Ухвала суду № 96955499, 17.05.2021, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/702/21

Провадження № 1-кс/739/229/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Новгород-Сіверський

Слідчий суддя Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , ознайомившись із клопотанням старшого слідчого слідчого відділення Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_2 , про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий слідчого відділення Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_2 , 14 травня 2021 року звернувся до слідчого судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області з клопотанням погодженим з прокурором ОСОБА_3 пронакладення арешту на майноу кримінальному провадженні, що внесене 10.03.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 42021271170000007за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

В обґрунтування клопотання старший слідчий зазначає, що у ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи здійснюють вирощування озимої пшениці на земельній ділянці з кадастровим номером 7423684300:07:000:0682 площею 24,7462 га, розташованої на околиці с.Форостовичі Новгород-Сіверського району Чернігівської області, яка віднесена до земель запасу державної власності, історико-культурного призначення.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7423684300:07:000:0682 площею 24.7462 га. розташована на території Троїцької сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, відноситься до земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Відповідно до вимог Земельного кодексу України, Законів України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про охорону земель», Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12 листопада 2019 року № 285, у зв`язку з наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22 січня 2021 року за № 34-ДК, проводилась перевірка дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель з регіональною особливістю, як об`єктів перевірки, а саме земельної ділянки історико-культурного призначення державної власності на території Троїцької сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

В результаті перевірки на місцевості 27 січня 2021 року та огляді земельної ділянки на території Троїцької сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, кадастровий номер: 7423684300:07:000:0682, як такої, що відноситься до земель запасу державної власності, встановлено, що вона фактично використовується для вирощування сільськогосподарської культури - озимої пшениці

07.05.2021 у кримінальному провадженні проведено огляд місця події, а саме земельної ділянки, яка розташовані на території Троїцької сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області за межами населеного пункту, під час котрого було встановлено, що земельна ділянка, яка має кадастровий номер 7423684300:07:000:0682, на момент огляду засіяна сільськогосподарською культурою пшеницею озимою.

07.05.2021 року земельна ділянка яка має кадастровий номер 7423684300:07:000:0682 площею 24,7462 га разом із посівом сільськогосподарської культури - пшениця озима, визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, так-як є матеріальним об`єктом, який містить на собі відомості, які можуть бути використані, як доказ факту самовільного захоплення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям або предметом вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В частині другій ст. 167 КПК України зазначено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляд речей, документів, грошей, тощо, якщо є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані, чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

З метою забезпечення збереження речових доказів, та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, виникла необхідність накладення арешту на посів сільськогосподарської культури пшениці озимої, яка знаходиться на земельній ділянці в земельному масиві на території Троїцької сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області поза межами населеного пункту с.Форостовичі та має кадастровий номер 7423684300:07:000:0682 площею 24,7462 га.

Дослідивши внесене старшим слідчим клопотання з доданими до нього матеріалами, слідчий суддя приходить до наступного висновку. Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до ч. 5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються. В частині 1 статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У клопотанні згідно ч.2 ст.171 КПК України слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Дослідженням наявних матеріалів встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст.ст.170, 171 КПК України.

Зокрема, у порушення вищезазначеної вимоги, старшим слідчим в клопотанні про арешт майна не зазначено та не долучено копії документів, які підтверджують право власності на майно, яке підлягає арешту. Подане старшимслідчим клопотання,всупереч п.2ч.2ст.171КПК України,також немістить видмайна,не додано доказів, які б підтверджували вартість посівів озимих, не визначено стан розвитку та стадія зрілості посівів, що належить арештувати, що унеможливлює визначити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Згідно з п.5 ч.5ст. 173 КПК Україниу разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб. Однак, із поданого старшим слідчим клопотання неможливо встановити, яким чином та в якому порядку може виконуватись арешт посівів озимих, а також хто та в який спосіб повинен його виконувати. Матеріали внесеного клопотання також не містять чітких даних про те, чи вилучалось майно, на яке старший слідчий просить накласти арешт та процесуальний статус вказаного майна, тобто чи є воно тимчасово вилученим майном. Крім цього, відповідно до вимог ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено. Як слідує з матеріалів внесеного клопотання, огляд місця події мав місце 07.05.2021 року, тоді як із самим клопотання дізнавач звернувся до суду лише 14.05.2021 року, тобто поза строками встановленими ч.5 ст. 171 КПК України. Згідно висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладені в пункті 4 розділу 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014 року при вирішенні цього питання (клопотанням про арешт майна) слід керуватись такими нормами ст. 171 КПК визначено вимоги, які стосуються як змісту клопотання про арешт майна, так і строків його подання до слідчого судді, суду. Згідно з ч. 3 ст. 172КПК, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог ст. 171 КПК, повертає його прокурору, цивільному позивачу для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. Тому у випадку подання клопотання слідчого чи прокурора з порушенням строків, встановлених ч. 5 ст. 171 КПК, слідчий суддя постановляє ухвалу про повернення цього клопотання прокурору, а не ухвалу про відмову у його задоволенні. При цьому, слід враховувати положення, закріплені уст. 117 КПК, де визначено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Отже, якщо разом із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна стороною кримінального провадження подається клопотання про поновлення процесуального строку, слідчий суддя, оцінивши причини пропуску строку як поважні, поновлює їх своєю ухвалою та розглядає клопотання про арешт майна по суті. Стороною кримінального провадження разом з клопотанням про арешт майна клопотання про поновлення процесуального строку не подавалось. Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю власника майна. Однак, старшим слідчим не зазначено в клопотанні контактні дані власника майна (номеру телефону, адреси електронної пошти, і т.д.), з урахуванням визначеного ст. 172 КПК України стислого строку розгляду клопотання, що виключає надіслання повідомлення поштою, фактично позбавляє слідчого суддю можливості дотримання вимог ст. 22, 24-28, 172 КПК України.

Вказані підстави позбавляють слідчого суддю повною мірою дослідити докази, якими дізнавач обґрунтовує доводи клопотання та прийняти рішення по справі. Розглядаючи клопотання слідчого або прокурора, слідчий суддя, суд повинні з`ясувати, чи відповідає таке клопотання вимогам ст. 171 КПК України, а частиною 3 ст. 172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без дотримання вимог ст. 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. При повторному зверненні з клопотанням про арешт майна необхідно усунути вказані недоліки, та навести необхідне обґрунтування такого арешту. Виходячи з викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне повернути клопотання прокурору з метою усунення його недоліків у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, що не позбавляє його права після усунення недоліків в строки, передбачені ст.172 КПК України, повторно звернутися до суду з даним клопотанням. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання старшого слідчого слідчого відділення Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_2 , у кримінальному провадженні, що внесене 10.03.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42021271170000007за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, про накладення арешту на майно, а саме на: земельну ділянку,яка маєкадастровий номер7423684300:07:000:0682площею 24,7462га разоміз посівомсільськогосподарської культури-пшениця озима,якою засіяназазначена земельнаділянка,що розташованау земельномумасиві натериторії Троїцькоїсільської радиНовгород-Сіверськогорайону Чернігівськоїобласті позамежами населеногопункту с.Форостовичі,з метоюзабезпечення збереженняречових доказів,запобігання їхприховування,псування,знищення,перетворення,відчуження,шляхом позбавленняправа навідчуження,розпорядження такористування нею. - повернути прокурору, як таке, що подано без додержання вимог статті 171 КПК України та встановити строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий судя ОСОБА_1