Рішення № 96969788, 17.05.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1248/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 (надалі – також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради (надалі – також відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради присвоїти ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни з моменту відмови в даному статусі від 30 грудня 2020 року, видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та нагрудний знак установленого зразка, передбачені діючим законодавством України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та у видачі відповідного посвідчення на підставі поданих позивачем документів, які, на думку позивача, підтверджують його належність до ветеранів війни. Позивач зазначає, що відмова в наданні статусу визначеного пунктом 2 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ є протиправною та незаконною, порушує гарантовані Конституцією соціальні права та гарантії, у зв`язку з отриманням позивачем травми під час проходження служби при виконання службових обов`язків в період його служби в органах внутрішніх справ.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача.

11 березня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на відсутність підстав для встановлення поліцейським, у тому числі, позивачу, права на статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 у період з 5 грудня 1996 року по 6 листопада 2020 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме, в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, а з 7 листопада 2015 по 12 жовтня 2020 року - служба в Національній поліції України, зокрема, в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

За результатами розслідування нещасного випадку, який стався 20 лютого 2020 року близько 19 год. 30 хв. з начальником управління карного розшуку ГУНП, полковником поліції, ОСОБА_1 , складено акт від 14 травня 2020 року форми Н-5* спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 20 лютого 2020 року близько 19 год. 30 хв. ГУНП в Полтавській області, копія якого наявна у матеріалах справи, за висновками якого нещасний випадок трапився в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. За результатами розслідування нещасного випадку складено акт форми Н-1*. Потерпілому проведено відповідну роз`яснювальну роботу .

Відповідно до акта № 4 про нещасний випадок полковнику поліції ОСОБА_1 , форми Н-1*, встановлено діагноз: множинні забійно-різані рани обличчя, забій м`яких тканин обличчя, підшкірна гематома обличчя, струс головного мозку.

У свідоцтві про хворобу №302/С від 8 жовтня 2020 року, виданому медичною (військово-лікарською) комісією ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" за розпорядженням УКЗ ГУНП в Полтавській області, встановлений діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання: травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків, а також захворювання, так, пов`язане з проходженням служби в поліції, непридатний до служби в поліції.

Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №095425 підтверджено, що ОСОБА_1 вперше встановлено другу групу інвалідності з 19 листопада 2020 року - травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Листом Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради від 30 грудня 2020 року №Ш-01-13517-01-04/11 позивача повідомлено про відмову у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Зазначено, що відповідно право на надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами. Відповідач зазначає, що вказано норма не відноситься до суб`єктів осіб, які проходять службу на відповідних посадах у поліції і яким присвоєно спеціальне звання поліції, а національна поліція не є правонаступником міліції, встановлення поліцейським (колишнім поліцейським) статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не передбачено чинним законодавством.

Позивач не погодився з відмовою Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради та звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (надалі - Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Статтею 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни наведено у статті 7 Закону №3551-XII.

Так, відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю, зокрема, з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України здійснюється Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року за № 83/7404 (надалі - Порядок №1346).

Відповідно до пункту 3.9 Порядку №1346 Комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили;

забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

За змістом пункту 3.10 Порядку № 1346 комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Нещасний випадок, що стався за обставин, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10 Порядку № 1346 комісія з розслідування має визнавати таким, що трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що право на отримання статусу інваліда внаслідок війни згідно з пунктом 2 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ законодавець пов`язує з тим, що інвалідність працівника сталася в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних, зокрема, з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та наявністю передбачених Порядком обставин, що призвели до травмування чи захворювання.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд України в рішенні від 08 квітня 2014 року у справі № 21-45а14 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстру судових рішень 38475027).

Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААБ №095425 підтверджено, що ОСОБА_1 вперше встановлено третю групу інвалідності з 19 листопада 2020 року - травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Як встановлено судом, за результатами розслідування нещасного випадку, який стався 20 лютого 2020 року близько 19 год. 30 хв. з начальником управління карного розшуку ГУНП, полковником поліції, ОСОБА_1 , складено акт від 14 травня 2020 року форми Н-5* спеціального розслідування групового нещасного випадку, копія якого наявна у матеріалах справи, за висновками якого нещасний випадок трапився в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. За результатами розслідування нещасного випадку складено акт форми Н-1*. Відповідно до акта №4 про нещасний випадок полковника поліції ОСОБА_1 , форми Н-1*, встановлено діагноз: множинні забійно-різані рани обличчя, забій м`яких тканин обличчя, підшкірна гематома обличчя, струс головного мозку. У свідоцтві про хворобу №302/С від 8 жовтня 2020 року, виданому медичною (військово-лікарською) комісією ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" за розпорядженням УКЗ ГУНП в Полтавській області, встановлений діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання: травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків, а також захворювання, так, пов`язане з проходженням служби в поліції, непридатний до служби в поліції.

Отже, наявні підстави, передбачені пунктом 2 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (надалі - Постанова № 1317) медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1112 (Офіційний вісник України, 2004 року, № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Відповідно до пункту 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Таким чином, якщо особа отримала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, така особа належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни та має право на отримання відповідного посвідчення.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (надалі - Порядок № 302).

Пунктом 2 Порядку № 302 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни у розумінні пункту 2 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII належать, зокрема, інваліди з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, причинний зв`язок яких пов`язаний з виконанням службових обов`язків встановлюється на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. №1317, передбачено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є, зокрема: поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язані з виконанням службових обов`язків; пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій; захворювання, отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Тобто, чинним законодавством регламентовано перелік причин інвалідності, які можуть бути зазначені у довідці МСЕК.

У довідці до акту огляду МСЕК зазначено, що виявлена у ОСОБА_1 травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків, а тому суд не погоджується з позицією відповідача, про те що позивач не має права на встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Саме поняття "службових обов`язків" в Законі № 3551-XII тлумачиться як "обов`язків військової служби", що невід`ємно пов`язані з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаних під час захисту Батьківщини та виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), про що йдеться у частині першій статті 7 Закону № 3551 -XII.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що позивач не має права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у зв`язку зі звільненням зі служби в органах поліції, оскільки позивач отримав травму, внаслідок якої йому встановлено інвалідність третьої групи, під час проходження служби в начальницькому складі органів Міністерства внутрішніх справ під час виконання службових обов`язків.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради протиправно відмовлено ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, з порушенням вимог пункту 2 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII та без урахування всіх обставин.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на протиправну відмову відповідача щодо встановлення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551-XII статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, з метою ефективного захисту прав позивача, на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов`язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачу відповідного посвідчення та нагрудного знаку, з урахуванням висновків суду а також визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, видачі відповідного посвідчення та нагрудного знаку

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Позивач від сплати судового збору звільнений, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 134, 139, 229, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради ( вул. І.Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 03195317) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, видачі відповідного посвідчення та нагрудного знаку.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, видачу відповідного посвідчення та нагрудного знаку, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Cуддя К.І. Клочко