Ухвала суду № 96946723, 26.04.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 761/4058/21

У Х В А Л А

26 квітня 2021 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду м. Києва Якимець О. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», ТОВ «ДЕВЕЛОП ФІНАНС», ТОВ «Фінансова Компанія «АСАП», третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Алейніков Микола Володимирович про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами - передано на розгляд до Подільського районного суду м.Києва.

Протоколом розподілу справи між суддями у неавтоматичному режимі справу призначено до розгляду судді Подільського районного суду м. Києва - Якимець О. І.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 подав позов до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», ТОВ «ДЕВЕЛОП ФІНАНС», ТОВ «Фінансова Компанія «АСАП», третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Алейніков Микола Володимирович про визнання недійсними Договору № GL3N017514 про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги від 18.05.2020 в частині відступлення (купівлі - продажу) права вимоги за Кредитним договором №247/П/41/2007-840 від 28.12.2007 та договором іпотеки №247/П/41/2007 від 28.12.2007 та Договору про відступлення (купівлі - продажу) права вимоги грошових зобов`язань №04.09/2020_ДФ-2 від 04.09.2020 в частині відступлення права вимоги за Кредитним договором №247/П/41/2007-840 від 28.12.2007 та договором іпотеки №247/П/41/2007 від 28.12.2007.

Одночасно з поданням позову позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач/заявник просить забезпечити позов шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо об`єкта нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , загальна площа 20.86 кв.м., та накласти на нього арешт.

Обґрунтовуючи заяву, заявник посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення суду та недосягнення мети подання позову.

Так, заявник вважає, що відсутність забезпечення позову описаним вище шляхом може призвести до відчуження майна позивача на користь декількох інших набувачів, що у свою чергу призведе до того, що позивач не зможе виконати рішення суду та йому буде необхідно звертатися ще з одним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. на думку заявника, існує реальна підстава вважати, що зазначене вище майно під час розгляду позовної заяви заявника може бути перереєстроване на третіх осіб, що може призвести до утруднення та навіть неможливості повернення його у власність заявника та відновлення його прав та інтересів.

Заяву про забезпечення позову подано до суду з дотриманням порядку, встановленого ч.1 ст.152 ЦПК України.

У порядку ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

З огляду на зазначене, в судове засідання для вирішення питання вжиття заходів забезпечення заяви сторони не викликались.

Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, предмет та зміст заявлених позивачем позовних вимог, доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч.1 ст.150 цього Кодексу, а також застосувати інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Частиною 1 ст.151 ЦПК України встановлені вимоги до змісту заяви про забезпечення позову, серед яких зазначення наступних даних: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення тощо.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 (п.4), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тою метою, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

У відповідності з п.п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Заявник зазначає, що існує реальна підстава вважати, що зазначене вище майно під час розгляду позовної заяви заявника може бути перереєстроване на третіх осіб. Разом з тим, заявник не обґрунтовує такі свої побоювання належними доказами та аргументами на підтвердження існування реальної загрози відчуження майна, покликанням на певні дії відповідача, що свідчать про підготовку до відчуження майна, реєстрації заяви про реєстраційні дії реєстратором тощо.

Разом з тим, заявником не обґрунтовано необхідність застосування одночасно таких двох видів забезпечення позову як арешт нерухомого майна та заборони вчинення реєстраційних дій у позові немайнового характеру.

Крім того, предмет позову про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги не стосується безпосередньо прав на нерухоме майно щодо якого заявлено забезпечення позову, захисту прав власності, речових прав на нерухоме майно тощо. Заява про забезпечення позову не містить належного переконливого обґрунтування про те, що вказаний захід забезпечення позову є співмірним до заявлених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення, оскільки матеріали заяви не містять достатньо обґрунтованих для забезпечення позову доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заявленого виду забезпечення позову, зокрема, доказів, що можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження/перереєстрацію майна після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, щодо реалізації майна чи доказів вчинення підготовчих дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 02.02.2021 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасники судового розгляду мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 26 квітня 2021 року.

Суддя О. І. Якимець