Ухвала суду № 96905666, 14.05.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_______________

_________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"14" травня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/500/21

Господарський суд Житомирської області у складі судді Вельмакіної Т.М.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськкомунсервіс"

про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи - підприємця Беспрозванного Сергія Олександровича 3848,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міськкомунсервіс" подано заяву про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ФОП Беспрозванного Сергія Олександровича 3326,60 грн боргу за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів, 358 грн інфляційних та 163,73 грн 3% річних.

Розглянувши заяву про видачу судового наказу та подані заявником докази, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст.148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Зі змісту заяви ТОВ "Міськкомунсервіс" про видачу судового наказу вбачається, що останній просить стягнути з ФОП Беспрозванного Сергія Олександровича заборгованість за договором №259 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів та відшкодування вартості їх захоронення та оренду контейнерів від 30.07.2019.

За приписами п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, зважаючи на положення ст. 12 ГПК України, а також п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, при поданні заяви в порядку розділу ІІ ГПК України, заявнику слід довести належними та допустимим доказами не тільки факт існування договірних відносин між сторонами, а й обставини щодо виконання чи невиконання сторонами своїх договірних зобов`язань, з яких суд міг би дійти висновку про існування грошової заборгованості та відсутність спору. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВСКГС від 24.07.2018 у справі №903/125/18.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу, заявник вказує, що ФОП Беспрозванний С.О. не здійснив розрахунки за надані послуги, внаслідок чого станом на 01.04.2021 сума боргу по Договору №259 склала 3326,60 грн.

Суд враховує, що відповідно до п. 3.1. Договору №259, обсяг надання послуг розраховується по фактичному наповненню та вивезенню контейнерів місткістю 1,1 м3 в кількості 1 (один) штук. Вивіз твердих побутових відходів здійснюється за попередньою заявкою за телефоном 3-93-74 та оформлюється актом виконаних робіт за надані послуги.

Однак, всупереч наведеному, заявником не надано вищевказаних заявки та актів виконаних робіт. Будь - яких підтверджуючих документів, які б свідчили про факт надання послуг на заявлену суму матеріали заяви не містять.

Поданий заявником Акт звірки взаємних розрахунків відповідачем не підписаний та документально не підтверджений, тому не може бути належним доказом виконаних заявником робіт на заявлену суму.

При цьому, суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Тобто, доданими до заяви документами не підтверджено факт існування на дату звернення із заявою про видачу судового наказу, заявленої до стягнення грошової заборгованості у розмірі 3326,60 грн, оскільки заявником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження підстав, які призвели до виникнення у боржника обов`язку щодо проведення розрахунків по договору №259 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів та відшкодування вартості їх захоронення та оренду контейнерів від 30.07.2019 у заявленій сумі. Вказане також свідчить про недоведеність порушення права заявника у цій частині.

Враховуючи наведене, обґрунтованість заявлених до стягнення 358,12 грн інфляційних та 163,73 грн 3% річних судом не розглядається.

Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Зважаючи на вищевказане, у задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 153 ГПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою відмова у видачі судового наказу лише з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 150, ч.2 ст.151, 152, 153, 154, ч.2 ст.232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Міськкомунсервіс" (11700, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Чехова, буд. 5, ід. код 37808214) у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Беспрозванного Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_1 ) 3326,60 грн боргу за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів за договором №259 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів та відшкодування вартості їх захоронення та оренду контейнерів від 30.07.2019, 358,12 грн інфляційних та 163,73 грн 3% річних.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвалу підписано 14.05.2021.

Суддя Вельмакіна Т.М. 1 - до справи;

2 - заявнику (рек.).