Ухвала суду № 96939060, 14.05.2021, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 164/165/21

Провадження № 1-кп/0158/145/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Корецької В.В.

за участю секретаря - Процик Л.В.

прокурора - Дуднік М.М.

захисника обвинуваченої – Веремчука М.В.

обвинуваченої - ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12020030160000065 від 24.02.2020 року щодо ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До Ківерцівського районного суду Волинської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12020030160000065 від 24.02.2020 року щодо ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

21.04.2021 року від обвинуваченої ОСОБА_1 до суду подано клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із фактичною декриміналізацією діяння, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, кожного зокрема, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що з 13.08.2020 року Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» №1334-VI від 15.05.2009 року, який був базовим для встановлення кримінальної відповідальності за ст. 203-2 КК України (в редакції від 18.02.2016 року № 1019-VІІІ), втратив чинність у повному обсязі на підставі Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14 липня 2020 року № 768-ІХ. Метою нового Закону № 768-ІХ стало визначення правових засад здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, правових, економічних, соціальних та організаційних умов функціонування азартних ігор.

Отже законодавцем змінилась мета і суттєві умови правового регулювання грального бізнесу від суцільної заборони до його ліцензування на міжнародно- правових засадах.

З цього часу зазнала змін і стаття 203-2 КК України, яка в новій редакції передбачає кримінальну відповідальність за організацію або проведення азартних ігор без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону або випуск чи проведення лотерей особою, яка не має статусу оператора лотерей, або організація чи функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор чи лотерей, які проводяться в мережі Інтернет.

Відтак, теперішня кримінально-правова заборона суттєво звузила коло суспільно-небезпечних посягань, зокрема, до діяльності без ліцензії, порядок та умови отримання якої почали визначатися новим базовим Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14 липня 2020 року, який набув чинності лише 13.08.2020 року. До цього така регламентація була відсутня.

Наразі, на території України запроваджено дозвільну процедуру щодо організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино, визначено поняття та умови проведення спортивного покеру. Законодавчо визначеного поняття «гральний бізнес» не існує, як не існує і кримінального закону, який би встановлював кримінальну відповідальність за зайняття гральним бізнесом.

Організатором азартних ігор стали визначати лише юридичну особу - резидента України, яка на підставі отриманої ліцензії має право здійснювати зазначений у такій ліцензії вид діяльності з організації та проведення азартних ігор відповідно до вимог цього Закону (п. 37 ст. 1 Закону).

Всі види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор на території України можуть проводитися виключно за наявності у суб`єкта господарювання відповідних передбачених саме цим Законом використанням сертифікованого відповідно саме до цього підключеного до Державної системи онлайн-моніторингу обладнання та онлайн-систем організаторів азартних ігор.

Згідно зі ст. 147 Конституції України офіційне тлумачення законів України дає Конституційний Суд України.

Виходячи з положень рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997 щодо офіційного тлумачення ст. 58 Конституції України, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному, загальновизнаним є и те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

У абз. 3 п. 2, абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення, Конституційний Суд України № 6-рп/2000 від 19.04.2000 року офіційно розтлумачив положення ст. 58 Конституції України саме щодо зворотної дії в часі кримінально-правової норми, котра пом`якшує або скасовує відповідальність особи, вказавши, що це, зокрема, стосується випадків, коли в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено із складу злочину якісь альтернативні суспільно-небезпечні наслідки; обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження способу вчинення злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо.

Верховний Суд в постанові № 153/128/18 від 11.12.2019 року вказав, що суд у судовому провадженні не може не відреагувати на зміну державою оцінки певного діяння.

Таким чином, є очевидним, що у правовому полі України уведено принципово нове правове регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор, до якого бланкетно прив`язана і нова редакція ст. 203-2 КК України (в редакції Закону № 768-ІХ від 14.07.2020 року), тоді як попередня редакція ст. 203-2 КК України відмінена разом із базовим для неї Законом України «Про заборону грального бізнесу».

Запровадження нових правил і правових дефініцій у правовідносинах грального бізнесу, з огляду на засади дотримання юридичної визначеності як складової верховенства права (ст. 8 Конституції України), за викладених вище обставин, суттєво поліпшує попереднє становище обвинувачених, тому ці норми мають ретроспективну дію, скасовуючи протиправність інкримінованих обвинуваченим діянь.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та Інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Виходячи з викладеного та відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі - це поширення нового кримінального закону, яким скасована злочинність діяння або пом`якшена кримінальна відповідальність, на осіб, які вчинили відповідне діяння до набрання таким законом чинності.

Частина 3 ст. 5 КК України передбачає, що закон про кримінальну відповідальність, який частково пом`якшує відповідальність, а частково її посилює, має зворотну дію в часі лише у тій частині, яка пом`якшує відповідальність.

Тобто, коли зміни в диспозиції статті спрямовані на посилення відповідальності, а в санкції - на її пом`якшення, зворотну дію мають лише зміни в санкції норми. Коли у новому законі передбачена спеціальна стаття, що передбачає відповідальність за діяння, яке за старим законом кваліфікувалось за більш загальною статтею, а санкція, встановлена у цій новій, спеціальній статті, є більш суворою, то діяння має кваліфікуватися за старим, законом.

Декриміналізація діяння, тобто скасування його злочинності, полягає у такій зміні кримінального закону, внаслідок якої дія або бездіяльність, які раніше визнавалися злочином, переводиться до категорії незлочинних, тобто визнається правомірним або правопорушенням іншого виду (адміністративним, цивільним тощо).

Однак, втрата ж чинності Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» абсолютно не означає що діяння, які інкримінуються обвинуваченій втратили свою суспільну небезпечність.

Верховний суд у постанові від 18.11.2020 року (справа № 715/190/18) надав правовий висновок про те, що Законом № 768-ІХ від 14.07.2020 року норму, передбачену ст. 203-2 КК України, не виключено з цього Кодексу, а лише змінено її редакцію, при цьому дії, що охоплювались зайняттям гральним бізнесом, а саме здійсненням господарської діяльності у сфері забороненого законом грального бізнесу, залишились і в новій редакції.

При цьому, суд звертає увагу на те, що з огляду на положення ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», правові висновки Верховного Суду є обов`язковими для всіх судів та суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, який містить відповідну норму права. Відступити від правової позиції Верховного Суду має право лише палата, об`єднана або Велика Палата Верховного Суду (ст. 434-1 КПК України).

На підставі наведеного суд вважає, що диспозиція ст. 203-2 КК України в редакції Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14 липня 2020 року № 768-IX, в силу положень ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК України має зворотну дію в часі, і, як наслідок, поширюється на обвинувачену ОСОБА_1 , охоплює описані в обвинувальному акті дії обвинуваченої, тобто її дії не можна вважати декриміналізованими.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Крім того, суд констатує, що у зв`язку з набранням чинності змін до частини першої статті 203-2 КК, сторона обвинувачення у відповідності до ст. 338 КПК України вправі вжити заходів для внесення змін до пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що подане клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 є передчасним та необґрунтованим.

На підставі наведеного, керуючись ст .ст. 315, 371, 372 КПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження № 12020030160000065 від 24.02.2020 року щодо ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька