Рішення № 96927319, 20.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року Справа № 160/14988/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA110110/2020/300028/1 від 14.08.2020 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110110/2020/00055 від 14.08.2020, -

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2020/00055 від 14.08.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA110110/2020/300028/1 від 14.08.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу надано документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, проте, митниця, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. На думку позивача, надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач вважає, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства, висновків Верховного Суду витребував у позивача додаткові документи, та не здійснив перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, хоча мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості. У зв`язку із чим, позивач вважає, що наявні усі підстави для скасування спірного рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

28.12.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що під час митного оформлення в інспектора виник сумнів в заявлених декларантом відомостях, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. До митного оформлення не подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості, що, на думку відповідача, свідчить про заявлення декларантом неповних даних, а також не всіх складових митної вартості. У цьому випадку наявні розбіжності в числових значеннях, а також не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п. 2 ст. 58 МК України, п. 6 ст. 54 МК України. Графа 33 Рішення містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відмітку про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом. У графі 33 Рішення також відображено розгляд послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61, а також джерела використані при коригуванні митної вартості оцінюваного товару. Отже, відповідач вважає, що посадові особи митниці при прийнятті спірного Рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

30.12.2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій викладено незгоду з позицією відповідача, зазначеною у відзиві, та в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.07.2019 р. між покупцем (позивачем) та продавцем було укладено Контракт № К_17/2019, згідно умов якого постачальник постачає позивачу автомобільні запчастини (далі - Товар) в асортименті, номенклатурі та кількості, зазначених у специфікаціях до даного Контракту.

Відповідно до п. 2.2. Контракту № К_17/2019 від 01.07.2019 року, продавець зобов`язується поставити, а покупець оплатити на умовах, передбачених даним Контрактом Товар у кількості, асортименті та в строки, визначені в інвойсі.

Згідно з п. 3.1. Контракту № К_17/2019 від 01.07.2019 року, продавець зобов`язується поставляти Товар на умовах поставки FOB, згідно Офіційних Правил тлумачення комерційних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010г. (Інкотермс - 2010).

Продавець бере на себе зобов`язання по завантаженню товару на надані Покупцем транспортні засоби у місті поставки і оформленню в митному порядку даного товару.

Пунктом призначення поставки та містом розвантаження транспортних засобів є адреси зазначені в Специфікації на окрему партію Товару.

Згідно до додатку № 2 від 04.05.2020 року, до цього Контракту Сторони погодили поставку наступного Товару на загальну суму 9 839,20 USD (доларів США), а саме:

- Fist/кулак поворотний; тип 96535190 в кількості 42 шт. за ціною 10,30 USD на суму 432,60 USD;

- Fist/кулак поворотний; тип 96535191 в кількості 42 шт. за ціною 10,30 USD на суму 432,60 USD

- Support/супорт; тип 96549622 в кількості 60 шт. за ціною 11,20 USD на суму 672,00 USD

- upport/супорт; тип 96549623 в кількості 60 шт. за ціною 11,20 USD на суму 672,00 USD

- Support/супорт; тип 96534637 в кількості 42 шт. за ціною 12,20 USD на суму 512,40 USD

- Support/супорт; тип 96534638 в кількості 42 шт. за ціною 12,20 USD на суму 512,40 USD

- Support/супорт; тип 96549789 в кількості 24 шт. за ціною 12,60 USD на суму 302,40 USD

- Support/супорт; тип 96273700 в кількості 162 шт. за ціною 12,20 USD на суму 1976,40 USD

- Support/супорт; тип 96273701 в кількості 162 шт. за ціною 12,20 USD на суму 1976,40 USD

- Caliper bracket/скоба супорта; тип 96273700-2 в кількості 500 шт. за ціною 4,70 USD на суму 2350,00 USD.

Оформлена позивачем та його контрагентом постачальником специфікація № 2 від 04.05.2020 р. до Контракту К_17/2019 від 01.07.2019 р.,за своїм змістом дублює вищезазначений перелік придбаного ТОВ «Карвей» товару, однак містить уточнення, зокрема, щодо умови поставки та оплати товару.

Так, згідно специфікації № 2 від 04.05.2020 р. до Контракту К_17/2019 від 01.07.2019 р.,погоджено умови оплати у вигляді 100% передплати, а також місцем навантаження товару визначено порт навантаження (Port of Loading): Ningbo, China; місце розвантаження товару пункт призначення (Port of destination) визначено: Odessa Ukraine.

Отже, загальна вартість поставки за контрактом з урахуванням додатку №2 від 04.05.2020 р. до контракту та специфікації №2 від 04.05.2020 р. склала 9 839,20 USD доларів США.

На виконання умов Контракту, Продавцем було сформовано інвойс (рахунок-фактуру) від 04.05.2020 № DD-191119-0001 на Товари узгоджені у специфікації № 2 від 04.05.2020 р. та додатку № 2 від 04.05.2020 р. до Контракту на суму 9 839,20 доларів США та оформлено пакувальний лист (Packing list) від 04.05.2020 на поставку товару згідно з інвойсом від 04.05.2020 № DD-191119-0001 загальною вагою брутто 2837,00 кг та загальною вагою нетто 2561,40 кг.

07.05.2020 року позивачем здійснено оплату товару на підставі наданого постачальником на оплату інвойсу від 04.05.2020 № DD-191119-0001 в сумі 9 839,20 доларів США, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення в іноземній валюті № 13 від 07.05.2020 року.

На виконання даного Контракту Сторонами було узгоджено всі істотні умови поставки з оформленням всіх необхідних документів, та продавцем було навантажено та відправлено товар водним транспортом з порту NINGBO до порту Південний, де його і було отримано експедитором Позивача (ТОВ «Ламан Шипінг») та направлено для митного оформлення до митного посту Дніпровської митниці Держмитслужби.

З метою доставки вищезазначеного товару з порту NINGBO (Китайська Народна Республіка) до зони розмитнення на території України на митний пост Дніпровської митниці Держмитслужби, Позивачем було здійснено заявку №8 на транспортне експедирування від 15.06.2020 р. до укладеного між ТОВ "КАРВЕЙ" та ТОВ "Ламан Шипінг" договору транспортного експедирування № 02/12/2016 від 02.12.2016 р., відповідно до якого експедитор зобов`язаний за рахунок Клієнта організувати транспортно-експедиційне обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиційні послуги Клієнту.

За умовами означеного договору (п.п. 2.1.1 п. 2.1), експедитор зобов`язаний за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надати інші послуги клієнтові за погодженням сторін, в тому числі, митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна.

Витрати на транспортування вищезазначених оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України - митний пост "Південний" Дніпровської митниці Держмитслужби становлять 47 396,00 грн., що підтверджуються довідкою ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" про транспортні витрати № 0899 від 06.08.2020; калькуляцією витрат на доставку вантажу від ТОВ "КАРВЕЙ" № 06-08 від 06.08.2020 та рахунком-фактурою № LS-4298851 від 06.08.2020р..

10.08.2020 р. декларантом здійснено митне оформлення партії придбаного позивачем товару, що надійшла від резидента Китайської народної республіки YUHUAN CHUANGYU MACHINERY CO., LTD на виконання вимог контракту (з урахуванням додатку №2 від 04.05.2020 р. та специфікації №2 від 04.05.2020 р. до контракту).

З метою митного оформлення товару декларантом була подана митна декларація за UA110110/2020/011355 та докази на підтвердження митної вартості товару у вигляді відсканованих копій наступних документів у відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) № К_17/2019 від 01.07.2019 р.

- Додаток № 2 від 04.05.2020 до Контракту К_17/2019 від 01.07.2019 р.

- Специфікація № 2 від 04.05.2020 до Контракту К_17/2019 від 01.07.2019 р.

- Рахунок-фактура (iнвойс) від 04.05.2020 № DD-191119-0001

- Пакувальний лист (Packing list) від 04.05.2020

- Коносамент (Bill of Lading) S0120062585-B від 28.06.2020

- Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 07.08.2020 № 2243/2

- Платіжне доручення в іноземній валюті № 13 від 07.05.2020 року

- Прайс-лист від квітня 2020

- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 20C3326A1741/00003 від 28.06.2020

- Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 02.12.2016р. № 02/12/2016

- Довідка про транспортні витрати від 06.08.2020 № 0899

- Калькуляція транспортних витрат на доставку вантажу від 06.08.2020 № 06-08

- Рахунок-фактура № LS-4298851 від 06.08.2020р.

Митна вартість визначена декларантом за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

В ході митного оформлення товару відповідачем запропоновано декларанту подати додаткові документи у відповідності до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, однак 14.08.2020 декларант направив до митного органу повідомлення, в якому зазначив про неможливість подачі додаткових документів у десятиденний термін та повідомив, що в означений термін додаткові документи не будуть подані, з огляду на те, що такі документи у декларанта відсутні.

За результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №UA110110/2020/300028/1 від 14.08.2020, яким відкориговано митну вартість товару, заявленого до розмитнення за вищезазначеною ЕМД, та визначено її за резервним методом - на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях та винесено картку відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів за №UA110110/2020/00055, в якій визначено митну вартість оцінюваного товару за резервним методом.

Як встановлено зі змісту оскаржених картки відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів та рішення про коригування митної вартості товару, підставою для їх винесення стало те, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за товари, а саме: декларантом не надано перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів. Скановане зображення міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 07.08.2020 № 2243/2 у неналежному стані та якості, через що не можливо зчитати загальну вагу товару. Декларантом заявлено додаткові витрати, які додаються до фактурної митної вартості у розмірі 8335,38 грн. Декларантом надано лист перевізника ТОВ «Ламан Шипінг» від 06.08.2020 №0899 щодо загальних транспортно-експедиційних витрат контейнера TLLU2262243, який відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV не є фінансовим документом, та не підтверджує числову складову митної вартості, в тому числі, оскільки, не вказано курс валюти, за яким слід перерахувати вказану вартість до національної валюти, зокрема, це стосується зазначеної експедиторської винагороди. Декларантом надано договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 02.12.2016 № 02/12/2016, частиною 1.3 якого передбачено, що «під кожне перевезення Клієнт надає Експедитору заявку» про інформацію, що стосується ТЕО. Однак, до митного оформлення Заявку на перевезення не надано. У наданому додатку №1 від 02.03.2020 відсутні витрати по транспортуванню, а наданий прайс-лист від квітня 2020 не має дати на номеру документа, не кореспондуються із рахунком-фактурою та специфікацією складеною у травні 2020 та носить суб`єктивний характер, оскільки, виданий лише на ті товари, що вказані у рахунку-фактурі даної партії товару та не відповідає поняттю «дійсна митна вартість».

У картці відмови № UA110110/2020/00055 від 14.08.2020 року, у зв`язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначена відповідачем з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) згідно з положеннями ст. 64 МКУ та ґрунтується на ціновій інформації відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваних товарів: Товар № 1 – заявлено 3,3361 дол. США/кг, оформлено за UA100060/2020/325314 від 17.07.2020 – 6,1693 дол. США/кг, товар №2 заявлено 4,0321 дол. США/кг, оформлено за UA100020/2020/36123 від 06.08.2020 – 4,2813 дол. США/кг.

Враховуючи вищезазначену інформацію, митна вартість товару була визначена відповідачем за другорядним методом визначення митної вартості (2-ґ) - резервним методом згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України.

14.08.2020 позивач, скориставшись правом на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, задекларував зазначені товари за митною декларацією за №UA110110/2020/011668.

Вважаючи вищезазначені картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів та рішення про коригування митної вартості товару протиправними, ТОВ «Карвей» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України (далі - МК України), встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1ст. 4 МК України).

Відповідно ч. 2ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь - які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 3ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Приписами статті 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п.2 статті VІІ Оцінка товару для митних цілей ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч. 4ст. 54 МК України).

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини 1статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2статті 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 57 МК України, у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1ст. 57 Митного кодексу України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Стосовно розбіжностей та зауважень митного органу, наявністю яких відповідач мотивує правомірність винесення оскаржених рішення та картки відмови, суд зазначає таке.

Щодо неподання перекладів документів митного оформлення необхідно вказати наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються контролюючому органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

Контролюючі органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Отже, контролюючі органи в окремих випадках можуть вимагати переклад українською мовою документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей зазначених у митній декларації.

Посилання митниці на те, що декларантом не надано перекладу документів митного оформлення є неприйнятними, оскільки ні в рішенні про коригування митної вартості товару, ані в картці відмови у митному оформленні (випуску) товарів відсутні посилання митного органу на конкретні документи, що викладені іноземною мовою, містять відомості для перевірки або підтвердження відомостей та потребують перекладу, із тих документів, які декларантом було подано разом із МД №UA10110/2020/011355.

Також у картці відмови відповідач зазначив, що надане декларантом скановане зображення документу - міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 07.08.2020 № 2243/2 у неналежному стані та якості, та, як наслідок, неможливо зчитати загальну вагу товару. Зазначене унеможливлює перевірку числового значення доданих транспортних витрат, застосовуючи пропорційний розподіл таких витрат між загальною вагою контейнера TLLU2262243 та вагою партії товару, що декларується

З приводу зауважень митного органу щодо неналежної якості міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR), слід зазначити, що документ такого типу складається та заповнюється перевізником. При цьому, неналежна якість означеного документу не впливає на його доказову силу.

Окрім того, під час дослідження наданих ТОВ «Карвей» до суду документів (зокрема, у коносаменті S0120062585-В від 28.06.2020 та у пакувальному листі 04.05.2020) наявна інформація про загальну вагу брутто придбаного позивачем товару, що визначена на рівні 2 837,00 кг (кг).

Також, інформація про вагу товару – 2 837,00 кг., доставленого у контейнері TLLU2262243 за коносаментом S0120062585-В від 28.06.2020 міститься у Довідці калькуляції витрат на доставку вантажу ТОВ «Карвей» від 06.08.2020 № 06-08.

Враховуючи викладене, у митниці була можливість за наявності перелічених вище документів перевірити числове значення доданих транспортних витрат, з урахуванням ваги контейнеру та ваги партії придбаного позивачем товару.

Стосовно твердження відповідача про заявлення позивачем додаткових витрат, які додаються до фактурної митної вартості у розмірі 8335,38 грн. та наданого декларантом листа перевізника ТОВ «Ламан Шипінг» від 06.08.2020 №0899 щодо загальних транспортно-експедиційних витрат контейнера TLLU2262243, який, на думку відповідача, не є фінансовим документом відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV та не підтверджує числову складову митної вартості, в тому числі, оскільки не вказано курс валюти, за яким слід перерахувати вказану вартість до національної валюти, зокрема, що стосується зазначеної експедиторської винагороди, суд зазначає наступне.

На підтвердження транспортних витрат Позивач надав довідку ТОВ «Ламан Шипінг» про транспортні витрати № 0899 від 06.08.2020, яка міститься в матеріалах справи.

У своїй постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 Верховноий Суд зазначив, що: «Законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватись розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватись будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Згідно наданої позивачем довідки ТОВ «Ламан Шипінг» про транспортні витрати № 0899 від 06.08.2020, вбачається, що вартість витрат по перевезенню вантажу в контейнері № TLLU2262243 маршрут порт NINGBO (CHINA) - порт Pivdenniy (UKRAINE) становить 47396,00 грн. та винагорода експедитора 1115,20 грн.

Так, в зазначеному контейнері № TLLU2262243 поміж перевезення товару за коносаментом S0120062585-В від 28.06.2020, здійснювалося перевезення товару і за іншими коносаментами. Тобто, вартість перевезення визначена за весь контейнер.

Для визначення вартості перевезення товару за коносаментом S0120062585-В від 28.06.2020 на підставі довідки перевізника ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" про транспортні витрати № 0899 від 06.08.2020 декларантом було зроблено за кожним окремим коносаментом у співвідношенні до маси вантажу, з якої вбачається, що вартість витрат на доставку вантажу за контрактом від 01.07.2019 р. № К_17/2019 р. та коносаментом S0120062585-В від 28.06.2020 (вагою брутто 2837,00 кг) становить 8335,38 грн., що підтверджується наданою позивачем Калькуляцію витрат на доставку вантажу від 06.08.2020 № 06-08, яка також міститися в матеріалах справи.

Таким чином, надана позивачем до митного оформлення калькуляція витрат на доставку вантажу від 06.08.2020 № 06-08 підтверджує витрати у розмірі 8335,38 грн. понесені позивачем на транспортування імпортованого товару.

У картці відмови відповідач посилається на п. 1.3 наданого декларантом договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 02.12.2016 № 02/12/2016, яким передбачено, що «під кожне перевезення Клієнт надає Експедитору заявку» про інформацію, що стосується ТЕО. Однак, до митного оформлення Заявку на перевезення не надано.

Необхідно вказати, що порядок оформлення та подання заявки, направлення заявки, визначений в 1.3 Договору стосується виключно взаємовідносин між Клієнтом та Експедитором.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

Отже, митним кодексом не визначений чіткий перелік документів, який декларант повинний надати на підтвердження транспортних витрат, тому, відсутність такої заявки у складі поданих позивачем документів до митного оформлення не може бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару

Суду позивач надав додаткові докази на підтвердження транспортних витрат: копію заявки № 8 на транспортування та експедирування контейнерів від 15.06.2020 року та копію платіжного доручення № 1450 від 07.08.2020 про сплату транспортних витрат, які підтверджують числові значення транспортних витрат, визначених позивачем під час митного оформлення товару та зазначені в наданих митному органу документах (довідці про транспортні витрати від 06.08.2020 № 0899, калькуляції транспортних витрат на доставку вантажу від 06.08.2020 № 06-08, рахунку-фактурі № LS-4298851 від 06.08.2020р.).

Щодо відсутності витрат на транспортування у Додатку №1 від 02.03.2020 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у картці відмови відповідачем невірно було зазначено номер та дату додатку, який був наданий позивачем до митного оформлення. Відтак, у складі документів митного оформлення позивачем було надано додаток № 2 від 04.05.2020.

Згідно з положенням ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Пунктом 1 додатку № 2 від 04.05.2020, який кореспондується з п. 3.1 Контракту, продавець поставляє товар на умовах FOB Ningbo (Інкотермс-2010). Продавець бере на себе зобов`язання по завантаженню товару на надані покупцем транспортні засоби в місці поставки і оформленню в митному порядку цього товару.

Відповідно до Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.2011 року, умови поставки FOB (Free On Board (...named port of shipment) Франко борт (...назва порту відвантаження) означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Тобто, транспортування товару на судно до порту NINGBO не передбачає додаткових витрат з боку Покупця та не є окремою послугою, а отже, такі витрати позивач не поніс.

Щодо зауважень відповідача по наданому декларантом прайс-листу продавця, суд зазначає наступне.

У картці відмови митний орган вказує, що наданий позивачем прайс-лист не кореспондується за датами до заявленої партії товару та не відповідає поняттю дійсної митної вартості.

Необхідно зазначити, що виключний перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів визначено ч. 2 ст. 53 МК України. До таких документів не відноситься прайс-лист.

Відтак, жодним нормативно-правовим актом України не встановлено вимог до змісту та форми прайс-листа постачальника. Порядок складання іноземними суб`єктами документів в іноземних державах та вимоги щодо форми та змісту таких документів визначаються законодавством відповідної іноземної держави.

Прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру та не є документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.

Прайс-лист виробника товару виступає в якості документу, що підтверджує митну вартість товару, лише за наявності розбіжностей, неповноти відомостей чи неточностей в основних документах.

З огляду на це, суд вважає безпідставними та необ`єктивними висновками відповідача про непідтвердження наданим позивачем прайс-листом об`єктивно та достовірно заявленої митної вартості товару.

Оцінюючи питання правомірності оскарженого рішення Дніпровської митниці Держмитслужби, суд виходить з того, що відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість, суд зауважує, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент митного оформлення придбаного позивачем товару, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 та 02.06.2015 (справи №№21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вказав Верховний Суд в постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 (адміністративне провадження № К/9901/17106/19) зі змісту приписів розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Статтею 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положеньстатті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Суд зазначає, що, відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавалися відповідні документи, що підтверджують митну вартість заявленого до розмитнення товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2ст.53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 МК України.

У свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Що стосується посилання митного органу на дані інформаційних ресурсів митних органів, в яких наявна інформація про митне оформлення подібних товарів, у зв`язку із чим, митна вартість товару, ввезеного позивачем визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно із положеннями ст. 64 МК України та ґрунтується на раніше наданих (визначених) органом доходів та зборів митній вартості за іншими ЕМД, суд враховує таке.

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а.

До того ж, формально нижчий рівень митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Означена правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 .

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову, в розмірі 2102,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 1520 від 09.11.2020 року.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката згідно договору про надання правової допомоги у розмірі 8 000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу;

Згідно зі ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представництво інтересів позивача здійснювалось адвокатським бюро «Герман і партнери» на підставі договору про надання правової допомоги № 01-02-11/20 від 02.11.2020, пунктом 1.1. якого передбачено, замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язок здійснювати правовий захист інтересів замовника у Дніпропетровському окружному адміністративному суді за позовом ТОВ «КАРВЕЙ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що вартість послуг з ведення справи в суді 1-ої інстанції становить 8 000 грн. без ПДВ.

На виконання умов договору адвокатським бюро складено рахунок-фактуру № 93/20 від 02.11.2020.

Позивачем здійснена повна оплата у сумі 8 000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від від 04.11.2020 №2043, яке наявне в матеріалах справи.

На підтвердження наданих послуг до матеріалів справи додано Акт прийому-передачі наданих послуг від 09.11.2020 на суму 8 000 грн.

Таким чином, суд вважає витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. є співмірними зі складністю справи та об`ємом виконаних робіт, а тому підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При прийнятті рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, в яких суд зазначив, що «від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 звернув увагу на те, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач заперечень проти стягнення з нього зазначених витрат не надав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA110110/2020/300028/1 від 14.08.2020 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110110/2020/00055 від 14.08.2020 – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110110/2020/300028/1 від 14.08.2020.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110110/2020/00055 від 14.08.2020.

Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ" (код ЄДРПОУ 40173275) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2102 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.В. Кальник

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя В.В. Кальник

20.01.2021

Рішення не набрало законної сили 20 січня 2021 р.

Суддя В.В. Кальник