Ухвала суду № 96896200, 14.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 травня 2021 року Справа № 160/5609/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в частині порушень вимог статей 40 Конституції України та статей 18,19,20 Закону України «Про звернення громадян», а саме: ,

- порушення вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян» в частині невиконання зобов`язання проводити перевірку звернень вчасно;

- порушення вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» в частині обов`язку проводити розгляд і вирішення звернень у термін не більше одного місяця;

- порушення вимог статті 40 Конституції України в частині зобов`язання надати обґрунтовану відповідь на звернення у встановлений законом строк;

- зобов`язати відповідача надати обґрунтовану письмову відповідь на звернення позивача від 17.11.2020 року, з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та Конституції України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено. Позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів, з дня отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду: - докази сплати судового збору в розмірі 908.00 грн.

11.05.2021 року позивач звернувся до суду із заявою щодо усунення недоліків в якій повторно заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ч.8 ст.171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Дослідивши подану позивачем заяву, а також докази, долучені до неї, суд дійшов висновку, що позивачем вимоги ухвали суду від 19.04.2021 року не виконано, а тому позов підлягає поверненню, з огляду на наступне.

Як вбачається із змісту зазначеної вище заяви щодо усунення недоліків, позивач просить повторно звільнити його від сплати судового збору, зазначаючи, що він є громадським активістом, доходів не отримує, на підтвердження чого повторно надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року.

Буд-яких нових обґрунтувань із підтверджуючими доказами позивачем не надано, фактично заява щодо усунення недоліків від 11.05.2021р. дублює зміст заяви щодо звільнення від сплати судового збору від 06.04.2021р., яка була подана разом з позовною заявою та була досліджена і розглянута судом ухвалою від 19.04.2021р.

Таким чином, у вказаній заяві від 11.05.2021р. позивач фактично висловлює свою не згоду із ухвалою суду від 19.04.2021р. та небажанням її виконувати.

При цьому, зазначена ухвала суду від 19.04.2021р. позивачем не оскаржувалася, набрала законної сили з моменту підписання та є обов`язковою до виконання.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Суд звертає увагу, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016р. “Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI “Про судовий збір” у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484- VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”, яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI “Про судовий збір” у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484- VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”. Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.

На підтвердження неможливості сплатити судовий збір позивачем надано відомості (від 29.04.2021р.) з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року.

При цьому, вказаним доказам судом вже надавалася оцінка в ухвалі сулу від 19.04.2021р.

Надані позивачем зазначені відомості не можуть бути належним доказом на підтвердження майнового стану, за якого неможливо сплатити судовий збір, оскільки не містять відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо). Інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником не надано (довідка про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, тощо).

Враховуючи те, що надані позивачем відомості потребують уточнення і не свідчать про відсутність у нього інших джерел доходів, доводи про майновий стан належними та допустимими доказами не підтверджені.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 13.01.2020 року по справі №520/5126/19.

Позивачем не надано й документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б свідчити про скрутне матеріальне становище заявника.

Оскільки обставини, які зазначив позивач, відповідно до вказаних статей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, суд повинен встановити наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі “Княт проти Польщі” (“Kniat v. Poland”), заява №71731/01; пункти 63– 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі “Єдамскі та Єдамска проти Польщі” (“Jedamski and Jedamska v. Poland”), заява №73547/01).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 17.10.2019р. у справі № 215/3786/18, від 21.10.2019р. справа № 215/1025/19, від 16.10.2019р. справа № 160/7077/19.

Суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v.Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів.

Таким чином, копії вказаних вище довідок не можуть бути розцінені як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, оскільки вони не відображають відомості про об`єктивний матеріальний стан позивача станом на дату подання адміністративного позову, оскільки останній може мати і інші джерела доходу.

Крім того, суд звертає увагу на дієздатний вік позивача, що підтверджується копією його паспорту.

Щодо посилання позивача на практику Верховного Суду (ухвала по справі №761/12145/17 від 02.08.2019р.), суд зазначає, що вказана ухвала суду прийнята в порядку ЦПК України, з урахуванням інших обставин щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору (зокрема, судом досліджувалися довідки з ГУ ДФС, тощо).

Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що станом на 14.05.2021 року позивач вимоги ухвали суду від 19.04.2021 року не виконав, недоліки позовної заяви не усунув у встановлений судом строк.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на вищевикладене, у зв`язку з не виконанням вимог ухвали суду у встановлений судом строк та з врахуванням відсутності таких доказів станом на 14.05.2021р. адміністративний позов підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви позивача про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити позивачу, разом із позовною заявою й доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова