Рішення № 96965219, 14.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 р. Справа№200/2023/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

24 лютого 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, в якій позивач просить суд:

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Краматорський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, без передачі будь-яких даних про ОСОБА_2 , до Єдиного державного демографічного реєстру України, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР, без надання згоди на обробку персональних даних;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Краматорський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області у подальшому здійснити паспортний облік ОСОБА_2 , згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, а саме виключно прізвищем, іменем та по-батькові (ст. ст. 28, 294, 296 Цивільного кодексу України), роком народження та місцем реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог законний представник вказала, що у зв`язку із досягненням її донькою 16-річного віку вони, разом із донькою, 18 лютого 2021 року звернулись до Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області із заявою в якій просили оформити та видати доньці позивачки паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII без згоди на обробку своїх персональних даних. До заяви позивачкою були надані всі необхідні документи, що визначені пунктом 13 Положення про паспорт громадянина України, а також повідомлено про відмову за релігійними переконаннями від оформлення і отримання паспорта у формі картки - документа Реєстру та обґрунтовано законодавчо право на паспорт книжечку.

Позивач зазначила, що заява нею була підписана відповідно до тієї заяви, яку подавали позивачі по зразковій справі Дегтяр та інші. Крім того, позивачка зазначила, що нею було вказано на те, що вона готова надати додатково будь які інші документи та виконати всі додаткові умови для отримання її донькою паспорта книжечки.

Проте, вказує позивачка, що Краматорським міським відділом ГУ ДМС у Донецькій області листом від 20 лютого 2021 року № Т-71/6/1443-21/1402.48/13-21, відмовлено у наданні такого паспорту її доньці.

Таку відмову позивачка вважає такою, що порушує її права та права її доньки, а тому звернулась до суду із даним позовом.

Зі змісту наданого Головним управлінням державної міграційної служби України в Донецькій області вбачається, що 18 лютого 2021 року від ОСОБА_2 та її законного представника ОСОБА_1 до Краматорського МВ ГУ ДМС в Донецькій області надійшла заява довільної форми від 18 лютого 2021 року щодо оформлення та видачі на ім`я ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. В своїй заяві, зазначає відповідач, вони не заявили, що не надають згоду на збір і обробку персональних даних. Забороняють передачу будь-яких даних про себе до Єдиного державного демографічного реєстру, формування УНЗР (будь-яких інших ідентифікаторів, цифрових, штрих-кодових, QR-кодових, біометричних тощо), використання будь-яких засобів ЄДДР.

Також відповідач відзначив, що позивачкою та її донькою не було додано до заяви відповідного пакету документів, а тому Краматорським МВ ГУ ДМС в Донецькій області була розглянута вищевказана заява позивачки та на яку надано відповідь з роз`ясненням вимог Постанови КМУ № 302 від 25.03.2015 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», якою затверджено, зокрема, порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України, який затверджений наказом МВС України від 06.06.2019 № 456.

Підсумовуючи, відповідач просить суд при ухваленні рішення врахувати позицію Верховного Суду, що викладена в Постанові від 28.04.2020 у справі № 200/2694/19-а, в якій Верховний Суд зауважує, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами.

Краматорським міським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області відзив на позовну заяву ОСОБА_1 суду не представлений.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Встановивши, що вказаний позов поданий без додержання вимог передбачених ст.ст. 160, 161 КАС України, суд своєю ухвалою від 01 березня 2021 року, залишив його без руху, надавши позивачці строк в 10 (десять) днів з дня вручення йому копії цієї ухвали для усунення недоліків позову.

10 березня 2021 року позивачкою надано до суду уточнену позовну заяву, в якій останньою зазначено серію та номер свого паспорту громадянина України, а також надано суду копії доданих до позовної заяви документів, що засвідчені позивачкою належним чином відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою суду від 15 березня 2021 року, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позивачка ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України, серія: НОМЕР_1 (а.с. 5-7).

Відповідач - Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (ідентифікаційний код 37841728) зареєстроване як юридична особа 09 серпня 2011 року, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема виписка від 07 липня 2020 року).

В структуру ГУ ДМС в області входить територіальний підрозділ - Краматорський міський відділ без статусу юридичної особи.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 8).

Як встановлено судом, позивачка, одночасно із своєю донькою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 звернулись до Краматорського міського відділу Головного управління в Донецькій області із заявою відповідно до якої, у зв`язку з досягненням 16-річного віку ОСОБА_2 , просили видати бланк паспорту громадянина України ОСОБА_2 , виключно у вигляді паспортної книжечки, форма якої не заборонена діючим законодавством України.

Поряд з іншим, заява містила твердження, що позивачка з донькою не мають наміру оформлювати паспорт у формі пластикової картки типу ID (а.с. 9).

У відповідь на заяву позивачки та її доньки стосовно видачі останній паспорту громадянина України у формі книжечки Краматорський міський відділ Головного управління в Донецькій області, повідомив про те, що з 1 січня 2016 року оформлення і видача паспорта громадянам України, яким паспорт оформлюється вперше, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, із застосуванням засобів Єдиного Державного демографічного реєстру. Поряд з цим, з посиланням на Тимчасовий Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, у листі було зазначено про можливість отримання паспорту громадянина України зразка 1994 року лише за умови подання заявником до територіального підрозділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оригіналів документів, передбачених розділом 3 вищевказаного Тимчасового порядку, у числі яких є заява встановленого зразка та рішення суду (а.с. 10 - зв. бік а.с. 10).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Ст. 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами:

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Ст. 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приватне життя охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру (п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі C. проти Бельгії від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Ст. 8 Конвенції захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом (п. 61 рішення ЄСПЛ у справі Pretty проти Сполученого Королівства (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65. рішення ЄСПЛ у справі Олександр Волков проти України (заява № 21722/11).

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення ст. 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося згідно із законом , не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі Ельсхольц проти Німеччини (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Суд зазначає, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

У даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закон України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус (далі - Закон № 5492) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 5492 внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних .

У разі, якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі. Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Ч. 1 ст. 13 Закону № 5492 передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України (пп. а п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 5492 паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Ч. ч. 1, 2 ст. 14 Закону № 5492 передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону № 5492 бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 5492 оформлення, видача, обмін документів… відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з ч. 7 ст. 16 Закону № 5492 уповноважений суб`єкт має право відмовити заявникові у видачі документа у разі, якщо:

1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;

2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);

3) заявник не надав усіх документів та інформації, необхідних для оформлення і видачі документа;

4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492).

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, … здійснюються в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України (абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону № 5492).

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону № 5492 паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у ч. 7 ст. 21 Закону № 5492. Серед іншого він містить унікальний номер запису в Реєстрі, відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи.

Ст. 7 Закону № 5492 визначений перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (п. 13 ч. 1 ст. 7 Закону № 5492).

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону № 5492 забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - постанова КМУ № 302) затверджені:

- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм;

- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія.

Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок № 302).

За змістом п. 2 Постанови КМУ № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог п. 2 Положення № 2503;

з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку № 302, затвердженого цією постановою.

П. 3 постанови КМУ № 302 установлено, що:

- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється;

- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

П. 3 постанови КМУ № 302 також передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Оформлення і видача паспорта громадянина України згідно з Порядком № 302.

Відповідно до п. 1 Порядку № 302 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Згідно з п. 2 Порядку № 302 паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п. 3 Порядку № 302 кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Згідно з положеннями п. 7 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються:

1) особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;

2) особі, яка досягла 14-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники).

Відповідно до п. 10 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства Поліграфічний комбінат Україна по виготовленню цінних паперів (далі - Центр).

За правилами п. 13 Порядку № 302 для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.

Серед іншого, до заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім`я якої оформляється паспорт: унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності); відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними); відомості про внесення до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, засобів електронного цифрового підпису; відомості про згоду на внесення до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, відцифрованих відбитків пальців рук (пп. пп. 6, 7, 8, 9, 10 п. 14 Порядку № 302).

Подання документів для оформлення паспорта відповідно до Порядку № 302.

Згідно з п. 19 Порядку № 302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.

Відповідно до п. 20 Порядку № 302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою (далі - заявники) до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за зареєстрованим місцем проживання особи.

Згідно з п. 21 Порядку № 302 у разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими паспорт підлягає обміну (крім закінчення строку дії паспорта), документи для його обміну подаються протягом одного місяця з дати настання таких обставин (подій).

П. 35 Порядку № 302 визначено, що заявник для оформлення паспорта подає такі документи:

1) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження);

2) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України).

У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон (для осіб, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх в установленому порядку на проживання в Україну та для осіб, які набули громадянство України за кордоном);

4) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);

5) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

6) рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи);

7) документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи;

8) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати;

9) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів):

про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка;

про народження дітей - свідоцтва про народження дітей;

про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття;

10) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, - для осіб, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку. У разі відсутності такого документа особа подає письмове звернення в довільній формі, в якому зазначається інформація про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи;

11) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.

На час виникнення спірних правовідносин чинним є Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховною Радою України 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (далі - Положення № 2503).

Відповідно до п. 1 Положення № 2503 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Згідно з п. 3 Положення № 2503 бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. п. 5-9 Положення № 2503 паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис Україна , нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис Паспорт .

На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис Паспорт громадянина України .

На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються.

Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.

На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів.

На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.

Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав.

Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків.

Згідно з п. 13 Положення № 2503 для одержання паспорта громадянин подає:

- заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

- свідоцтво про народження;

- дві фотокартки розміром 35х45 мм;

- у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Як встановлено судом на підставі листа Краматорського міського відділу ГУ ДМС в області від 18 лютого 2021 року № Т-71/6/1443-21 ОСОБА_2 фактично відмовлено в оформленні та видачі паспорта у зв`язку з тим, що нею не виконані вимоги Тимчасового порядку № 456, а саме не надала заяву встановленого зразка та рішення суду.

Інших підстав відмови в обміні паспорта зразка 1994 року відповідь не містить.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, в даному випадку не можуть братися до уваги посилання Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області під час судового розгляду справи на підстави для відмови в обміні паспорта зразка 1994 року, які не були зазначені в листі краматорського міського відділу ГУ ДМС в області від 18 лютого 2021 року № Т-71/6/1443-21.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 520/4214/19, від 28 лютого 2020 року у справі № 200/10469/19-а.

Як наслідок, суд оцінює правомірність відмови відповідача в обміні паспорта, виходячи саме з тих доводів, що були наведені ним у згаданому вище листі.

Суд зазначає, що відповідь Краматорського міського відділу ГУ ДМС в області від 18 лютого 2021 року № Т-71/6/1443-21 можна вважати рішенням про відмову в оформленні і видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503.

Водночас суд наголошує, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами, зокрема, для обміну паспорта зразка 1994 року - свідоцтвом про народження та двома фотокартками (п. 13 Положення № 2503).

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 821/1974/17, від 26 червня 2019 року у справі № 0840/3992/18, від 19 липня 2019 року у справі № 2340/2876/18, від 25 липня 2019 року у справі №807/85/18, від 07 серпня 2019 року у справі №520/11053/18, від 29 листопада 2019 року у справі № 260/1414/18, від 10 грудня 2020 року у справі № 240/575/20.

Суд зазначає, що позивачкою та її донькою, як вбачається із матеріалів справи, не було додано до заяви від 17 лютого 2021 року двох фотокарток, проте ця обставина не була покладена в основу листа Краматорського міського відділу головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 18 лютого 2021 року № Т-71/6/1443-21, яким позивачці та її доньці було відмовлено в оформленні та видачі паспорту книжечки, та як наслідок не береться судом до уваги.

Звернення до територіального підрозділу ДМС з заявою-анкетою відповідно до Порядку № 302, слугуватиме підставою для оформлення їй паспорта громадянина України у формі безконтактної картки з імплантованим у неї носієм інформації, а також означатиме, що зазначені в цій заяві відомості, відповідно до названого вище Порядку, підлягатимуть внесенню до Єдиного державного демографічного реєстру, з чим, власне, і не погоджується позивач.

Заява за формою, наведеною в додатку 1 до Тимчасового порядку № 456, була додана позивачкою та її донькою до їхньої заяви від 17 лютого 2021 року, викладеною у довільній формі.

Щодо ненадання ОСОБА_2 та її законною представницею ОСОБА_1 разом з заявою про оформлення і видачу паспорта рішення суду слід зазначити таке.

Відповідно до п. 1 Тимчасового порядку № 456, цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абз. 5 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису» та «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 , Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_2 не була особою, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року в розумінні п. 1 Тимчасового порядку № 456, як наслідок, норми цього нормативно-правового акту не могли бути застосовані до неї.

Беручи до уваги суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог і підстави позову, а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи № 806/3265/17, у якій Велика Палата Верховного Суду висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії (постанова від 19 вересня 2018 року).

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492, на відміну від норм Положення № 2503 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом ), не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у цьому випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Велика Палата Верховного Суду також зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області у подальшому здійснити паспортний облік ОСОБА_2 , згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, а саме виключно прізвищем, іменем та по-батькові (ст. ст. 28, 294, 296 Цивільного кодексу України), роком народження та місцем реєстрації слід зазначити, що суд, своїм судовим рішенням не вправі зобов`язувати суб`єктів владних повноважень на виконання будь-яких дій, що ще не настали.

Суд також зазначає, що рішення суду поновлює порушені права особи, а не ті, які можливо будуть порушені в майбутньому, а тому позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною.

Крім того враховуючи приписи частини 2 ст. 9 КАС України, відповідно до яких суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, враховуючи встановлену судом під час розгляду справи протиправність дій відповідачів, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини, застосувавши до спірних правовідносин наведені вище правові норми з врахуванням висновків Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки слід задовольнити частково та визнати протиправною відмову саме Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області в особі області Краматорського міського відділу, як юридичної особи, в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503.

Порушене право позивачки підлягає поновленню шляхом зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області в особі Краматорського міського відділу оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача - Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області, як на юридичну особу, судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі - 908,00 грн. (а.с. 9), які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_3 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Георгіївська, буд. 30-а, ЄДРПОУ: 37841728), Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, буд. 11) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в оформленні та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 14 травня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров