Ухвала суду № 96894285, 14.05.2021, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №344/16510/18

Провадження № 1-кп/345/33/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2021 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів:

головуючого-судді Онушканича В.В.

суддів Миговича О.М., Якиміва Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12017090000000089 про обвинувачення:

ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 28, ст. 198, ст. 257, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 358 КК України;

ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України;

ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст.187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ст. 257 КК України;

ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ст. 257, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ст. 257, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України

з участю: секретаря судового засідання Бандури Г.М.

прокурора Чемеринського Л.Я.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисників Шніцара А.О., Коваленко О.В., Лопуха З.Я., Желізняк Л.Б., Федоряка А.В.,

в с т а н о в и в:

На розгляді в Калуському міськрайонному суді Івано-Франківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки раніше встановлені ризики залишилися незмінними.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх захисники заперечили щодо задоволення клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважають, що обвинувачення є необґрунтованим, а наведені прокурором ризики є лише припущеннями. Також наголошують, що кримінальна справа вже тривалий час перебуває на розгляді, обвинувачені невиправдано тривалий час перебувають під вартою. Просять врахувати виключно позитивну характеристику обвинувачених Зокрема, адвокат Шніцар А.О. просить врахувати, що ОСОБА_1 до моменту затримання був офіційно працевлаштований. Адвокат Лопух З.Я. просить врахувати, що його підзахисний ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітню дитину. Адвокат ОСОБА_8 та адвокат Клоаленко О.В. наголосили, що їх підзахисні мають постійне місце проживання і міцні соціальні зв`язки. У зв`язку з цим захисники просять обрати їх підзахисним більш м`які запобіжні заходи, не пов`язані з позбавленням волі.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.03.2021 р. обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів по 29.05.2021 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За приписом частини 3 цієї статті до спливу продовженого строку, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до практики ЄСПЛ допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»). Крім цього, у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України» зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей. Зокрема, на стадії судового розгляду кримінального провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчиненні злочину та призначення їй покарання. Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та визнана правовою підставою для відводу складу суду.

Саме із зазначених вище підстав суд не приймає до уваги та не в праві надавати оцінку доводам обвинувачених та захисників щодо обґрунтованості пред`явленого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обвинувачення. Суд вважає, що системний аналіз кримінального-процесуального законодавства свідчить про те, що на цій стадії судового розгляду суд не вправі вирішувати питання пов`язані із необхідністю оцінки наявних у кримінальному провадженні доказів, а повинен виходити із сутності пред`явленого обвинувачення та наявності ризиків, які передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною.Таким чином, на даний час підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у Рішенні від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України» вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 Рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 Рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 Рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).

Під час обрання та продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у судових засіданнях було установлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому - про його продовження, суд зобов`язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей.

Враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 злочинів, а також те, що обставини, за яких судом обвинуваченим було обрано та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Колегія суддів враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.

Колегія суддів враховує, що питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії», п. 30).

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ходорковський проти Росії» при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними. Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Колегія суддів виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, а також суспільної небезпеки злочинних дій, у скоєнні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

На думку колегії суддів, при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обставинами, що підтверджують наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, є те, що інкриміновані обвинуваченим злочини вчинено за попередньою змовою групою осіб, організованою групою, а головне - посягання на суспільні відносини, що охороняють життя та здоров`я особи, які відповідно до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю.

Колегія суддів також вважає, що обраний відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особам обвинувачених, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що їм інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зокрема, з наявних в матеріалах справи даних щодо обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається, що він неодноразово судимий за вчинення корисливих та насильницьких злочинів, схильний до асоціальної поведінки, особистого збагачення за рахунок чужого майна, на час затримання не був працевлаштований, не одружений, що вказує на відсутність міцних соціальних зв`язків, на даний час обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, що свідчить про його стійку протиправну поведінку. У зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які у своєму клопотанні наводить прокурор та які станом на день розгляду клопотання не зменшилися.

Це ж стосується і обвинуваченого ОСОБА_2 , який також неодноразово судимий, в тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів, маючи не зняту та непогашену судимість, на шлях перевиховання та виправлення не став, знову обґрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, за один з яких законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, що також свідчить про його стійку протиправну поведінку, а також і про ризики, передбачені п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що він, перебуваючи на волі, або під дією іншого, більш м`якого, запобіжного заходу зможе продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

ОСОБА_3 також обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів і, усвідомлюючи можливість застосування відносно нього покарання у виді позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, чинити на них психологічний та фізичний тиск, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому судом враховано, що ОСОБА_3 не одружений, не працевлаштований, оскільки відомостей про офіційне працевлаштування суду не надано, не має постійного законного джерела доходу, а отже не має міцних соціальних зв`язків.

Що стосується обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , то хоча вони і раніше не судимі, проте обвинувачуються у скоєнні низки, в тому числі особливо тяжких злочинів, що свідчить про їхню стійку злочинну спрямованість. Покликання захисника на міцність соціальних зв`язків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у зв`язку із наявністю постійного місця проживання не свідчать на користь зменшення вищевказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризику втечі. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачені можуть втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Колегія суддів вважає, що обрання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 іншого (альтернативного) запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, усунути ризики та закінчити розгляд кримінального провадження у розумні строки. У разі прийняття рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід, зокрема домашній арешт, існує значна ймовірність того, що обвинувачені порушуватимуть покладені на них процесуальні обов`язки. Крім того, по даному кримінальному провадженню обвинувачені своїх пояснень не надали, потерпілі та свідки не допитувались, а тому клопотання захисників щодо зміни запобіжних заходів є передчасними.

Відтак, суд, керуючись ст.ст. 179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін запобіжні заходи у виді тримання під вартою, продовживши їхній строк.

Крім цього, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочинів, пов`язаних із застосуванням насильства, на підставі п.1 ч. 4 ст.183 КПК України, колегія суддів вважає, що підстави для визначення розміру застави, як умови звільнення обвинувачених з-під варти, відсутні.

Керуючись ст.ст.34, 314, 318 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Продовжити обвинуваченим:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5

строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів з 14.05.2021 року по 12.07.2021 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Головуючий – суддя

Судді