшення позовних вимог продовжено на п`ять днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою суду від 22.04.2020, заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог прийнята до розгляду, відповідачу встановлений строк для подання відзиву.

IV. Обставини справи

У зв`язку зі звільненням з Головного управління ДПС у Сумській області на підставі пункту 7 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», 27.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до Сумського міського центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного, призначення виплати допомоги по безробіттю та виплату соціальної грошової допомоги (а.с. 7-9).

За результатами розгляду вказаних заяв, 27.04.2020 Сумським міським центром зайнятості прийнятий наказ № НТ200427 про надання ОСОБА_1 статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю відповідно до частин 2, 4 статті 22, частини 3 статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» протягом 360 календарних днів з 27.04.2020 по 21.04.2020 (а.с. 62).

Під час перебування позивача у статусі безробітного, 17.07.2020 о 12 год. 58 хв. за допомогою застосунку Viber йому було направлено повідомлення наступного змісту: « Шановний ОСОБА_1 . Вам необхідно звернутись до центру зайнятості 17.07 о 15:30 каб. 107, робоче місце 3 з оригіналами документів, відповідно до яких ви реєструвались у центрі зайнятості».

У відповідь, ОСОБА_1 о 13 год. 21 хв. повідомив, що згідно з Порядком № 792 безробітний має надати оригінали документів протягом 10 робочих днів після завершення карантину. Одночасно, беручи до уваги те, що карантин запроваджений до 31.07.2020, просив призначити час для прийому після завершення карантину з метою дотримання протиепідемічних заходів (а.с. 63).

У зв`язку з недотриманням безробітним рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, на підставі Закону України «Про зайнятість населення», підпункту 5 частини 5 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та підпункту 5 пункту 5.4 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, наказом № НТ200720 від 20.07.2020, позивачу скорочено виплату допомоги по безробіттю з 17.07.2020 по 31.07.2020 (а.с. 62).

Згодом, у зв`язку з невідвідуванням безробітним центру зайнятості без поважних причин протягом 30 днів з дати прийняття рішення про таке відвідування, Сумським міським центром зайнятості прийнято наказ № НТ200804 від 04.08.2020 про припинення ОСОБА_1 виплати допомоги по безробіттю та припинення його реєстрації безробітним з 23.06.2020 (а.с. 62).

V. Норми права які регулюють спірні правовідносини та їх застосування

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначаються Законом України «Про зайнятість населення».

Пунктом 1 частини 1 статті 43 вказаного Закону передбачено, що статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 43).

Згідно з частиною 2 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення», зареєстровані безробітні, окрім іншого, зобов`язані: самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов`язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 45 згаданого Закону (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваних наказів), у разі невідвідування без поважних причин територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (наявність поважних причин підтверджується відповідними документами), реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється.

Процедура реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, філією центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласного, Київського та Севастопольського міського центру зайнятості, а також міським, районним, міськрайонним центром зайнятості державної служби зайнятості, врегульована Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 19.09.2018.

Особливості реєстрації, перереєстрації безробітних, надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю у період встановлення карантину визначаються Державним центром зайнятості (частина 2 пункту 1 Порядку).

Пунктом 17 вказаного Порядку встановлено, що для надання статусу безробітного особа, яка шукає роботу, подає заяву про надання статусу безробітного, пред`являє документи, зазначені в підпункті 1 пункту 4 цього Порядку, а також: трудову книжку (цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості); документ про освіту; військово-обліковий документ для осіб, які звільнилися із строкової військової служби.

На виконання пункту 20 Порядку, у період встановлення карантину реєстрація безробітного здійснюється з першого дня після подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного за формою, визначеною Державним центром зайнятості. Призначення виплати допомоги по безробіттю у такому разі здійснюється з першого дня реєстрації безробітного.

Після завершення карантину безробітний зобов`язаний протягом 10 робочих днів подати центру зайнятості перелік документів, визначених пунктами 17 - 19 цього Порядку. Такий період може бути продовжений з урахуванням поважної причини, передбаченої пунктом 28 цього Порядку. У такому разі документи подаються до центру зайнятості на наступний день, що настає після закінчення дії обставин, що склалися у зв`язку з поважною причиною.

Згідно з пунктом 22 Порядку, рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.

З рішенням про надання (відмову в наданні) статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, відкладення, скорочення тривалості та припинення виплати такого забезпечення особа ознайомлюється під час відвідування кар`єрного радника, про що ставить підпис у відповідному додатку до персональної картки.

У разі відмови особи поставити підпис у додатку до персональної картки кар`єрним радником вноситься до неї відповідний запис.

Відповідно до пунктів 25, 28 Порядку, після реєстрації безробітного кар`єрний радник протягом десяти календарних днів вживає заходів із здійснення щодо нього поглибленого профілювання відповідно до методики, затвердженої Мінекономіки.

Зареєстрований безробітний згідно зі своїм індивідуальним планом працевлаштування зобов`язаний відвідувати центр зайнятості, в якому він зареєстрований, не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, крім випадків, що сталися внаслідок надзвичайної ситуації або встановленого карантину, з пред`явленням паспорта громадянина України чи іншого документа, що посвідчує особу або підтверджує її спеціальний статус, та трудової книжки.

Підпунктом 2 пункту 30 Порядку передбачено, що у разі невідвідування зареєстрованим безробітним без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування, центр зайнятості припиняє реєстрацію такого безробітного. Реєстрація припиняється з наступного дня після останнього фактичного відвідування центру зайнятості, а рішення про припинення реєстрації безробітного у цьому випадку приймається на 31-й день.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Частиною 1 статті 22 вказаного Закону встановлено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб. Зокрема, застрахованим особам, які мають стаж понад 10 років, допомога по безробіттю виплачується у розмірі 70 відсотків середньої заробітної плати (доходу).

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі (частина 2 статті 23 Закону).

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваних наказів), у разі зняття особи з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів, виплата допомоги по безробіттю припиняється.

На виконання пункту 5 частини 5 згаданої статті, у разі порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів

При цьому, пунктом 32 Прикінцевих положень вказаного Закону передбачено, що на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 виплата допомоги по безробіттю може здійснюватися без особистого відвідування безробітним територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за умови підтвердження безробітним наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації (телефонний зв`язок, електронні засоби тощо).

Отже, зміст вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що особи, які набули статусу безробітного, мають право на отримання допомоги по безробіттю у визначеному розмірі. При цьому, такі особи зобов`язані, окрім іншого, дотримуватись умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, а також відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час. Невиконання вказаних обов`язків, є підставою для скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, припинення реєстрації особи безробітною та припинення виплати їй допомоги по безробіттю.

В той же час, у зв`язку із запровадженням на території України карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, законодавцем встановлені певні особливості набуття особою статусу безробітного, призначення допомоги по безробіттю та її отримання. Зокрема, особи у статусі безробітного, набули право отримувати допомогу по безробіттю без особистого відвідування центру зайнятості, на обліку якого вони перебувають.

На переконання суду, вказане законодавчо закріплене право безробітних на отримання допомоги по безробіттю без особистого відвідування центру зайнятості, на момент виникнення спірних правовідносин унеможливлювало припинення реєстрації особи безробітною з підстав невідвідування центру зайнятості та, як наслідок, припинення у зв`язку з цим виплати допомоги по безробіттю під час дії карантину.

Суд зазначає, що таке застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини, згодом було підтверджено законодавцем, шляхом прийняття 02.12.2020 Закону України № 1030-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким пункт 7 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення», яка визначає підстави для припинення реєстрації безробітним, викладено в такій редакції:

« 7) невідвідування без поважних причин територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (крім періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб). Наявність поважних причин підтверджується відповідними документами».

Також, згаданим Законом був викладений в новій редакції і пункт 13 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яка встановлює підстави для припинення виплати допомоги по безробіттю, а саме:

« 13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про виплату допомоги по безробіттю (крім періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб)».

VI. Висновки суду щодо доводів сторін та вирішення спору

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних наказів, ОСОБА_1 стверджує про наявність у нього права на отримання допомоги по безробіттю не у мінімальному розмірі, а також, про відсутність правових підстав для припинення його реєстрації безробітним та припинення виплати допомоги по безробіттю.

Втім, дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд не може повністю погодитись з указаними доводами позивача, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Сумській області на підставі пункту 7 частини 2 статті 65, пункту 4 частини 1, частини 5 статті 66, пункту 4 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», тобто, у зв`язку із застосуванням дисциплінарного стягнення «звільнення з посади державної служби» внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.

Як зазначалось, за змістом частини 2 статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, які набули статусу безробітного та звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Аналізуючи зміст вказаних норм, суд робить висновок, що підстава звільнення ОСОБА_1 з останнього місця роботи, є аналогічною підставі, передбаченій пунктом 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, що свідчить про наявність у позивача права на отримання допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржуваний наказ № НТ200427 від 27.04.2020 в частині призначення ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі, відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, позовні вимоги про його скасування, так само, як і позовні вимоги про стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 94 917, 34 грн., є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В той же час, доводячи правомірність наказів № НТ200720 від 20.07.2020 про скорочення виплати допомоги по безробіттю та № НТ200804 від 04.08.2020 про припинення реєстрації безробітним і виплати допомоги по безробіттю, Сумський міський центр зайнятості посилається на те, що ОСОБА_1 не дотримався рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню та не відвідував без поважних причин центр зайнятості більше 30 днів з дня прийняття рішення про таке відвідування.

На виконання частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В якості доказів на підтвердження обставин невиконання позивачем рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню та невідвідування без поважних причин центру зайнятості більше 30 днів з дня прийняття рішення про таке відвідування, відповідач надав копію додатку 1 до персональної картки ОСОБА_1 (а.с. 57) та видруківку листування за допомогою застосунку Viber (а.с. 63).

Зі змісту персональної картки (а.с. 57) судом встановлено, що позивач отримував консультації з працевлаштування телефоном 27.04.2020, 25.04.2020 та 22.06.2020. Також, у вказаній картці зазначено про повідомлення телефоном ОСОБА_1 щодо відновлення особистого прийому в центрі зайнятості та призначення відвідування 17.07.2020. При цьому, відомості стосовно часу повідомлення, а також відомості щодо погодження цього часу з позивачем, у персональній картці відсутні.

Як убачається з видруківки листування за допомогою застосунку Viber (а.с. 63), про необхідність прибуття до центру зайнятості 17.07. о 15 год. 30 хв. з оригіналами документів, відповідно до яких відбулась реєстрація у центрі зайнятості, ОСОБА_1 був повідомлений 17.07.2020 о 12 год. 58 хв. Тобто, фактично, відповідач призначив відвідування через дві з половиною години після повідомлення. Таке призначення часу відвідування, на переконання суду, не може вважатись завчасним та погодженим із позивачем.

Крім того, суд враховує, що станом на 17.07.2020, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 500 від 17.06.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, в Україні був встановлений карантин, у зв`язку з чим, з огляду на приписи пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, у позивача не виникло обов`язку подавати оригінали документів, на підставі яких відбулась реєстрація у центрі зайнятості, та він мав право отримувати допомогу по безробіттю без особистого відвідування центру зайнятості.

Посилання Сумського міського центру зайнятості на накази Державного центру зайнятості № 23 від 31.03.2020 «Про особливості реєстрації, перереєстрації безробітних, надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю» та № 41 від 03.06.2020 «Про порядок дій в умовах послаблення протиепідемічних заходів», а також посилання на наказ Сумського обласного центру зайнятості № 1279 від 16.06.2020 «Про порядок дій в умовах послаблення протиепідемічних заходів» (а.с. 66-76), суд не приймає до уваги, оскільки вказані акти не можуть суперечити приписам законів та нормативних актів Кабінету Міністрів України. Тим більше, зміст згаданих наказів, не встановлює право відповідача приймати рішення про негайне відвідування центру зайнятості та надання документів.

Таким чином, з огляду на наведені обставини, суд доходить висновку про невідповідність наказів № НТ200720 від 20.07.2020 та № НТ200804 від 04.08.2020 критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині їх скасування.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сумського міського центру зайнятості про скасування наказів та стягнення допомоги по безробіттю - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати накази Сумського міського центру зайнятості № НТ200720 від 20.07.2020 та № НТ200804 від 04.08.2020.

В задоволенні позовних вимог про стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 94 917, 34 грн. та скасування наказу № НТ200427 від 27.04.2020 в частині призначення допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик