Рішення № 96905837, 26.04.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.04.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1076/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Шкіндер П.А. секретаря судового засідання Попович Л.І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго",

до відповідача: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго",

про стягнення заборгованості в сумі 800 083,15грн., з яких 417744,79грн. - основна заборгованість, 248148,87грн. - пеня, 49025,93грн. – інфляційні втрати , 21189,18- 3% річних, 41774,47грн. – штраф у розмірі 10%.

за участю:

від позивача: Загайкевич С.М., (свідоцтво адвоката № 2/01 від 11.01.19) адвокат

від відповідача: представники не з`явились

встановив: Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 800 083,15грн., з яких 417744,79грн. - основна заборгованість, 248148,87грн. - пеня, 49025,93грн. – інфляційні втрати , 21189,18- 3% річних, 41774,47грн. – штраф у розмірі 10%.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема щодо здійснення 100% передоплати вартості послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 800 083,15грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2020 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання .

11.01.2021року відповідач по справі подав до суду відзив на позов відповідно до якого проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтовує тим, що невиконання умов Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії викликано неплатоспроможністю споживачів, наявністю алгоритму відрахувань коштів із рахунків зі спеціальним режимом використання та зазначає, що ДПЗД «Укрінтеренерго» є єдиним постачальником електричної енергії на території України, на якого покладено функції постачальника «останньої надії», що передбачає відсутність відмови споживачу у тому числі і неплатоспроможному в укладанні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

06.02. 2021 року позивачем по справі подано відповідь на відзив відповідно до якого позивач проти поданого відзиву на позов заперечує, вказує на безпідставність заперечень відповідача та їх необгрунтованість.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті .

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив просить суд позов задовольнити в повному засіданні.

Відповідач повноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка від 30.03.21 повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суд не повідомив.

При цьому за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для забезпечення реалізації відповідачем права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 202 ГПК України, за відсутності представника відповідача.

За таких обставин беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника відповідача за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 року №1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (відповідач по справі) визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2020 року.

Відповідно до ч.4 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу, яким зокрема є і Приватне акціонерне товариство "Прикапаттяобленерго" (по справі - позивач) надає послуги з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання.

05.09.2019 на офіційному сайті позивача був розміщений публічний договір приєднання про надання послуг з розподілу електричної енергії, який набрав чинності 16.09.2019.

На підставі заяви-приєднання до публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу від 19.12.2018 року відповідач отримав доступ до електричних мереж на території Івано-Франківської області.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що електропостачальник зобов`язується здійснювати оплату послуг з розподілу електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами Договору.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що електропостачальник здійснює оплату послуг з розподілу згідно з умовами глави 3 Договору та порядку розрахунків, який є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до вимог п. 3.3 та 3.4 Договору, а також п. 5 та п.6 Додатку №1 до Договору, електропостачальник здійснює 100% передоплату вартості послуг з розподілу електричної енергії до 27 числа місяця, що передує розрахунковому на поточний рахунок Оператора системи розподілу відповідно до виставленого рахунку-фактури, а розрахунковим періодом є календарний місяць (з першого по останнє число включно).

Відповідно до п. 10 Додатку №1 до Договору електропостачальник здійснює остаточний розрахунок з оператором системи розподілу за попередній розрахунковий період протягом двох банківських днів з дня отримання рахунку-фактури.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем по справі вищевказаних вимог законодавства та умов Договору, у останнього з січня 2020 року виникла заборгованість, яка станом на момент звернення з позовом до суду складала 800083,15грн.

Вказана обставина зумовила позивача звернутись з позовом до суду.

З набранням чинності 11 червня 2017 року Закону України "Про ринок електричної енергії" , суб`єкти господарювання, які до цього одночасно проводили діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, повинні були протягом 18 місяців з дня набрання чинності зазначеним Законом (тобто, до 11 грудня 2018 року) здійснити юридичне відокремлення діяльності з розподілу електричної енергії від інших видів діяльності вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання (обленерго), у тому числі шляхом створення електропостачальника. Ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом були анульовані.

Відповідними рішеннями НКРЕКП анульовано ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом відповідного суб`єкта господарювання з 1 січня 2019 року.

Таким чином, договори про користування електричною енергією (для населення) та про постачання електричної енергії, укладені споживачами з обленерго припинили свою дію з 1 січня 2019 року.

З 01.01.2019 Публічне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" не здійснює постачання електричної енергії споживачам Івано-Франківської області у зв`язку з анулюванням ліцензії на провадження такої діяльності. В той же час з 01.01.2019 Публічне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" є оператором системи розподілу і надає послугу з розподілу електричної енергії споживачам Івано-Франківської області.

Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі:

1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;

2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;

3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;

4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником;

5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" з 1 січня 2019 р. до 1 січня 2021р.

На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018 Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

За вимогами частини шостої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

У відповідності до положень статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (електропостачальник) і Приватним акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго (оператор системи розподілу ) був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником шляхом приєднання до цього договору на умовах визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії.

Так на виконання вимог ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" в мережі Інтернет за адресою: www.oe.if.ua ДПЗД "Укрінтеренерго" розміщено: порядок приєднання до умов договору, договір про постачання електричної енергії постачальником.

В спірному випадку між сторонами по справі виникли договірні відносини на підставі публічного договору приєднання про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За частиною першою статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.2 договору електропостачальник здійснює оплату послуг з розподілу згідно з умовами глави 3 цього договору та інші послуги оператора системи розподілу згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до цього договору.

Згідно з п.п. 3.3, 3.4 договору розрахунковим періодом для цілей цього договору є календарний місяць. Оплата послуг з розподілу здійснюється електропостачальником плановими авансовими платежами.

Відповідно до п. 6 додатку 1 до договору електропостачальник здійснює 100% передплату вартості послуг з розподілу електричної енергії до 27 числа місяця, що передує розрахунковому на поточний рахунок оператора системи розподілу відповідно до виставленого рахунку-фактури.

На виконання вказаних вище вимог позивачем виставлені відповідні рахунки, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії рахунків-фактур та докази їх завчасного направлення другій стороні.

Разом з цим, в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Як вбачається з наведеного вище, згідно з актами , позивачем поставлено на користь відповідача електричну енергію загальною вартістю 417744,79грн.

Пунктом 11 додатку 1 до договору визначено, що електропостачальник здійснює остаточний розрахунок з оператором системи розподілу за попередній розрахунковий період протягом двох банківських днів з дня отримання рахунку-фактури.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.2 договору електропостачальник зобов`язався здійснювати оплату послуг з розподілу електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього договору та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього договору.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті наданих послуг у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 417 744,79грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В порушення умов спірного договору відповідач своєчасно оплату наданих послуг не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 417 744,79грн

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті наданих позивачем послуг за договором в повному обсязі не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 417 744,79грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.6 договору визначено, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, електропостачальник сплачує оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання електропостачальником своїх зобов`язань. За прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 10% від суми сплаченого платежу крім того, оператор системи розподілу має право застосувати до електропостачальника санкції, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції та 3% річних).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Відповідно до поданого розрахунку позивачем пеня складає 248148,87грн інфляційні втрати - 49025,93грн 21189,18- 3% річних, 41774,47грн. – штраф у розмірі 10%.

Як встановлено вище судом, мало місце в спірному випадку неналежне виконання відповідачем умов Договору приєднання про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема прострочення ним з внесення платежів.

Судом також встановлено, що в спірному випадку мало місце прострочення з внесення платежів понад 30 днів.

З урахуванням встановлених обставин по справі, суд, здійснивши перевірку нарахування вказаних вище сум інфляційних втрат, 3% річних та штрафу встановив арифметично вірне їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи, норми ч.6 ст. 232 ГПК України, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення пені – 162108,83грн., в частині стягнення 86 040,04грн. слід відмовити.

Щодо твердження відповідача про проблемне здійснення відповідачем господарської діяльності, в умовах чинного законодавства, то суд вважає дане твердження безпідставним та необгрунтованим, виходячи з наступного.

Нормотворча діяльність державних органів, яка спрямована на регулювання суспільних відносин в тій чи іншій сфері не може бути підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Господарського кодексу України правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб`єктів господарювання та державного регулювання мікроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної , правової держави.

Виходячи з умов ст. 55 Господарського кодексу України відповідач є суб' єктом господарювання, що здійснює господарську діяльність та перебуває у господарських відносинах.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємницька діяльність здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи сукупність норм ст. 173 та 193 Господарського кодексу України, ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання відповідача за договором про розподіл електричної енергії повинні виконуватись в незалежності від діянь третіх осіб чи інших умов здійснення ним господарської діяльності.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" підлягають задоволенню чатково, до стягнення належить 417744,79грн. – основної заборгованості, 162108,83грн. - пені, 49025,93грн. – інфляційних втрат , 21189,18- 3% річних, 41774,47грн. – штрафу у розмірі 10%, в частині стягнення 86 040,04грн. слід відмовити.

Щодо судових витрат по справі, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

В позовній заяві позивач зазначив попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат, які позивач поніс та очікує понести , у зв`язку з розглядом справи - 25000 грн 00к.

Також позивачем за подання позову сплачено судовий збір в сумі 12001,25грн. (1,5% від суми позову).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем на підтвердження заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при подані позову до суду не надано суду відповідного договору про надання позивачу професійної правничої допомоги, не представлено доказів понесення відповідних витрат, зокрема не долучено документів в підтвердження фактично виконаних робіт (акта виконаних робіт, який згідно умов договору є підставою для оплати) та їх сплати (платіжного доручення).

Враховуючи вимоги ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №910/8682/18).

Таким чином, за відсутності доказів фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача, щодо заявлених до відшкодування витрат на момент прийняття рішення.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

В судовому засіданні з урахуванням вимог приписів ст. 129, зокрема, його п.8 позивачем заявлено усне клопотання про подання позивачем протягом 5-ти днів, після ухвалення судом рішення, належних доказів по понесенню витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розрахунок яких зазначався у позовній заяві.

Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають відшкодуванню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 46 Закону України "Про ринок електроенергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 633 Цивільного кодексу України, ст. 55, 173, 193, 216, 230, 343 Господарського кодексу України, 42, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення заборгованості в в сумі 800 083,15грн., з яких 417744,79грн. - основна заборгованість, 248148,87грн. - пеня, 49025,93грн. – інфляційні втрати , 21189,18- 3% річних, 41774,47грн. – штраф у розмірі 10% - задовольнити частково.

Стягнути з Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, буд. 85, м.Київ, код 19480600) на користь Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, код 00131564) – 417744,79грн. основної заборгованості, 162108,83грн. - пені, 49025,93грн. – інфляційних втрат, 21189,18грн.- 3% річних, 41774,47грн. – штрафу у розмірі 10% та 10 711,12грн. - судового збору.

В частині стягнення 86 040,04грн. - відмовити.

Судове засідання по розгляду витрат на правову допомогу позивача призначити на 08.06.2021 об 10:00год.. Судове засідання відбудеться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 32, зал судових засідань 6.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.05.2021

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.