Рішення № 96895575, 13.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 травня 2021 р. Справа № 120/1282/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятої постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн.

На переконання позивача, оскаржувану постанову слід скасувати, оскільки обставини, що були виявлені в ході проведення перевірки стосуються транспортного засобу, який хоч і належить позивачу на праві приватної власності, однак перебував в законному володінні іншої особи, яка в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" є автомобільним перевізником. Тому, за твердженнями позивача, він у спірних відносинах не має статусу автомобільного перевізника та не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої Законом України "Про автомобільний транспорт".

Ухвалою суду від 11.03.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.

Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов.

Представником відповідача 07.05.2021 року надано заяву про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

З даного приводу суд звертає увагу, що разом із заявою про продовження процесуального строку, представником відповідача надано відзив на адміністративний позов. Враховуючи зазначене суд доходить до переконання, що в даному випадку відпала необхідність у поновленні такого строку.

Узв`язку із викладеним, суд приходить до переконання, що відзив на адміністративний позов належить прийняти до розгляду.

Обґрунтовуючи позицію управління Укртрансбезпеки зазначає, що з позовними вимогами не погоджується та заперечує проти них. Звертає увагу, що посадовими особами відповідача під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року № 1306 (далі ПДР).

Крім того, зазначає, що договір оренди транспортного засобу не надавався посадовим особам управління під час рейдової перевірки.

Відповідач вважає, що перевірка та зважування належного позивачу транспортного засобу здійснені з додержанням вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що вантажний автомобіль марки VOLVO д.н. НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп KELBERG д.н. НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про реєстрацію серії ТЗ НОМЕР_3 від 25.09.2020 року та НОМЕР_4 від 22.08.2020 року.

01.04.2020 року між позивачем та ТОВ "Транс Сел" укладено договір оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) № Ф16/20.

Згідно умов договору ОСОБА_1 (орендодавець) зобов`язується передати ТОВ "Транс Сел" в тимчасове платне володіння та користування вантажний автомобіль марки VOLVO FH 12 д.н. НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп KELBERG д.н. НОМЕР_2 .

Здійснюючи господарську діяльність ТОВ "Транс Сел", як автомобільний перевізник, автомобілем VOLVO FH 12 під керуванням водія ОСОБА_1 здійснювало вантажне перевезення соняшнику по маршруту м. Знамянка Одеської області. Зазначене підтверджується товарно-транспортною накладною від 21.12.2020 року за № 176041.

Відповідно акту № 253304 від 22.12.2020 року визначено, що інспекторами Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі Д/З М-05 Київ-Одеса 452+811 км проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки VOLVO д.н. НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепу KELBERG д.н. НОМЕР_2

За результатами габаритно-вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено факт перевезення вантажу даним транспортним засобом із порушенням ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вказані матеріали для розгляду направлені до органу державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання, тобто до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Так, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову № 227222 від 09.02.2021 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу за допущене порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно санкції абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в розмірі 8500 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач оскаржив її до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-ІІІ). Так, цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частини 11 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

За приписами частини 3 статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення № 103).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб`єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Надаючи оцінку обставинам, на які безпосередньо посилається позивач у своєму адміністративному позові, суд враховує, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників. Тобто, суб`єктом юридичної відповідальності згідно абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 є автомобільний перевізник.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Статтею 33 Закону № 2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Крім того статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд наголошує, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 Правил дорожнього руху.

Судом встановлено, що належним суб`єктом господарювання у спірних правовідносинах є ТОВ "Транс Сел", який відповідно до законодавства надає послуги згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що в свою чергу підтверджується договором оренди транспортного засобу та від 01.04.2020 року № Ф16/20 та ТТН від 21.12.2020 року № 176041, який здійснював перевезення вантажу на замовлення ТОВ "АДМ Юкрейн".

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568) затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363). Згідно з розділом 1 Правил № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Додатком 7 до Правил № 363 затверджена форма товарно-транспортної накладної, в якій обов`язковою до заповнення графою визначено автомобільного перевізника, у даному випадку у товарно-транспортній накладні визначено перевізника – ТОВ "Транс Сел" проте, даний факт було проігноровано посадовими особами Укртрансбезпеки під час перевірки.

За змістом частини другої статті 801 Цивільного кодексу України витрати, пов`язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.

Отже, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позивач в розумінні вимог Закону № 2344 в межах спірної ситуації не є автомобільним перевізником, а отже не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно ст. 48 Закону № 2344, у зв`язку з чим правових підстав для застосування до нього адміністративно господарського штрафу згідно абз. 1 ч. 1 ст. 60 цього ж Закону, не має.

Крім того, слід наголосити, що основним нормативно-правовим актом, що визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є Господарський кодекс України (далі ГК України).

Відносини оренди та лізингу між суб`єктами господарювання регулюються статтями 283, 292 ГКУ. Зазначені статті не містять жодної вимоги щодо обов`язковості нотаріального посвідчення договорів оренди транспортного засобу, що укладаються між суб`єктами господарювання.

Тому, договір оренди транспортного засобу № Ф16/20 від 01.04.2020 року оформлений належним чином та є належним доказом того, що позивач передав в оренду транспортний засіб, який був предметом перевірки 22.12.2020 року.

Отже, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи, що позивач в межах спірних правовідносин не вважався автомобільним перевізником в розумінні статтей 1, 48 Закону № 2344, тому оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 227222 від 09.02.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно, наявні підстави для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 8 вказаного Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідачем у справі є управління Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (територіальний орган Укртрансбезпеки), який в силу норм Кодексу адміністративного судочинства України володіє статусом суб`єкта владних повноважень, однак не є юридичною особою, що виключає можливість стягнення із відповідача сплаченого позивачем судового збору.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (с. Куна, Гайсинський район, Вінницька область, ідент.номер НОМЕР_5 ) до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови про накладення адміністративно - господарського штрафу задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про застосування адміністративно -господарського штрафу за № 227222 від 09.02.2021 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (с. Куна, Гайсинський район, Вінницька область, ідент.номер НОМЕР_5 ) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, ЄДРПОУ 39816845).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович