Вирок № 96892178, 20.04.2021, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/763/16-к

№ 1-кп/207/11/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Погребняк Т.Ю.,

при секретарі Білецькій В.В.,

за участю прокурора Кам`янської окружної прокуратури Бойченко В.В.,

адвоката Овчаренко О.Є.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське ( колишня назва м.Дніпродзержинськ) в залі Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська кримінальне провадження № 12015040160000294 за звинуваченням :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська, громадянина України, освіта середня спеціальна, офіційно не працюючого, одруженого, раніше судимого:

- 26.03.2002 Баглійським районним судом, за ч. 2 ст. 187, ст.69, ч.3 ст. 102 КК України, позбавлення волі на строк 2 роки. Звільнений 02.04.2003 року з Павлоградської ВК умовно-достроково невідбутий строк 11 місяців 24 дні;

- 11.04.2005 Заводським районним судом за ч. 2 ст. 186 КК України, позбавлення волі на строк 3 роки. Звільнений з Солонянської ВК № 21 16.08.2007 року відбутий строк покарання;

_ 27.05.2008 Баглійським районним судом за ст. 395 КК України, арешт на строк 1 місяць;

- 27.06.2008 Баглійським районним судом за ч.2 ст. 289 КК України, позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки;

- 30.12.2013 Баглійським районним судом за ч. 1 ст. 119, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст. 186, ч.1 ст.70 КК України, позбавлення волі на строк 5 років. Звільнений 12.04.2014 року за відбуттям строку покарання;

- 18.09.2014 Заводським районним судом, ч. 2 ст. 185 КК України, позбавлення волі на строк 4 роки; відповідно до ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки;

- 11.06.2018 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 , ч. 4 ст. 358 КК України до 5 місяців арешту; вирок набрав законної сили;

- 07.03.2019 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України до 6 років позбавлення волі; вирок суду ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24.10.2019 залишено без змін;

зареєстрований та мешкає у АДРЕСА_1 , звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2 , будучи раніше неодноразово судимий, скоїв злочин під час випробувального терміну за наступних обставин. 13.12.2015 року о 19 годині 30 хвилин - в темний час доби, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21093» н.з. НОМЕР_1 , на підставі наявності при ньому свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , переданого йому володільцем автомобіля, а саме ОСОБА_4 , та наявністю страхового полісу, рухався в м. Дніпродзержинську по вул. Бєсєдова зі сторони вул. Республіканської в напрямку пр. Леніна, зі швидкістю приблизно 50,0 км/год., з необмеженою видимістю та оглядовістю. При русі, по вул. Бєсєдова в районі будинку 19, водій ОСОБА_2 виявив на смузі свого руху пошкодження дороги у вигляді напливів. З метою об`їзду даної деформації він виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , як водій механічного транспортного засобу, перед зміною напрямку руху повинен був переконатись, що виконуваний ним маневр буде безпечним і, він своїми діями, не створить перешкод іншим учасникам руху. Іншими словами водію ОСОБА_2 необхідно було діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, де вказано:

- 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Однак, в порушення вищевказаного пункту Правил дорожнього руху, ОСОБА_2 , здійснюючи рух на технічно справному автомобілі «ВАЗ 21093» н.з. НОМЕР_3 , при відсутності будь-яких перешкод технічного характеру, не переконавшись в безпечності скоєння ним зміни напрямку руху, в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого стався наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка рухалася у зустрічному напрямку, з лівого краю проїзної частини дороги відносно руху автомобіля. В момент зміни напрямку руху вліво та виїзду на зустрічну смугу руху пішохід знаходився в полі видимості водія ОСОБА_2 . Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № 21/10.1-25 від 14.03.2016 дії водія автомобіля «ВАЗ 21093» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, що, з технічної точки зору, знаходилося в причинному зв`язку з настанням події даної пригоди. У результаті дорожньо-транспортної пригоди, пішоходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 219-Е від 25.02.2016 року заподіяні тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми тіла: закритої черепно-мозкової травми з гематомою, садною в лобній області, області правої ключиці, закритого перелому зовнішнього мищелка правої великогомілкової кістки, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних пошкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я більш 21 дня.

У прямому причинному зв`язку з зазначеною подією, що спричинило настання суспільно - небезпечних наслідків у вигляді заподіяння ОСОБА_1 середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, знаходиться порушення водієм ОСОБА_2 вимог пункту 10.1. Правил дорожнього руху України, оскільки дане порушення безпосередньо спричинило настання події даної дорожньо-транспортної пригоди. Своїми діями, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 1 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 визнав вину частково, пояснив, що звільнившись з місць позбавлення волі отримав посвідчення водія у 2014 році та став керувати вказаним автомобілем ВАЗ, взявши його в оренду, займався перевезенням пасажирів у якості таксі, а також працював неофіційно експедитором. 13.12.2015 ввечері їхав на заправку, було темно, рухався він не швидко, обїжджав яму на дорозі і відволікся, потім зрозумів, що наїхав на потерпілу, яка разом з подругою йшла по проїжджій частині дороги. Викликав швидку допомогу та ДАІ, потерпілу госпіталізували і він повністю оплатив її лікування та відшкодував завдану моральну шкоду. Вважає, що ДТП сталося в тому числі і через те, що потерпіла йшла дорогою, а не тротуаром, не згоден з висновком автотехнічної експертизи, так як вважає, що експерт необгрунтовано зробив висновок щодо його вини у ДТП. На дорозі був тормозний шлях, але його не поміряли, їхав зі швидкістю десь 80 км/год, експертизу проводил, використовуючи інший автомобіль, як тільки побачив потерпілу, загальмував; сплатив повністю її лікування, тому вважає позов лікарні необгрунтованим. На даний час засуджений до ползбавлення волі вироками інших судів за інші злочини. Під час судових дебатів обвинувачений просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, врахувати повне відшкодування шкоди потерпілій, покарання призначити за сукупністю злочинів, за які його вже засуджено, застосувати до нього так званий закон ОСОБА_5 та зарахувати у строк покарання час перебування під вартою з розрахунку день за два, так як цей злочин вчинено у 2015 році. Позов лікарні не визнає та просить у задоволенні відмовити.

Крім часткового визнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_2 , його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів:

- показами потерпілої ОСОБА_1 , даними нею у судовому засіданні під час судового розгляду, котра пояснила, що 13.12.2015 у темний час доби йшла дорогою разом з подругою, несли важку сумку, тому перейшли з тротуару, який не освітлювався, на дорогу, де їздять автомобілі; водій машини, яка їхала їм на зустріч, не загальмував вчасно та скоїв наїзд на неї, так як вона не встигла відскочити з дороги; вона отримала переломи та струс мозку, лежала у лікарні; витрати на лікування та моральну шкоду їй повністю відшкодував обвинувачений, вона не має до нього будь-яких претензій та не наполягає на суворому покаранні; просила завершити судовий розгляд без її участі, так як мешкає у іншому місті;

- показами свідка ОСОБА_6 , яка у суді показала, що жила разом із потерпілою у гуртожитку у м. Кам`янське, ввечері 13.12.2015 йшли дорогою разом із потерпілою неподалік гуртожитку і несли удвох важку сумку, вийшли з тротуара на дорогу, так як тротуар мав ями і там було темно, йшли по правій стороні; назустріч їм швидко рухався автомобіль по тій же стороні і він збив потерпілу, яка впала на траву; потім викликали швидку меддопомогу і потерпілу доставили до лікарні, швидку викликав перехожий; приїзду ДАІ вони не дочекалися, поїхали на швидкій; дорога була погано освітлена. Обвинувачений швидку не викликав, але давав потерпілій гроші на лікування. Фари автомобіля були увімкнені, а з дороги вони не встигли відбігти, коли побачили автомобіль, так як несли важку сумку з речами;

- показами викликаного за клопотанням обвинуваченого свідка ОСОБА_7 , який у суді пояснив, що здійснював досудове розслідування даного провадження, під час проведення експертиз у даному провадженні усі експерти попереджались про кримінальну відповідальність за надання неправдивих висновків, враховувались покази обвинуваченого та потерпілої, потерпіла рухалась у зустрічному напрямку руху автомобіля;

- показами викликаного за клопотанням обвинуваченого свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що дійсно станом на 2015 рік працював експертом та проводив судову автотехнічну експертизу у даному провадженні; його як експерта було попереджено про відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку; наданий ним у справі висновок експертизи підтверджує у повному обсязі; тормозний шлях був відсутній, тому слідчий і не призначав технічну експертизу автомобіля; під час експертизи було визначено місце наїзду;

- показами представника Дніпродзержинської міської лікарні швидкої медичної допомоги ОСОБА_9 , даними у судовому засіданні, яка підтримала заявлений лікувальним закладом позов та просила його задовольнити, пояснила, що в обгрунтування позову закладом надано калькуляцію понесених витрат з розрахунку вартості одного ліжко-дня;

- протоколом огляду місця дорожно-транспортної пригоди від 13.12.2015 року зі схемою та фототаблицями (л.с. 5-13 т.1);

- актом огляду транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 (л.с. 15-16 т.1);

- постановою слідчого від 14.12.2015 року автомобіль “ВАЗ-210903” державний номерний знак НОМЕР_1 визнано речовим доказом і передано на зберігання ОСОБА_2 під розписку (л.с. 18 т.1);

- висновком судової автотехнічної експертизи № 21/10.1-25 від 14.03.2016 року, відповідно до якого в даній дорожній обстановці водій автомобиля “ВАЗ-21093” ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України; в умовах місця події технічна можливість уникнути пригоди для водія ОСОБА_2 визначалася виконанням ним вимог п.12.3 Правил дорожного руху України і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати їх при заданих вихідних даних; при заданому механізмі події дії водія автомобиля “ВАЗ-21093” ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожного руху України, що з технічної точки зору, знаходилося в причинному звязку з настанням даної пригоди (л.с. 89-92 т.1);

- протоколом огляду місця події від 17.03.2016 року з фототаблицями (л.с. 93-97 т.1);

- протоколом проведення слідчого експеременту від 17.03.2016 року зі схемою та фототаблицями (л.с. 98-109 т.1);

- висновком судово-медичної експертизи № 219-Е від 25.02.2016 року, згідно якого у потерпілої ОСОБА_1 виявлена сумісна травма тіла: закритої черепно-мозкової травми з гематомою, садною в лобній області, області правої ключиці, закритого перелому зовнішнього мищелка правої великогомілкової кістки, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних пошкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я більш 21 дня (п.п. 2.2.2. Наказ № 6, МОЗ України від 17.01.1995 року). Давність утворення пошкоджень можливо у термін, вказаний у наданий на ім`я потерпілої медичних документах; у стані сп`яніння потерпіла не перебувала (арк.с. 61-2 т.1).

З висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_2 вбачається, що ознак сп`яніння у нього не виявлено (л.с. 17 т.1).

Виходячи з зібраних у справі доказів, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, повністю доведеною і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , суд враховує обставини та тяжкість скоєного, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, судимості не погашені та не зняті, вчинив нове кримінальне правопорушення в період іспитового строку, згідно довідки головного лікаря 1-ї міської лікарні м. Дніпродзержинська не перебуває на обліку у лікарів нарколога чи психіатра, за місцем проживання характеризувався позитивно, офіційно не працював, будучи працездатним, відшкодував потерпілій витрати на лікування, що під час судового розгляду визнала сама потерпіла ОСОБА_1 та не наполягала на призначенні суворого покарання; як обставину, що пом`якшує вину обвинуваченого, суд враховує добровільне відшкодування завданого потерпілій збитку; обставин, котрі б обтяжували відповідальність, судом не встановлено; доказів, які свідчать про працевлаштування обвинуваченого за фахом водія суду не надано, тому суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 6 (шести) місяців арешту з позбавленням права керування транспортним засобом терміном на 2 (два) роки, з застосуванням ч. 1 ст. 71 , ч. 4 ст. 70 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону зі змінами, внесеними згідно із Законом від 26.11.2015 №838-VIIІ), зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

При цьому, у строк попереднього ув`язнення за КПК України включається, зокрема, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження. При цьому, строк попереднього ув`язнення за правилами, визначеними у ч. 5 ст. 72 КК України, зараховується при призначенні покарання за наслідками судового розгляду, якщо особа була попередньо ув`язнена.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону зі змінами внесеними згідно із Законом від 18 травня 2017 року № 2046-VIII, який набрав чинності 21 червня 2017 року) попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_2 , в межах даного кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не застосовувався.

Оскільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні не застосовувався, то вимоги ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону № 838-VIII, до обвинуваченого не підлягають застосуванню, за виключенням періоду перебування під вартою на підставі ухвали суду від 03.02.2020 про тимчасове залишення в умовах попереднього ув`язнення для цілей даного провадження.

Цивільний позов Дніпродзержинської міської лікарні швидкої медичної допомоги задовольнити повністю згідно ст. ст. 1187, 1206 Цивільного кодексу України.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь Дніпродзержинської міської лікарні швидкої медичної допомоги витрати на лікування потерпілої ОСОБА_1 в сумі 9557 грн. 05 коп.

Питання щодо речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в сумі 1650 грн. 75 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371, 373- 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину за ч. 1 ст. 286 КК України і призначити покарання у вигляді 6 (шести) місяців арешту з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання повністю приєднати покарання, невідбуте ОСОБА_2 за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18.09.2014 року і за сукупністю вироків призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Згідно ст. 70 ч. 4 КК України призначене покарання поглинути покаранням, призначеним за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07.03.2021 року у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі, шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим, і за сукупністю злочинів, остаточно призначити ОСОБА_2 до відбування покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

До набрання вироком суду законної сили залишити ОСОБА_2 у Дніпровській установі виконання покарань № 4 УДПС України в Дніпропетровській області.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з часу набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбування призначеного покарання перебування ОСОБА_2 під вартою з 07.12.2017 року згідно вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та обчислювати згідно ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі,

період перебування ОСОБА_2 під вартою згідно ухвали про тимчасове залишення від 03.02.2020 року Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська - з 03.02.2020 року по день набрання даним вироком законної сили зарахувати у строк відбування призначеного покарання та обчислювати згідно ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази - автомобіль “ВАЗ-21093” державний номерний знак НОМЕР_1 — повернути власнику ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в сумі 1650 грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Дніпродзержинської міської лікарні швидкої медичної допомоги витрати на лікування потерпілої ОСОБА_1 в сумі 9557 грн. 05 коп.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Суддя Погребняк Т.Ю.