Ухвала суду № 96938421, 14.05.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№263/5653/21

№1-кс/263/2610/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Ковтуненко В.О., при секретарі Моторіній В.А., за участю прокурора Смирнова Д.О., потерпілої ОСОБА_1 , захисника адвоката Лукашкова В.О., розглянувши матеріали клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Донецькій області Бурдужи В.М. внесеного у кримінальному провадженні №12021052410000267 від 02.05.2021 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Красноармійськ Донецької області, громадянина України, не одруженого, працюючого гірничим майстром на ділянці УПР-7 т№46183 в ПрАТ «Шахтоуправління Покровське», раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні СУ ГУ НП в Донецькій області знаходяться матеріали досудового розслідування №12021052410000267 від 02.05.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.

05 травня 2021 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.

У повідомленні про підозру зазначено, що 1 травня 2021 року, приблизно о 19 годині 20 хвилини, в світлу пору доби, водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки Geely FЕ-2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власнику ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, здійснював рух автошляхом по вулиці Павла Поповича, з боку м-на «Лазурний» міста Покровська Донецької області, з пасажиром в салоні ОСОБА_4 , яка розташовувалася на передньому пасажирському сидінні. На шляху прямування, проїжджаючи ділянку вказаної дроги, розташовану навпроти будинку №52 вулиця Павла Поповича міста Покровська Донецької області, ОСОБА_2 зупинився на проїжджій часині та діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, маючи об`єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою та учасниками дорожнього руху, не маючи перешкод технічного характеру, на прямій ділянці дороги, в умовах необмеженої оглядовості, перед початком руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а саме групі дітей та дорослій дитині, які розташовувалися позаду керованого ним транспортного засобу, та рухаючись заднім ходом, змінив напрямок свого руху, виїхав за межі проїжджої частині на праве узбіччя, де перебували малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та скоїв на них наїзд задньою частиною автомобіля марки Geely FЕ-2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з послідуючим переїздом пішохода ОСОБА_7 зазначеним транспортним засобом.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 отриманих тілесних ушкоджень помер в КНП «Мирноградська центральна міська лікарня ММР». В результаті ДТП йому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді набряку головного мозку, травматичного субдурального та субарахноїдального крововиливів, закритих переломів, які охоплюють декілька ділянок тіла.

Наявність підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого правопорушення обґрунтовано зібраними у кримінальному проваджені доказами.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст.286-1 КК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі.

Потерпіла просила не обирати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді триимання під вартою, оскільки він вживає заходи щодо відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП та надає матеріальну допомогу.

Підозрюваний та його захисник просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на відсутність ризиків для обрання найбільш суворого запобіжного заходу, а також щодо наявності міцних соціальних зв`язків та необхідності вжиття заходів для відшкодування шкоди, спричиненої в наслідок необережного кримінального правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, а саме щодо необхідності застосування заходу забезпечення кримінального провадження, виходячи з наступних підстав.

Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

За змістом ст.176 КПК України найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За змістом ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер висунутого обвинувачення, тяжкість можливого покарання в їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

У матеріалах клопотання достатньо наявних даних, які указують на факти, що ОСОБА_2 міг вчинити вказане правопорушення і такі є переконливими для суду.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя наділений лише повноваженнями на перевірку обґрунтованості підозри, яка за своїм змістом до процедури висунення обвинувачення в порядку, передбаченому КПК, на стадії досудового розслідування є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (частина перша статті 276 КПК). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність.

З наведених обставин, проводячи оцінку наданих суду матеріалів, доводів учасників процесу, слідчий суддя вважає, що підозра є обґрунтованою, і доводи сторони захисту такої обґрунтованості не спростовують.

Крім наявності повідомленої підозри, у своєму клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_2 прокурор вказав про існування ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні наведено доводи, які суд бере до уваги, щодо існування ризиків, які можуть перешкодити встановленню обставин кримінального правопорушення. В той же час прокурором не було доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

В судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_2 раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та роботи, здійснює допомогу потерпілій.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 , слідчий суддя враховує вимоги п.п.3-5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Також Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Звісно, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст під час формування внутрішнього переконання слідчого судді, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства і суду.

Проте сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості. Наявність такої підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є таким чинником, що відноситься до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням утриманню під вартою. Небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватись не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявність такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув`язнення виявиться невиправданим.

Наведені обставини у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок про те, що до підозрюваного ОСОБА_2 може бути застосований інший, більш м`який запобіжний захід, зокрема у виді домашнього арешту.

За змістом ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

В такому разі заборона підозрюваному залишати своє житло у визначений судом час та застосуванням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України в повній мірі надасть можливість запобігти ризикам щодо його переховування від органу досудового слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також не надасть можливості підозрюваному вчинити інший злочин.

Зважаючи на викладене, враховуючи кожну обставину окремо та в сукупності, проводячи оцінку поданих доказів, беручи до уваги мету і підстави застосування запобіжних заходів, що передбачені ст.177 КПК України, слід дійти висновку про застосування до підозрюваного запобіжного заходу менш суворого, ніж утримання під вартою, у виді домашнього арешту в певний період часу, в межах строку досудового розслідування на 51день, з урахуванням дати оголошення підозри 05 травня 2021 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Кримінальним процесуальним кодексом України,

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Донецькій області Бурдужи В.М. внесеного у кримінальному провадженні №12021052410000267 від 02.05.2021 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 51 день, до 03 липня 2021 року, включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати по першому виклику до службової особи на визначений нею час;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та роботи;

- не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 23:30 години до 06:00 години, без дозволу слідчого, прокурора або суду, крім випадків виклику до слідчого, прокурора, суду, чи необхідністю проведення слідчих дій, а також часу необхідного для перебування на роботі, який буде узгоджено із слідчим.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_2 , що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.

Контроль за виконанням запобіжного заходу покласти на слідче управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.О. Ковтуненко