Рішення № 96926548, 17.05.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.05.2021 Справа № 920/171/21м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/171/21 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовом Державного підприємства "Глухівське лісове господарство" (41462, Сумська область, Глухівський район, с. Баничі, вул. Мурашка, 169, код ЄДРПОУ 00992906),

до відповідача Приватного підприємства "ЛАНН" (40012, Сумська область, м.Суми, вул. Харківська, 122, код ЄДРПОУ 32462809),

про стягнення 14762,89 грн.

УСТАНОВИВ:

18.02.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 13809,50 грн, пеню в розмірі 953,39 грн. та суму судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою суду від 23.02.2021 відкрито провадження у справі № 920/171/21, справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи. Копія зазначеної ухвали надіслані на адресу учасників справи.

Копія даної ухвали, надіслана на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві - Приватне підприємство "ЛАНН", 40012, Сумська область, м. Суми, вул. Харківська, 122, - 03.03.2021 повернута поштовим відділенням суду з відміткою «адресат відсутній».

Водночас, згідно з Витягу з ЄДРПОУ, сформованого за електронним запитом суду місцезнаходження відповідача - Приватного підприємства "ЛАНН" - 40012, Сумська область, м. Суми, вул. Харківська, 122, тобто юридична адреса відповідача є такою, що і зазначена позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

З моменту відкриття провадження у даній справі від відповідача на адресу суду не надходило відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог, судом встановлено, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

17.07.2020 між Державним підприємством «Глухівське лісове господарство» (далі - продавець, позивач) та Приватним підприємством «ЛАНН» (далі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №123 (далі - договір).

Відповідно до п.п. 1.1. та 1.2. договору продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити пиломатеріал дубовий обрізний 3 сорт понад 25 мм - надалі «Товар», за ціною 3201,00 грн з ПДВ. Найменування, кількість та ціна Товару, що включає вартість пакування, вказуються в накладній.

Згідно з розділом 4 договору, поставка товару здійснюється на умовах склад продавця: м. Глухів, вул. Путивльська, 96. Вантажовідправником та Вантажоодержувачем при поставці Товару від Продавця до Покупця можуть виступати треті особи. Обсяг партії Товару, що відвантажується, визначається в заявці Покупця на відвантаження наступної партії Товару. Датою відвантаження Товару вважається дата відвантаження Товару, зазначена у видатковій накладній. Датою поставки Товару та датою прийому Товару на склад Покупця вважається дата підписання Покупцем товарно-транспортної накладної та (або) видаткової накладної. Товар повинен супроводжуватися наступними документами: рахунок-фактура; видаткова накладна (п.п. 4.1.-4.6. договору).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати Товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 9.1. договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2020 року. Якщо до цього часу сторони не виконали свої зобов`язання, то термін дії Договору продовжується до повного виконання зобов`язань сторонами. Якщо жодна з Сторін не виявила бажання розірвати Договір, дія його продовжується на наступний календарний рік.

На виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу лісопродукція породи дуб на суму 54809,50 грн, що підтверджується: товарно-транспортною накладною від 21.07.2020 №000856, видатковою накладною від 21.07.2020 №930 та специфікацією-накладною на відпуск лісоматеріалів необроблених від 21.07.2020 №930.

Відповідачем зобов`язання за договором з оплати товару в повному обсязі не були виконі.

25.08.2020 за вих. №310 позивач надіслав відповідачу претензію, в якій зазначив, що день сплати за поставлений товар минув 21.07.2020 та станом на 25.08.2020 за відповідачем у позивача обліковується заборгованість, яку позивач просив відповідача сплатити.

Таким чином, загальна сума поставленого товару позивачем відповідачу за договором склала 54809,50 грн. Водночас, як зазначає позивач, станом на 15.02.2021 13809,50 грн вартості поставленого товару за договором відповідачем не сплачено, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також 953,39 грн пені за неналежне виконання умов договору.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 692 цього ж Кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13809,50 грн заборгованості за поставлену лісопродукцію суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 953,39 грн пені суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.1 договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати Товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.

Згідно з поданим розрахунком у позовній заяві, відповідно до п. 5.1. договору, відповідачеві нарахована пеня в сумі 953,39 грн за період з 21.07.2020 по 01.12.2020.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі сплати вартості поставленого товару, перевіривши розрахунок пені за допомогою інструменту «Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН», можливість використання якого визнано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі №917/1622/16, - суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 953,39 грн пені за період з 21.07.2020 по 01.12.2020.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наявними у справі доказами, поданими позивачем, підтверджується факт неналежного виконання відповідачем договору купівлі-продажу від 17.07.2020 №123.

Водночас, відповідачем не було подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих та підтверджених доказами заперечень проти вимог позивача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 13809,50 грн заборгованості за поставлену лісопродукцію та 953,39 грн пені за період з 21.07.2020 по 01.12.2020 за договором купівлі-продажу від 17.07.2020 №123, укладеним між сторонами даного спору, визнаються судом такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 2270,00 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ЛАНН" (40012, Сумська область, м.Суми, вул. Харківська, 122, код ЄДРПОУ 32462809) на користь Державного підприємства "Глухівське лісове господарство" (41462, Сумська область, Глухівський район, с. Баничі, вул. Мурашка, 169, код ЄДРПОУ 00992906) 13809,50 грн (тринадцять тисяч вісімсот дев`ять грн. 50 коп.) заборгованості за поставлену лісопродукцію та 953,39 грн (дев`ятсот п`ятдесят три грн 39 коп.) пені за період з 21.07.2020 по 01.12.2020 за договором купівлі-продажу від 17.07.2020 №123, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

У зв`язку з лікарняним та відпусткою судді Котельницької В.Л., повний текст рішення складено та підписано суддею 17.05.2021.

Суддя В.Л. Котельницька