Рішення № 96897917, 13.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2438/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2018 року №№0006681408, 0006671408, 0006661408,-

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2021 року до суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2018 року №№0006681408, 0006671408, 0006661408.

Ухвалою суду від 24.02.2021 року судом залишено без руху адміністративний позов та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.03.2021 року (вх.№11228/21) від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків разом із уточненим позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2018 року №№0006681408, 0006671408, 0006661408.

До заяви також додано докази сплати судового збору у розмірі 3418,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Головне управління ДФС в Одеській області в акті перевірки №64/15-32-14-08 та рішенні не вірно зазначено розмір задекларованого позивачем податкового кредиту. Так, позивач зазначає, що відповідачем було задекларовано податковий кредит на загальну суму 88 469 грн., у тому числі за серпень 2017 р. на 39 848 грн. та вересень 2017 р. на 48 621 грн. Відповідач у своєму акті надає таблицю, яка зроблена начебто на підставі даних з ЄРПН, однак є помилковою та не відповідає тим операціям, які було здійснено між позивачем та ТОВ «Нексо-Україна». Як стверджує позивач, відповідачем двічі у таблиці зазначено податкову накладну №141 від 25.09.2017 року.

По суті виявлених ГУ ДФС порушень, у позові вказано, що єдиною підставою вищевказаних порушень, на думку ДФС є відсутність господарських операцій між ТОВ «КМД «КАМБІО» та ТОВ «Нексо-Україна». У свою чергу висновок про відсутність господарських операцій зроблено на підставі начебто ненадання посадовими особами позивача первинних документів (договорів, актів виконаних робіт та інших документів). Разом з тим, в акті перевірки правове обґрунтування ДФС засноване на нормах законодавства, які втратили свою силу на момент здійснення господарських операцій (серпень, вересень 2017 р.) між позивачем та його контрагентом, внаслідок яких і були прийняті оскаржувані повідомлення-рішення. Відтак, як стверджує позивач, ДФС на обґрунтування кожного порушення посилається на абзац 11 статті 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Украпнi», якою визначено, що первинний документ-це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, та на статтю 9, відповідно до якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Однак, пунктом 1 частини 3 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг» від 03.11.2016 року в абзаці одинадцятому статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» слова "та підтверджує її здійснення" було виключено. Пунктом 2 частиною з розділу I вищевказаного закону, статтю 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» було викладено в новій редакції, а саме: підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, вказано у позові, законодавець скасував вимоги закону, відповідно до яких, підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій є первинні документи.

З посиланням на правові висновки, які викладені у постанові Верховного суду від 15.01.2019 року по справі №826/2168/17, від 15.01.2019 року №826/24761/15, від 15.01.2019 року по справі №808/9481/13-а, від 07.03.2019 року по справі №818/3838/15, від 26.06.2018 року №805/5048/15-а, від 24.01.2018 року по справі №2а-19379/11/2670 та положення ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.п.14.1.36, 14.1.1231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, позивач зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Разом з тим, підтвердженням ділової мети позивача є те, що надані послуги, а саме, виконання робіт по зачищенню гранітно-щебеневої продукції та піску з вагонів та капітальний ремонт базових агрегатів навантажувачів, про які зазначено в акті перевірки та у первинних документах, є необхідними для діяльності підприємства, оскільки основним видом його діяльності є виготовлення виробів із бетону для будівництва (код КВЕД 23.61).

Також позивач зазначає, що він є одним з найбільших виробників будівельних матеріалів у регіоні. Позивач постачає будівельну продукцію для будівництва житлових комплексів, доріг, морських портів та терміналів. На території комбінату спільно з Одеською державною академією будівництва та архітектури було створено кафедру на виробництві.

Окрім іншого, вказано у позові, з податкової декларації з податку на додану вартість вбачається, що лише за серпень 2017 р. позивачем було вчинено господарські операції з 145 контрагентами.

З посиланням на докази, які надані до суду разом із позовом, позивач вказує, що відповідач не довів відсутність господарської операції, натомість, при написаннi акту користувався шаблоном, не досліджував реальність взаємовідносин між контрагентами, не робив детального аналізу ситуації, що дає змогу стверджувати про безпідставні припущення та міркування ДФС, які ґрунтуються не на реальному аналізі, а лише на власних припущеннях.

Як зазначено у позові, сума податкового кредиту та податку на прибуток були визначені на підставі фактичних витрат позивача, що підтверджується належними доказами, та не було спростовано відповідачем під час проведення перевірки.

Ухвалою суду від 11.03.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2018 року №№0006681408, 0006671408, 0006661408 (в редакції уточнень за вх.№11228/21) і відкрито провадження в адміністративній справі.

05.04.2021 року (вх.№16817/21) від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління ДПС в Одеській області, з посиланням на висновки, викладені в акті №64/15-32-14-08 зазначає, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі.

При цьому відзиву на позовну заяву від Головного управління ДФС в Одеській області, яке і є відповідачем по даній справі, прийняло спірне рішення не надходило.

22.04.2021 року (вх.№ЕП/11405/21) від представника позивача до суду надійшло клопотання про розподіл судових витрат.

23.04.2021 року (вх.№20872/21) від представника відповідача надійшла відповідь на відзив.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв від сторін на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом відповідача на позовну заяву, відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими сторони обґрунтовують вимоги та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

На підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області №291 від 18.01.2018 року, направлень від 19.01.2018 року №221/14-08 Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено позапланову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2016 року по 30.09.2017 року за результатами якої 05.02.2018 року складено акт №64/15-32-14-08 (а.с.15-28).

Вказаною перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо»:

1) п. 44.1 ст. 44 ПК України, п. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 79622 грн., у тому числі за 2017 рік (3 квартал) в сумі 79622 грн.;

2) п. 44.1, п. 192.1 ст. 192, пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 39848 грн., у тому числі за серпень 2017 року на 39848 грн. та завищення від`ємного значення з ПДВ на суму 48621 грн. в т.ч. за вересень 2017 року на 48621 грн.

На підставі акту від 05.02.2018 року №64/15-32-14-08 Головним управлінням ДФС в Одеській області 20.02.2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0006661408, яким за порушення пункту 44.1 статті 44 ПК України товариству з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємства на 119433 грн., з яких: 79622 грн. – за податковим зобов`язанням, 39811 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.11);

- №0006671408, яким за порушення пункту 44.1, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України товариству з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість згідно декларації №9248370884 від 24.11.2017 року за вересень 2017 року на 48621 грн. (а.с.12);

- №0006681408, яким за порушення пункту 44.1, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України товариству з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 59772 грн., з яких: 39848 грн. – за податковим зобов`язанням, 19924 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) грн. (а.с.13).

Не погодившись з висновками податкового органу та прийнятими Головним управлінням ДФС в Одеській області податковими повідомленнями-рішеннями від 20.02.2018 року №№0006681408, 0006671408, 0006661408, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтується на викладених в акті перевірки висновках податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Вказані висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані наступним.

У розділі 3.1.1.1 Акту від 05.02.2018 року вказано, що перевіркою повноти визначення

задекларованих ТОВ «КМД «КАМБІО» показників у рядку 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.01.2016 по 30.09.2017 встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» в сумі 442343 грн. в т.ч. в 2017 році (3 квартал) в сумі 442343 грн.

Перевіркою встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ «КМД «КАМБІО» у серпні та вересні 2017 року мало взаємовідносини з ТОВ ««Нексо-Украпна», код ЄДРПОУ 26542566. Так, вказані взаємовідносини в бухгалтерському обліку відображені методом подвійного запису за Дт 91 «Загальновиробничі витрати» та Кт 6851 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 442343 грн. (включено до складу рядку 2180 звіту про фінансовий результат за 9 місяців 2017 року). Разом з тим, згідно даних ЕРПН, в серпні та вересні 2017 року ТОВ «Нексо-Украпна» було виписано на адресу ТОВ «КМД «КАМБІО» податкові накладні №154 від 30.09.2017 року, №141 від 25.09.2017 року, №141 від 25.09.2017 року, №213 від 22.08.2017 року, №205 від 21.08.2017 року на загальну суму ПДВ - 442342,50 грн.

Як зазначено в акті, посадовими особами ТОВ «КМД «КАМБІО» не надано оригінали договорів, актів виконаних робіт та інших документів, що підтверджували отримання послуг від ТОВ «Нексо-Україна» у серпні та вересні 2017 року.

Таким чином, зроблено висновок в акті, підприємством завищено витрати за 2017 рік по взаємовідносинам з ТОВ «Нексо-Україна» на суму 442343 грн.

У розділі 3.1.1.2 «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток» Акту від 05.02.2018 року вказано, що за період з 01.01.2016 по 30.09.2017 ТОВ «КМД «КАМБО» задекларовано податок на прибуток за 2016 рік у сумі 48758 грн., 9 місяців 2017 року у сумі 305090 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період 01.01.2016 по 30.09.2017 встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 79622 грн., у тому числі за 2017 рік (3 квартал) в сумі 79622 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено пп.2, п. 3.1.1.1 розділу 3 акта перевірки.

У розділі 3.1.2.2 «Податковий кредит» Акту від 05.02.2018 року вказано, що за період з 01.01.2016 по 30.09.2017 TOB «КМД «КАМБІО» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 17569718 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2016 по 30.09.2017 встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 88 469 грн., у тому числі за серпень 2017 року на 39848 грн., вересень 2017 року на 48621 грн.

Так, у вказаному розділі зазначено, що під час перевірки встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ «КМД «КАМБІО» у серпні та вересні 2017 року мало взаємовідносини з ТОВ «Нексо--Україна», код ЄДРПОУ 26542566. Так, вказані взаємовідносини в бухгалтерському обліку відображені методом подвійного запису за Дт 9 «Загальновиробничі витрати» та Кт 6851 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 442343 грн. (включено до складу рядку 2180 Звiту про фінансовий результат за мiсяцiв 2017 року). Разом з тим, згiдно даних ЕРПН, в серпні та вересні 2017 року TOB «Нексо Украпна» було виписано на адресу ТОВ КМД «КАМБІО» податкові накладні №154 від 30.09.2017 року, №141 від 25.09.2017 року, №141 від 25.09.2017 року, №213 від 22.08.2017 року, №205 від 21.08.2017 року на загальну суму ПДВ - 442342,50 грн.

Як зазначено в акті, посадовими особами ТОВ «КМД «КАМБІО» не надано оригінали договорів, актів виконаних робіт та інших документів, що підтверджували отримання послуг від ТОВ «Нексо-Україна» у серпні та вересні 2017 року.

Таким чином, вказано в акті, у зв`язку із наведеним вище, враховуючи те, що посадовими особами підприємства не надано підтверджуючих документів (детальний опис порушення відображено у підпункті 3.1.2 пункту 3.1 розділу 3 акта перевірки, а саме під час перевірки не можливо дійти висновку щодо здійснення операцій з фактичного придбання ТОВ «КМД «КАМБО» зазначених послуг), а податкові накладні не містять вичерпної інформації щодо реального постачання товарів, на порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, ТОВ «КМД «КАМБО» завищено податковий кредит періоду, що підлягав перевірці на загальну суму 88469 грн., у тому числі за серпень 2017 року на 39848 грн., вересень 2017 року на 48621 грн.

У розділі 3.1.2.3 «Висновок щодо повноти декларування податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню» акту вказано, що за період з 01.01.2016 по 30.09.2017 роки ТОВ «КМД «КАМБІО» задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 2754710 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2016 по 30.09.2017 встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 39848 грн., у тому числі за серпень 2017 року на 39848 грн. та завищення від`ємного значення з ПДВ на суму 48621 грн. в т.ч. за вересень 2017 року на 48621 грн.

Крім того в акті міститься посилання на податкову інформацію відносно контрагента позивача, згідно якої надані до перевірки ТОВ «Нексо-Україна» первинні документи не відповідаючи вимогам чинного законодавства.

Суд не погоджується з вказаними вище висновками акту перевірки щодо порушення позивачем пункту 44.1, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв`язок з господарською діяльністю позивача, включення позивачем спірних сум до складу податкового кредиту та витрат підприємства, суд виходить з наступного.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» зареєстровано як юридична особа 09.02.1998 (Дата запису: 29.07.2005, номер запису: 15561200000010010) та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва (основний); 31.09 Виробництво інших меблів; 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну; 16.24 Виробництво дерев`яної тари; 22.21 Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас; 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас; 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас; 23.62 Виготовлення виробів із гіпсу для будівництва; 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 23.64 Виробництво сухих будівельних сумішей; 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю; 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 91.02 Функціювання музеїв; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.

Позивача з 10.03.1998 року взято на податковий облік та з 27.03.1998 року зареєстровано платником податку на додану вартість.

Отже, як вбачається з викладеного, позивач здійснює в тому числі, діяльність з виготовлення виробів із бетону для будівництва (основний).

В свою чергу, на підтвердження можливості здійснювати послуги з виготовлення виробів із бетону для будівництва (основний), позивачем надано до суду в копії сертифікатів відповідності №UA.1.033.0005684-17 на продукцію: «Бетонні блоки підпірних систем …»(а.с.162) та №UA.OD.CI.0046-20 на продукцію «Вироби бетонні тротуарні неарматовані» (а.с.166).

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ «Нексо-Украпна» було виписано на адресу ТОВ «КМД"КАМБІО» податкові накладні на загальну суму ПДВ - 442342,50 грн., а саме::

- №154 від 30.09.2017 року на загальну суму 26670 грн., в тому числі ПДВ – 4445 грн. (номенклатура товарів: виконання робіт по зачищенню гранітно-щебневої продукції та піску з вагонів згідно договору на виконання робіт №15/08 від 15.08.2017 року;

- №141 від 25.09.2017 року на загальну суму 132528 грн., в тому числі ПДВ – 22088 грн. (номенклатура товарів: капітальний ремонт базових агрегатів навантажувача фронтального SDLD в/п 3,5 тон згідно договору №03/08 на ремонт і технічне обслуговування спецтехніки від 03.08.2017 року);

- №141 від 25.09.2017 року на загальну суму 132528 грн., в тому числі ПДВ – 22088 грн. (номенклатура товарів: капітальний ремонт базових агрегатів навантажувача вилочного «Шангли» в/п 2,5 тон згідно договору №03/08 на ремонт і технічне обслуговування спецтехніки від 03.08.2017 року);

- №213 від 22.08.2017 року на загальну суму 49128 грн., в тому числі ПДВ – 8188 грн. (номенклатура товарів: капітальний ремонт базових агрегатів навантажувача вилочного «Шангли» в/п 2,5 тон згідно договору №03/08 на ремонт і технічне обслуговування спецтехніки від 03.08.2017 року) ;

- №205 від 21.08.2017 року на загальну суму 189957 грн., в тому числі ПДВ – 31659,50 грн. (номенклатура товарів: капітальний ремонт базових агрегатів навантажувача фронтального ПМ936 згідно договору №03/08 на ремонт і технічне обслуговування спецтехніки від 03.08.2017 року).

Водночас, позивач стверджує, що вказані дані є невірними, відповідачем помилково двічі вказано податкову накладну №141 від 25.09.2017 року, а коректними даними щодо вказаних податкових накладних є:

- №154 від 30.09.2017 року на загальну суму 26670 грн., в тому числі ПДВ – 4445 грн. (номенклатура товарів: виконання робіт по зачищенню гранітно-щебневої продукції та піску з вагонів згідно договору на виконання робіт №15/08 від 15.08.2017 року;

- №141 від 25.09.2017 року на загальну суму 132528 грн., в тому числі ПДВ – 22088 грн. (номенклатура товарів: капітальний ремонт базових агрегатів навантажувача фронтального SDLD в/п 3,5 тон згідно договору №03/08 на ремонт і технічне обслуговування спецтехніки від 03.08.2017 року (на суму 83400 грн.); капітальний ремонт базових агрегатів навантажувача вилочного «Шангли» в/п 2,5 тон згідно договору №03/08 на ремонт і технічне обслуговування спецтехніки від 03.08.2017 року(на суму 49128 грн.);

- №213 від 22.08.2017 року на загальну суму 49128 грн., в тому числі ПДВ – 8188 грн. (номенклатура товарів: капітальний ремонт базових агрегатів навантажувача вилочного «Шангли» в/п 2,5 тон згідно договору №03/08 на ремонт і технічне обслуговування спецтехніки від 03.08.2017 року) ;

- №205 від 21.08.2017 року на загальну суму 189957 грн., в тому числі ПДВ – 31659,50 грн. (номенклатура товарів: капітальний ремонт базових агрегатів навантажувача фронтального ПМ936 згідно договору №03/08 на ремонт і технічне обслуговування спецтехніки від 03.08.2017 року).

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до суду копії відповідних податкових накладних (а.с.29-32) та декларацій з податку на додану вартість за серпень 2017 року і вересень 2017 року (а.с.33-52).

Так, у розділі 2 додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року (Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Д5) зазначається, що обсяг постачання за вказаний місяць ТОВ «Нексо-Україна» становив 199 237 грн. 50 коп., що у свою чергу відповідає сумам зазначеним у ПН № 205 та №213 ( 40 940 +158 297,5= 199 237, 50-обсяг операцій за ставкою 20 %), а сума податку на додану вартість зазначена у декларації становить 39 847,5 грн., що у свою чергу відповідає сумам зазначеним у ПН № 205 та №213 (а.с.39).

У розділі 2 додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року (Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Д5) зазначаються, що обсяг постачання без ПДВ за вказаний мiсяць з ТОВ «Нексо-Україна» становив 132 665 грн., що у свою чергу відповідає сумам зазначеним у ПH № 141 та №154 (10 440 +22 225 = 132 665 - обсяг операцій за ставкою 20 %), а сума податку на додану вартість зазначена у декларації становить 26 533 грн., що у свою чергу вiдповiдає сумам зазначеним у ПН № 141 та П154 (22 088 + 4 445=26 533).

Вказаними доказами підтверджено доводи позивача про те, що відповідачем помилково двічі вказано податкову накладну №141 від 25.09.2017 року.

Зазначаючи про порушення позивачем вимог чинного законодавства відповідач фактично вказує на відсутність здійснення операцій за результатами яких виписано податкові накладні, складені на адресу позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Нексо-Украпна» та на наявну податкову інформацію відносно контрагента позивача, згідно якої надані до перевірки ТОВ «Нексо-Україна» первинні документи не відповідаючи вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що здійснюючи свою господарську діяльність товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» (замовник) 15.08.2017 року укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Нексо-Україна» (підрядник) договір на виконання робіт №15/08 (а.с.71-73).

Пунктом 1 даного договору визначено, що замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, своїми силами і засобами виконати за адресою: м.Одеса, ст.Одеса-Сортувальна – далі «об`єкт», наступні роботи: роботи по зачистці гранітно-щебеневої продукції і піску з вагонів.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду:

- рахунок №489 від 30.09.2017 року (а.с.75);

- акт виконаних робіт від 30.09.2017 року, складений та підписаний уповноваженими особами ТОВ «Нексо-Україна» та ТОВ «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо», згідно якого контрагентом позивача було здійснено роботи по зачищенню гранітно-щебеневої продукції і піску з вагонів на загальну суму 26670,00грн., в той числі ПДВ – 4445,00 грн. (а.с.74).

Вказаними документами підтверджено реальність здійснення операції за наслідками якої складено податкову накладну №154 від 30.09.2017 року на загальну суму 26670 грн., в тому числі ПДВ – 4445 грн. (номенклатура товарів: виконання робіт по зачищенню гранітно-щебневої продукції та піску з вагонів згідно договору на виконання робіт №15/08 від 15.08.2017 року (а.с.29).

При цьому з наданих до суду доказів встановлено, що податкова накладна складена за правилом першої події – виконання робіт.

Також, судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу №92 від 10.12.2007 року позивачу належить навантажувач фронтальний SDLD в/п 3,5 тон (а.с.103-104), на підставі договору купівлі-продажу №93 від 10.12.2007 року позивачу належать два навантажувачі вилочні «Шангли» в/п 2,5 тон (а.с. 108-109), на підставі договору купівлі-продажу №9/08 від 08.08.2008 року навантажувач фронтальний PN396 (а.с.118-121).

03.08.2017 року між товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Нексо-Україна» (виконавець) договір на ремонт та технічне обслуговування спецтехніки №03/08 (а.с.93-95) відповідно до умов якого замовник бере на себе зобов`язання виконати технічне обслуговування і ремонт наданої замовником спецтехніки.

04.08.2017 року, 10.08.2017 року 25.09.2017 року між товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Нексо-Україна» складно специфікації до договору №03/08 , а саме: №1 на загальну суму 47128,00 грн.; №2 на загальну суму 189957,00 грн. №3 на загальну суму 83400,00 грн., №4 на загальну суму – 49128,00 грн. (а.с.96-102).

На підтвердження виконання умов вказаного договору №03/08 від 03.08.2017 року позивачем надано до суду:

- акт прийому-передачі №01 від 11.09.2017 року згідно якого замовник передав, а виконавець прийняв навантажувач фронтальний SDLD в/п 3,5 тон (а.с.106);

- акт прийому-передачі №02 від 25.09.2017 року згідно якого замовник передав, а виконавець прийняв навантажувач фронтальний SDLD в/п 3,5 тон (а.с.107);

- акт прийому-передачі №1 від 15.09.2017 року згідно якого замовник передав, а виконавець прийняв навантажувач вилочний «Шангли» в/п 2,5 тон (а.с.110);

- акт прийому-передачі №2 від 25.09.2017 року згідно якого виконавець передав, а замовник прийняв навантажувач вилочний «Шангли» в/п 2,5 тон (а.с.111);

- рахунок №389 від 25.09.2017 року (а.с.112);

- акт виконаних робіт №476 від 25.09.2017 року згідно якого ТОВ «Нексо-Україна» було здійснено капітальний ремонт базових агрегатів навантажувача вилочного «Шангли» та навантажувача фронтального SDLD в/п 3,5 тон на загальну суму 132528,00 грн., в тому числі ПДВ – 22088,00 грн. (а.с.113);

- акт прийому-передачі №1 від 10.08.2017 року згідно якого замовник передав, а виконавець прийняв навантажувач вилочний «Шангли» в/п 2,5 тон (а.с.114);

- акт прийому-передачі №2 від 22.08.2017 року згідно якого виконавець передав, а замовник прийняв навантажувач вилочний «Шангли» в/п 2,5 тон (а.с.115);

- рахунок №345 від 03.08.2017 року (а.с.116, 128);

- акт виконаних робіт №422 від 22.08.2017 року згідно якого ТОВ «Нексо-Україна» було здійснено капітальний ремонт базових агрегатів навантажувача вилочного «Шангли» на загальну суму 49128,00 грн., в тому числі ПДВ – 8188 грн. (а.с.117);

- акт прийому-передачі №1 від 04.08.2017 року згідно якого замовник передав, а виконавець прийняв навантажувач фронтальний ПН936 (а.с.126);

- акт прийому-передачі №2 від 04.08.2017 року згідно якого виконавець передав, а замовник прийняв навантажувач фронтальний ПН936 (а.с.127);

- акт виконаних робіт №421 від 21.08.2017 року згідно якого ТОВ «Нексо-Україна» було здійснено капітальний ремонт базових агрегатів навантажувача фронтального ПН936 на загальну суму 189957 грн., в тому числі ПДВ – 31659,50 грн. (а.с.129).

Вказаними документамипідтверджено реальність здійснення операцій за наслідками яких складено податкові накладні:

- №141 від 25.09.2017 року на загальну суму 132528 грн., в тому числі ПДВ – 22088 грн. (номенклатура товарів: капітальний ремонт базових агрегатів навантажувача фронтального SDLD в/п 3,5 тон згідно договору №03/08 на ремонт і технічне обслуговування спецтехніки від 03.08.2017 року (на суму 83400 грн.); капітальний ремонт базових агрегатів навантажувача вилочного «Шангли» в/п 2,5 тон згідно договору №03/08 на ремонт і технічне обслуговування спецтехніки від 03.08.2017 року(на суму 49128 грн.);

- №213 від 22.08.2017 року на загальну суму 49128 грн., в тому числі ПДВ – 8188 грн. (номенклатура товарів: капітальний ремонт базових агрегатів навантажувача вилочного «Шангли» в/п 2,5 тон згідно договору №03/08 на ремонт і технічне обслуговування спецтехніки від 03.08.2017 року) ;

- №205 від 21.08.2017 року на загальну суму 189957 грн., в тому числі ПДВ – 31659,50 грн. (номенклатура товарів: капітальний ремонт базових агрегатів навантажувача фронтального ПМ936 згідно договору №03/08 на ремонт і технічне обслуговування спецтехніки від 03.08.2017 року).

При цьому з наданих до суду доказів встановлено, що податкові накладні складені за правилом першої події – виконання робіт.

Разом із позовом позивачем також надано докази на підтвердження оплати послуг наданих позивачу ТОВ«Нексо-Україна» (а.с.53-70).

На підтвердження наявності ділової мети укладення вищевказаних договорів з ТОВ «Нексо-Украпна» та використання вищевказаних робіт при здійсненні власної господарської діяльності позивачем зазначено, що позивач є одним з найбільших виробників будівельних матеріалів у регіоні. На офіційному сайті позивача (електронний доступ: https://www.kambio.ua) наявні фото та відео докази, з яких вбачається, що виробництво будiвельної продукції здійснюється у великих масштабах та значним штатом працівників. Позивач постачає будівельну продукцію для будівництва житлових комплексів, доріг, морських портів та терміналів.На території комбінату спільно з Одеською державною академією будівництва та архітектури було створено кафедру на виробництві.

Докази на підтвердження вищевказаного надано ТОВ «КМД «КАМБІО» до суду разом з позовною заявою (а.с.155-161).

Крім того, до позову додано договір укладений між позивачем та ПАТ «Укрзалізниця» про подачу та збирання вагонів на під`їзну колію ТОВ «КМД «КАМБІО». Зі змісту вказаного договору вбачається, що довжина пiд`їзної колії на території позивача становить 700 метрів (п. 2 договору) (а.с.76-79).

Також до суду надано копію технічного паспорту на залізничну під`їзну колію (а.с.80-92).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що у позивача у власності знаходиться більше 4 тисяч кв.м. нежитлової нерухомості, (склади, цехи, виробничі приміщення), яка використовується для здійснення господарської діяльності (а.с.140-154)

Досліджуючи правомірність включення позивачем спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту та включення спірних сум до витрат підприємства, суд виходить з наступного.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України), веденням бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Відповідно до ст. 44 ПК України, Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до первинного та зведеного документу визначені в ч.2 ст. 9 цього ж Закону

Згідно ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” ” (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст.198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.198.1 ст.198 ПК України (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п.п. 134.1.1. п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 (зі змінами та доповненнями) (далі - Положення №318) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Згідно з п.6 Положення №318 втратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.7 Положення №318 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 10 Положення №318 визначено, що собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Згідно з п.11 Положення №318 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Зі змісту наведених норм вбачається, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об`єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування витрат підприємства.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати підприємства мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення ним сум до валових витрат.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Пункт 138.2. цієї норми визначає, що фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Зі змісту наведених норм вбачається, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об`єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємств визначений в ст. 137 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати підприємства мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення ним сум до валових витрат.

Відповідно п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду та відповідно п. 14.1.202 зазначеної статті продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 86 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв`язок, з огляду на вищенаведені положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що з боку позивача до суду надано належні докази фактичного отримання позивачем послуг від його контрагента, наявність ділової мети укладення вищевказаних договорів з метою використання цих послуг у межах здійснення господарської діяльності, та не погоджується із встановленими контролюючим органом порушеннями щодо заниження позивачем податку на додану вартість та заниження податку на прибуток по вказаним господарським операціям позивача з його контрагентами, з огляду на наступне.

Вирішуючи дане питання суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного суду від 18.03.2021 року по справі №420/3371/19, а саме: «… господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю».

При цьому суд зазначає, що в акті перевірки не міститься жодних зауважень до договорів позивача, укладених із контрагентами, до виписаних на їх виконання первинних та інших супутніх ним документів.

Як вже зазначено вище, висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані, в тому числі, наявністю податкової інформації відносно контрагента позивача, згідно якої надані до перевірки ТОВ «Нексо-Україна» первинні документи не відповідаючи вимогам чинного законодавства.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на наявність податкової інформації, згідно якої аналізом діяльності вищезазначених підприємств встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, у зв`язку з відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів.

Наявність вказаної податкової інформації відносно контрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов`язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період надання послуг.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду.

Як встановлено Верховним Судом у постанові від 16.01.2018 року по справі №820/4648/13-а, твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Аналогічний висновок Верховного Суду наведений у постанові від 16.01.2018 року по справі №826/1398/14.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В даному випадку судом досліджено обставини, що підтверджують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку.

В той час як в акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов`язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб`єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень-рішень зазначене не було прийнято до уваги.

Таким чином, враховуючи вищезазначене у своїй сукупності, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та зв`язок між фактом отримання послуг та понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про фактичність господарських операції позивача щодо отримання послуг від контрагента позивача та їх подальшого використання під час здійснення господарської діяльності позивача.

Враховуючи викладене, оцінивши докази у справі, з огляду на зазначені вище норми законодавства та враховуючи обставини справи, суд вважає, що позивачем цілком правомірно віднесено суми, сплачені в ціні отриманих послуг за вищевказаними договорами, укладеними із його контрагентами до складу податкового кредиту та до складу витрат і порушень законодавства, що регулює вказані питання, судом не встановлено. Таким чином, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток позивачу є протиправним, а отже і накладення штрафних (фінансових) санкцій на підставі цих порушень, зменшення суми від`ємного значення є також протиправним.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 20.02.2018 року №№0006681408, 0006671408, 0006661408 є протиправними та підлягають скасуванню.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його рішення та відзив на позов, і не довів суду правомірності прийнятих рішень.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 3418,00,00 грн. судового збору згідно платіжного доручення №124 від 03.03.2021 року (а.с.22).

В той же час, за подачу адміністративного позову з даними вимогами позивач повинен був надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 3417,39 грн. (48621,00 грн.+ 59772,00 грн.+119433,00 грн.)*1,5%).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» судового збору у розмірі 3417,39 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2018 року №№0006681408, 0006671408, 0006661408 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 20.02.2018 року №0006681408.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 20.02.2018 року №0006671408.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 20.02.2018 року №0006661408.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» судовий збір у розмірі 3417,39 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо» (вул.Канатна, буд.85, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 23857192).

Відповідач – Головне управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська, буд.5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646).

Суддя Корой С.М.