Ухвала суду № 96893691, 12.05.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/3030/18

№ 1-м/183/1/21

12 травня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої Крохмалюк І.П.,

секретаря судового засідання Нікітіної К.Є.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації щодо засудженого громадянина України ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України, -

за участю:

прокурора Дахно М.М.,

захисника Мухи С.С.,

засудженого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

У провадження Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації щодо засудженого громадянина України ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України.

Представник Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд клопотання за відсутності представника Міністерства юстиції України на підставі ст. 610 КПК України, підтримавши своє клопотання у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 610 КПК України суд вважає можливим здійснити розгляд клопотання за відсутності представника Міністерства юстиції України, беручи до уваги вищезазначену заяву представника заявника.

Прокурор Дахно М.М. в судовому засіданні клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації щодо засудженого громадянина України ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України підтримала, вважаючи, що клопотання підлягає задоволенню, просить вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України, призначивши йому остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів у виді 8 років позбавлення волі.

Захисник Муха С.С. в судовому засіданні просив задовольнити клопотання Міністерства юстиції України, однак зазначив, що при визначенні строку покарання його підзахисному слід врахувати як вимоги національного законодавства в частині призначення покарання, так і обставини, які пом`якшують покарання, що були лише частково враховані судом Російської Федерації при призначенні покарання. Крім того вважає, що до ОСОБА_1 повинно бути застосовано положення ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року).

Засуджений ОСОБА_1 просив привести вирок суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України. Також підтримав думку свого захисника щодо визначення йому строку покарання.

Розглянувши клопотання та додані до нього письмові докази, вислухавши думку прокурора, захисника та засудженого, суд прийшов до таких висновків.

Правовою базою для вирішення питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України є Конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, яка ратифікована Україною 22 вересня 1995 року і набула чинності для України 1 січня 1996 року (надалі – Конвенція). Безпосередньо дані відносини регулюються п. "b" ч. 1 ст. 9, ст. 11 цієї Конвенції.

Відповідно до вимог ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

До клопотання Міністерством юстиції України подані всі необхідні документи, передбачені ч. 2 ст. 610 КПК України, а саме: копія вироку разом з документом, що підтверджує набрання ним законної сили; текст статей Кримінального кодексу Російської Федерації; документ про тривалість відбутої частини строку покарання; заява засудженого про згоду на передачу його для відбування покарання в Україні; інформація про стан здоров`я і поведінку засудженого.

Так, відповідно до наданих документів вирок Калузького районного суду Калузької області Російської Федерації від 13.01.2017 року набрав законної сили 11.04.2017 року, ОСОБА_1 відбував покарання у ФКУ ВК №4 УФСВП Росії по Калузькій області, кінець відбуття строку покарання за вказаним вироком суду 15.07.2024 року. За місцем відбування покарання ОСОБА_1 характеризувався негативно, заохочень не має, за станом здоров`я – здоровий, працездатний, може слідувати етапом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч. 3 ст. 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

Останнє місце реєстрації ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією його паспорта громадянина України. Засуджений ОСОБА_1 27.11.2017 року написав заяву та виявив бажання про його переведення для подальшого відбуття покарання в Україну. Зараз відбуває покарання у Державній установі «Криворізька виправна колонія» № 80.

Згідно з ч. 3 ст. 603 КПК України при розгляді клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку суду іноземної держави суд встановлює, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою. При цьому суд не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1147/5 від 13.04.2018 року Міністерством юстиції України прийнято рішення про прийняття засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1 з Російської Федерації в Україну для подальшого відбування покарання.

Відповідно до п. "b" ч. 1 ст. 9 Конвенції компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Згідно зі ст. 10 Конвенції у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку. Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному вироком для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Статтею 11 Конвенції передбачено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган:

а) повинен враховувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку;

b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом;

c) повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі;

d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов`язковими ніякі мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину або злочинів.

Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

З матеріалів клопотання суд вбачає, що вироком Калузького районного суду Калузької області Російської Федерації від 13.01.2017 року громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено:

- за ч. 3 ст. 30, п. «а» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ – до 8 років позбавлення волі.

- за ч. 3 ст. 30, п.п. «а», «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ – до 8 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 2 ст. 69 КК РФ за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 9 років позбавлення волі.

Зараховано у строк відбування покарання час тримання ОСОБА_1 під вартою з 16 липня 2015 року по 12 січня 2017 року.

Так, ч. 3 ст. 30, п. «а» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ передбачає кримінальну відповідальність за замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений організованою групою, а ч. 3 ст. 30, п.п. «а», «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ передбачає кримінальну відповідальність за замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений організованою групою, у великому розмірі.

Вчинені ОСОБА_1 на території Російської Федерації злочини є кримінально караними діяннями за законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 610 КПК України засудженому слід визначити статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, вчинені засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку Російської Федерації.

Суд приймає до уваги, що п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ за кваліфікуючою ознакою вчинення цього злочину у великому розмірі, відповідає ч. 2 ст. 307КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за незаконний збут наркотичних засобів у великих розмірах. В той же час, п. «а» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ за кваліфікуючою ознакою вчинення цього злочину організованою групою, відповідає ч. 3 ст. 307 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за незаконний збут наркотичних засобів, вчинений організованою групою. Саме за такою кваліфікуючою ознакою ОСОБА_1 і був засуджений за двома епізодами. Тому, саме ч. 3 ст. 307 КК України підлягає застосуванню під час приведення вироку у відповідність із законодавством України, оскільки за своєю кваліфікуючою ознакою поглинає менш тяжкий склад цього злочину.

Відповідно до ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Згідно з ч. 3 ст. 30 КК РФ замахом на злочин визнаються умисні дії (бездіяльність) особи, безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі цієї особи. Тобто КК РФ не передбачає поділу замаху на закінчений і незакінчений. Тому суд вважає, що під час приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність до законодавства України дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати як закінчений замах на вчинення злочину за ч. 2 ст. 15 КК України.

Санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

Санкція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Згідно з ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Отже, оскільки максимальний строк покарання за ч. 3 ст. 307 КК України складає 12 років позбавлення волі, то з урахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України за замах на вчинення цього злочину особі не може бути призначено покарання, яке перевищує дві третини цього строку. Тобто максимальне покарання в Україні за замах на вчинення злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України, визначено на рівні не більше 8 років позбавлення волі.

Отже, ОСОБА_1 слід вважати засудженим за вироком Калузького районного суду Калузької області Російської Федерації від 13.01.2017 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України, та необхідно визначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України – у виді 7 років 11 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України – у виді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складення покарань остаточно визначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів у виді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 13 січня 2017 року.

Вирішуючи питання про застосування ч. 5 ст. 72 КК України суд враховує правовий висновок Великої Палати Верхового Суду, який викладений в постанові від 29.08.2018 року у справі № 663/537/17 щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

У таких випадках, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого КК України, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи (ч. 4 ст. 5 КК України).

Відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_1 визнаний винуватим у злочинах, вчинених у 2015 році, затриманий 16.07.2015 року, а засуджений вироком Калузького районного суду Калузької області Російської Федерації 13.01.2017 року.

Враховуючи зазначені обставини, а також положення ч.ч. 1, 4 ст. 5 КК України, суд приходить до висновку про необхідність зарахування ОСОБА_1 попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 16 липня 2015 року до 13 січня 2017 року включно, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року).

На підставі викладеного, керуючись ст. 610 КПК України, ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року), Конвенцією «Про передачу засуджених осіб» від 21.03.1983 року, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації щодо засудженого громадянина України ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України – задовольнити.

Вирок Калузького районного суду Калузької області Російської Федерації від 13.01.2017 року щодо засудженого громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призвести у відповідність із законодавством України.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, - вважати засудженим за вироком Калузького районного суду Калузької області Російської Федерації від 13.01.2017 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України – у виді 7 років 11 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України – у виді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складення покарань остаточно визначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів у виді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 13 січня 2017 року.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року) зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 в період з 16 липня 2015 року до 13 січня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя І.П. Крохмалюк