Рішення № 96904217, 12.05.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/8289/19

Провадження № 2/643/318/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2021 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Мельникової І.Д.,

за участю секретаря – Петрової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН Інвест Україна» про зняття арешту з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив та просив зняти арешт з нерухомого майна, а саме: 3-х кімнатної квартири номер АДРЕСА_1 , житловою площею 56.7 кв. м., загальною площею 116,3 кв. м., накладений постановами державних виконавців Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 33842059 від 10.10.2012 р., № 33842059 від 13.08.2012 р., ВП № 32347079 від 17.07.2012 р. та постановою державного виконавця Московського відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ВП № 32347079 від 16.04.2018 р..

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що арешти, накладені на майно боржника (відповідача по справі) перешкоджають реалізації прав ОСОБА_1 як іпотекодержателя, що має переважне право вимоги перед іншими кредиторами для задоволення власної вимоги за рахунок предмета іпотеки, а саме: 3-х кімнатної квартири номер АДРЕСА_1 , житловою площею 56,7 кв. м., загальною площею 116,3 кв.м., тому мають бути скасовані в судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення.

Інші відповідачі у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про час та місце розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та фактичні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 27.06.2008 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/1800/82/10121, відповідно до якого банк зобов`язався надати останньому кредит у розмірі 171870,00 доларів США, а позичальник, в свою чергу, зобов`язався використати його за цільовим призначенням (споживчі цілі), сплатити банку проценти за користування кредитом у розмірі 14,0 % та повернути кредит частинами в розмірах, в порядку і строки, визначені кредитним договором, але не пізніше 27.06.2018 р.

Згідно з п. 1.1.3.1 кредитного договору виконання зобов`язань між банком та позичальником забезпечуються іпотекою нерухомості.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та позичальником було укладено договір іпотеки № 014/1800/82/101121/1 від 27.06.2008 р., який зареєстровано в реєстрі за № 4148, відповідно до якого, предметом іпотеки є нерухоме майно: 3-х кімнатна квартира номер АДРЕСА_1 , житловою площею 56,7 кв. м., загальною площею 116,3 кв. м. що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Московського районної ради м. Харкова від 21.05.2007 р.. зареєстрованого в Комунальному підприємстві “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.06.2007 р. № 14794695, реєстраційний № 18921185, номер запису 86642, в книзі 1.

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язання за кредитним договором банк звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки.

18.11.2014 р. рішенням Московського районного суду м.Харкова позовні вимоги банку задоволено (справа №643/4114/14-ц). Звернуто стягнення в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 014/1800/82/10121 від 27.06.2008 р. на суму в розмірі 7238365,13 грн. на нерухоме майно позичальника на користь банку, а саме на житлову квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 на праві власності.

14.03.2018 р. на підставі договору про відступлення права вимоги від 14.03.2018 р. та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 14.03.2018 р. банк відступив права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки ПАТ “ОКСІ БАНК”.

14.03.2018 р. на підставі договору про відступлення права вимоги від 14.03.2018 р. та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 14.03.2018 р. ПАТ “ОКСІ БАНК” відступило права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “УКРФІНАПС ГРУП”.

Того ж дня, на підставі договору про відступлення права вимоги № 14-03/18 від 14.03.2018 р. та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 14.03.2018 р. ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “УКРФІНАНС ГРУП” відступило права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки ОСОБА_1 .

Таким чином, на підставі договору відступлення права вимоги № 14-03/18 від 14.03.2018 р. та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладених між Позивачем та ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “УКРФІНАНС ГРУП'’, позивач є новим кредитором за кредитним договором та іпотекодержателем за договором іпотеки.

Доказів на підтвердження виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором суду не надано.

11.09.2018 р. та 22.11.2018 р. з метою задоволення вимог за кредитним договором, на виконання п. 5.1. договору іпотеки, позивачем до ОСОБА_2 були направлені письмові вимоги про усунення порушення в порядку ч.1 ст.35 ЗУ «Про іпотеку» у тридцятиденний строк з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Однак, проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки провести неможливо у зв`язку з наявним арештом нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №33842059 від 10.10.2012 р.. зареєстрованої 11.10.2012 р. за № 13101919. 13.02.2019 р. позивач звернулась до Московського ДВС ГТУЮ в Харківській області з заявою про зняття арешту з предмета іпотеки, але отримала відмову у знятті арешту.

Згідно уточненого позову позивач просив зняти арешт з нерухомого майна, а саме: 3-х кімнатної квартири номер АДРЕСА_1 , житловою площею 56.7 кв. м., загальною площею 116,3 кв. м., накладений постановами державних виконавців Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 33842059 від 10.10.2012 р., № 33842059 від 13.08.2012 р., ВП № 32347079 від 17.07.2012 р. та постановою державного виконавця Московського відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ВП № 32347079 від 16.04.2018 р.., оскільки з`ясувалось, що в цих виконавчих провадженнях накладено арешти на все майно боржника.

Частиною 1 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача заставодержателя.

Згідно з ч. З ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Таким чином, вказана правова норма передбачає дві умови, за яких на заставлене манно можливо було б звернути стягнення за виконавчим документом для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем.

Відповідно до ч. 8 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) примусове звернення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень ЗУ «Про іпотеку».

Згідно з ст. 1 ЗУ «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 575 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що окремим видом застави є іпотека.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. З ЗУ «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лишу у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Частиною 7 ст. З ЗУ «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень від 27.05.2019 р. № 168039472 договір іпотеки був зареєстрований 27.06.2008 р. приватним нотаріусом Кондратьєвою Д.Ю., реєстраційний номер обтяження 7471402. В той час як арешт та заборона на відчуження нерухомого майна, який було накладено постановою державного виконавця Московського відділу ДВС ХМУЮ №33842059 від 10.10.2012 р були зареєстровані 11.10.2012 р.

Таким чином, державна реєстрації іпотеки була здійснена раніше, ніж державна реєстрація арешту та заборони на відчуження, накладеного постановою державного виконавця Московського відділу ДВС ХМУЮ, тому Позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, володіє переважним правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Частиною 1 ст. 589 ЦК України, ст. 19 ЗУ «Про заставу», ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V ЗУ «Про іпотеку».

Зокрема, частиною першою статті 33 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У відповідності до ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна у разі звернення стягнення на це майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

Згідно з ч. З ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка вважає що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Отже, арешт, накладений на нерухоме майно, порушує права позивача як іпотекодержателя, оскільки позбавляє його можливості задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна будь-яким із способів, передбачених ЗУ «Про іпотеку» та іпотечним договором.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим задовольнити позов частково та скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 10.10.2012 р. ВП 33842059, на 3-х кімнатну квартиру номер АДРЕСА_1 , житловою площею 56,7 кв. м., загальною площею 116,3 кв. м., зареєстрований за № 13101919 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стосовно скасування інших постанов державних виконавців, вказаних в уточненому позові, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки це може привести до порушення прав інших стягувачів.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 263, 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зняти арешт з нерухомого майна, а саме: 3-х кімнатної квартири номер АДРЕСА_1 , житловою площею 56.7 кв. м., загальною площею 116,3 кв. м., накладений постановою державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 33842059 від 10.10.2012 р., реєстраційний номер обтяження: 13101919, зареєстрований 11.10.2012 р.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Д. Мельникова