Рішення № 96926740, 17.05.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

17 травня 2021 року м. Чернігівсправа №927/287/21 Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу

за позовом: В.о. керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави,

вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000;

електронна адреса: chernigiv.prok@chrg.gp.gov.ua;

в особі позивача: Державної служби з безпеки на транспорті,

пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135;

електронна адреса: contact@dsbt.gov.ua;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НІД Чернігів+",

вул. Квітнева, 21, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 14026;

предмет спору: про стягнення 4458,46грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом

без виклику (повідомлення) сторін

19.03.2021, В.о. керівника Чернігівської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивача - Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІД Чернігів+" про стягнення на користь держави плати в сумі 4458,46грн, за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що еквівалентно сумі 146,61євро (станом на 26.03.2019, за фактом порушення зафіксованого актом №025704 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів) (надалі - Акт).

Заявлений позов обґрунтований порушенням відповідачем статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме наданням послуг із перевезення вантажу із перевищенням нормативно вагових параметрів, зафіксованих зазначеним Актом.

Судом взято до уваги правові висновки ВП ВС у постанові від 06.06.2018 у справі №820/1203/17, що обов`язкові для суду першої інстанції в силу частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), за якими категорії спорів про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що нараховані управлінням Укртрансбезпеки та її територіальними органами не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом спору, віднесеного до адміністративної юрисдикції та мають вирішуватись в порядку господарського або цивільного судочинства. Аналогічний висновок ВП ВС міститься в постанові від 12.02.2020 в справі №917/210/19.

Ухвалою суду від 22.03.2021 про відкриття провадження в справі прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження в справі №927/287/21, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; у порядку статей 165, 178, 251 ГПК України відповідачу встановлено процесуальний строк для подання відзиву на позов.

Дана ухвала направлена на юридичну адресу відповідача (номер поштового відправлення 1400049968053) та отримана ним 23.03.2021, про що свідчить сформований судом витяг з офіційного сайту АТ "Укрпошта" "Відстеження поштових відправлень".

Відповідач, в установлений судом строк, подав мотивований відзив на позов (разом з доказами його направлення на адреси позивача та прокурора), в якому проти задоволення вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на відсутність перевищення транспортним засобом вагових параметрів та підстав для проведення розрахунку плати за проїзд, заявленої до стягнення. Звертав увагу, що за результатами проведеного габаритно-вагового контролю встановлено повну масу транспортного засобу 40,5 тонн, при допустимій - 40 тонн. Фактичне перевищення повної маси транспортного засобу на 500кг є меншим за допустимі 2%, що, на його думку, свідчить про відсутність підстав для складання відносно ТОВ «НІД Чернігів +» (перевізника) 26.03.2019 розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. Зазначав, що при проходженні габаритно-вагового контролю автомобілем не дотримано вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування»). Контролюючим органом не було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (форма додаток №3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті). У документах, складених за результатами перевірки, відсутня інформація про порядок зважування, в тому числі щодо обладнання та його характеристик, не визначено відсоток похибки при зважуванні сипучого вантажу та про те, чи враховано його в даному випадку. Звертав увагу, що вантаж (зерно кукурудзи), що перевозився, був подільним, а тому міг переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. Відтак зважування в русі шляхом по осьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного на врівноваження сипучого (подільного) вантажу, на думку відповідача, не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, оскільки не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під впливом мінімальних сил.

Прокурором, в установлений судом строк, подано відповідь на відзив, якою проти доводів відповідача заперечено зазначаючи, що відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (затверджені постановою КМУ від 18.01.2001 №30), транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п.22.5. Правил дорожнього руху (надалі - ПДР). У свою чергу, положеннями п.22.5. ПДР (затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 №1306) визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення - 3,75м), за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35м), за довжиною - 22м (для маршрутних транспортних засобів - 25м), фактичну масу понад 40т (для контейнеровозів - понад 44т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5т), здвоєні осі - 16т, строєні - 22т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18т, строєні - 24т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т, здвоєні осі - понад 16т, строєні осі - понад 22т або фактичною масою понад 40т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18т, строєні осі - понад 24т або фактичною масою понад 44т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю 26.03.2019 складено акт №025704 про перевищення транспортним засобом ТОВ «НІД Чернігів +» нормативно-вагових параметрів, яким зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з перевезення вантажу з перевищенням загальної маси та осьових навантажень. Фактична маса транспортного засобу ТОВ «НІД Чернігів +» 40,5 тонн, при допустимій 40 тонн; нормативно допустиме осьове навантаження 11, 11 та 22 тонни, а фактичне 6,85, 12,75 та 20,9 тонни (тобто навантаження на одиночну вісь перевищує 2% від допустимого значення). При цьому, перевезення здійснювалось без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами.

Також прокурор наголошував, що параметри та результати зважування, які наведені в указаних документах, відповідачем не оскаржувались, відтак доводи останнього про відсутність правових підстав визначення вагових параметрів транспортного засобу мають бути залишені судом поза увагою.

Відповідач не скористався правом на подання, в порядку статей 167, 184 ГПК України, заперечень на відповідь на відзив.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13 та 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з п.3 частини 1 статті 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді в виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Аналізуючи зазначені вище положення, слід дійти висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; або в разі відсутності такого органу.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.

За пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (затверджене постановою КМУ від 11.02.2015 №103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та в сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати. При цьому, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №917/210/19.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відтак В.о. керівника Чернігівської окружної прокуратури правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави та необхідність їх захисту в судовому порядку. Дотримання законності в питаннях наповнення бюджету безпосередньо належить до інтересів держави, в той час як бездіяльність Укртрансбезпеки завдає істотної шкоди економічним інтересам держави, оскільки ненадходження коштів до бюджету перешкоджає здійсненню функцій держави, передбачених Конституцією та законами України.

26.03.2019, посадовими особами Управління Уктрансбезпеки у Черкаській області, на автодорозі Київ - Одеса 210км + 450м, на пересувних автомобільних вагах типу CHEKLODE FREEWEIGHT зав. №008208, які згідно з сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки відповідають затвердженому типу зареєстрованому в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У-2570-07, а також відповідно до свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки №34-00/1043 (чинне до 11.04.2019) вимогам ДСТУ 29329-92 "Ваги для статичного зважування. Загальні технічні вимоги", здійснено габаритно-ваговий контроль автопроїзду: автомобіль (тягач) марки VOLVO, модель FH 420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп марки VAN HOOL, модель 3В2005, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які згідно зі свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів належать ТОВ «НІД Чернігів +» та ТОВ «Інтранслогістик» відповідно.

За товарно-транспортною накладною №0145 від 25.03.2019 автомобільним перевізником є ТОВ «НІД Чернігів +» (відповідач у справі).

Перевіркою встановлено, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням транспортним засобом нормативних вагових параметрів, зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг із перевезення вантажу з перевищенням осьових навантажень, зокрема, навантаження на одиночну вісь становило 12,75т при нормі - 11т, тобто перевищення навантаження складає 1,75т (15,91% від нормативу). Перевезення здійснювалось без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України. Маршрут руху транспортного засобу: с. Глеваха - порт Южний, 181км. Результати перевірки оформлено актом №025704 від 26.03.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

До акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.03.2019 №025704, посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, яка проводила габаритно-ваговий контроль, додано розрахунок №395 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким визначена сума до сплати в розмірі 146,61євро (0,27євро х 181 км х 3коефіцієнт). Розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули з урахуванням норм пункту 31-1 постанови КМУ від 27.06.2007 №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (надалі - Порядок №879) та затверджених цим Порядком ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

26.03.2019, посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, яка проводила габаритно-ваговий контроль, та оператором вагового комплексу складено довідку №047241 про результати здійснення габаритно-вагового контролю автомобіля марки VOLVO, модель FH 420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп марки VAN HOOL, модель 3В2005, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в якій, зокрема, визначено тип транспортного засобу та зазначено результати вагового та габаритного контролю.

02.12.2020, Державною службою України з безпеки на транспорті Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, на адресу відповідача, скеровано лист-звернення №86936/39/24-20 від 06.11.2020 з проханням оплатити вказану в розрахунку суму, із зазначенням необхідних для цього реквізитів (направлений рекомендованим листом №1800104260748).

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурором зазначено, що відповідач як перевізник у добровільному порядку не здійснив плату за проїзд у розмірі 146,61євро, що стало підставою для звернення з позовом до ТОВ «НІД Чернігів +» про стягнення на користь держави 4458,46грн плати за проїзд (гривневий еквівалент).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (надалі - Закон № 2344-III), відповідно до частини 12 статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

За частинами 1 та 4 статті 48 Закону №2344-III (в редакції чинній на момент складання акту №025704) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та в сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. В разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Порядком №879.

Пунктом 3 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 3 п.2. Порядку №879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені в пункті 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

За п.3. Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (затверджені постановою КМУ від 18.01.2001 №30) транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п.22.5. Правил дорожнього руху, яким передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35м), за довжиною - 22м (для маршрутних транспортних засобів - 25м), фактичну масу понад 40т (для контейнеровозів - понад 44т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5т), здвоєні осі - 16т, строєні - 22т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18т, строєні - 24т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т, здвоєні осі - понад 16т, строєні осі - понад 22т або фактичною масою понад 40т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18т, строєні осі - понад 24т або фактичною масою понад 44т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

За пунктом 21 Порядку №879 в разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2% подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється в подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Також пунктами 26 та 27 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку №879, за яким плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В -відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5м.

Пунктом 31 Порядку №879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується в два рази.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, в разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10% - у подвійному розмірі; на 10 - 40% - у потрійному розмірі; більше як на 40% - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджені постановою КМУ від 27.06.2007 №879).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що в разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363) перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

З матеріалів справи вбачається, що перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом - автомобілем (тягачем) марки VOLVO, модель FH 420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , разом з причіпом марки VAN HOOL, модель 3В2005, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що за свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів належать ТОВ «НІД Чернігів +» та ТОВ «Інтранслогістик» відповідно. За товарно-транспортною накладною №0145 від 25.03.2019 автомобільним перевізником є ТОВ «НІД Чернігів +» (відповідач у справі).

Матеріали даної справи містять усі передбачені Порядком №879 документи, зокрема довідку №047241 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт №025704 про перевищення транспортним засобом номативних вагових параметрів та розрахунок №395 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до цього акту, складеного працівниками Управління Укртрансбезпеки в Черкаській області 26.03.2019 за фактом виявлення під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів (перевищення на 15,91% навантаження на одиночну вісь) нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем.

Суд зазначає, що розмір плати за проїзд визначено прокурором відповідно до Порядку №879 та чинних ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених відповідною постановою КМУ.

За пунктом 27 Порядку №879 плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку. Враховуючи, що відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування, прокурором здійснено її розрахунок в гривнях за офіційним курсом гривні до євро станом на момент вчинення правопорушення (станом на 26.03.2019 курс гривні до євро складав 30,45грн).

За частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах установленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини в сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 ГК України).

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини 1 та 2 статті 216 ГК України).

За частиною 2 статті 217 ГК України в сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 224 ГК України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частини 3 статті 225 ГК України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а в разі якщо вимогу не задоволено в добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Пунктами 37 та 41 Порядку №879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Разом з тим відповідачем не надано до господарського суду жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні, а також не надано доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.

Відтак суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, актів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових та габаритних параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області діяли на підставі та в спосіб, що встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням його вимог.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відносно доводів відповідача стосовно відсутності доказів на підтвердження, яким саме обладнанням проводилось зважування, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України №255 від 28.07.2016 "Про затвердження Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування" вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу в сфері метрології.

В акті №025704 від 26.03.2019 зазначено (який в тому числі складений за підписом водія перевізника ОСОБА_1 ), що габаритно-ваговий контроль проводився за допомою пересувних автомобільних ваг зав. №008208.

До матеріалів справи додано свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки №34-00/1043 від 11.04.2018 (чинне до 11.04.2019), відповідно до якого засіб вимірювальної техніки типу CHEKLODE FREEWEIGH зав. №008208 відповідає вимогам ДСТУ 29329-92, та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-МІ/1-2195-2007 від 21.11.2007, за яким цей засіб вимірювальної техніки відповідає затвердженому типу зареєстрованому в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У-2570-07.

У відзиві на позов відповідач зазначав, що вантаж, який перевозився (зерно кукурудзи) є сипучим і його маса не є сталою в різних точках автомобіля під час руху, в зв`язку з чим поставив під сумнів результати проведеного зважування.

Відповідно до підпункту а) п.2.3. ПДР та п.12.5. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, за кріплення вантажу, а також за його зміщення під час руху транспортного засобу відповідають автомобільний перевізник та водій незалежно від виду вантажу та його групи. Також законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2% відносно вагових та габаритних параметрів транспортного засобу (підпункт 3 пункту 2 та пункт 21 Порядку №879).

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Завантажуючи вантажний автомобіль у межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

З урахуванням наведеного, судом відхилено заперечення відповідача як безпідставні.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги В.о. керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ТОВ «НІД Чернігів +» про стягнення 4458,46грн плати за проїзд є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

За п.5 частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, прокуратурі, за рахунок відповідача, має бути відшкодований судовий збір у сумі 2270грн, сплачений за подання даного позову.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 247 - 252, 256 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги В.о. керівника Чернігівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІД Чернігів +» (вул. Квітнева, 21, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 14026, код ЄДРПОУ 41106079) про стягнення 4458,46грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІД Чернігів +» (вул. Квітнева, 21, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 14026, код ЄДРПОУ 41106079) на користь держави (ГУК у м. Черк.обл./тг м. Черкаси/22160100, код ЄДРПОУ 37930566, номер рахунку (IBAN): UA368999980313121216000023759) плату в сумі 4458,46грн за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІД Чернігів +» (вул. Квітнева, 21, с. Новий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 14026, код ЄДРПОУ 41106079) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) 2270грн судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному статтею 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко