Ухвала суду № 96948890, 29.04.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2-1993/10

Провадження № 4-с/331/18/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Світлицької В.М.,

при секретарі Рухловій М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коломійця Сергія Сергійовича, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Запоріжжя звернулася ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коломійця С.С., заінтересована особа ПАТ «Укрсиббанк».

В обґрунтування скарги зазначає, що за результатами здійснення виконавчого провадження № 26319555 Жовтневим ВДВС у м. Запоріжжя ЗМУЮ 16.09.2011 р. винесено постанову, якою: виконавчий документ (виконавчий лист № 2-2769/10, виданий 04.04.2011 р. Жовтневим районним судом м. Запоріжжя) повернуто стягувачу; припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Однак, державним виконавцем, на підставі зазначеної постанови, з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не вилучено запис про арешт нерухомого майна. На дату прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу органи ДВС не були наділені правами реєстратора, щодо внесення відомостей, зокрема, до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Процедура вилучення запису про арешт нерухомого майна у дійсному виконавчому провадженні не завершена органами ДВС, що впливає на права та інтереси скаржниці. Посилаючись зазначені обставини, скаржник просить суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Дніпро) Коломійця С.С. щодо не вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 11186106; зобов`язати державного виконавця Олександрівського ВДСВ м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Дніпро) Коломійця С.С., вжити заходів щодо вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 11186106.

24.03.2021 року ухвалою судді було відкрито провадження за скаргою, розгляд скарги призначено в судове засідання.

20.04.2021 року представник заінтересованої особи ПАТ «Укрсиббанк» надав суду заперечення на скаргу в яких зазначено, що на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28.09.2010 року у справі 2-1993/10 (провадження № 2-2769/10) було відкрито виконавче провадження № 26319555 відносно боржника ОСОБА_1 та накладено арешт на все майно боржника. 16.09.2011 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС ЗМУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно з п. 5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Наслідки завершення виконавчого провадження щодо зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження. При цьому, у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження не вважається закінченим, оскільки законодавцем стягувачу надана можливість повторно пред`явити виконавчий документ до примусового виконання, а державному виконавцю не надано право зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав того, що стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа. В даному випадку виконавче провадження не було закінчено, доказів зворотного суду не надано, а тому повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника. Крім того, доказів поважності пропуску строків звернення до суду зі сторони заявника не надано. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд відмовити в задоволенні скарги.

29.04.2021 року Олександрівським ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) подано відзив на скаргу, в якому вказано, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 26319555 з виконання виконавчого листа № 2-2769/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» 1 752 153,84 грн. 16.09.2011 р. виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника. При винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець не мав права знімати арешт з майна боржника. Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 60 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії), за змістом якої у судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. До суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно. Скаржник ОСОБА_1 виступає боржником по виконавчому документу. З приводу копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.09.2011 р., а саме п. 2 з приводу запису про припинення чинності арешту майна повідомляємо, що даний вираз формувався на той час автоматично системою АСВП та яка в постановах про повернення так і в постановах про закінчення. Державний виконавець не мав змоги впливати на цей запис, але при цьому обтяження, арешти та інші заборони не знімалися, оскільки це не передбачено чинним законодавством. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

В судове засідання представник ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву про розгляд скарги без участі скаржника та її представника.

Представник Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд скарги без її участі на підставі поданого відзиву.

Представник ПАТ «Укрсиббанк» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У зв`язку з тим, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, суд вважає за можливим розглянути скаргу за їх відсутності.

Суд, вивчивши скаргу та надані письмові докази, дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи, зокрема відомостей ВП–спецрозділ вбачається, що на виконання до Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області надійшов виконавчий лист №2-2769/10 виданий 04.04.2011 р. Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» суми заборгованості 1 752 153,84 грн.

11.05.2011 р. державним виконавцем винесена постанова про відкриття провадження з накладенням арешту на майно з боржника.

16.09.2011 р. державним виконавцем на підставі п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу.

10.02.2021 року Олександрівським ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надано відповідь про відсутність підстав для зняття арешту з майна.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Так, за правилами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Пунктом 5 частини 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на час винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 16.09.2011 року (далі – Закону), передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Частиною 5 ст. 47 Закону було визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.22 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 49 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

У випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 50 Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Як встановлено судом вище, 16.09.2011 р. державним виконавцем Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» - неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника.

Відтак, державним виконавцем Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області не виносилась постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», які б давали підстави для зняття арешту з майна, передбачені ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження».

При цьому, виконавчий документ повертався державним виконавцем не до суду, а стягувачу.

Таким чином, оскільки вказане виконавче провадження було завершено на підставі пункту 5 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавчий документ повернутий без виконання саме стягувачу, а не до органу який його видав, це не позбавляє стягувача права повторного звернення до ДВС у строки, встановлені законодавством.

Відповідно до ч.3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на момент повернення виконавчого документа стягувачу постановою від 16.09.2011 року були відсутні передбачені законом підстави для зняття арешту, накладеного на майно боржника. Тому державний виконавець діяв в межах, в порядку та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент прийняття відповідної постанови, а тому в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 447, 448, 450, 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коломійця Сергія Сергійовича, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя: В.М. Світлицька