Вирок № 9692148, 01.05.2010, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1- 158/2010р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

=====

01 квітня 2010 року м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рабець М.Д.

при секретарі Гривко А.В.

з участю прокурора Костенко Р.А.

потерпілої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бровари кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, зареєстрованого по АДРЕСА_1 м.Києва, громадянина України, із середньою освітою, працюючого водієм ТОВ «БАДМ» в м.Києві, із середньою освітою, одруженого, має 2-х дітей, проживаючого в АДРЕСА_2, нагород інвалідності не маючого, раніше не судимого,-

у скоєні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_3 порушив правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що заподіяло потерпілій ОСОБА_1 тяжке тілесне ушкодження за таких обставин.

Судом визнано доведеним, що 28 жовтня 2009 року приблизно о 14 годині підсудний ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ГАЗ 2752-414» н.з. НОМЕР_1, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, чим порушив п. 10.1. Правил дорожнього руху України, які передбачають: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», рухаючись заднім ходом, по під'їзній дорозі до будинку №8-а по вул. Гагаріна. м. Бровари Київської області, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху був не уважний, не стежив за зміною дорожньої обстановки, здійснив наїзд на пішохода потерпілу ОСОБА_1, чим порушив п. 2.3. (б) Правил дорожнього руху України, які передбачають: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі», п. 10.9. Правил дорожнього руху України, які передбачають: «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб», п. 12.3. Правил дорожнього руху України, які передбачають: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_1 згідно висновку судово-медичної експертизи № 17 від 11.02.2010 р., отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми таза у вигляді переломів лівих лонної і седалищних кісток, розриву лонного і лівого крєсцово-подвздошнього сочленіння, розриву слизистої стінки піхви з пошкодженням сосуду і розвитком кровотечі, больовою шоку; забійної рани в лівій надбрівній області, крововилив і підшкірні гематоми верхніх і нижніх кінцівок, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпечні для життя.

Грубе порушення підсудним ОСОБА_3 вимог пунктів 2.3 (б), 10.1, 10.9, 12.3. Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку із заподіянням потерпілій ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, підсудний ОСОБА_3 своїми діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, заподіяв потерпілій тяжких тілесних ушкоджень.

Органами досудового слідства ОСОБА_3 предявлено обвинувачення за ст.286 ч.2 КК України.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину в предявленому обвинуваченні за обставин викладених в обвинувальному висновку і описовій частині вироку визнав повністю, в скоєному розкаявся, пояснив, що він дійсно керував автомобілем, здійснював рух заднім ходом на прибудинковій території в м.Бровари біля будинків по вул..Гагаріна де і стався наїзд на потерпілу ОСОБА_1, яка отримала тілесні ушкодження і була відправлена до лікарні. Протягом всього лікування надавав допомогу потерпілій, матеріально та купляв ліки, які передавали із-за кордону, оскільки він працює водієм у фармацевтичній фірмі. За себе повідомив, що має 2-х дітей, старший син постійно хворіє, був на групі інвалідності. Постійно працює водієм і це є його основна професія. В подальшому зобовязався потерпілій щомісячно платити по 500 гривень, про що написав розписку. Просить не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки це єдина робота, яку він має і працює водієм вже понад 19 років.

Підсудний ОСОБА_3, та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності і істинності їх позицій, а тому вислухавши їх думку та розяснивши їм положення ст..299 КПК України, про те що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ст..ст..299; 301-1 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не заперечуються за виключенням документів, що характеризують особу підсудного.

Аналізуючи зібрані матеріали, суд вважає, що дії підсудного вірно кваліфіковано за ст.286 ч.2 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом, порушив п.п. 2.3 (б); 10.1; 10.9; 12.3 Правил дорожнього руху України, що призвело до виникнення аварійної ситуації, та явилось причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди внаслідок якої потерпілій ОСОБА_1 були завдані тілесні ушкодження і все це знаходиться в прямому причинному звязку з наступившими наслідками, спричиненням потерпілій тяжкого тілесного ушкодження, тобто у вчинені злочину, передбаченого ст..286 ч.2 КК України.

Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_3 за ст..286 ч.2 КК України і він повинен нести відповідальність за вказаною статтею.

Цивільний позов по справі потерпілою ОСОБА_1 ні на досудовому слідстві ні в суді не заявлявся.

При призначені покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Помякшуючими його відповідальність обставинами суд визнає щире каяття та визнання вини, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, в добровільному порядку відшкодовував потерпілій завдані збитки і те що він має на утриманні 2-х дітей.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_3 по справі немає.

Відповідно до ст. 77 КК України, до підсудного ОСОБА_3 суд вважає за необхідне не застосовувати додаткове покарання, в вигляді позбавлення права на керування транспортними засобами, оскільки керування транспортом є основною його роботою, на якій він може заробляти кошти для утримання дітей та в подальшому згідно написаної потерпілій розписці відшкодовувати спричинену їй шкоду.

Призначаючи вид і міру покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер та обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_3 що він позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, має двох дітей, повністю визнав вину та щиро розкаявся в скоєному, вперше притягується до кримінальної відповідальності, в добровільному порядку відшкодував завдані потерпілій збитки і зобовязався в майбутньому їй допомагати матеріально, як особа підсудний не являється суспільно небезпечним, вказаний злочин вчинений з необережності і тому виходячи з наведеного, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, при призначенні йому покарання у відповідності із санкцією ст.286 ч.2 КК України, в вигляді позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами при звільненні його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, та покладенням на нього обов'язків передбачених в ст.76 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Речовий доказ автомобіль марки «ГАЗ 2752-414» д.р.н. НОМЕР_1 слід залишити в користуванні ОСОБА_3, в якого він знаходиться на зберіганні та дозволити ним користуватись і розпоряджатись.

Судові витрати на проведення експертиз підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_3, оскільки він визнаний винним в інкримінованому злочині та не заперечує проти їх погашення.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст..323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначити йому за цією статтею покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4(чотири) роки , без позбавлення його права керувати транспортними засобами.

Звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України, з випробуванням, встановити іспитовий строк терміном 2(два) роки , в період якого відповідно до ст.76 КК України зобов'язати його повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи та періодично зявлятися для реєстрації в ці органи.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 залишити без зміни - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, зареєстрованого в м.Києві по АДРЕСА_1 проживаючого в АДРЕСА_2, судові витрати за проведення двох експертиз 1126 грн. 08 коп.(одна тисяча сто двадцять шість гривень 08 копійок), які перерахувати в НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області р/р №35222002000460 в УДК у Київській області, МФО 821018 код 25574713 з поміткою /за проведення експертизи №1192А від 23.11.2009р. та №1227А від 24.11.2009р. по кримінальній справі № 07-5500/.

Речовий доказ - автомобіль марки «ГАЗ 2752-414» н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 залишити в його користуванні та дозволити ним користуватись і розпоряджатись після вступу вироку в законну силу.

Вирок суду в частині встановлення фактичних обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, у звязку із тим, що вони ніким не оспорювалися не може бути оскаржений учасниками судового розгляду.

В іншій частині вирок суду першої інстанції може бути оскаржений шляхом подачі апеляції до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення, а також шляхом подачі касаційної скарги чи касаційного подання протягом 6-ти місяців з моменту набрання вироком суду законної сили безпосередньо до Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України.

Суддя М.Д.Рабець