Рішення № 96927321, 22.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року Справа № 160/9473/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. за участі секретаря судового засіданняМаксімова А.С. за участі: представника позивача Афоніна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200193/2, прийняте Дніпропетровською митницею ДФС 17.09.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що приймаючи спірне рішення №UA110000/2019/200193/2 від 17.09.2019 р., митний орган не довів наявності у нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної позивачем за ціною контракту митної вартості товару, а також необґрунтовано застосував резервний метод визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - відмовлено повністю.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі №160/9473/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року скасовано, а справу №160/9473/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року адміністративну справу №160/9473/19 прийнято до свого провадження суддею Олійником В.М. та визначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи 160/9473/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18 березня 2021 року об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 08 квітня 2021 року о 10 годині 00 хвилин.

18 березня 2021 року засобами електронного зв`язку та 24 березня 2021 року засобами поштового зв`язку від представника відповідача на адресу суду надійшли пояснення, в яких останнім зазначено наступне.

Витяг Schwacke-Code:10529885 не надавався декларантом позивача під час здійснення митного контролю, тому його правовий аналіз відповідачем не зазначено в гр.33 оскаржуваного рішення та не може бути предметом дослідження у даній справі.

Стосовно не дослідження тієї обставини, чи не було скасовано рішення про коригування митної вартості товарів, за яким оформлено автомобіль, що взято за основу для коригування, зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару відносно автомобіля, оформленого за МД від 09.07.2019 №UА204010/2019/223538 (взятий за основу для коригування) митними органами не приймалось, про що свідчить графа 44 цієї МД, а за резервним методом визначення митної вартості даний автомобіль задекларований самостійно декларантом, про що свідчать дані графи 43.

На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі №160/9473/19 відповідач надав витребувані документи, а саме дані щодо того, які відомості містяться в модулі "Рівень цін по ЦБД" ("Митна вартість в ЦБД") Автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" при встановленні наступних параметрів запиту: "код товару" - 8703329010; "Режим" - 40; "дата" - з 17.03.2019 до 17.09.19; "слова в описі" - Passat; "календарний рік" - 2016; "Контракт" - всі; параметр " 100 найдешевших (за дод.од.)" та " 100 найдорожчих (за дод.од.)"; параметр "Показати також в валюті" з обранням євро; параметр "Не показувати MB в гривні"; параметр "Одним рядком" не застосовувати відомості щодо показника одометру автомобіля "VOLKSWAGEN Passat" (кузов НОМЕР_1 ), оформленого за митною декларацією №UA204010/2019/223538 та підтверджуючі такий показник засвідчені належним чином документи у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Однак, відповідач наголошує на тому, що зазначені дані не можуть вважатися належними доказами у даній справі і судами це враховано, з огляду на наступне:

Параметри, за якими позивач просив витребувати у відповідача відомості, що містяться в модулі "Рівень цін по ЦБД" ("Митна вартість в ЦБД") Автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" є некоректними в частині параметрів: "слова в описі" - Passat.

Відповідач вважає, що заявляючи таке клопотання позивач намагався ввести суд в оману, оскільки за параметрами "слова в описі" - Passat, автоматизована система видає інформацію про всі автомобілі Passat, за всіма типами кузова, типами двигуна, положеннями рульового колеса, системами живлення і типами трансмісії, приводами, і т.д. що є некоректним при здійсненні контролю співставлення такого товару, як "автомобіль" виходячи з основних визначальних для митної вартості характеристик.

Так, при здійсненні контролю співставлення основним параметром, за яким здійснюється пошук однакового автомобілю є перші 11 знаків VIN коду автомобілю. Зазначене пояснюється вимогами ч.2 ст.59 та ч.2 ст.64 МКУ, а також наступним:

VIN-код (Vehicle Identification Number) - це ідентифікаційний номер транспортного засобу, що складається з комбінації цифрових та літерних умовних позначень. Код є обов`язковим елементом маркування та індивідуальний для кожного ТЗ (протягом 30 років).

В даний час діє міжнародний стандарт ISO 3779:1983 (остання редакція - від 1996 р), світовий індекс виробника (WMI - частина коду) визначається стандартом ISO 3780:1983.

VIN-номер складається з 17 символів - латинських букв і цифр.

Кожен символ VIN-номера несе інформацію про ту чи іншу характеристику автомобіля: про країну і завод-виробник, дату випуску, технічні характеристики і т.д. VIN-номер автомобіля складається з трьох частин: WMI VDS VIS.

WMI (World Manufacturers Identification) - світовий номер виробника (з

1-го по 3-й символи номера). Перший символ означає географічну зону, другий - країну в цій зоні, третій - певного виробника (іноді - тип транспортного засобу).

VDS (Vehicle Description Section) - описова частина (з 4-го по 9-й символи номера), друга частина VIN-коду - опис - дескриптор автомобіля.

4-й, 5-й, 6-й, 7-й, 8-й символи використовуються для визначення типу транспортного засобу та описують характеристики автомобіля: модельна лінія, тип кузова, тип двигуна, положення рульового колеса, система живлення і тип трансмісії, привід, і т.д.

У кожного виробника - свій набір параметрів, своя послідовність і свої унікальні позначення.

8-й символ використовується в більшості випадків для визначення типу двигуна.

9-й символ - у виробників США і Китаю (а також тих, хто експортує авто в США) - контрольна цифра, яка є одним із засобів захисту від перебивання номерів. Європейські, японські і корейські компанії не завжди дотримуються стандарту, і використовують цей символ для додаткової інформації про автомобіль.

VIS (Vehicle Identification Section) - відмітна частина (з 10-го по 17-й символи VTN-номера) третя частина VIN-коду - вказівна частина ідентифікаційного номера (VIS) - складається з восьми знаків, причому останні чотири знаки цього розділу обов`язково повинні бути цифрами.

10-й символ VIN-коду зазвичай позначає модельний рік автомобіля. При цьому потрібно пам`ятати, що модельний рік може істотно випереджати календарний і відраховуватися не з 1 січня, а, приміром, з серпня (Audi) або з липня (ВАЗ) попереднього календарного року

11-й символ найчастіше вказує на завод-виробник транспортного засобу (для кожного виробника - своя система позначень - свої літери).

12-й, 13-й, 14-й, 15-й, 16-й, 17-й символи відводяться під серійний номер авто. Вони позначають послідовність виробництва транспортного засобу.

Таким чином, контроль співставлення за параметрами "слова в описі" - перші 11 символів VIN-коду оцінюваного товару є забезпеченням того, що оцінюваний товар порівнюється з транспортним засобом, виробленим в тій же країні, тим же виробником, за такими ж характеристиками: модельна лінія, тип кузова, тип двигуна, положення рульового колеса, система живлення і тип трансмісії, привід, і т.д., того ж модельного року на тому ж заводі-виробнику, що й оцінюваний товар.

Враховуючи вищезазначене, відповідач надав відомості, що містяться в модулі "Рівень цін по ЦБД" ("Митна вартість в ЦБД") Автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" при встановленні наступних параметрів запиту: "код товару" -8703329010; "Режим" - 40; "дата" - з 17.03.2019 до 17.09.19; "слова в описі" -WVWZZZ3CZGE (перші 11 символів VINкоду оцінюваного автомобілю); "календарний рік" - 2016; "Контракт" - всі; параметр " 100 найдешевших (за дод.од.)" параметр "Показати також в валюті" з обранням євро; параметр "Не показувати MB в гривні".

За даними параметрами в базі даних міститься інформація про 3 митних оформлення автомобілів з VINкодом WVWZZZ3CZGE за МД від 22.05.2019 №UA901010/2019/6330 за митною вартістю нарівні 19700,00 євро; МД від 09.07.2019 №UА204010/2019/223538 за митною вартістю 20599,999847 євро (взята відповідачем за основу для коригування); за МД від 05.04.2019 UА205090/2019/46119 за митною вартістю 20850,00євро.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було взято за основу для коригування митної вартості раніше визначену митну вартість автомобілю, оформленого за ціною договору щодо ідентичних товарів за МД від 22.05.2019 ЖІА901010/2019/6330 на рівні 19700,00 євро, оскільки в описовій частині назви товару цієї МД зазначено про іншу потужність двигуна (176 кВт), ніж потужність двигуна оцінюваного товару (140 кВт), при цьому, окремо зазначено, що "номер двигуна - немає даних - такий, що був у використанні, не містить у своєму складі передавача". Зазначені відомості вказують на можливу заміну двигуну в автомобілі, що відповідно унеможливлює порівняння оцінюваного товару з вказаним транспортним засобом.

МД від 05.04.2019 №UА205090/2019/46119 не була взята за основу, оскільки митна вартість автомобілю є вищою ніж в МД від 09.07.2019 №UА204010/2019/223538, що взята за основу.

Крім цього, час експорту оцінюваного товару (акт огляду на кордоні від 05.09.2019) максимально наближеним є митне оформлення транспортного засобу за МД від 09.07.2019 №UА204010/2019/223538, яка відповідачем і взята за основу для визначення митної вартості на рівні 20600 євро.

Неможливість застосування інших, ніж резервного методу пояснюється наступним:

По-перше, митна вартість товару заявлена декларантом позивачем самостійно за резервним методом відповідно до ст. 64 МКУ, а не за ціною договору, що підтверджується даними графи 43 МД від 16.09.2019 №UА110150/2019/238943.

По-друге, відповідно до ч.2 ст.59 МКУ при застосуванні методу 2а) за ціною договору щодо ідентичних товарів визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. Аналогічна вимога передбачена ч. 1 ст.60 МКУ щодо вартості операції з подібними (аналогічними) товарами.

При цьому, сама назва другого та третього методів ст.59 МКУ "За ціною договору щодо ідентичних товарів" та ст. 60 МКУ "За ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів" вказує на те, що при застосуванні цих методів визначення митної вартості за основу може братися лише ціна договору щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, на підставі якої здійснено митне оформлення таких товарів.

Згідно з ч.2 ст.64 МКУ митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Тому, якщо абсолютно ідентичні або подібні товари оформлені за іншим методом ніж перший (за ціною договору), то така вартість може братися за основу лише із застосуванням резервного методу, оскільки за основу для визначення митної вартості товару береться раніше визнана (визначена) митна вартість, а не ціна договору.

Також вказує, що до митного оформлення декларантом надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження №т1671/19 від 09.09.2019, яким досліджено модель, марку, тип кузова, об`єм двигуна, країна виробництва та походження транспортного засобу. Вид палива згідно поданої ЕМД, товаросупровідних документів та даних VIN-коду - дизель, а згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №т1671/19 від 09.09.2019 тип палива - бензин (Німеччина).

Однак, дослідження та висновки не стосуються вартісних характеристик товару.

Крім того, представник відповідача зазначає, що відповідно до відомостей граф 43, 45 МД від 16.09.2019 №UА110150/2019/238943 декларантом позивача заявлено митну вартість товару за " 6" резервним методом у перерахунку за курсом НБУ 361656, 24 грн., тобто 13190 євро. Поряд із зазначеним, рахунок-фактура від 29.08.2019 №19041 містить інформацію про іншу вартість на рівні 11000,00 євро (вартість автотранспорту). Отже, декларантом при заявлені товару за резервним методом додано складові митної вартості на рівні 2190,00 євро проте, які саме складові митної вартості складають 2190,00 євро документально не підтверджено.

Таким чином, твердження позивача про те, що відповідачу були надані всі документи, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість, є необґрунтованими, оскільки заявлена митна вартість на рівні 361656, 24 грн. (гр.45 МД), тобто 13190 євро не підтверджена жодним розрахунком та документом.

Крім цього, у митній декларації у графі 44 відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" за кодом документу "3007"- зазначається документ, що підтверджує вартість перевезення, однак в гр.44 МД від 16.09.2019 №UA110150/2019/238943 документи під кодом " 3007" не надавались.

Згідно рахунку від 29.08.2019 №19041 товар має наступний опис "VOLKSWAGEN PASSAT Alltrack" (VIN - НОМЕР_2 ). Показник стану одометру - 189 261 км. Та даний договір не містить індивідуальних ознак авто: дані щодо кольору, комплектності, пошкоджень.

За результатами огляду посадовою особою Львівської митниці ДФС у акті митного огляду від 05.09.2019 №UA209030/2019/68333 зазначено, що показник одометра 192 006 км.

Враховуючи вищезазначене, протяжність маршруту до кордону України склала 2745,00 км.

Однак, в порушення вимог ч.10 ст.58 МКУ, Правил 599, вартість таких складових, як транспортні витрати до кордону України декларантом не додано та документально не підтверджено.

Отже, відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2019 №UА110000/2019/200193/2 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятим у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством та цілком обґрунтованим, про що свідчать дані гр. 33 цього рішення.

На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.

01 квітня 2021 року від представника позивача надійшли пояснення, у яких зазначено наступне.

Якщо погодитись із позицією митниці, то суду взагалі не потрібно досліджувати та порівнювати використаний в якості джерела цінової інформації автомобіль, під час митного оформлення якого іншій митниці надавався витяг "Schwacke-Code: 10529885, адже як витяг, так і інші документи очевидно не могли бути подані позивачем під час митного оформлення його автомобіля.

Судова практика Верховного Суду однозначно вказує на необхідність судам порівняння характеристик двох автомобілів в справах даної категорії (постанова Верховного Суду від 29.09.20 у даній справі та справі № 520/7041/19).

Без порівняння документів, поданих Рівненській митниці ДФС під час митного оформлення за митною декларацією № UA204010/2019/223538 взятого відповідачем за основу автомобіля "Volkswagen Passat" (кузов № НОМЕР_1 ), неможливо переконатись у дотриманні відповідачем вимог Митного кодексу України щодо процедури коригування.

Витяг є єдиним документом, в якому міститься ціна 20 600 євро, яка на момент митного оформлення була актуальна для автомобіля із пробігом 110 000 км, в той час як пробіг автомобіля позивача дорівнював 192 006 км.

Посилання на міжнародний стандарт ISO 3779:1983, який встановлював вимоги до змісту та структури ідентифікаційного номеру транспортних засобів (VIN) є необґрунтованим з точки зору двох аспектів.

По-перше, стандарт ISO 3779:1983 є нечинним з жовтня 2009 року, коли був прийнятий наступний стандарт ISO 3779:2009, відомості про що є публічно доступними в мережі Інтернет.

По-друге, ані в оскаржуваному рішенні митниці, ані у відзиві на позовну заяву від 08.11.19 № 213/04-50-10-16кр, ані у запереченнях від 06.12.19 № 249/04-50-10-16кр відповідачем не вказується про те, що під час коригування митної вартості до модуля "Рівень цін по ЦБД" вносились саме 11 перших знаків ідентифікаційного номеру для пошуку митних оформлень.

Лише після того як ухвалою суду першої інстанції від 28.11.19 за клопотанням позивача було витребувано у відповідача витяг з модуля "Рівень цін по ЦБД", разом із клопотанням від 11.12.19 № 7.5-10-01/2кр було вперше згадана позиція щодо необхідності пошуку за 11 першими знаками ідентифікаційного номеру.

Таким чином, в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, посилатися на вказані обставини як на докази відповідач не може.

Також зазначає, що відповідачем не наведене обґрунтування того, чому він вважає, що автомобілі однієї марки та моделі з однаковими двигунами, оформлені митницею за одним кодом УКТЗЕД, виготовлені одним виробником в однаковий проміжок часу, не є аналогічними (подібними), з огляду на приписи ч.ч. 1-3 ст. 60 Митного кодексу України.

Посилання відповідача на необхідність зазначення умов поставки у митній декларації є очевидним зловживанням процесуальними правами відповідачем.

Під час переміщення товарів громадянами графа 20 "Умови поставки" митної декларації не заповнюється, відповідно до положень Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р № 651.

Якщо б позивач був зобов`язаний заповнювати гр. 20 митної декларації, то відповідач відмовив би у митному оформленні через не заповнення всіх граф митної декларації.

Крім того, вказує, що відповідачем не надано пояснень на питання, яке ставилось позивачем протягом судового розгляду у трьох інстанціях, а саме, чому за наявності 47 випадків митного оформлення аналогічних автомобілів в діапазоні цін від 6 449 євро до 20 850 євро був обраний автомобіль із другою найвищою ціною в 20 600 євро.

Належним обґрунтуванням таких дій відповідача було б надання пояснень по кожному з решти 46 автомобілів із пояснень неможливості використання відомостей щодо нього.

Останнє судове засідання у справі відбулось 22 квітня 2021 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, адміністративний позов просив задовольнити.

Представник відповідача, участь якого ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року визнано обов`язковою, у судові засідання не з`явився, подавши засобами електронного зв`язку клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач через представника ТОВ «Астрафіш» 16 вересня 2019 року звернувся до відповідача та подав електронну митну декларацію №UA110150/2019/238943 з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу - Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - VOLKSWAGEN, модель - PASSAT: номер кузова/VIN - НОМЕР_2 ; тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 1968 см3. потужність - 140 кВт. екологічна норма - ЄВРО-6; дата виготовлення - 20.04.2016; реєстраційний номер - ВМ047321, колір - сірий. Торговельна марка - VOLKSWAGEN. Країна виробництва - Німеччина (далі - товар).

Митна вартість товару заявлена декларантом позивачем за резервним методом відповідно до ст. 58 МК України, а саме: 13190 євро, що за курсом НБУ на день подання МД відповідає 361656, 24 грн. При цьому, фактурна вартість заявлена на рівні 11 000,00 євро (гр.42 МД). Одержувача даного транспортного засобу заявлено позивача (гр.8 МД).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з МД надано наступні документи:

- рахунок-фактуру від 29.08.2019 №19041 року;

- декларація про походження товару від 29.08.2019 №19041 року;

- акт про проведення огляду №UA209030/2019/68333 від 05.09.2019 року;

- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 30.06.2016 № НОМЕР_3 ; від 30.06.2016 №АС-А-2-182/16-00315; від 02.09.2019 №ВМ-К-1 -245/19-00088;

- експертний висновок №т 1671/19 від 09.09.2019 року;

- паспорт громадянина НОМЕР_4 від 29.11.1999 року;

- довіреність ННХ192485 від 21.08.2019 року;

- касові ордери, що підтверджують сплату митних платежів №44053338 від 02.09.2019; №44255405 від 10.09.2019; №44407665 від 16.09.2019 року;

- копія митної декларації країни відправлення №19DE705412826981У6 від 29.08.2019; Сертифікат відповідності UA.009.145344-19 від 07.09.2019 року;

- паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону ES068736 від 08.08.2014 року.

Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за електронною митною декларацією від 16 вересня 2019 року № UA110150/2019/238943 згенеровано форми митного контролю, в тому числі, форми митного контролю 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

16 вересня 2019 року о 14 год.02 хв. декларантом надіслано до митного органу лист щодо бажання самостійно надати додаткові документи. 16.09.2019 о 15 год. 33 хв. декларантом надіслано в якості додаткових документів переклад рахунку купівлі-продажу від 29.08.2019 №19041.

17 вересня 2019 року відповідач надіслав декларанту електронне повідомлення про необхідність надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, з відповідним обґрунтуванням вищезазначених підстав для запиту додаткових документів, а саме: транспортні (перевізні) документи, що підтверджують складові митної вартості; за наявності банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Того ж дня позивач подав до митного органу заяву, в якій вказав про неможливість надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару у 10-денний термін та просив прийняти рішення про митну вартість транспортного засобу в найкоротший термін.

17 вересня 2019 року відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200193/2, за яким митна вартість скоригована до 20 600 євро із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (ст. 64 Митного кодексу України).

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 "Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року".

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронною митною декларацією, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності та невідповідності, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості.

Так, виникнення сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товару митний орган обґрунтував тим, що відповідно до відомостей графи 45 МД від 16 вересня 2019 року №UA110150/2019/238943 декларантом позивача заявлено митну вартість товару у перерахунку за курсом НБУ 361656, 24 грн., тобто 13190 євро. Рахунок-фактура від 29 серпня 2019 року №19041 містить інформацію про іншу вартість на рівні 11000,00 євро (вартість автотранспорту) 2090,00 євро (проміжна сума), кінцева сума 13090,00 євро. Декларантом при заявленні товару за резервним методом додано складові митної вартості на рівні 2190,00 євро, проте зазначені складові митної вартості документально не підтверджені. Позивач не надав платіжного документа, який підтверджує факт оплати, проте стверджує, що сплатив суму готівкою.

Як видно з оскаржуваного рішення, у графі 33 відповідачем відображено неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Згідно з ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

За положеннями ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем митна вартість автомобіля позивача була визначена за резервним методом на підставі інформації про розмитнення подібного товару «Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка -VOLKSWAGEN, модель - PASSAT: тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 1968 см3, рік виготовлення - 2016. Торгівельна марка: VOLKSWAGEN. Країна виробництва: DE.» оформленого за резервним методом визначення митної вартості за МД від 09 липня 2019 року № UA204010/2019/223538 (гр. 43 та 45) на рівні 20600,00 євро/шт., що відповідає за курсом НБУ 591484,17 грн.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Також у постанові від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15 Верховний Суд зазначив, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Так, в ході розгляду справи позивач вказує на необґрунтованість числового значення митної вартості автомобіля, скоригованої митним органом, а також вказує на факти, які вплинули на таке коригування. Зокрема, позивач вказує на відмінність параметрів його автомобіля від автомобіля, митна вартість якого використана митницею при коригуванні, а саме акцентує увагу на різній вазі автомобілів (різниця 199 кг), що очевидно вказує на різницю у комплектаціях автомобілів і відповідно у їх ціні, зазначає про відсутність відомостей щодо модифікації та потужності взятого за основу автомобіля, не врахування показників одометру при пошуку подібних автомобілів тощо.

Так, відповідачем не було обґрунтовано, з яких підстав за основу взята митна вартість автомобіля «Volkswagen Passat» (кузов № НОМЕР_1 ) з митної декларації Рівненської митниці ДФС від 09.07.2019 року № UA204010/2019/223538.

Надаючи оцінку співставленню митного оформлення подібного товару, взятого за основу при коригуванні митної вартості товару позивача та аналізуючи дані митної декларації UA 204010/2019/223538 вбачається, що взятий за основу автомобіль та обставини його ввезення в Україну є відмінними від автомобіля позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до граф 38 митних декларацій (№UA110150/2019/238943 та № UA204010/2019/223538) автомобіль позивача важить 1 705 кг, в той час як взятий за основу автомобіль важить 1 506 кг (різниця - 199 кг); різниця у вазі очевидно зумовлює різницю у комплектаціях автомобілів і у їх ціні, через що вони не могли бути порівняні без здійснення коригувань на комплектацію та вагу.

Автомобіль позивача виготовлений в модифікації «Alltrack» (відрізняється від базової комплектації збільшеним кліренсом) та обладнаний двигуном потужністю 140 кВт (190 к.с); відомості щодо модифікації та потужності взятого за основу автомобіля «Volkswagen Passat» відповідачем не надані.

Автомобіль позивача надійшов з Німеччини, в той час як взятий за основу автомобіль надійшов з Польщі, що обумовлює різницю у транспортних витратах, з огляду на різні країни відправлення; оскаржуване рішення не містить інформації щодо коригування складових митної вартості залежно від різних країн відправлення.

Також, у гр. 31 митної декларації № UA204010/2019/223538 не міститься відомостей щодо показника одометру автомобіля «Volkswagen Passat» (кузов № НОМЕР_1 ), хоча в оскаржуваному рішенні вказано, що числове значення показника одометру впливає на вартісні характеристики оцінюваного товару.

З експертної довідки від 04 липня 2019 року №7804/19 встановлено показник одометра автомобіля «Volkswagen Passat» (кузов № НОМЕР_1 ) - 145710 км.

При цьому, пробіг автомобіля позивача на момент ввезення становив 192006 км. Отже, різниця 46296 км обумовлює відмінність у ціні двох подібних автомобілів та мала бути врахована під час коригування складових митної вартості.

Крім того, згідно гр. 22 та 42 митної декларації № UА204010/2019/223538 ціна взятого відповідачем за основу автомобіля «Volkswagen Passat» (кузов № НОМЕР_1 ) становить 14 719, 41 євро (еквівалент 62 601, 63 злотих), в той же час, в оскаржуваному рішенні відповідача визначено митну вартість автомобіля позивача на рівні 20 600 євро та вказано про використання митної декларації № UA204010/2019/223538.

Тобто, відповідачем не обґрунтовано, чому при ціні взятого за основу автомобіля «Volkswagen Passat» (кузов № НОМЕР_1 ) в 14 719, 41 євро митна вартість визначена на рівні 20 600 євро (різниця - 5 880, 59 євро).

Відповідно до гр. 44 ««Додаткова інформація/Подані документи/сертифікати і дозволи» митної декларації № UA204010/2019/223538, під час митного оформлення взятого за основу автомобіля були подані експертний висновок про якісні характеристики від 04.07.2019 № 7804/19 (код документа 3015, відповідно до Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.12 № 1011) та документ «SCHWACKENET 07/2019» від 09.07.19, який підтверджує заявлену митну вартість (код документа 3022, відповідно до Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.12№ 1011).

Вказані документи містять відомості щодо реальних технічних та фізичних характеристик взятого за основу автомобіля.

З матеріалів справи вбачається, що до Рівненської митниці ДФС під час митного оформлення взятого за основу автомобіля подавався витяг з програмного продукту «SchwackeNet» - «Schwacke-Code: 10529885» в якості документу, який підтверджує заявлену митну вартість (код документа 3022, відповідно до Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.12 № 1011) і містить зазначення суми 20 600 євро.

Вказаний витяг є єдиним документом, в якому міститься ціна 20 600 євро, яка на момент митного оформлення була актуальна для автомобіля із пробігом 110 000 км, в той час як пробіг автомобіля позивача дорівнював 192 006 км.

Суд зауважує, що витяг Schwacke-Code:10529885 є єдиним документам в матеріалах справи, в якому міститься посилання на ціну в розмірі 20600 ЄВРО (відкоригована митна вартість).

Крім того, в матеріалах справи міститься витяг з модуля «Рівень цін по ЦБД» («Митна вартість в ЦБД») АСМО «Інспектор» з інформацією щодо автомобілів «Volkswagen Passat» 2016 р.в. із дизельним двигуном робочим об`ємом циліндрів від 1 500 см3 до 2 500 см3, що використовувались не більше 5 років:

1) 3 автомобілі за заданим відповідачем самостійно параметром графи "Слова в описі" ціною 19 700 євро, 20 599 євро, 20 850 євро.

2) 63 автомобілі за вказаним в ухвалі суду від 28.11.2019 року параметром ("Код товару" - 8703329010; "Режим" - 40; "Дата" - з 17.03.19 до 17.09.19; "Слова в описі" - Passat; "Календарний рік" - 2016; "Контракт" - всі; параметр " 100 найдешевших (за дод.од.)" та " 100 найдорожчих (за дод.од)"; параметр "Показати також в валюті" з обранням євро; параметр "Не показувати MB в гривні"; параметр "Одним рядком" не застосовувати) ціною від 8 899 євро до 20 850 євро.

Суд зазначає, що всі три автомобілі з витягу є найбільш дорогими автомобілями з усіх, інформація про які наявна у базах даних відповідача.

Вказаний модуль «Рівень цін по ЦБД» використовується посадовими особами митниць для аналізу наявної цінової інформації щодо раніше визнаних (визначених) митних вартостей, та дозволяє застосовувати параметри формування вибірки, які дозволяють проаналізувати митні оформлення у заданий період часу конкретного товару на рівні товарної підкатегорії (10 знаків УКТ ЗЕД), такі, як «Код товару», «Дата», «Слова в описі» (відомості графи 33 «Вантажні місця та опис товару» митних декларацій), «Контракт» (прямий, непрямий), параметри «100 найдешевших (за дод.од)», «100 найдорожчих (за дод.од)».

Отже, в даному випадку при застосуванні резервного методу митницею необґрунтовано числове значення митної вартості автомобіля, скоригованої митним органом, параметрів автомобіля, які використані відповідачем.

Суд також зазначає, що митним органом не наведене обґрунтування того, чому він вважає, що автомобілі однієї марки та моделі з однаковими двигунами, оформлені митницею за одним кодом УКТЗЕД, виготовлені одним виробником в однаковий проміжок часу, не є аналогічними (подібними), з огляду на приписи ч.ч. 1-3 ст. 60 Митного кодексу України, тобто відповідач при винесенні рішення про коригування митної вартості не обґрунтував неможливості застосування методів 2а та 2б.

Крім того, відповідач не пояснив чому за наявності 47 випадків митного оформлення аналогічних автомобілів в діапазоні цін від 6 449 євро до 20 850 євро був обраний автомобіль із другою найвищою ціною в 20 600 євро. При цьому, належним обґрунтуванням таких дій відповідача було б надання пояснень по кожному з решти 46 автомобілів стосовно неможливості використання відомостей щодо нього.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За таких обставин суд приходить до висновку, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200193/2 від 17.09.2019 року, відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката в сумі 7 650,00 грн., суд має зазначити наступне.

Поняття витрат на професійну правничу допомогу та порядок їх розподілу між сторонами визначені ст. 134 КАС України, відповідно до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Необхідно зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 24.09.2019 року, укладену між Чіняєвою О.М. (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт); рахунок на оплату № 1 від 24.09.2019 року та квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» від 25.09.2019 року № 0.0.1476347644.1 на суму 2500,00 грн.; рахунок на оплату від 21.11.2019 року № 2 та дублікат квитанції АТ КБ «ПриватБанк» від 22.11.2019 року № 0.0.1532334021.1 на суму 1950,00 грн.; рахунок на оплату № 3 від 10.03.2020 року та квитанцію АТ «АБ «РадаБанк» від 10.03.2020 року № 14715 на суму 3200,00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розглянувши надані позивачем документи, суд вважає, що понесені витрати позивача на правову допомогу адвоката є дещо завищеними, не співмірними зі складністю справи та часом витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 7 000,00 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне, відповідно до вимог ст. 139 КАС України, присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200193/2 від 17.09.2019 року Дніпропетровської митниці ДФС.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. та судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 7000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30 квітня 2021 року.

Суддя В.М. Олійник