Ухвала суду № 96880082, 13.05.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

13 травня 2021 року Справа № 915/294/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі

за позовом: Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21А; ідентифікаційний код 25394566)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕМО» (23140, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Демидівка, вул. Колгоспна, буд. 1 Б; ідентифікаційний код 37261790)

про: стягнення 26 196 979,45 грн,

В С Т А Н О В И В:

09.03.2021 Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 04.03.2021 (вх. № 3535/21) (з додатками) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕМО» суми збитків у розмірі 20 322 401,83 грн, суми штрафу у розмірі 4 887 670,00 грн, суми пені у розмірі 986 907,62 грн за період з 01.11.2020 по 03.03.2021.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд зазначити в рішенні суду про нарахування пеню до моменту виконання цього рішення.

Разом з позовною заявою Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» подано до суду заяву б/н від 04.03.2021 (вх. № 3558/21) про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ОДЕМО» (код ЄДРПОУ: 37261790; місцезнаходження: 23140, Вінницька обл., Жмеринський р-н, с. Демидівка, вул. Колгоспна, буд. 1 Б) у розмірі 26 196 979,45 грн, що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/294/21 та визначено головуючим у справі суддю Смородінову О.Г.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2021 у справі № 915/294/21 було передано матеріали позовної заяви Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» б/н від 04.03.2021 (вх. № 3535/21) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕМО» суми збитків та штрафних санкцій у загальному розмірі 26 196 979,45 грн разом з матеріалами заяви б/н від 04.03.2021 (вх. № 3558/21) про забезпечення позову до Господарського суду Вінницької області (21018, м. Вінниця, вулиця Пирогова, 29).

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 у справі № 915/294/21 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2021 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

11.05.2021 матеріали господарської справи № 915/294/21 було повернуто до Господарського суду Миколаївської області.

За правилами ч. 1, 3-4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За результатами дослідження поданої заяви, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши подану заяву відповідно до приписів § 1 глави 5 та глави 10 Розділу І ГПК України, суд дійшов висновків про відмову в її задоволенні, виходячи з такого:

Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).

Виходячи з прохальної частини позову, його предметом виступає майнова вимога позивача, як покупця, щодо стягнення з відповідача, як постачальника, штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання, а також реальних збитків, завданих позивачу в результаті невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Позивач зазначає, що підставою звернення з позовом є невиконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 60425643 від 11.08.2020 та не поставлення Товару соняшника урожаю 2020 в кількості 2500 метричних тон. Внаслідок невиконання відповідачем умов Договору, заявник був змушений в терміновому порядку здійснювати пошук контрагентів, які б могли здійснити поставку на заміщення недопоставленого відповідачем товару. В той же час, на момент укладання договорів поставки на заміщення недопоставленого товару ринкова ціна на соняшник урожаю 2020 суттєво зросла. Відтак, закуповуючи Товар за договорами заміщення, позивач зазнав додаткових витрат у порівнянні із тими, які були передбачені Договором. Зважаючи, зокрема, на ст. 22 ЦК України та ч. 1 ст. 224 ГК України, заявник звертається до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми збитків, яка становить різницю між цінами на Товар за договорами заміщення та Договором (20 322 401,80 грн), яку довелось додатково сплатити заявнику з вини відповідача. Окрім цього, посилаючись в т.ч. на п. 7.3.1 Договору, заявник звертається до суду з вимогою про стягнення пені та штрафу за непоставку (недопоставку) Товару у визначений Договором строк.

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що ризик невиконання судового рішення обґрунтовується, зокрема, таким:

- сума, що підлягає стягненню, у випадку задоволення позовних вимог, є значною, зокрема, суттєво перевищує розмір статутного капіталу ТОВ «ОДЕМО» (1000,00 грн);

- за відкритими даними Державної податкової служби України, станом на 28.02.2021 за ТОВ «ОДЕМО» обліковується податковий борг та, відповідно до п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України, у органів податкової служби виникло право податкової застави на майно такого платника;

- відповідач є учасником кримінального провадження, в межах якого накладено арешт на майно - земельні ділянки (на підтвердження чого заявник посилається на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04.11:2019 у справі № 127/29431/19). Позивач зазначає, що оскільки основним видом діяльності Відповідача є вирощування зернових культур, вжиття заходів арешту на земельні ділянки ставить під сумнів можливість ефективного здійснення господарської діяльності та отримання коштів для погашення заявленої до стягнення суми у цій справі;

- відповідач є боржником у спорі про стягнення з нього суми, яка перевищує статутний капітал. Зокрема у справі № 902/1051/20 за позовом ТОВ «НФМ АГРО» до ТОВ «ОДЕМО» про стягнення 62293,19 грн (на підтвердження чого заявник посилається на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.11.2020 у справі № 902/1051/20);

- відповідач вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань за Договором. Так, позивач зазначає, що 18.09.2020 відповідач Листом № 55 звернувся до позивача з проханням переглянути умови Договору № 60425643 від 11.08.2020 щодо ціни Товару. Проте, сторони не дійшли згоди щодо зміни умов Договору. Більше того, відповідач навіть не мав наміру вести переговорний процес щодо зміни умов Договору, оскільки одночасно (18.09.2020) з вище вказаним Листом № 55 направив Лист № 56, в якому вказав, що вважає Договір № 60425643 неукладеним. У вказаний спосіб відповідач намагається усіляко уникнути виконання обов`язку з поставки Товару, що є проявом недобросовісної поведінки.

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» зазначає, що оскільки станом на день подання позову відповідач (1) не виконав своїх зобов`язань за Договором, що призвело до значних додаткових витрат заявника, (2) не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання Договору, (3) має податковий борг, (4) діє недобросовісно та є учасником кримінального провадження, надані позивачем докази з високою долею вірогідності дозволяють дійти до висновку, що відповідач ухилятиметься від виконання зобов`язань.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, рішення, яким суд забезпечує позов, як ефективний засіб юридичного захисту повинне бути реальним (тобто таким, яке забезпечує дієвий правовий захист від свавілля контрагента) та своєчасним.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Таким чином, забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За змістом ч.ч. 1, 3-4, 11 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При цьому, суд зауважує, що адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

З урахуванням наведеного, суд враховує, що предметом спору у даній справі є вимога позивача майнового характеру щодо стягнення з відповідача грошових коштів в загальній сумі 26196979,45 грн.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).

За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

При цьому судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За такого, суд зауважує, що зі змісту заяви Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» б/н від 04.03.2021 (вх. № 3558/21) про забезпечення позову реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Доводи заявника в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях щодо неможливості або суттєвого ускладнення стягнення коштів за відповідним позовом.

Так, посилання позивача на розмір статутного капіталу відповідача, на переконання суду, не може свідчити про неможливість виконання товариством грошових зобов`язань, або свідчити про ухилення останнього від виконання рішення суду у випадку його задоволення.

Також однією з підстав в обґрунтування ризиків невиконання судового рішення позивач зазначив те, що відповідач є учасником кримінального провадження, в межах якого накладено арешт на майно - земельні ділянки. Водночас, суд зауважує, що сам по собі факт існування кримінального провадження, учасником якого є відповідач, не свідчить про наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕМО» в розмірі 26 196 979,45 грн, оскільки жодним чином не підтверджує існування обґрунтованого припущення, що наявні у відповідача грошові кошти можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Південно-західного апеляційного господарського суду, викладеною у постанові від 12.10.2020 у справі № 915/769/20.

Крім того, відхиляються судом і посилання позивача на наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕМО» податкової заборгованості та наявність спору щодо стягнення з відповідача грошових коштів в іншій господарській справі, оскільки саме лише посилання на наявну у відповідача заборгованість перед третіми особами не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, та не свідчить про наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕМО» в розмірі 26 196 979,45 грн, оскільки жодним чином не підтверджують можливого ухилення боржника від виконання судового рішення у даній справі у разі його наявності.

Посилання ж Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» на вчинення Товариством дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань за Договором, станом на момент розгляду даної заяви про забезпечення позову, є передчасними, оскільки дані обставини підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у матеріалах справи відсутні та позивачем разом з заявою про забезпечення позову не надано належних у розумінні положень статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження наявності обґрунтованих підстав для накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕМО» в розмірі 26 196 979,45 грн, зокрема, доказів того, що відповідач вчиняє будь-які дії, спрямовані на відчуження належного йому майна, в тому числі грошових коштів, або здійснює підготовку до вчинення таких дій тощо, відтак всі доводи заяви Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» б/н від 04.03.2021 (вх. № 3558/21) про забезпечення позову щодо існування реальної загрози утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на нічим не підтверджених припущеннях.

Аналогічний висновок щодо того, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, викладено в постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/483/18 та від 12.06.2019 у справі №909/19/19.

Враховуючи викладене, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» б/н від 04.03.2021 (вх. № 3558/21) про забезпечення позову у даній справі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» б/н від 04.03.2021 (вх. № 3558/21) про забезпечення позову у справі № 915/294/21 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Г. Смородінова