Рішення № 96914084, 13.05.2021, Краснопільський районний суд Сумської області

Справа № 578/371/21

провадження № 2-а/578/7/21

Рішення

Іменем України

13 травня 2021 року смт Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді: Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в особі представника адвоката Попович Юлії Олександрівни (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000719, видане Радою адвокатів Сумської області 28.01.2021), адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

до відповідачів: 1) Інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Кацюби Олександра Анатолійовича, поштова адреса: вул. Білопільський шлях, 18/1 м. Суми, 40009,

2) Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження юридичної особи: вул. Федора Ернеста, буд. 3 м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646,

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ДП18 № 771285 від 26.03.2021,

установив:

12 квітня 2021 року до Краснопільського районного суду Сумської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Попович Юлії Олександрівни до інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Кацюби Олександра Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у якому представник позивача просить суд визнати дії інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП в Сумській області Кацюби О.А. протиправними та скасувати постанову серії ДП18 № 771285 від 26.03.2021, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за ч. 1 ст. 126 КУпАП; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 454,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що на думку представника позивача оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того на його думку, інспектор не повно з`ясував усі фактичні обставини, підійшов формально до події, яка мала місце, що потягло за собою необґрунтоване стягнення як вид покарання за адміністративне правопорушення, тому вважає що вищевказана постанова не відповідає фактичним обставинам справи є незаконною та необґрунтованою.

Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 15.04.2021 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 26.04.2021.

16.04.2021 від представника позивача до суду надійшла заява за вх. № 1507/21 про проведення судового засідання, призначеного на 26.04.2021 без участі позивача та його представника.

26.04.2021 від відповідача - інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Кацюби Олександра Анатолійовича надійшов відзив на позов, вимоги позивача перший відповідач не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Винесену ним постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вважає правомірною. Висловив заперечення проти відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу.

26.04.2021 від другого відповідача до суду надійшов відзив на позов із аналогічними запереченнями як щодо суті позовних вимог, так і щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу.

Протокольною ухвалою від 26.04.2021 відкладено розгляд справи до 15:00 год. 13.05.2021.

У судове засідання 13.05.2021 позивач та його представник не прибули, згідно поданої представником позивача заяви (вх. № 710/21 від 13.05.2021) остання позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на задоволенні позову у повному обсязі, а заперечення, викладені відповідачами у відзивах на позов, вважає безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи. Також у поданій заяві представник позивача просить суд розглянути дану справу без участі позивача та його представника.

Перший відповідач та представник другого відповідача у судове засідання 13.05.2021 не прибули, про причини неявки суд не повідомили, їх неявка не перешкоджає розгляду справи, відтак суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, надані учасниками на підтвердження їх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.03.2021 о 04:55 год. інспектором взводу №2 роти №4 батальйону УПП в Сумській області лейтенантом поліції Кацюбою Олександром Анатолійовичем винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ДП18 №771285, якою до позивача - ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 425 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії постанови серії ДП18 №771285, 26.03.2021 о 03:00 год. у м. Суми по вул. Гамалія, 2 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом – ЗАЗ -DAEWOO Т 13010, обладнаним засобами пасивної безпеки, пасажир якого був не пристебнутий, на вимогу працівників поліції водій не пред`явив для перевірки посвідчення водія, чим порушив п. 2.4 Правилдорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП, внаслідок чого на останнього було накладено адміністративне стягнення в виді штрафу у розмірі 425 грн (а.с. 5).

Позивач не погодився з діями працівника поліції та оскаржив до суду винесену стосовно нього постанову про накладення адміністративного стягнення.

При вирішенні справи суд застосовує норми права, передбачені Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про національну поліцію», Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 тощо.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Положеннями ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Приписами ст. 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Приписами статей 9 і 10 КУпАП визначено, що під адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст.ст. 1, 13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами пункту 2.4 (а) ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, а саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення виражається у двох формах: 1) керування транспортним засобом водієм, який не має при собі посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб та поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; 2) ненадання водієм для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб та поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

На підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, першим відповідачем наданий суду відеозапис з місця адміністративного правопорушення від 26.03.2021, що здійснювався на нагрудний відеореєстратор а також на відеореєстратор, установлений у службовому автомобілі поліції.

Дослідивши у ході розгляду справи надані відеозаписи з місця вчинення адміністративного правопорушення позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Процедура оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначається Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 № 1395 (далі- Інструкція №1395).

Приписами п. 4 розділу І Інструкції №1395 визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, передбачених, зокрема, статтею 126 КУпАП.

Розділом ІІІ вказаної Інструкції визначений порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема,статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (пункт 2 розділу ІІІ Інструкції).

Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання (пункт 9 розділу ІІІ Інструкції).

За змістом пункту 10 розділу ІІІ Інструкції № 1395 поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до пунктів 1 та 2 розділу ІV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення, зміст якої повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Відповідно до частин 2, 3 вказаної статті постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Таким чином, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

З наданого першим відповідачем суду у якості доказу диску з відеозаписом вбачається, що сам запис відображає лише деякі обов`язкові елементи розгляду справи, які не утворюють цілісної процедури по розгляду справи про адміністративне правопорушення та складається з кількох відеозаписів, здійснених з нагрудних камер поліцейських, та одного відеозапису з відеореєстратора, розміщеного у службовому автомобілі працівників поліції.

Так, з відеозапису з відеореєстратора вбачається, що 26.03.2021 о 03:01 год працівниками поліції був зупинений автомобіль, який рухався перед поліцейським автомобілем у попутному напрямку. Вказаний автомобіль був зупинений по вул. Гамалія у м. Суми.

З іншого відеозапису з нагрудної камери поліцейського (файл 20210326074933000406) видно як поліцейський, перебуваючи поряд з зупиненим автомобілем, яким керував позивач, пропонує останньому вийти з автомобіля та повідомляє про те, що має підозру щодо факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. У відповідь на висловлену поліцейським підозру позивач висловив згоду на проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі. З метою проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським запропоновано ОСОБА_1 прослідувати на службовому автомобілі поліції до відповідного медичного закладу.

Решта наявних на диску відеозаписів здійснена з нагрудних камер поліцейських. На них відображена процедура проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, а також наступна відмова від подальшого проходження такого огляду у медичному закладі та процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Лише на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського (файл 202103260752214000418) після оголошення ОСОБА_1 змісту протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке відбулось за адресою м. Суми, вул. Металургів, 17, зафіксоване питання поліцейського про те, чи надасть позивач посвідчення водія, на що останній відповів, що на даний час у нього посвідчення водія відсутнє, після чого поліцейський перейшов до процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП (непред`явлення поліцейському посвідчення водія відповідної категорії). Однак з даного відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 у цей час виконував функції водія транспортного засобу.

Інших доказів того, що працівники поліції вимагали від позивача пред`явити посвідчення водія, зокрема під час зупинки транспортного засобу під його керуванням по вул. Гамалія у м. Сумах, надані відеозаписи не містять.

У той же час в оскаржуваній постанові суть адміністративного правопорушення викладена у тому, що водій ОСОБА_1 26.03.2021 о 03:00 год, керуючи транспортним засобом по вул. Гамалія у м. Сумах, на вимогу працівників поліції не пред`явив посвідчення водія, тоді як сама постанова складена 26.03.2021 о 04:55 год. у м. Сумах по вул. Металургів, 17, куди позивач прибув у супроводі поліцейських на їх службовому автомобілі. Дані відеозапису, розміщеного у відеофайлі 202103260752214000418 також свідчать про те, що саме у цей час та за вказаною адресою працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 надати посвідчення водія, яке не було останнім пред`явлено, оскільки на даний час було у нього відсутнє.

На підставі зазначеного слід зробити висновок, що на момент пропозиції працівника поліції пред`явити посвідчення водія ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, на місці складання оскаржуваної постанови він не перебував у якості водія, оскільки зупинка транспортного засобу, яким він керував відбулась в інший час та в іншому місці. На відеозаписах, наданих першим відповідачем суду, не зафіксовано, що на місці зупинки у водія працівники поліції вимагали пред`явити посвідчення водія, а останній відмовився пред`явити відповідне посвідчення.

Таким чином твердження відповідачів, викладені у відзивах на позов, про те, що на місці зупинки транспортного засобу позивач не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор, не підтверджуються наданими суду відеозаписами з цього відеореєстратора у якості доказу правомірності винесення оскаржуваної постанови.

Відтак наданий першим відповідачем диск із відеозаписами, дослідженими вище, не може слугувати доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки зафіксовані на ньому події не відповідають обставинам справи, зазначеним в оскаржуваній постанові, та навпаки, узгоджуються з доводами позивача, викладеними в позовній заяві. Інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 відповідачі не надали.

За вказаних обставин, суд вважає, що відповідачами не доведено правомірність і законність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, тому оскаржувану постанову слід скасувати як таку, що винесена внаслідок вчинення неправомірних дій.

Інші твердження представника позивача, викладені у позові, зокрема щодо здійснення записів в оскаржуваній постанові нерозбірливим почерком, написання прізвища, ім`я, по батькові поліцейського, який складав постанову, а також відомостей щодо його спеціального звання та посади не друкованими літерами не можуть бути підставою для скасування винесеної постанови про накладення адміністративного стягнення, однак свідчать про недотримання працівником поліції вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення (не пред`явлення на вимогу поліцейського для перевірки посвідчення водія відповідної категорії) не підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Щодо відшкодування позивачу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню йому за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції у зв`язку із задоволенням позову.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 1 та 2 статті 134 КАС України).

Стягнення витрат на правничу допомогу може стосуватись лише випадків надання такої допомоги позивачу саме адвокатом та не може стосуватись витрат на користь інших фахівців галузі права.

При вирішенні вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, слід перевіряти чи надані такі послуги саме адвокатом та чи є відповідні документи, які підтверджують цей факт.

При цьому, доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень частини 1 статті 6, частини 1 статті 12 та статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VІ, є свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю.

Частинами 3, 4 статті 134 КАС передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З урахуванням викладеного, зазначеними положеннями КАС України передбачені вимоги щодо документального підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №5076-VІ адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документи, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Матеріалами справи, зокрема, копіями свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000719, виданим 28.01.2021, ордеру серії ВМ № 1014116 від 09.04.2021, договору № 01/04 про надання правової допомоги від 01.04.2021 та додаткової угоди від 01.04.2021 до цього договору (а.с.9-15) підтверджується, що під час розгляду справи представником позивача була адвокат Попович Юлія Олександрівна.

На підтвердження здійснення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу суду надані договір №01/04 про надання правової допомоги від 01.04.2021, Додаток № 1 - додаткова угода до договору про надання правової допомоги від 01.04.2021, Додаток № 2 – опис виконаних робіт, Додаток № 3 – квитанція від 06.04.2021 про оплату послуг адвоката у сумі1000,00 грн, звіт про кількість витраченого часу через надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 01/04 від 01.04.2021, укладеного між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 9-13).

Зокрема, з наданого звіту про кількість витраченого адвокатом ОСОБА_2 часу на виконання умов договору вбачається, що адвокатом були здійснені наступні дії:

- попереднє опрацювання матеріалів, вартість послуги склала 200,00 грн., витрачений час 0,5 год;

- опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини; формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи, вартість послуги склала 200,00 грн, витрачений час 0,5 год;

- підготовка позовної заяви щодо оскарження постанови ДП 18 № 771285, завірення додатків до неї, направлення позовної заяви до Краснопільського районного суду Сумської області, вартість послуг склала 600,00 грн, витрачений час 2 год.

У відзивах на позов відповідачі заперечували проти розміру розрахованого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн., посилаючись на невідповідність його критерію реальності, розумності розміру та неспівмірність із оспорюваним позивачем адміністративним стягненням в сумі 425 грн.

При визначенні суми відшкодування та оцінюючи указані доводи відповідачів, суд виходить з того, що сама по собі справа не є складною, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу.

Водночас суд звертає увагу, що адвокатом у повному обсязі були надані позивачеві послуги із вивчення судової практики у спірних правовідносинах, надання відповідних консультацій та формування позовної заяви з викладенням позиції позивача, загально витрачений адвокатом час склав 3 години, а сума витрат на правничу допомогу склала 1000,00 грн, що є цілком співмірним з обсягом виконаних робіт, кількістю витраченого часу та інтелектуальних і матеріальних ресурсів.

Відтак суд доходить висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу не є завищеними, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, тому суд, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, вважає за необхідне відшкодувати цю суму позивачу за рахунок бюджетних асигнувань другого відповідача, оскільки відповідачами не доведено необґрунтованості та не співмірності цих витрат. Їх посилання на те, що витрати на правничу допомогу значно перевищують розмір адміністративного стягнення, не можуть слугувати підставою для зменшення розміру відшкодування таких витрат. Посилання на відповідачів на те, що адвокатом мало б бути використано значно менше часу на формування позову та дослідження судової практики із спірного питання, оскільки спір є нескладним, суд оцінює критично, оскільки на думку суду, адвокатом була використана достатня кількість часу для надання повного обсягу послуг за договором про надання правової допомоги, а використання шаблонних формулярів позовів та складання процесуальних документів без ретельного дослідження законодавства із спірних питань не відповідатиме принципам і засадам здійснення адвокатської діяльності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6 ,8, 9, 72, 77, 139, 241-246, 262, 286, 295, 297 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Попович Юлії Олександрівни до відповідачів: 1) Інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Кацюби Олександра Анатолійовича; 2) Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ДП18 № 771285 від 26.03.2021, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ДП18 № 771285 від 26.03.2021, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 425 грн за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3; код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 454,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів (ч. 4 ст. 286 КАСУ). До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Краснопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Зеря