Рішення № 96916240, 14.05.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

14 травня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/801/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Гайворонська міська рада (26300, Кіровоградська область, м. Гайворон, вул. Василя Стуса, 30, код ЄДРПОУ 04055297)

про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Гайворонської міської ради про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що з 11.11.2015 року він працював на посаді секретаря Гайворонської міської ради, а рішенням Гайворонської міської ради №2 від 26.11.2020 року його звільнено з посади у зв`язку із закінченням строку повноважень ради на підставі частини 1 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". При звільненні було порушено його трудові права як депутата місцевої ради та соціальні гарантії. Зокрема, всупереч вимогам трудового законодавств при звільненні йому не було видано його трудову книжку. Позивач зазначає, що трудову книжку він отримав лише 29.01.2021 року, тож період з 27.11.2020 року по 29.01.2021 року є часом вимушеного прогулу, за який йому відповідачем має бути виплачений середній заробіток. З цих підстав позивач просить суд:

- визнати протиправними дій Гайворонської міської ради, що виявилися у затримці видачі йому трудової книжки;

- стягнути з Гайворонської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.11.2020 року по 29.01.2021 року в сумі 48381,45 грн.

Ухвалою судді від 05.03.2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі за цим позовом та встановлено відповідачу порядок та строк для подання відзиву на позов.

Відповідач у встановлений судом строк - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі - відзив на позов до суду не подав.

У ході розгляду справи суд постановив ухвалу від 27.04.2021 року про витребування доказів від відповідача.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 проходив службу в органах місцевого самоврядування на посаді секретаря Гайворонської міської ради, на яку був обраний рішеннями Гайворонської міської ради №118 від 17.01.2013 року та №6 від 11.11.2015 року. (а.с. 43, 45)

Гайворонським міським головою видано розпорядження №22 від 26.11.2020 року "Про звільнення секретаря міської ради ОСОБА_1 ", яким відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" позивача з 26.11.2020 року звільнено з посади секретаря Гайворонської міської ради у зв`язку із закінченням строку повноважень згідно з рішенням сесії Гайворонської міської ради №2 від 26.11.2020 року "Про початок повноважень депутатів Гайворонської міської ради". (а.с. 62 - 64)

Позивач стверджує, що у день звільнення йому не було видано належно оформлену трудову книжку, тому звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Відповідно до статті 1 цього Закону служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.

Статтею 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посаду секретаря сільської, селищної, міської ради здійснюється шляхом обрання відповідною радою.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Секретар сільської, селищної, міської ради не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

Повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачено, що депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

У статті 3 Кодексу законів про працю України установлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Частиною 5 статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58).

Згідно з пунктами 2.4, 2.27 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Днем звільнення вважається останній день роботи.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 4.2 Інструкції №58 якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Згідно з пунктом 7.1 Інструкції №58 на підприємстві ведеться така документація щодо обліку бланків трудових книжок і заповнених трудових книжок: а) книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. №277; б) Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. №277.

Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ведеться відділом кадрів або іншим підрозділом підприємства, який здійснює оформлення прийняття і звільнення працівників. У цій книзі реєструються всі трудові книжки, що прийняті від працівників при влаштуванні на роботу, а також трудові книжки і вкладиші до них із записом серії і номера, що видані працівникам знову.

У разі одержання трудової книжки у зв`язку із звільненням працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку.

Книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них і книга обліку руху трудових книжок мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені підписом керівника підприємства і печаткою.

Як зазначено у Методичних рекомендаціях щодо особливостей звільнення посадових осіб із органів місцевого самоврядування (додаток 2 до листа Головного управління державної служби України від 06.02.2002 року №42/621), повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради закінчуються одночасно із закінченням їх депутатських повноважень в день відкриття першої сесії нового скликання. Відповідно до статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради. У разі закінчення строку повноважень у трудовій книжці секретаря сільської, селищної, міської ради робиться запис: "Звільнений у зв`язку із закінченням строку повноважень ради, пункт 1 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" із зазначенням дати звільнення і порядкового номеру запису. У разі дострокового припинення повноважень у трудовій книжці робиться запис: "Звільнений у зв`язку з достроковим припиненням повноважень, пункт 5 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" із зазначенням дати та підстави звільнення (рішення сесії ради, його дата і номер), порядкового номеру запису.

Судом установлено, що ОСОБА_1 працював на постійній основі у Гайворонській міській раді на виборній посаді секретаря міської ради, на яку він був обраний цією радою. Повноваження ОСОБА_1 як секретаря Гайворонської міської ради закінчилися одночасно із закінченням повноважень ради, якою його було обрано, та його депутатських повноважень, а саме в день першої сесії ради нового скликання, відповідно до рішення Гайворонської міської ради №2 від 26.11.2020 року "Про початок повноважень депутатів Гайворонської міської ради". Внаслідок цього 26.11.2020 року припинено його службу в органах місцевого самоврядування на підставі частини 1 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". У зв`язку з цим на відповідача як роботодавця покладається передбачений статтею 47 КЗпП України обов`язок провести розрахунок з позивачем і видати йому трудову книжку.

Гайворонським міським головою видано розпорядження №22 від 26.11.2020 року "Про звільнення секретаря міської ради ОСОБА_1 ". Законність цього розпорядження не є предметом даного спору.

Як свідчить надана суду позивачем копія його трудової книжки, до неї 26.11.2020 року міським головою внесено такі записи: №25 - про звільнення у зв`язку з закінченням строку повноважень згідно з частиною 1 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на підставі розпорядження №22 від 26.11.2020 року; №26 – про визнання запису №25 недійсним; №29 – про звільнення у зв`язку з закінченням строку повноважень згідно з частиною 1 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на підставі рішення №2 від 26.11.2020 року. (а.с. 7 – 10)

Позивач стверджує, у день звільнення 26.11.2020 року йому не було видано трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення, а видано її лише 29.01.2021 року.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5, 6 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

За правилами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Згідно з частиною 4 статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У ході розгляду справи відповідач не спростував доводи позову про те, що трудову книжку ОСОБА_1 не було видано у день звільнення 26.11.2020 року, а видано лише 29.01.2021 року, а також не довів, що позивач був відсутній на роботі в день свого звільнення, а Гайворонською міською радою за правилами пункту 4.2 Інструкції №58 у цей день йому надсилалося поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

На виконання ухвал суду від 05.03.2021 року та 27.04.2021 року про витребування доказів відповідач не надав витяг з книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них (типова форма №П-10, затверджена наказом Мінстату України від 27.10.1995 року №277), у якій відображено записи про рух трудової книжки ОСОБА_1 , зокрема, дата видачі трудової книжки та підпис працівника про її отримання у зв`язку зі звільненням. Також відповідач не надав суду особову картку працівника (типова форма №П-2, затверджена наказом Держкомстату та Міністерства оборони України від 25.12.2009 року №495/656), у якій міститься запис працівника про одержання трудової книжки у зв`язку із звільненням.

Таким чином, відповідач не спростував доводи позову про факт несвоєчасної видачі ОСОБА_1 трудової книжки при його звільненні, про те, що період затримки видачі трудової книжки тривав з 27.11.2020 року по 29.01.2021 року, а також не довів відсутності своєї вини у затримці видачі трудової книжки.

Неподання відповідачем відзиву на позов суд розцінює як визнання позову, що є підставою для його задоволення.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Тож суд дійшов до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невидачі ОСОБА_1 його трудової книжки в день звільнення 26.11.2020 року, а позивач відповідно до частини 5 статті 235 КЗпП України має право на отримання середнього заробітку за час затримки видачі йому трудової книжки, а саме за період з 27.11.2020 року по день її видачі 29.01.2021 року, який є вимушеним прогулом.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується зокрема у випадках вимушеного прогулу.

Відповідно до пунктів 2, 5, 8 цього Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідачем до суду надано довідку №02-30/994 від 05.05.2021 року про заробітну плату позивача за останні два календарні місяці роботи перед звільненням, відповідно до якої розмір заробітку ОСОБА_1 у вересні 2020 року склав 30296 грн., у жовтні 2020 року - 27239,71 грн., усього - 57535,71 грн. (а.с. 65). Середньоденна заробітна плата, розрахована із кількості робочих днів за ці два місяці (38 дні), становить 1514, 10 грн.

Вимушений прогул позивача у період з 27.11.2020 року по 29.01.2021 року складає 43 робочих дні, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 65106,20 грн. (1514,10 грн. х 43 дні). Вказана сума заробітку визначена без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а їх нарахування та утримання має бути здійснено роботодавцем як податковим агентом при виплаті цієї суми позивачу.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тож понесені позивачем витрати на сплату судового збору у сумі 1816 грн. слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Гайворонської міської ради щодо невидачі ОСОБА_1 його трудової книжки у день звільнення 26.11.2020 року.

Стягнути з Гайворонської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.11.2020 року по 29.01.2021 року у розмірі 65106, 20 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1816 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Гайворонської міської ради.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш