Рішення № 96962443, 17.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2021Справа № 910/298/21

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, будинок 6; ідентифікаційний код 40081221)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констебль" (03035, м. Київ, пл. Солом`янська, будинок 2, приміщення 916; ідентифікаційний код 38943115)

про стягнення 712 454, 40 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констебль" про стягнення 712 454, 40 грн штрафних санкцій за договором про надання послуг № ПЗ/НО-191398/НЮ від 03.12.2019, у зв`язку з істотним порушення умов договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду:

- достовірної інформації щодо місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Констебль" згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

- належних доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу місцезнаходження, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

26.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано достовірну інформацію щодо місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Констебль" та належні докази надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

10.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Констебль" із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

18.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечуючи щодо заявлених вимог зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано жодного доказу наявності будь яких порушень чи фактів неякісного надання послуг відповідачем.

Також відповідачем заявлено позовну давність щодо позовних вимог за період з 03.12.2019 по 27.12.2019 включно.

04.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, в якому позивач посилається на те, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання умов договору чим порушив його умови та самостійно змінив істотні умови.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.12.2019 за результатами проведення процедури закупівлі відкритих торгів відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" між Товариством з обмеженою відповідальністю "Констебль" (виконавець) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (замовник) укладено договір про надання послуг № П3/НО-191398/НЮ, відповідно до п. 1.1. якого, виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання послуг з охорони території та приміщень (далі - об`єктів) регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" (далі - послуги) у м. Києві та Київській області спеціальними організаціями, відповідно до Інструкції про порядок організації, забезпечення та здійснення охорони на об`єктах регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" (далі - Інструкція) (додаток № 3 до договору) та Дислокації розміщення постів охорони на об`єктах регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця", яка є невід`ємною частиною договору (додаток № 2 до договору), при цьому замовник своєчасно сплачує вартість послуг виконавця відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2. договору обсяги та вартість послуг визначені у Калькуляції вартості послуг охорони території та об`єктів регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" (додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 3.1. договору вартість послуг визначається згідно додатку № 1 до договору (Калькуляція вартості послуг охорони території та об`єктів регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця").

В п. 3.2. договору визначено, що сума договору складає 3 562 272,00 грн разом з ПДВ.

Між сторонами підписані додатки до договору, а саме Калькуляція вартості послуг охорони території та об`єктів регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця", Дислокація розміщення постів на об`єктах регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця", а також Інструкція про порядок організації, забезпечення та здійснення охорони на об`єктах регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця".

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання. (п. 11.1. договору).

Також 06.12.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 П3/НО-191398/НЮ-д-1, відповідно до умов якої сторонами погоджено викласти додаток № 2 до договору в новій редакції.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що керуючись пунктом 6.3.1. договору представниками замовника були здійсненні перевірки щодо виконання ТОВ "Констебель" умов договору № П3/НО-191398/НЮ від 03.12.2019 року.

Під час перевірок були виявленні численні та систематичні факти порушення ТОВ "Констебль" умов договору в частині надання послуг з охорони території та приміщень, про що були складені відповідні акти, копії яких додано позивачем до матеріалів справи.

Відтак, позивач стверджує, що на виконання умов договору відповідач направляв на об`єкти замовника осіб, які не могли жодним чином забезпечити охорону. В основному це були жінки або чоловіки перед пенсійного віку або пенсійного віку, без спецзасобів, без засобів індивідуального захисту, без засобів зв`язку, які не могли ні фізично перешкодити протиправним діям з боку сторонніх осіб, ні викликати допомогу, навіть захистити самих себе тощо.

Позивач у позовній заяві зазначає, що території та приміщення, на яких здійснювалась охорона, відносяться до стратегічних об`єктів інфраструктури залізничного транспорту.

Також в порушення вимог п. 5.7.10 договору виконавець не обладнав кожний об`єкт (виробничий підрозділ) системою відеоспостереження, яка була вказана в авторизаційному листі.

Відтак, позивачем 11.12.2019 року було направлено лист №НЗБ-5/554 на адресу відповідача щодо невиконання умов договору, а саме пунктів 5.7.10, 5.7.11.,5.8.1, 5.9., в якому позивач вимагав негайно усунути виявлені порушення та терміново розпочати роботи відповідно до умов договору.

Суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується факт отримання вказаного листа позивача.

Проте, всупереч викладеному вище відповідач жодним чином не відреагував на вищевказаний лист, продовжував порушувати умови договору щодо залучення до охорони працівників, які не відповідають вимогам кваліфікаційних характеристик, а також в односторонньому порядку відмовився від встановлення системи відеоспостереження.

На підтвердження того, що відповідач не виконав та не мав на меті виконувати умови договору в частині закупівлі та встановлення систем відеоспостереження позивач посилається на лист ТОВ "НПО ІНФОТЕХ" від 14.04.2020 року №1404-01, в якому зазначено, що станом 14.04.2020 відсутній письмовий запит ТОВ "Констебль", а відтак інформація щодо поставки відповідного обладнання не може бути надана.

Відтак, позивач стверджує, що відповідач всупереч істотних умов договору неякісно надав послуги з охорони об`єктів позивача, не обладнав кожний об`єкт (виробничий підрозділ) системою відеоспостереження у строки вказані у договорі, чим порушив свої договірні зобов`язання.

В наслідок невиконання умов договору відповідачем залізниця не отримала бажаний кінцевий результат, метою отримання якого і був укладений з відповідачем договір.

У зв`язку з викладеними вище обставинами, з огляду на порушення відповідачем істотних умов договору позивач вважає, що відповідач повинен сплатити штраф в розмірі 20% вартості неякісно (некомплектно) наданих послуг, згідно вимог п.7.4 договору та ст. 231 Господарського Кодексу України, що становить 712 454,40 грн. (3 562 272,00 грн.(сума Договору) *20% неякісно (некомплектно) наданих послуг).

Відповідач заперечуючи щодо заявлених позивачем вимог зазначає, що позивач листом від 11.12.2019 р. вих. № НЗБ-5/554 повідомив його про невиконання п. 5.7.10., 5.7.11., 5.8.1., 5.9 договору.

З приводу встановлення систем відеоспостереження відповідач зазначає, що з метою якісного виконання договірних зобов`язань в частині встановлення зазначеної системи звертався до керівництва структурного підрозділу служби воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" AT "Українська залізниця" щодо виконання п. 5.9 договору, а саме надання відповідачу узгодженої Дислокації розміщення постів охорони на об`єктах для встановлення фізичної охорони та систем відеоспостереження на кожний пост охорони.

Відповідач зазначає що у додатку № 2 до договору вказано лише юридичні адреси об`єктів охорони без визначення розташування місць на об`єктах для виставлення постів охорони, кімнат для встановлення засобів відеоспостереження (моніторів, відеореєстраторів та інш.) та встановлення відеокамер, відповідно до кваліфікаційних вимог тендерної документації.

Відповідач у своєму листів повідомив позивача, що в результаті попереднього обстеження об`єктів охорони (після підписання Договорів), проведеного самостійно фахівцями технічної служби відповідача, виявлено ряд технічних питань, а саме проведення робіт з прокладки кабелів в місцях проходження залізничних колій, високовольтних ліній електропередач, в місцях проходження інженерних кабелів, засобів пожежного нагляду та інше.

Вказані обставини на думку відповідача ускладнюють, а інколи унеможливлюють виконання договірних зобов`язань, а також негативно впливають на функціонування систем відеоспостереження.

У зв`язку з відсутністю виконання вказаних вимог відповідача, на адресу позивача направлено повторно листа вих. № 35 від 23.12.2019 щодо неможливості виконання договору в частині встановлення систем відеоспостереження з причин незалежних від відповідача.

Проте до закінчення терміну дії договору від позивача відповіді відповідач не отримав, внаслідок чого виконати договір в частині обладнання постів охорони системами відеоспостереження не зміг з причин не залежних від нього.

Відповідач звертає увагу суду на те, що ним наполягалося на сумісному (з позивачем) технічному обстеженні місць постів охорони, де повинна була встановлюватися система, оскільки саме цей крок повинен був бути першим, а не закупівля обладнання, так як закуплене обладнання неможливо встановити без розуміння всіх технічних особливостей місць постів охорони та узгодження технічних подробиць з позивачем.

Крім того, відповідач зазначає, що надані позивачем акти не мають жодного відношення до виконання умов договору оскільки складено на об`єктах, які не входять до переліку за договором, а відтак позивачем здійснено фальсифікацію актів, оскільки до листа позивача № НЗБ-5/544 від 14.12.2019 додано акти які складані пізніше.

Відтак, відповідач зазначає, що умовами договору ( п. 7.4.2 та 7.4.3) передбачено, що єдиним належним документом, що свідчить про факти неналежного надання послуг та їх вартість, а також суми штрафу є Акт визнання штрафу. Він може бути підписаний обома сторонами договору або в односторонньому порядку позивачем/замовником після дотримання ним процедури повідомлення відповідача/виконавця та відсутності підпису відповідача, що відповідно не було вчинено позивачем, а відтак не надано суду жодних належних доказів наявності порушень з боку відповідача чи фактів неякісного надання послуг.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд застосувати до позовних вимог про стягнення штрафних санкцій позовну давність відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України за період з 03.12.2019 по 27.12.2019 включно

Натомість позивач у своїй відповіді на відзив на позовну заяву зазначає, що укладаючи договір закупівлі, відповідач прийняв та погодився на усі його істотні умови, в т.ч. щодо обсягу, кількості та якості надання послуг, які були погоджені сторонами. Таким чином, відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем договору закупівлі, сторони передбачили умови та порядок надання послуг.

Однак, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання робіт з встановлення систем відеоспостереження чим порушив умови договору та самостійно змінив його істотні умови. Такі зміни не передбаченні статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, позивач посилається на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження таких обставин, зокрема, щодо проведення попереднього обстеження об`єктів охорони позивача фахівцями технічної служби відповідача під час проведення якого було виявлено ряд технічних питань, а саме проведення робіт з прокладання кабелів в місцях проходження залізничних колій, високовольтних ліній електропередач, в місцях проходження інженерних кабелів, засобів пожежного нагляду та інше, а посилання відповідача на те, що на всіх без виключення об`єктах неможливо встановити обладнання через технічні проблеми із зазначенням загальних, а не індивідуальних (окремо визначених) технічних проблем

Що стосується посилань відповідача на фальсифікацію доказів, а саме наданих актів порушень позивач зазначає, що останні є однотипними документами та належними доказами порушення з боку відповідача умов договору.

Щодо пропуску позовної давності за заявленими вимогами за період з 03.12.2019 по 27.12.2019 включно позивач зазначає, що згідно п. 11.1. договору сторонами погоджено, що строк виконання за даним договором закінчився 31.12.2019, а тому строк перебігу позовної давності почався 01.01.2020.

Крім того, умовами договору не передбачено відповідальність сторін за кожний день порушення умов договору, а саме за невиконання його умов в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № П/3/НО-191398/НЮ від 03.12.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором, оскільки поєднує в собі умови щодо надання послуг та виконання робіт з встановлення відеоспостереження.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.

Згідно п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Із матеріалів справи вбачається, що в порядку п. 6.3.1. договору позивачем було здійснено перевірку якості надання послуг відповідачем, повноти таких послуг, відповідності витратам, відображеним у плановій калькуляції.

Із наданих позивачем актів огляду за грудень 2019, які відповідно були складені за результатами перевірок зупиночної станції Лівий Берег, станції Дарниця, станції Фастів та відповідно підписані уповноваженими особами позивача, вбачається, що при проведенні перевірки виконання умов договору № П/3/НО-191398/НЮ від 03.12.2019 встановлено порушення його умов, а саме в частині п. 5.7.10, 5.7.11, 5.8.1 та 5.9.

Пунктом п. 5.7.10 договору передбачено, що виконавець при наданні послуг повинен забезпечити обладнання кожного (виробничого підрозділу) системою відеоспостереження, яка поставлена виробником обладнання або офіційним дистриб`ютором або офіційним представником виробника в Україні, що вказаний в авторизаційному листі, яка після закінчення терміну дії договору залишається у справному стані у замовника.

Суд вказує, що система відеоспостереження повинна складатися з елементів та відповідати вимогам, які закріплені п. 5.7.10 договору.

Пунктом 5.7.11 виконавець (відповідач) при наданні послуг повинен забезпечити охоронників матеріальною базою, а саме сезонним форменним одягом (колір "олива") (костюм, берет, напівчеревики, куртка утеплена, штани утеплені, чоботи, шапка, рукавиці), на якому обов`язкового є ознаки належності персоналу виконавця, бейджиками з фото охоронника та посвідченнями з підписом керівника виконавця та печаткою, в якому міститься фотокартка та зазначено прізвище, ім`я та по-батькові охоронника, дата видачі і термін дії посвідчення; спецзасобами: радіостанції, бронежилети, захисні каски, газові балончики х аерозолями сльозоточивої та дратівної дії, наручники пластикові (текстильні) одноразового використання.

Згідно п. 5.8.1 договору до охорони залучаються працівники, вказані в довідці тендерної документації (згідно пункту 2.1 Кваліфікаційних критеріїв та документів, що підтверджують відповідність учасника кваліфікаційним критеріям встановленим статтею 16 Закону України "Про публічні закупівлі") віком охоронників від 18 до 55 років.

Послуги надаються охоронниками цілодобово, згідно дислокації розміщення постів на об`єктах, який узгоджується та підписується обома сторонами. (п. 5.9. договору).

Із доводів позивача вбачається, що відповідачем за грудень 2019 послуги надавалися неналежної якості у зв`язку з чим і були складені відповідні акти огляду із зазначенням конкретних пунктів порушень його умов.

Проте, суд дослідивши наявні в матеріалах справи акти огляду за грудень 2019 року зазначає, що останні не містять посилань на визначені додатком № 2 до договору конкретні погоджені сторонами адреси, а відтак суд не вбачає за можливе встановити відповідність наданих позивачем актів із погодженими об`єктами розміщення постів, які містяться у Дислокації.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача в частині безпідставності надання в тому числі актів огляду залізничної станції Лівий Берег, оскільки остання не є об`єктом дислокації розміщення згідно додатку № 2 до договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 06.12.2019).

Водночас із наданих позивачем актів огляду за грудень 2019 дійсно вбачається, що відсутні спецзасоби, бейджики та посвідчення (акт огляду від 15.12.2019 по ст. Дарниця ТМ-9), бедж без фото, посвідчення (тимчасово) не встановленої форми без фото, відсутній газовий балончик (акт огляду від 09.12.2019 по вокзалу Дарниця).

Умовами договору передбачена процедура фіксації неякісного надання послуг відповідачем/виконавцем, а саме п. 7.4.2. договору закріплено, що вартістю неякісно наданих послуг, вважається вартість одного цілодобового посту охорони в місяць. Факт неякісного надання послуг фіксується замовником, про що складається акт надання неякісних послуг. На підставі складеного акту надання неякісних послуг замовник розраховує суму штрафних санкцій. В кінці місяця складається акт визнання штрафу, в якому зазначається загальна сума штрафних санкцій за поточний місяць та вручається під розписку посадовій особі виконавця разом з рахунком на сплату штрафу, з копіями розрахунку суми штрафів та актів надання неякісних послуг із зазначенням дати вручення, або направляється рекомендований листом на адресу виконавця. Виконавець зобов`язаний розглянути акт визнання штрафу протягом 4 (чотирьох) робочих днів з моменту отримання цих актів й не пізніше вказаного строку направити на адресу Замовника підписаний Акт визнання штрафу або надати вмотивоване обґрунтування невизнання фактів неякісного надання послуг про який складено акт.

У разі ненадання вмотивованого обґрунтування невизнання фактів неякісного надання послуг виконавцем у встановлений п. 7.4.1 строк, або направлення листа з порушенням встановленого строку, вважається, що Виконавець погодився з фактами неякісного надання послуг та погодився сплатити штраф. У цьому випадку замовник підписує Акт визнання штрафу в односторонньому порядку"

Таким чином, суд вказує, що умовами договору передбачено, що єдиним належним документом, що свідчить про факти неналежного надання послуг та їх вартість, а також сумі штрафу є Акт визнання штрафу.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що акти визнання штрафу позивачем не складалися та відповідно не надсилалися на адресу відповідача, як це передбачено п. 7.4.1. договору.

Проте, суд звертає увагу, що позивачем акти огляду за грудень 2019 направлялися відповідачу листом № 113Б-5/544 від 11.12.2012, в якому позивач повідомляв відповідача про те, що станом на 11.12.2019 не розпочато обладнання об`єктів системами відеоспостереження, а також про те, що послуги охорони надаються неналежним чином.

Також суд звертає увагу на те, що посилання відповідача у своєму відзиві на здійснення ним попереднього обстеження об`єктів охорони (після підписання договору) безпосередньо працівниками відповідача, в результаті яких було виявлено ряд технічних питань, що унеможливлюють виконання відповідачем робіт та встановлення системи відеоспостереження, про що 06.12.2019 було повідомлено позивача листом не підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи, а відтак такі доводи відповідача не беруться судом до уваги.

Крім того, посилання відповідача на лист від 23.12.2019 № 35 щодо необхідності позивачу надати співробітників до складу спільної комісії з проведення обстеження об`єктів дислокації та складання технічного завдання по встановленню систем відеоспостереження та складання відповідного кошторису обладнання та монтажних робіт критично оцінюється судом, оскільки відповідач укладаючи договір закупівлі, прийняв та погодився на усі його істотні умови, в тому числі щодо обсягу, кількості та якості надання послуг, які були погоджені сторонами, а відтак відповідачем повинна була у строк до 31.12.2019, а саме до закінчення дії договору.

В тому числі суд вказує, що сторонами п. 3.2. договору, а також додатком № 1 до договору такі питання кошторису на встановлення системи відеоспостереження були погоджені сторонами.

Водночас, що з огляду на те, що договір № П/3/НО-191398/НЮ від 03.12.2019 є змішаним договором, оскільки включає в себе і надання послуг, і виконання робіт, враховуючи те, що позивачем не дотримано порядку щодо пред`явлення претензії саме щодо якості послуг та з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення відповідачем на об`єктах позивача системи відео спостереження, а саме акти прийому-передачі виконаних робіт як це передбачено п. 5.5. договору, суд дійшов висновку що відповідачем порушено господарське зобов`язання в цій частині, а відтак існують підстави для нарахування відповідачу штрафу в розмірі 20 % як це передбачено ч. 7.4. договору та ст. 231 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Водночас, з огляду на викладене вище, суд вважає правомірним застосування до відповідача 20 % розміру штрафу виключно від вартості невиконаних робіт - встановлення системи відеоспостереження, без врахування вартості послуг, порядок пред`явлення претензії щодо якості яких позивачем було порушено.

В п. 3.2. договору визначено, що сума договору складає 3 562 272,00 грн разом з ПДВ.

Пунктом 3.1. договору закріплено, що вартість послуг визначається згідно додатку № 1 до договору (калькуляція вартості послуг охорони території та об`єктів регіональної філії "Південно-західна залізниця" АТ "Укрзалізниця".

Із додатку № 1 до договору вбачається, що загальна вартість охорони об`єкта становить 3 562 272, 00 грн, а тому суд не вбачає за можливе із даної суми виокремити безпосередньо вартість виконання робіт щодо встановлення системи відеоспостереження, від суми якої і було б правомірним застосувати штраф в розмірі 20 %, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову.

Також суд вважає за доцільне звернути увагу позивача, що нарахування 20 % штрафу від загальної суми договору на переконання суду є незаконним, оскільки знову ж таким позивачем порушено порядок п. 7.4.2. щодо фіксації та пред`явлення факту неякісно наданих послуг відповідачем.

Крім того, позивачем не доведено розміру невиконаного зобов`язання, виходячи з якого здійснювався розрахунок штрафу, оскільки лише на підставі розрахунку штрафу та акту про визнання штрафу, з відображенням фактів порушення та зазначенням розміру штрафу за таке порушення, можливо перевірити правильність розрахунку штрафу з урахуванням того, що чисельність фактів порушення прямо впливає на розмір штрафу.

Також, в матеріалах справи відсутні, передбачені умовами договору, розрахунок штрафних санкцій, акт визнання штрафу та рахунок на оплату штрафу, та докази вручення або направлення таких документів відповідачу.

З огляду на відмову у задоволенні позову, заява відповідача про застосування позовної давності в частині заявлених позовних вимог судом не розглядається.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констебль" (03035, м. Київ, пл. Солом`янська, будинок 2, приміщення 916; ідентифікаційний код 38943115) про стягнення 712 454, 40 грн - відмовити.

2. Судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 17.05.2021

Суддя Д.О. Баранов