Рішення № 96883729, 11.05.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22361/20

Провадження № 2/752/3770/21

РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, -

встановив:

в листопаді 2020 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Конюшка Д.Б. звернувся до суду із позовом до відповідачів ПрАТ «Європейський страховий альянс», ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути із відповідачів на користь позивача страхове відшкодування в сумі 50000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 13.12.2019 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , транспортного засобу «Пежо» н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «МАН» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок зазначеної аварії транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Одеського апеляційного суду від 13.03.2020 року у справі № 522/481/20, ОСОБА_2 було визнано винним у настанні зазначеної аварії. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 (Литовська республіка) позивач є власником транспортного засобу «Пежо» н.з. НОМЕР_2 . Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий альянс», відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ/8865006. Позивач вказує, що він 19.12.2019 року звернувся до страхової компанії, надав транспортний засіб на огляд, однак, страхове відшкодування йому виплачено не було, в зв`язку з чим він вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.11.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

08.12.2020 року до суду від представника відповідача ПрАТ «Європейський страховий альянс» надійшов відзив на позов, відповідно до якого страхова компанія просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що 19.12.2019 року позивач дійсно звернувся до страхової компанії із повідомленням про ДТП, в цей же день було проведено огляд автомобіля, однак, із наданих документів було встановлено, що власник зазначеного автомобіля є іноземна юридична особа ЗАТ «Клоріта» та позивач, а тому, останньому, страховою компанією було повідомлено письмово про необхідність подання всіх документів, передбачених для оформлення документів щодо автомобілів, які ввезені на територію України для тимчасового користування та зареєстровані в інших країнах. Сторона відповідача вказує, що позивачем, в порушенням вимог Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» не було подано страховій компанії в строк до 19.01.2020 року заяву про виплату страхового відшкодування із документами, передбаченими пп. Б, г, є п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ». Натомість, 14.04.2020 року страховою компанією було отримано претензію від представника позивача, яка згідно закону не може вважатись відповідною заявою про виплату страхового відшкодування. З огляду на те, що фактично позивач у встановленому законом порядку не звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування після звернення із повідомленням про ДТП, а відтак права позивача страховою компанією не порушені та відсутні підстави для стягнення страхового відшкодування в примусовому порядку.

В ході розгляду справи представник позивача, з урахуванням викладених у відзиві страхової компанії доводів, змінив позовні вимоги та просив стягнути із відповідача ПрАТ «Європейський страховий альянс» несплачену частину страхового відшкодування в розмірі 21352,65 грн. В обґрунтування змін позовних вимог зазначено, що страхова компанія безпідставно відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування, та з урахуванням розміру завданого збитку, в результаті пошкодження належного позивачу автомобіля, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума страхового відшкодування.

В ході розгляду справи процесуальний статус ОСОБА_2 , було замінено на третю особу.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.02.2021 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, наполягаючи на безпідставності відмови страхової компанії у виплаті страхового відшкодування.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила в їх задоволенні відмовити, посилаючись на підстави, які викладені у письмовому відзиві. Одночасно вказала, що позивач у встановленому законом порядку після подання страховій компанії повідомлення про ДТП із заявами про виплату страхового відшкодування не звертався, а відтак право позивача не порушене, що є підставою для відмови в позові.

Третя особа в судове засідання не з`явився. Судом про розгляд справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, пояснення на позов до суду не надходили, в зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Отже зміст положень зазначених норм цивільного та цивільного процесуального права свідчить про те, що підставою для судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 (Литовська республіка), ЗАТ «Клоріта» є володільцем, а ОСОБА_1 є власником, - транспортного засобу «Пежо» н.з. НОМЕР_2 (а.с.20-21).

13.12.2019 року об 11-45 год. в м. Одесі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , транспортного засобу «Пежо» н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «МАН» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок зазначеної аварії транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Одеського апеляційного суду від 13.03.2020 року у справі № 522/481/20, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий альянс», відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ/8865006.

19.12.2019 року позивач звернувся до ПрАТ «Європейський страховий альянс» із повідомленням страхувальника про подію із транспортним засобом.

15.01.2020 року ПрАТ «Європейський страховий альянс» з метою необхідності прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування повідомила позивача про необхідність подачі додаткових документів з огляду на іноземну реєстрацію автомобіля.

Доказів на підтвердження подання позивачем страховій компанії заяви про виплату страхового відшкодування із долученням, передбачених законом документів, стороною позивача суду надано не було.

Разом з тим, 08.04.2020 року представник позивача звернувся до ПрАТ «Європейський страховий альянс» із претензію про виплату страхового відшкодування, долучивши до неї копію постанови суду та переклад свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до листа ПрАТ «Європейський страховий альянс» від 23.04.2020 року, страхова компанія повідомила представника позивача про необхідність надання документів щодо автомобіля.

З будь-якими скаргами (позовами) на неправомірність дій страхової компанії, зокрема, в частині витребовування документів, які не передбачені законом позивач до компетентних органів не звертався, не є ці дії предметом і даного судового розгляду, та будь-яких вимог в цій частині позивачем пред`явлено в ході розгляду справи не було.

В обґрунтування позову зазначено про те, що позивачем були подані страховій компанії всі, передбачені законом, документи для виплати страхового відшкодування, однак, страхова компанія безпідставно відмовила позивачу у її виплаті, а відтак наявні підстави для його стягнення в примусовому порядку.

Заперечуючи проти позовних вимог, сторона відповідача вказувала на те, що позивач у встановленому законом порядку після подання страховій компанії повідомлення про ДТП із заявами про виплату страхового відшкодування не звертався, а відтак право позивача не порушене, що є підставою для відмови в позові.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова-відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.ст. 35, 36 зазначного закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Матеріали справи свідчать про те, що 13.12.2019 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Пежо» н.з. НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий альянс», 19.12.2019 року позивач звернувся до страхової компанії із повідомленням про подію із транспортним засобом, а 08.04.2020 року представник позивача надіслав до страхової компанії претензію про виплату страхового відшкодування, однак, доказів на підтвердження того, що позивач звертався до страхової компанії у встановленому законом порядку із заявою про виплату страхового відшкодування, матеріали справи не містять, як і не містять доказів оскарження, неправомірної, на думку позивача, - відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачу.

Суд звертає увагу сторони позивача на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України)

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи.

Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. ( ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України)

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи стороною позивача не доведено порушення відповідачем прав позивача, не надано доказів звернення позивача у встановленому законом порядку до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування із долученням документів, які передбачені законом, а відтак суд, з огляду на предмет та підстави позову, вважає позовні вимоги передчасними, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 76-82, 89, 141, 263-265, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, -відмовити.

Судові витрати у справі залишити за ОСОБА_1 по фактично понесеним.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Н.П. Чередніченко