Ухвала суду № 96936261, 17.05.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5869/20

Номер провадження 1-кс/629/457/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого Харабадзе К.Ш.,

за участі секретаря Бєловол О.О.,

представника потерпілої Шаповал Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова Харківської області заяву ОСОБА_1 про відвід судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області Ткаченка Олександра Анатолійовича у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відвід судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області Ткаченко О.А. у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, посилаючись на те, що під час розгляду зазначеного кримінального провадження суддею Ткаченко О.А. не було вирішено її клопотання про витребування доказів у вигляді листків лікарського призначення з її історії хворіб як стаціонарного хворого КНП «Лозівське ТМО», КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова» та КНП «Обласна клінічна лікарня». Крім того, не було направлено копію її уточненого позову співвідповідачу ПАТ «СГ «ТАС». Також, суддею не було задоволено її клопотання про виключення протоколу огляду місця ДТП від 22.01.2021 з числа доказів. Суддею не було призначено справу у залах судового засідання, що знаходяться на нижньому поверсі будівлі, а також було видалено з зали суду громадянку ОСОБА_3 , яка підтримує потерпілу фізично та морально.

При вирішенні заяви про відвід судді враховується таке.

Інститут відводу забезпечує об`єктивність та неупередженість осіб, які беруть участь у розслідуванні та судовому розгляді справи, а також виконанні інших вимог кримінального процесуального законодавства, що визначає, які особи і за яких обставин не можуть брати участь у кримінальному процесі.

Впроваджуючи діючий порядок розгляду заяви про відвід, законодавець переслідував мету щодо необхідності перевірки незалежним суддею (суддями) доводів заяви щодо відводу іншого судді (суддів). При цьому зазначений процесуальний розгляд повинен бути проведений саме в розумні строки. Розумність строків є основною загальною засадою кримінального процесуального законодавства. Разом з тим, з урахуванням того, що розгляд заяви про відвід судді проводить інший суддя, з огляду на необхідність відповідної реєстрації заяви та передачу для розгляду іншому судді, такий розгляд заяви в будь-якому випадку призначається на іншу календарну дату, і необґрунтоване зволікання з розгляду такої заяви приводить до затягування і самих строків розгляду кримінального провадження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2021, вказане провадження було передано судді Харабадзе К.Ш., заяву про відвід судді Ткаченко О.А. було призначено в судове засідання, в яке заявник ОСОБА_1 не з`явилася, в судове засідання з`явився її представник Шаповал Л.І. та підтримав доводи заяви у повному обсязі. Особа, якій заявлено відвід, прокурор в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду заяви були повідомленні своєчасно та належним чином, будь-яких заяв, пояснень від них не надійшло.

ОСОБА_1 в своїй заяві посилається на наявність підстав для відводу судді Ткаченка О.А. від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Так, правове регулювання відводу судді визначається статтями 75, 76 КПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу.

Частини 1, 2 статті 80 КПК України передбачають, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст.80 КПК України встановлено, що відвід повинен бути вмотивованим.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

У свою чергу, поняття «обставини, які викликають сумнів у його неупередженості» є оціночним, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує та з`ясовує його сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

За загальним правилом існує презумпція особистої безсторонності доти, доки не доведено інше. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Відповідно до частини першої статті 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Мироненко і Мартенко проти України», «Білуха проти України», «Рудніченко проти України» вказав на те, що наявність безсторонності (неупередженості) суду має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайн проти Швейцарії).

Пунктом 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", закріплено принцип, з яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. Наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад, умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності, оскільки важливим питанням є забезпечення у демократичному суспільстві довіри громадськості до суду.

Практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що право на безсторонній суд включає як об`єктивні, так і суб`єктивні елементи (рішення у справах «П`єрсак проти Бельгії»; «Де Куббер проти Бельгії» від 26.10.1984р). Об`єктивний критерій безсторонності полягає в тому, щоб встановити, чи існували при розгляді справи факти, які ставлять під сумнів незалежність судді. Суб`єктивний критерій безсторонності полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.9 КПК України є обов`язковою для застосування під час здійснення кримінального провадження, при наданні оцінки безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспекти. Зокрема, у справах «Гаусшильдт проти Королівства Данії» та «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначено, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття у справі «Гаусшильдт проти Королівства Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При цьому, суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо нього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, його прихильностей чи уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчить про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду з прав людини підтримав і Верховний Суд України у справі № 5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01 березня 2012 року).

Враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду.

Разом з тим, заявником не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Ткаченка О.А. при вирішенні вищевказаного кримінального провадження. Твердження заявника про упередженість судді Ткаченка О.А. ґрунтуються лише на його припущеннях і не підтверджуються фактичними обставинами, достовірними доказами.

Суд звертає увагу, що Радою суддів України у рішенні від 07.09.2017 №46, в пункті 2 була висловлена позиція, в якій зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.

Відтак, незгода з результатами розгляду суддею Ткаченко О.А. процедурних питань, а саме - клопотання про витребування доказів у вигляді листків лікарського призначення з її історії хворіб як стаціонарного хворого КНП «Лозівське ТМО», КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова» та КНП «Обласна клінічна лікарня», клопотання про виключення протоколу огляду місця ДТП від 22.01.2021 з числа доказів, а також ствердження про ненаправлення копії уточненого позову потерпілої до ПАТ «СГ «ТАС» не визнаються у розумінні вказаних вище норм підставами для відводу.

Щодо незгоди з тим, що справа не розглядається у залах судового засідання, що знаходяться на нижньому поверсі будівлі, неврахування стану здоров`я потерпілої щодо перевантажень при подоланні нею сходів, то у суду відсутні докази звернення потерпілої до головуючого ОСОБА_4 , інших працівників суду з цим питанням, про повідомлення головуючого ОСОБА_4 про необхідність призначення судового засідання у залах на нижньому поверсі будівлі. Суд роз`яснює потерпілій, що забезпечення доступності суду для громадянина, зручність в отриманні ним судових послуг, комфортне перебування відвідувача у стінах суду є одним з основних складових управління роботою суду і головним завданням ефективного адміністрування в суді, що потерпіла має можливість повідомити будь-якого працівника суду про необхідність отримати допомогу, і така допомога їй буде надана.

Щодо незгоди з діями головуючого щодо видалення з зали суду громадянку ОСОБА_3 , то обов`язки присутніх у залі судового засідання передбачені в ст. 329 КПК України, і вимоги цієї статті встановлюють, що сторони та учасники кримінального провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов`язані додержуватися порядку в судовому засіданні і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого у судовому засіданні. На підставі ст. 321 КПК України головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

Незгода з процесуальними діями та рішеннями судді, за відсутності інших обставин, передбачених ст. 75 КПК України, не може бути підставою для відводу судді, а може бути зазначена в апеляційній скарзі на остаточне рішення у даному кримінальному провадженні.

Суд зауважує, що частиною другою статті 392 КПК України не передбачена можливість окремого оскарження в апеляційному порядку ухвал, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Тому обставини, викладені у заяві стосовно повноти судового розгляду, відповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також допущення судом першої інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону можуть бути перевірені судом апеляційної інстанції відповідно до статей 407-412 КПК України під час апеляційного перегляду судового рішення, ухваленого за результатами розгляду даної справи у разі незгоди скаржника з ним.

Крім того, згідно із статтею 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановить, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ткаченка О.А.

Керуючись ст.ст.75,76,81,372 КПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області Ткаченка Олександра Анатолійовича у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: К.Ш.Харабадзе