Рішення № 96898192, 14.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2024/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3012 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини 3012 Національної гвардії України, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача в частині не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.08.2016 року по 31.12.2018 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.08.2016 року по 31.12.2018 року включно.

Ухвалою суду від 16.03.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; від 19.05.2020 року: витребувано з Центрального архівного відділу Національної гвардії України певні докази.

Згідно зі змістом адміністративного позову, відповіді на відзив та пояснень по справі, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з таких підстав:

- з 1 серпня 2016 року до 17 грудня 2019 року позивач, ОСОБА_1 , за контрактом перебував на військовій службі у Військовій частині 3012 Південного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України;

- в періоди: з 08.02.2017 по 07.04.2017 року, з 06.10.2017 по 11.11.2017 року, з 19.11.2017 по 08.12.2017 року позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;

- наказом командира Військової частини 3012 Національної гвардії України № 272 с/ч від 17.12.2019 року позивача звільнено з лав Національної гвардії України відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу у запас Збройних Сил України (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів);

- 30 січня 2020 року позивач звернувся до командира Військової частини 3012 Національної гвардії України полковника В. Краснопольського з заявою про надання позивачу довідки щодо виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року. Згідно поштового повідомлення № 6503105726973 від 30.01.2020 року вказаний лист із заявою позивача 04.02.2020 року було вручено відповідачу. Проте, станом на 10 березня 2020 року відповідь на свій лист - заяву позивач не отримав, а тому вимушений звернутися до суду з метою захисту своїх порушених прав;

- у період проходження позивачем військової служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме у період з 01.08.2016 року по 31.12.2018 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення;

- індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році 103 відсотка, у 2017 році 103 відсотка, у 2018 році – 109,7 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітнім, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту;

- місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації;

- індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи;

- відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення з 01 серпня 2016 року по 31 грудня 2018 року;

- відповідач надав до суду Аудиторський звіт про результати внутрішнього аудиту військової частини 3012 за період діяльності з 01.09.2015 року по 30.06.2017 року та резюме Аудиторського звіту за результатами аудиту відповідної військової частини 3012 Національної гвардії України за період з 01.07.2017 року по 31.03.2019 року. У вказаних аудиторських звітах жодним чином не відображена перевірка правильності та своєчасності нарахування там виплати індексації грошового забезпечення. За таких обставин, позивач вважає, що вищевказані аудиторські звіти, які наданні відповідачем до суду не містять інформації щодо предмету спору: правильності нарахування та виплати позивачу індексації грошовогозабезпечення за період з 01.08.2016 року по 31.12.2018 року;

- єдиними доказами, які підтверджують нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.08.2016 року по 31.12.2018 року є особові картки на грошове забезпечення ОСОБА_1 за періоди: - з 01.08.2016 року по 31.12.2016 року; - з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року; - з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року;

- безпідставні посилання відповідача на те, що: «особові картки, що містять інформацію з нарахування та виплати основних та додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі індексації здані до Центрального архівного відділу Національної гвардії України, а тому військова частина не має можливості надати зазначені документи для вивчення суду»;

- ознайомившись з наданими копіями карток особового рахунку, позивачем встановлено, що Центральним архівним відділом Національної гвардії України до суду надано лише копії карток особового рахунку за період з 01.08.2016 року по 31.12.2017 року. Решта, тобто картка за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року до суду не надана;

- як вбачається з відповіді Центрального архівного відділу Національної гвардії України, Військова частина 3012 Національної гвардії України його картку особового рахунку за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 року Військова частина 3012 Національної гвардії України не передавала до Центрального архівного відділу Національної гвардії України.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав:

- ОСОБА_1 з 1 серпня 2016 року до 17 грудня 2019 року перебував на військовій службі за контрактом у військовій частині 3012 Національної гвардії України та відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 18.12.2019 року № 273 був звільнений з лав Національної гвардії України відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу в запас Збройних Сил України (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів»;

- відповідно до довідки начальника фінансового відділення (головного бухгалтера) військової частини 3012 підтверджено, що під час проходження військової служби у військовій частині 3012 ОСОБА_1 щомісячно, вчасно та в повному обсязі отримував грошове забезпечення (включаючи основні та додаткові види грошового забезпечення). Індексація грошового забезпечення проводилась відповідно до вимог Закону України від 03.7.1991 № 1282-ХІ «Про індексацію грошових доходів населення»;

- виплата індексації за період з 06.07.2016 по 31.12.2018 проводилась в порядку та в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;

- особові картки, що містять інформацію з нарахування та виплати основних та додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі індексації здані до Центрального архівного відділу Національної гвардії України за адресою: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 38 (вих. № 3/12/6-2152 від 20.11.2018 та № 3/12/1/6-1905 від 18.10.2019) обліковано ФОНД 183 ОПИС 3.2, у зв`язку з цим військова частина не має можливості надати зазначені документи для вивчення суду;

- в підтвердження того, що військова частина 3012 НГУ проводить нарахування та виплату грошового забезпечення відповідно до норм чинного законодавства України, Міністерством Внутрішніх Справ України, зокрема Департаментом внутрішнього аудиту та Головним Управлінням Національної гвардії України були проведені перевірки фінансово-господарської діяльності військової частини 3012 НГУ в 2017 році за звітний період з 01.09.2015 по 30.06.2017 року вх. № 27/35-323/14 від 18.08.2017 та в 2019 році за звітний період з 01.07.2017 по 31.03.2019 року вх. № 17/27 від 07.07.2019 року;

- дослідивши питання встановлених посадових окладів особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходили військову службу за контрактом у період, за який проводився аудиторський звіт встановлено, що оклади виплачувались залежно від займаних посад і тарифних розрядів, передбачених штатом військової частини 3012 Національної гвардії України – порушень не встановлено;

- позивач не надав суду жодних доказів того, що йому не проводилось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у зазначений період, а лише зазначає, що він так вважає. Однак, думка, міркування, переконання не є доказами вчинення дій чи бездіяльності, а також не підтверджує факт порушення норм законодавства з боку посадових осіб військової частини. Позивач проходив військову службу та отримував відповідне грошове забезпечення, а не перебував у трудових відносинах та відповідно отримував заробітну платню, яка виплачується в два етапи: аванс та остаточний розрахунок;

- грошове забезпечення військовослужбовців складається з багатьох складових та виплачується військовослужбовцю один раз на місяць, як правило 15 числа. Військовою частиною 3012 Національної гвардії України жодним чином не порушені права та інтереси громадянина ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати йому належного грошового забезпечення, а також обов`язкових та додаткових виплат, передбачених чинним законодавством України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками справи, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Згідно з Витягом з наказу командира Військової частини 3012 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 18.12.2019 року № 273 (а.с.15), наказано, зокрема:

- припинити (розірвати) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключити зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення: майора ОСОБА_1 (Г – 045662), звільненого відповідно до частини шостої статті 23 та підпункту «г» пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом командувача Національної гвардії України від 11.12.2019 № 227 о/с у запас Збройних Сил України (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) « 18» грудня 2019 року та направити для взяття на військовий облік до Малиновського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Одеси;

- зарахувати на службу у військовому оперативному резерві першої черги на посаду заступника командира батальйону по роботі з особовим складом;

- згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС від 15.03.2018 № 200, виплатити премію за особистий внесок у загальні результати служби за період з « 01» по « 18» грудня 2019 року в розмірі 75 відсотків посадового окладу;

- щорічну основну відпустку за 2019 рік використав;

- допомога для оздоровлення за 2019 рік виплачувалась;

- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік передбачена Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС від 15.03.2018 № 200, не виплачувалась;

- згідно з наказом Міністра внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 03 (три) роки служби у розмірі 24008 гривень 63 копійки;

- відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 «Про затвердження порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно в сумі 18148 гривень 87 копійок.

Не погоджуючись з діями відповідача в частині не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.08.2016 року по 31.12.2018 року, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

Судом також встановлено, що відповідно до довідки відповідача про виплату індексації грошового забезпечення колишньому військовослужбовцю в/ч 3012 ОСОБА_1 (а.с.40), зазначено зокрема:

- під час проходження військової служби у військовій частині 3012 ОСОБА_1 щомісячно, вчасно та в повному обсязі отримував грошове забезпечення (включаючи основні та додаткові види грошового забезпечення);

- індексація грошового забезпечення проводилась відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення»;

- виплата індексації за період з 01.08.2016 по 31.12.2018 проводилась в порядку та розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;

- особові картки що містять інформацію з нарахування та виплати основних та додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі індексації здані до Центрального архівного відділу Національної гвардії України за адресою: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 38 (вих. № 3/12/6-2152 від 20.11.2018 року та № 3/12/1/2-1905 від 18.10.2019 року). Обліковий фонд 183, опис 3.2).

25.06.2020 року на виконання ухвали суду з Центрального архівного відділу Національної гвардії України разом із супровідним листом від 18.06.2020 р. № 382 (а.с.63) до суду надійшли копії особистих карток на грошове забезпечення позивача за 2016-2017 роки за період служби у військовій частині 3012 та повідомлено, що в Центральному архівному відділі Національної гвардії України особисті картки на грошове забезпечення військової частини 3012 зберігаються по 2017 рік.

Згідно зі змістом наданих Центральним архівним відділом Національної гвардії України особистих карток на грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2017 роки (а.с.64-65зв.), індексація грошового забезпечення була виплачена позивачу:

- у грудні 2016 році – 75,20 грн.,

- у січні 2017 року – 75,20 грн.

30.07.2020 року відповідачем до суду подана картка особового рахунку грошового забезпечення позивача за 2018 рік (а.с.73-74), відповідно до якої індексація грошового забезпечення була виплачена позивачу:

- у грудні 2018 року – 71,08 грн.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, відповідачем суду також надано копії, зокрема (а.с.29-39, 73-74):

- Аудиторського звіту Відділу внутрішнього аудиту Головного управління Національної гвардії України від 18.08.2017 року № 27/35-323/14 про результати внутрішнього аудиту військової частини 3012 за період з 01.09.2015 по 30.06.2017;

- Аудиторського звіту Департаменту внутрішнього аудиту МВС України від 7 червня 2019 року № 17/27 за результатами аудиту відповідності військової частини 3012 Національної гвардії України за період з 01.07.2017 по 31.03.2019;

- картки особового рахунку грошового забезпечення за 2018 рік табельний номер 607, відповідно до змісту якої, позивачу нараховано за грудень індексацію в розмірі 71,08 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань – є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі змістом прохальної частини позову, основною (самосійною) вимогою позову є – визнати протиправними дії відповідача в частині не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.08.2016 року по 31.12.2018 року.

Отже, предметом даного позову (спору) та відповідно дослідження та встановлення є не інакше як правомірність / протиправність дій відповідача в частині не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за заявлений у позові період.

Згідно зі змістом мотивувальної частини позовної заяви, позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що у період проходження позивачем військової служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме у період з 01.08.2016 року по 31.12.2018 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення.

Проте, судом встановлено, що згідно зі змістом наданих Центральним архівним відділом Національної гвардії України особистих карток на грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2017 роки, індексація грошового забезпечення була нарахована та виплачена позивачу:

- у грудні 2016 році – 75,20 грн.,

- у січні 2017 року – 75,20 грн.

Відповідачем до суду подана картка особового рахунку грошового забезпечення позивача за 2018 рік, відповідно до якої індексація грошового забезпечення була нарахована та виплачена позивачу:

- у грудні 2018 року – 71,08 грн.

Отже, вищенаведена позиція позивача – є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.

При цьому, рішення, дії чи бездіяльність відповідача щодо розміру нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за заявлений у позові період, щодо порядку її нарахування тощо не є предметом позову (спору), відповідно не входять до предмету доказування (дослідження, встановлення тощо) у цій справі.

Виходячи з наведеного, суд не бере до уваги наведене позивачем у письмових поясненнях обґрунтування заявлених позовних вимог із конкретизацією розміру індексації грошового забезпечення за заявлений у позові період та порядку його визначення, як таке, що не стосується заявленого позивачем предмету позову (спору).

При цьому, щодо позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в частині вимог за період з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року – суд окремо звертає увагу позивача на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017, в редакції від 24.02.2018, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу.

За приписами частини 2 пункту 1.9 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

З огляду на зазначене, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

При цьому, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1 %, в квітні 2018 року становив 100,8 %, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0 %, в липні 99,3 %, в серпні 100,0 %, в вересні 101,9 %, в жовтні 101,7%.

Таким чином лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% (100,8 % * 100,0 % * 100,0 % * 99,3% * 100,0 % * 101,9 % * 101,7 % * 100) було перевищено, отже у позивача виникає право на індексацію заробітної плати. При цьому, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію необхідно було проводити з грудня 2018 року.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, позивачем суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- на виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України відповідачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення та доказана правомірність оскаржуваних дій, відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, отже підстав для визнання їх протиправними, та відповідно для задоволення цієї та похідної від неї вимоги – немає, отже немає підстав для задоволення позову повністю.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 р. № 405) до 30 червня 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 258, 262, 291, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Військової частини 3012 Національної гвардії України (місцезнаходження: вул. Миколи Боровського 22, м. Одеса, 65098; ідентифікаційний код юридичної особи: 23314215) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.