Рішення № 96969673, 17.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2890/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМАН ТРАНС-ЕКСПРЕС» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМАН ТРАНС-ЕКСПРЕС» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №228531 від 11.12.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.12.2020 р. виконуючим обов`язки начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Кучеренко Г. було прийнято постанову №228531 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до TOB «ЛАМАН ТРАНС-ЕКСПРЕС» застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн. Розгляд справи відбувся без участі представника позивача.

Також позивачем зазначено, що зважаючи на те, що позивач здійснював перевезення подільного вантажу, тому відповідно до абзацу 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху не передбачено отримання дозволу, який давав би право на рух автомобільними дорогами України, або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Позивач вказує, що у спірному випадку не передбачено отримання дозволу у зв`язку із забороною здійснення перевезення подільного вантажу понад встановлених норм, відсутні правові підстави для застосування штрафу передбачені абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів. У постанові №228531 відсутнє посилання на порушену позивачем норму, не зазначено змісту порушення, яке слугувало підставою для накладення на позивача штрафної санкції, у зв`язку з чим не можливо встановити, за яке конкретне порушення до позивача застосована адміністративно-господарська санкція. При цьому в Акті від 28.10.2020 р. №231966 не наведено норму, яку порушено перевізником, а зазначено лише посилання на норму якою передбачена відповідальність.

Крім того, у позові вказано, що на вимогу водія посадовими особами Укртрансбезпеки не було надано документи щодо проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки та не надав жодної інформації про використовувані ваги.

Не погоджуючись із постановою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про накладення адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.03.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та витребувано від Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки належним чином завірені копії матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Ухвалу суду від 15.03.2020 року відповідачем отримано 15.03.2020 року, однак у встановлений в ухвалі від 15.03.2021 року строк відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено.

28.10.2020 року працівниками Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль вантажного сідлового тягача FREIGHTLINER реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом-контейнеровозом SCHWERINER CS-45GV реєстраційний номер НОМЕР_2 , що перевозив небезпечний вантаж суміш бензоамонійхлорид 50%, №(3-амінопропіл) N-Додеціапропан Е1, 3-діамін 989, та належать на праві власності ТОВ «ЛАМАН ТРАНС-ЕКСПРЕС».

Відповідно до довідки №033789 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 28.10.2020 року встановлено, що фактична маса транспортного засобу становить 43,25 тон при нормативно допустимій – 44 тон. Так, навантаження на першу вість становить – 5,15 т., на другу – 10,25 т., на третю – 10,2 т., на четверту – 5,85 т., на п`яту – 5,7 т., на шосту – 6,1 тон. Таким чином, вказано у довідці, навантаження на здвоєну вісь становить – 20,45 тон при нормативно допустимій 18 тон.

За результатами габаритно-вагового контролю складено акт №048486 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 28.10.2020 року.

Таким чином, під час габаритно-вагового контролю встановлено перевищення навантаження на здвоєну вісь, про що свідчить акт Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.10.2020 року № 231966.

Згідно акту №231966 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.10.2020 року під час перевірки виявлено порушення, за яке передбачена відповідальність статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Від підписання Акту № 231966 від 28.10.2020 року водій транспортного засобу відмовився, про що зазначено в Акті.

У зв`язку із перевищенням вагових параметрів, посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Тернопільській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 048486 від 28.10.2020 року, відповідно до якого до сплати належить 718,47 Євро.

За результатами розгляду вищевказаних документів Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 11.12.2020 року прийнято постанову №228531 про застосування до ТОВ «ЛАМАН ТРАНС-ЕКСПРЕС» на підставі абз. 15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.

Вважаючи постанову №228531 від 11.12.2020 року протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно п.п.1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Підпунктами 15 та 27 п. 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпеки, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю в тому числі, шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації. (абз. 2 п.16 Порядку № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого, наявність визначених ст. 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. (п. 15 Порядку № 1567).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Згідно із положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до пп.5, 3 п.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (далі - Порядок №879): дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75), після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Суд зазначає, що посилання позивача на правову позицію Верховного Суду у поставної від 29.01.2020 року у справі №814/1460/16 про те, що забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням норм, тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, є необґрунтованим, оскільки у вказаному рішенні Верховним Судом подібних висновків не робилось, а у абзаці 63 постанови міститься лише посилання на висновки суду першої інстанції у справі №814/1460/16.

При цьому, відповідно до пункту 22 Порядку 879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбаченого статтею 132-1 (порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами) цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції зобов`язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та його місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

З викладеного вбачається, що у органів Укртрансбезпеки відсутні повноваження щодо заборони руху великовагового транспортного засобу.

Щодо тверджень позивача про те, що під час перевірки на вимогу водія не було надано документи щодо проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки та не надав жодної інформації про використовувані ваги, суд зазначає, що пункти 12, 13 Порядку №879 не встановлюють обов`язку для посадових осіб Укртрансбезпеки надавати водієві протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника саме у режимі зважування у русі, тощо.

При цьому, позивачем до суду не надано доказів того, що водій під час проведення зважування транспортного засобу вимагав надати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку, а відтак така бездіяльність не є підставою для висновку про протиправність оскаржуваної постанови.

При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Суд зазначає, що у акті №048486 від 28.10.2020 року графа « 9. Відстані між осями, метри» не заповнена, доказів здійснення вимірювання між осями транспортного засобу позивача відповідачем до суду не надано.

Тобто, відповідачем до суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що у транспортному засобі позивача є здвоєна вісь, навантаження на яку перевищує допустимі норми.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені п. 20-30 Порядку № 1567.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис. (п. 20-22 Порядку № 1567).

Однак, як вбачається з оскаржуваної постанови, у ній відсутні посилання на норми законодавства, які були порушені позивачем.

Натомість в оскаржуваній постанові у графі «допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт» наявне лише посилання на акт від 28.10.2020 року №231966.

В акті від 28.10.2020 року №231966 також відсутня вказівка, які саме норми законодавства про автомобільний транспорт були порушені ТОВ «ЛАМАН ТРАНС-ЕКСПРЕС», а наявне лише посилання на положення абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», які передбачають санкції за порушення перевізниками норм законодавства про автомобільний транспорт.

Вказане свідчить про те, що оскаржувана постанова не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії.

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Таким чином, Порядок № 1567 визначає, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання, яка про час і місце розгляду такої справи повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 813/5802/15, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем жодним чином не спростовано, що справу про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідач розглянув без уповноваженої особи позивача.

Також, відповідач не надав до суду доказів повідомлення позивача про час та місце розгляду такої справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі та на надані позивачем докази у справі, суд дійшов висновку, що за не належного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, позивач був позбавлений права надати пояснення щодо встановленого порушення, що в свою чергу дало б змогу відповідачу встановити усі необхідні обставини для прийняття обґрунтованого рішення.

З огляду на зазначене, відповідач в порушення пункту 26 Порядку № 1567, не надав змогу позивачу надати пояснення щодо встановленого порушення, що призвело до порушення принципів Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, зокрема:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 813/5802/15, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд вважає за необхідно зауважити, що право бути вислуханим під час розгляду його справи, дійсно віднесено до одного основних складових (принципів) адміністративної процедури.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.2 КАС України особа має право на участь у процесі прийняття рішення, яке стосується її інтересів.

Право бути почутим, складова частина принципу верховенства права. Суб`єкт владних повноважень повинен застосовувати його, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб`єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо.

Разом з тим, сам по собі цей принцип не є формальним. Порушення права особи бути вислуханою, має наслідком протиправність ухваленого суб`єктом владних повноважень рішення, у тому разі, якщо особа мала повідомити інформацію чи надати пояснення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМАН ТРАНС-ЕКСПРЕС» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено) ; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та про доцільність їх задовольнити..

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий в розмірі 2270 грн. відповідно до платіжного доручення №66 від 16.02.2021 року.

На підставі викладеного, з Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за рахунок його бюджетних асигнувань слід стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМАН ТРАНС-ЕКСПРЕС» сплачений судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМАН ТРАНС-ЕКСПРЕС» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки №228531 від 11.12.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (адреса: проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМАН ТРАНС-ЕКСПРЕС» (код ЄДРПОУ 35775931, р/р НОМЕР_3 , в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАМАН ТРАНС-ЕКСПРЕС» (код ЄДРПОУ 35775931, адреса: 67600, Одеська область, Біляївський район, м. Біляївка, вул. Отамана Головатого, 145)

Відповідач: Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: (код ЄДРПОУ 39816845, адреса: 03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14)

Суддя П.П. Марин