Рішення № 96929924, 14.05.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/638/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про стягнення різниці в заробітку за час затримки виконання рішення суду,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду із адміністративним позовом до виконавчого комітету Херсонської міської ради (далі - відповідач) у якому просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 у справі №668/722/15-а за період з 24.04.2020 року по 23.12.2020 року включно у загальному розмірі 178219,19 грн.

Ухвалою від 01.03.2021 р. позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач вимоги ухвали виконав.

Ухвалою від 11.03.2021р. відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Ухвалою від 08.04.2021р. відмовлено відповідачу у залишенні позову без розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що із 27 червня 2013 року ОСОБА_1 працював на посаді начальника юридичного управління Херсонської міської ради. 31 грудня 2014 року його звільнено з роботи згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24.04.2020р. у справі № 668/722/15-а визнано протиправним та скасоване розпорядження Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. № 1017-к від 22 грудня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача поновлено на посаді начальника юридичного управління Херсонської міської ради з 01.01.2015 року. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Херсонської міської ради допущена до негайного виконання. Згідно розпорядження Херсонського міського голови від 23.12.2020 № 714-к ОСОБА_1 поновлений на посаді начальника юридичного відділу Херсонської міської ради, як рівнозначній до посади начальника юридичного управління Херсонської міської ради, з01.01.2015 та надана можливість ОСОБА_1 приступити до виконання своїх обов`язків за посадою з 24.12.2020. Посилаючись на ст. 236 КЗпПУ, позивач просить суд стягнути різницю у його заробітку за час затримки виконання відповідачем рішення суду.

Відповідач надіслав відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що позивач протягом квітня - грудня 2020 року працював провідним юрисконсультом Центральної бібліотечної системи. Зважаючи на вимоги антикорупційного законодавства, позивач фактично не міг обіймати посаду в органах місцевого самоврядування до часу звільнення з іншої посади, тобто фактично не міг бути повноважений на посаді (не могло бути виконано рішення суду без порушення діючого законодавства). Таким чином, до звернення позивача із заявою про поновлення його на роботі, надання ним трудової книжки не можливо було виконати рішення суду про його поновлення. Крім того, з метою забезпечення виконання судового рішення, роботодавцем направлено лист від 22.12.2020 №9-741-22/27 на адресу позивача, в якому просили повідомити про наміри щодо поновлення на осаді у виконавчих органах міської ради з метою уникнення примусового виконання рішення суду в частині поновлення на посаді. І лише після отримання листа, позивачем (22.12.2021) написано заяву про добровільне виконання рішення суду та поновлення його на посади. Стверджує, що позивачем не лише не вчинено жодних дій направлених на виконання судового рішення (Позивач не звертався до роботодавця, до виконавчої служби, хоча й отримував виконавчий лист, не звертався до суду для встановлення судового контролю тощо), а навпаки вчинялися дії, які унеможливлюють його виконання. Зазначає, що враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття «затримка» як «зволікання», затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати не видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку. У даному випадку, виконання рішення суду не можливе без волевиявлення позивача та певних дій з його сторони, зокрема звільнення з попередньої роботи.

Також зазначає про завищення позивачем розрахунку середнього заробітку, що підлягає стягненню.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Із 27 червня 2013 року ОСОБА_1 працював на посаді начальника юридичного управління Херсонської міської ради.

31 грудня 2014 року позивача звільнено з роботи згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24.04.2020р. у справі № 668/722/15-а визнано протиправним та скасоване розпорядження Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. № 1017-к від 22 грудня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача поновлено на посаді начальника юридичного управління Херсонської міської ради з 01.01.2015 року.

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Херсонської міської ради допущена до негайного виконання.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 вказане рішення суду залишено без змін. В частині стягнення з Виконавчого комітету Херсонської міської ради на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу рішення суду 1 інстанції скасовано та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким стягнутий середній заробіток на користь позивача за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2015 року по 23 квітня 2020 року в сумі 1026414 грн. 13 коп.

Згідно розпорядження Херсонського міського голови від 23.12.2020 № 714-к ОСОБА_1 поновлений на посаді начальника юридичного відділу Херсонської міської ради, як рівнозначній до посади начальника юридичного управління Херсонської міської ради, з 01.01.2015 та надана можливість ОСОБА_1 приступити до виконання своїх обов`язків за посадою з 24.12.2020.

Згідно розпорядження Херсонського міського голови від 24.12.2020 ОСОБА_1 звільнено за статтею 38 КЗпП України, за угодою сторін, з 28.12.2020. При цьому за період затримки виконання рішення суду різниця в заробітку відповідачем не виплачена, що підтверджується довідкою про отриманий дохід за січень 2021.

Не погодившись із невиплатою, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до частини 1 статті Кодексу законів про працю України, введеного в дію з 01.06.1972 Законом Української РСР від 10.12.1971 №322-VIII, цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Згідно з приписами статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, фактичне виконання відповідачем, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.04.2020р. у справі № 668/722/15-а в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Херсонської міської ради, що підлягало негайному виконанню, відбулося лише 23.12.2020р., що підтверджується розпорядженням від 23.12.2020р. № 714-К «Про виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.04.2020р. у справі № 668/722/15-а щодо поновлення на посаді ОСОБА_1 ».

В якості підстави, що зумовила несвоєчасне виконання судового рішення у справі № 668/722/15-а, відповідач вказав те, що позивач самостійно не звертався до відповідача із відповідною заявою про поновлення на роботі, яка б свідчила про його бажання поновитися на роботі, а також факт його працевлаштування на іншій роботі.

Суд вважає вказані доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими, оскільки виходячи з аналізу вищезазначених статей Кодексу законів про працю України слідує, що останні не містять застережень з приводу того, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, як то подання роботодавцю відповідної заяви про поновлення на роботі чи предявлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Слід зазначити, що відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент винесення постанови у справі № 668/722/15-а) Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому, пунктом 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Щодо тверджень відповідача про відсутність вини у затримці виконання рішення про поновлення на роботі та не звернення позивача про виконання рішення суду в порядку ст.. 382, 383 КАС України та ЗУ «Про виконавче провадження», суд зауважує на таке.

Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.06.2020р. по справі № 816/1895/18.

Також суд зауважує на рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі " Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява №40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача, як повноважного органу, виник обов`язок щодо його виконання.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.03.2018 №2а-11523/10/1370 .

За викладених обставин суд вважає, що періодом вимушеного прогулу позивача в розумінні статті 236 Кодексу законів про працю України, за який необхідно стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення, є період з 25.04.2020р. (наступний день за датою ухвалення рішення про поновлення позивача на посаді) по 22.12.2020 включно (день, що передував дню видання наказу про поновлення на роботі).

З приводу суми, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).

Як зазначено в пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку на останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку.

Відповідно до п.п.з) п. 1. Розділу І «Загальні положення» цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: … з) вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Період, за яким обчислюється середня заробітна плата» Порядку № 100, у випадках вимушеного прогулу середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного число робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Суд звертає увагу позивача, що п. 10 розділу IV Порядку № 100 (яким передбачалось, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів,… заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення) та на якому ґрунтуються розрахунки суми середнього заробітку, що позивач просить стягнути, виключений із Порядку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1213.

Відтак, суд проводить обрахунок середнього заробітку, виходячи із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи позивача.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24.04.2020р. у справі № 668/722/15-а встановлено: «…Згідно з довідкою Виконавчого комітету Херсонської міської ради №Б-3939 від 21.04.2017 року (т.с.1, а.с. 233) середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 згідно абз.1 п.8 Порядку №100 від 08.02.1995 року складає 207,93 грн. (8941,16 грн. /43 робочі дні)…».

Час затримки виконання рішення суду становить 166 днів (з 25.04.2020р. (наступний день за датою ухвалення рішення про поновлення позивача на посаді) по 22.12.2020 включно (день, що передував дню видання наказу про поновлення на роботі).

Відтак сума середнього заробітку позивача за час затримки виконання рішення суду становить 34516,38 (207,93 грн. х 166 днів).

У розрахунковому періоді позивач працював в Херсонській централізованій бібліотечній системі та йому була нарахована заробітна плата в сумі 55 459,91грн., що підтверджується довідкою про доходи від 01.02.2021.

Відповідно до ст.. 236 КЗпПУ у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відтак судом встановлено, що сума заробітної плати, що отримав позивача, працюючи у спірний період на посаді в Херсонській централізованій бібліотечній системі є більшою від середнього заробітку за затримку виконання рішення суду у справі № 668/722/15-а, відтак різниця в заробітку за час затримки має від`ємне значення, тому відшкодуванню не підлягає.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.М. Морська

кат. 106030000