Рішення № 96898392, 05.04.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 квітня 2021 року м. РівнеСправа №460/8393/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" доПоліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №460/8393/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" (далі – ТОВ "Даліс Аутомотів Груп", позивач) до Поліської митниці Держмитслужби (далі – Поліська митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.

Рішенням від 22.03.2021 позов задоволено повністю та здійснено розподіл судових витрат позивача по сплаті судового збору.

24.03.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 29.03.2021 клопотання призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 05.04.2021 о 8:30 год., про що учасників справи повідомлено належним чином.

У судове засідання представники сторін не прибули без повідомлення причини.

У поданому суду клопотанні представник позивача просив здійснити судовий розгляд заяви без його участі.

Митний орган про причини неприбуття представника у судове засідання суд не повідомив.

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути клопотання про ухвалення додаткового рішення в письмовому провадженні, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч.3 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1).

При цьому, статтею 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2).

Частиною третьою статті 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Матеріалами справи стверджено, що при пред`явленні позовної заяви позивач зазначав, що прогнозовані витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі становлять 10000,00 грн та просив стягнути на його користь всі понесені судові витрати (т.1 а.с.4).

Водночас, у судовому засіданні 22.03.2021 до закінчення судових дебатів представником позивачем було заявлено про намір стягнення судових витрат на правничу допомогу (т.2 а.с.63).

Крім того, 24.03.2021 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесення позивачем судових витрат (т.2 а.с.65).

Суд встановив, що відповідно до договору про надання правничої допомоги від 03.11.2020 №25 (т.2 а.с.66-68), укладеного між ТОВ "Даліс Аутомотів Груп" (Клієнт) та Адвокатом Бойком Ю.В. (Адвокат), Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені Сторонами у Договорі (п.1.1). Адвокат відповідно до узгоджених Сторонами доручень: представляє інтереси Клієнта в судах адміністративної юрисдикції всіх інстанцій з приводу оскарження рішень Поліської митниці Держмитслужби №UA204120/2020/000276/2 від 07.09.2020, №UA204120/2020/000310/2 від 29.09.2020, №UA204120/2020/0003з9/2 від 15.10.2020. Для цього адвокату надаються повноваження щодо представництва інтересів Клієнта в судах адміністративної юрисдикції передбачені ст. 44 КАСУ, без будь-яких обмежень (п.1.2). За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується кожною зі сторін, в акті вказується обсяг наданої правової допомоги та її вартість. Оплата здійснюється на підставі актів протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення Адвокатом рахунку (п.4.3).

На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу до справи надано такі докази:

ордер на надання правничої (правової) допомоги від 26.01.2021 серії ВЛ №000,044279 (т.2 а.с.24);

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 05.06.2008 №627 (т.2 а.с.25);

акт про надання послуг від 23.03.2021 (т.2 а.с.70), згідно з яким підписуючи даний акт Сторони дійшли взаємної згоди про те, що у відповідності до договору про надання правової допомоги №25 від 03.11.2020 Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні послуги: вивчення матеріалів справи – 5 год., що складає 2500,00 грн; написання позовної заяви – 6 год., що складає 4800,00 грн; Участь в судових засіданнях в Рівненському окружному адміністративному суді – 8 год., що складає 8000,00 грн; написання відповіді на відзив – 2 год., що складає 1600,00 грн; одноразова винагорода за позитивне рішення в суді першої інстанції – 1000,00 грн. Всього вартість за послуги адвоката – 17900,00 грн;

платіжне доручення від 23.03.2021 №7516 на суму 17900,00 грн з призначенням платежу: “Оплата за надання правової допомоги згідно з рахунком №12230321/1 від 23.03.2021, зг. дог. №25 від 03.11.2020 без ПДВ” (т.2 а.с.71).

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як зазначено в абз.268 Рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited” проти України”: “Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" [ВП], заява N 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V)”.

Суд встановив, що в межах даної справи до суду подано позов, який складено на 5 аркушах; додатки до позову на 239 аркушах; відповідь на відзив на 1 аркуші; клопотання про ознайомлення з матеріалами справи на 1 аркуші; клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесення позивачем судових витрат на 1 аркуші; додатки до вказаного клопотання на 7 аркушах. Розгляд даної справи було проведено в порядку загального позовного провадження.

Згідно з протоколами підготовчих та судових засідань, адвокат брав участь у судових засіданнях: 27.01.2021, 08.02.2021, 22.02.2021, 10.03.2021, 22.03.2021, загальна тривалість яких складає 5 год. 30 хв.

Відповідно до розділу 4 договору про надання правової допомоги № 25 від 03.11.2020 гонорар є формою винагороди Адвоката за надання правової допомоги Клієнту (п.4.1). За правову допомогу, передбачену в п.1.2 Договору, Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар), при розрахунку якої враховується час, витрачений адвокатом. Розмір винагороди Адвоката за надання правової допомоги зазначено в додатку № 1 до даного Договору, який є його невід`ємною частиною (п.4.2).

В Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги № 25 від 03.11.2020 наведено перелік послуг адвоката із зазначенням їх вартості за годину (а.с.69 т.2).

З урахуванням фактичних обставин справи суд вважає, що у зв`язку з участю адвоката в судових засіданні в суді першої інстанції тривалістю 5 год. 30 хв., а не 8 годин згідно з актом про надані послуги від 23.03.2021, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума витрат в розмірі 5500,00 грн (з розрахунку 1000 грн за одну годину роботи).

Щодо заявленої до відшкодування суми одноразової грошової допомоги за позитивне рішення в суді першої інстанції, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження №12-171гс19).

Так, за положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Беручи до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду в наведеній вище справі, при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1 000,00 грн одноразової винагороди за позитивне рішення в суді першої інстанції, суд враховує, що відповідно до п.4.2 Договору про надання правової допомоги №25 від 03.11.2020 та п.8 Додатку № 1 до вказаного Договору, відповідна сума обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат та підлягає розподілу за результатами судового розгляду справи. При цьому, зважаючи на її розмір, відсутні підстави для висновку щодо нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. При цьому загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи та наданих позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає обґрунтованою вартість послуг адвоката, з урахуванням документально підтвердженого фактично витраченого часу, в сумі 15400,00 грн, які є співмірними виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 03.11.2020 №25 та Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги суду не подавав.

Відтак, на користь позивача суд присуджує документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15400,00 грн.

Згідно з ч.5 ст.143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Керуючись статтями 139, 143, 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" (вул. І. Франка, 29Б, м.Радивилів, Рівненська область, 35500; код ЄДРПОУ 41160309) за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (вул. Соборна, 104, м. Рівне, Рівненська область, 33029; код ЄДРПОУ 43350097) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15400,00 грн (п`ятнадцять тисяч чотириста гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та відпусткою головуючого судді складено 13 травня 2021 року.

Суддя Н.О. Дорошенко