Рішення № 96947115, 17.05.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/8670/19

2-а-392/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Чубки Світлани Борисівни про скасування постанови, закриття провадження у справі,

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до начальника Управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Чубки С.Б. про скасування постанови, закриття провадження у справі.

Свої вимоги мотивує тим, що 13 березня 2019 року нею отримана постанова № 26 від 12 лютого 2019 року про накладення адміністративного стягнення, винесена начальником управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб Головного управління ДФС у м. Києві Чубкою С.Б.

Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, винесена з порушенням закону та підлягає скасуванню.

Справа про адміністративне правопорушення ґрунтується на результатах документальної позапланової виїзної перевірки, викладеної в акті № 8/26-15-42-04-2896016246 від 03 січня 2019 року щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року.

Висновки контролюючого органу зводяться до того, що в ході перевірки вона не надала документів, які б підтвердили правомірність формування витрат підприємця. Разом з тим, з описової частини акту перевірки вбачається, що вона надавала особам, що здійснювали перевірку, всі необхідні первинні документи, якими супроводжувались здійснювані нею господарські операції та надано пояснення щодо цих документів та операцій.

Документи, які на думку відповідача вона повинна була надати, а саме: ескізи, креслення, типові форми, деталі, механізми не є первинними документами, вони не фіксують факт здійснення господарських операцій та не є підставою для формування витрат на відміну від первинних документів, визначених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, нею на даний час оскаржуються податкові повідомлення-рішення, а тому суми грошових зобов`язань, визначених цими рішеннями вважаються неузгодженими. Таким чином, й висновки акту перевірки не можна вважати обґрунтованими та об`єктивними.

Зазначено, що на час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення від 12 лютого 2019 року закінчився строк накладення адміністративного стягнення, оскільки правопорушення є разовим та не може бути триваючим. Діяння у вигляді неналежного ведення обліку доходів і витрат, а також порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування можливо допустити виключно при формуванні податкової звітності. Така дія є разовою.

Також, її не було повідомлено відповідачем про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не було роз`яснено про її права.

Просить суд скасувати постанову № 26 про накладення адміністративного стягнення від 12 лютого 2019 року, а справу закрити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10 квітня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року залишено без задоволення клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача у справі.

З відзиву на позовну заяву відповідача вбачається, що вона просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що Міндоходів України було визначено, що триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом при проведенні перевірок. Як вбачається із встановлених порушень, неналежне ведення обліку доходів і витрат, а також порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування має постійний, триваючий та систематичний характер. Виявлені правопорушення були скоєні починаючи з 2011 року, проте виявити такі правопорушення можливо лише в ході проведення документальної перевірки, що й відображено в акті перевірки від 03 січня 2019 року. Таким чином, твердження позивача щодо закінчення строку накладення адміністративного стягнення є безпідставним, оскільки виявлені правопорушення є триваючими, а тому строк притягнення до адміністративної відповідальності становить два місяці з дня його виявлення, тобто з 03 січня 2019 року.

Відповідно до п. 85.2. Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Ненадання таких документів нормою п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України прирівнюється до їх відсутності.

Посадовими особами контролюючого органу було надіслано запрошення ФОП ОСОБА_1 на 17 годину 00 хвилин 05 лютого 2019 року для складання протоколів, проте позивач не з`явилась, хоча й була належним чином повідомлена. У результаті чого було складено акт неявки від 05 лютого 2019 року. Примірники протоколів № 26 та № 29 від 05 лютого 2019 року були надіслані на адресу позивача. У цих протоколах була зазначена дата, час та місце розгляду адміністративної справи, проте позивач на розгляд справи не з`явилась та не повідомила про причини такої неявки (а.с. 88-93).

З відповіді на відзив представника позивача вбачається, що він підтримує викладене у позовній заяві. Зазначено, що Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 242/924/17 дійшов висновку про те, що правопорушення, встановлене ч. 4 ст. 165-1 КпАП України не є триваючим, а тому строк накладення адміністративного стягнення було порушено. Позивачем був обґрунтовано сформований чистий оподатковуваний дохід по господарським операціям, на підставі якого правомірно вирахувані та сплачені податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість, військовий збір та єдиний соціальний внесок. Крім того, відповідач не довела факт того, що позивачу направлялось повідомлення від 31 січня 2019 року, оскільки з чеку вбачається, що ГУ ДФС у м. Києві здійснило відправку 9 рекомендованих листів згідно списку № 1030. Проте, зазначений список відповідач не надала. Крім того, доказів направлення позивачу протоколів № 26 та № 29 відповідачем також не надано (а.с. 107-111).

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 12 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 начальником управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб Головного управління ДФС у м. Києві Чубкою С.Б. винесена постанова № 26 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за порушення п. 177.2 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 7, ч. 11 ст. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ч. 1 ст. 164-1, ч. 1 ст. 165-1 КпАП України в частині неналежного ведення обліку доходів і витрат, а також порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с. 14-15).

Позивач заперечує свою вину в порушенні податкового законодавства та оскаржила винесену постанову до суду в порядку адміністративного судочинства.

Справа про адміністративне правопорушення ґрунтується на результатах документальної позапланової виїзної перевірки, викладеної в акті № 8/26-15-42-04-2896016246 від 03 січня 2019 року щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року (а.с. 18-42).

З позову вбачається, що висновки контролюючого органу зводяться до того, що в ході перевірки позивач не надала документів, які б підтвердили правомірність формування витрат підприємця. Разом з тим, з описової частини акту перевірки вбачається, що вона надавала особам, що здійснювали перевірку, всі необхідні первинні документи, якими супроводжувались здійснювані нею господарські операції та надано пояснення щодо цих документів та операцій. Документи, які на думку відповідача вона повинна була надати, а саме: ескізи, креслення, типові форми, деталі, механізми не є первинними документами, вони не фіксують факт здійснення господарських операцій та не є підставою для формування витрат на відміну від первинних документів, визначених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ОСОБА_2 як суб`єктом владних повноважень, дії якої оскаржуються позивачем, у відзиві не зазначено доказів на підтвердження факту не надала позивачем первинних документів, які б підтвердили правомірність формування витрат підприємця.

Позивач також зазначає про те, що на час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення від 12 лютого 2019 року закінчився строк накладення адміністративного стягнення, оскільки правопорушення є разовим та не може бути триваючим.

З відзиву на позовну заяву відповідача вбачається, що триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом при проведенні перевірок. Як вбачається із встановлених порушень, неналежне ведення обліку доходів і витрат, а також порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування має постійний, триваючий та систематичний характер. Виявлені правопорушення були скоєні починаючи з 2011 року, проте виявити такі правопорушення можливо лише в ході проведення документальної перевірки, що й відображено в акті перевірки від 03 січня 2019 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами є платниками єдиного внеску.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 цього закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Положеннями ч. 8 ст. 9 зазначеного закону передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 4 цього закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

За змістом ч. 11 та ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом; єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Статтею 234-2 КпАП України передбачено, що органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані, зокрема, з порушенням порядку подання декларацій про доходи та ведення обліку доходів і витрат (ст. 164-1) та порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ст. 165-1).

Від імені органів доходів і зборів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники органів доходів і зборів та їх заступники.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Частиною 1 ст. 164-1 КпАП України визначено, що за неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ч. 1 ст. 165-1 КпАП України порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" і "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що «несвоєчасна сплата» не є триваючим адміністративним правопорушенням, а тому суб`єктом владних повноважень при прийнятті постанови не враховано вимоги ст. 38 КпАП України, яка в свою чергу визначає строки накладення адміністративного стягнення.

Оскільки згідно ч. 1 ст. 38 КпАП України адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності з порушенням строків, визначених ст. 38 КпАП України та на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчився строк притягнення до відповідальності.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про скасування оскарженої постанови відповідача з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до положень п. 7 ст. 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього кодексу.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

З огляду на те, що правопорушення, вчинене позивачем, не носить характер триваючого, та на час винесення спірної постанови відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у ч. 1 ст. 38 КпАП України, відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року в справі № 242/924/17.

Справа про адміністративне правопорушення ґрунтується на результатах документальної позапланової виїзної перевірки, викладеної в акті № 8/26-15-42-04-2896016246 від 03 січня 2019 року щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року.

Вбачається, що правопорушення, викладені в акті перевірки, не носять характер триваючих та мали місце за період до 31 грудня 2017 року.

Акт перевірки складено 03 січня 2019 року, тобто з пропуском встановленого строку притягнення до адміністративної відповідальності, визначеного у ч. 1 ст. 38 КпАП України.

За таких обставин, оцінивши надані докази, суд вважає, що відповідач не надав суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності з пропуском встановленого законом строку.

Позивач також просить суд закрити провадження в справі про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вимога позивача про закриття провадження в справі про притягнення її до адміністративної відповідальності підлягає задоволенню, оскільки будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення суду не надано.

З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 38, 164-1, 165-1, 234-2, 247, 254, 256, 268, 280, 288, 289, 293 КпАП України, статтями 4, 6, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статтями 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до начальника Управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Чубки Світлани Борисівни (м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про скасування постанови, закриття провадження у справі задовольнити.

Скасувати постанову № 26 про накладення адміністративного стягнення від 12 лютого 2019 року, винесену начальником Управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Чубкою Світланою Борисівною (м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у вигляді накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, за яким постановою № 26 про накладення адміністративного стягнення від 12 лютого 2019 року, винесеної начальником Управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Чубкою Світланою Борисівною (м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у вигляді накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: