Рішення № 96879931, 13.05.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року м.Харків Справа № 913/50/21

Провадження №14/913/50/21

За позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул.Б.Хмельницького, буд.6, м. Київ, 01601)

до відповідача Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (вул.Промислова, буд.17, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)

про стягнення 223 915 грн 26 коп.,

Суддя Господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання-помічник голови суду Бережна Л.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі – АТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (далі – ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ», відповідач) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 08.10.2018 №5306/18-КП-20 у загальній сумі 223 915 грн 26 коп., у тому числі: 122 014 грн 89 коп. - 3% річних; 101 900 грн 37 коп. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 08.10.2018 №5306/18-КП-20 (далі – договір), укладеного між АТ «НАК «Нафтогаз України» та ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ».

Зокрема, позивач посилається на те, що він на виконання умов договору передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 7 021 241 грн 63 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Проте, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив вимоги п.6.1 укладеного договору. З огляду на викладене, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 122 014 грн 89 коп. та інфляційні втрати в сумі 101 900 грн 37 коп.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.02.2021 (суддя – Лісовицький Є.А.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) представників сторін; розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 01.03.2021.

16.02.2021 від відповідача надійшов відзив, яким він вимоги позову визнав та не заперечував факт, що оплата за природний газ здійснювалась з простроченням, але така затримка по сплаті боргу відбулася з поважних причин та викликана об`єктивними чинниками, а також просив суд максимально зменшити суму 3% річних.

У відзиві відповідач зазначає, що одним із основних видів господарської діяльності відповідача є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Для зарахування коштів, що надходять від споживачів за спожиту теплову енергію відповідачем відкрито поточні рахунки зі спеціальним режимом використання.

Механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки».

Таким чином, відповідач фактично позбавлений можливості впливати прямо чи опосередковано на обсяг коштів, які перераховуються як плата за продану теплову енергію з рахунку із спеціальним режимом використання, оскільки обсяг перерахування відповідних коштів відповідачу Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки» віднесено до компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

На поточних рахунках підприємства у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» та Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик» обліковуються грошові кошти на загальну суму 80 101 632 грн 85 коп., проте їх повернення буде здійснюватись за процедурою визначеною Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зазначив, що специфіка діяльності підприємства полягає в сезонному характері роботи, оскільки останнє виробляє, транспортує та постачає теплову енергію для потреб опалення протягом шести місяців на рік, у інший час підприємство припиняє виробничу діяльність.

Станом на 30.11.2020 розмір заборгованості ДП «Енергоринок» перед відповідачем складає 98 729 214 грн 62 коп.

Також відповідачу в силу приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII заборонено нараховувати споживачам пеню у разі несвоєчасних розрахунків за отримані послуги, що також негативно відображається на фінансовому стані відповідача.

01.03.2021 від позивача на адресу електронної пошти суду надійшла відповідь на відзив від 22.02.2021 №39/5-1506-21, підписана кваліфікованим електронним підписом, у якій він заперечив проти зменшення 3% річних, вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача, викладені у відзиві та просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою господарського суду від 01.03.2021 відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 23.03.2021.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Луганської області від 01.04.2021 №82-р, у зв`язку з тим, що суддя Лісовицький Є.А. з 09.03.2021 по 22.03.2021 перебував у відпустці; з 19.03.2021 по 31.03.2021 – перебував на лікарняному; з 01.04.2021 по 04.04.2021 перебуває у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/50/21.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2021 справа передана на розгляд судді Віннікову С.В.

Ухвалою суду від 01.04.2021 прийнято до провадження справу №913/50/21; судове засідання по суті призначено на 26.04.2021.

Ухвалою суду від 26.04.2021 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 11.05.2021.

У судове засідання 11.05.2021 представники сторін не прибули, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

08.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яке в подальшому перейменоване на АТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник, позивач) та ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу №5306/18-КП-20 з додатковими угодами, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 №4).

Згідно з п.1.2 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 №4 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

У п.2.1 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 №4 сторони визначали загальний об`єм (обсяг), природного газу, що постачальник передає споживачу.

У п.3.8 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 №4 сторони передбачили, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в п.1.2 цього договору (пп.3.8.1 п.3.8 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 №4).

Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу (пп.3.8.2 п.3.8 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 №4).

Згідно з п.3.10 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 №4 постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.

У відповідності до п.3.13 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 №4 якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п.5.7 цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином: якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п.п.3.13.1 п.3.13 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 №4); якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В=(Vф-Vп)хЦхК, де: Vф – об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп – замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п.2.1 цього договору; Ц – ціна природного газу за цим договором; К – коефіцієнт, який дорівнює 0,5 (п.п.3.13.2 п.3.13 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 №4).

Відповідно до п.4.1 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 №4 ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

У відповідності до п.4.2 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 №4 ціна за 1 000 куб.м газу на дату укладення цього договору становить 6 235 грн 51 коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього разом з податком на додану вартість – 7 482 грн 61 коп.

Оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.5.1 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 №4).

Відповідно до п.5.4 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 №4 у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу – сплачуються інфляційні нарахування, відсотків річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу – погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків.

Відповідно до п.11.1 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 №4 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання вказаних умов договору позивач протягом листопада-грудня 2018 року, січня - квітня 2019 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 7 021 241 грн 63 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідача отриманий природний газ оплачував частинами з порушенням строків оплати, встановлених у договорі, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не оспорюється.

Указані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт поставки позивачем природного газу відповідачу за договором постачання природного газу від 08.10.2018 №5306/18-КП-20 підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 на суму 915 819 грн 34 коп., від 31.12.2018 на суму 1 172 360 грн 69 коп., від 31.01.2019 на суму 1 774 770 грн 80 коп., від 28.02.2019 на суму 1 592 479 грн 42 коп., від 31.03.2019 на суму 1 453 392 грн 62 коп., від 30.04.2019 на суму 112 418 грн 76 коп., усього на суму 7 021 241 грн 63 коп.

Приписами ст.530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.5.1 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 №4 сторони передбачили, що оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідач оплату поставленого природного газу здійснював з порушенням строку, що підтверджується виписками по рахунку (а.с.63-250 т.1, а.с.1-250 т.2, а.с.1-250 т.3, а.с.1-66 т.4).

Згідно із ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто – неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд бере до уваги, що поставлений позивачем природний газ у листопаді 2018 року відповідач повинен був оплатити до 25.12.2018, початком періоду прострочення є 26.12.2018; у грудні 2018 року – оплатити до 25.01.2019, початком періоду прострочення є 26.01.2019; у січні 2019 року – оплатити до 25.02.2019, початком періоду прострочення є 26.02.2019; у лютому 2019 року – оплатити до 25.03.2019, початком періоду прострочення є 26.03.2019; у березні 2019 року – оплатити до 25.04.2019, початком періоду прострочення є 26.04.2019; у квітні 2019 року – оплатити до 25.05.2019, початком періоду прострочення є 26.05.2019.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних (а.с.37-45 т.1) за період з 27.12.2018 по 15.04.2020 у сумі 122 014 грн 89 коп., суд встановив, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до умов договору та приписів діючого законодавства і відповідачем не оспорюється, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача 3% річних за період з 27.12.2018 по 15.04.2020 у сумі 122 014 грн 89 коп. підлягає задоволенню повністю.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.37-46 т.1) за період з січня 2019 року по березень 2020 року в сумі 101 900 грн 37 коп., суд встановив, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до умов договору та приписів діючого законодавства і відповідачем не оспорюється, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з січня 2019 року по березень 2020 року в сумі 101 900 грн 37 коп. підлягає задоволенню.

Відносно клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, про зменшення 3% річних суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України. Підприємство виробляє електричну енергію та постачає теплову енергію/надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води більшій частині споживачів міста Сєвєродонецька Луганської області, але у зв`язку з постійним зростанням вартості енергоносіїв, не покриттям діючих тарифів собівартості надання послуг з теплопостачання, відповідач з незалежних від нього причин постійно зазнає збитків, які збільшуються ще й за рахунок низької платоспроможності споживачів.

Відповідач фактично позбавлений можливості впливати прямо чи опосередковано на обсяг коштів, які перераховуються як плата за продану теплову енергію з рахунку із спеціальним режимом використання, оскільки обсяг перерахування відповідних коштів відповідачу постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2017 №217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки» віднесено до компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

На поточних рахунках підприємства у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» та Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик» обліковуються грошові кошти на загальну суму 80 101 632 грн 85 коп., проте їх повернення буде здійснюватись за процедурою визначеною Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зазначив, що специфіка діяльності підприємства полягає в сезонному характері роботи, оскільки останнє виробляє, транспортує та постачає теплову енергію для потреб опалення протягом шести місяців на рік, у інший час підприємство припиняє виробничу діяльність.

Станом на 30.11.2020 розмір заборгованості ДП «Енергоринок» перед відповідачем складає 98 729 214 грн 62 коп.

Також відповідачу в силу приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII заборонено нараховувати споживачам пеню у разі несвоєчасних розрахунків за отримані послуги, що також негативно відображається на фінансовому стані відповідача.

Відповідно до п.5.3 договору в редакції додаткової угоди від 27.11.2018 №4 оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги пп.2 п.11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.5.1 цього договору; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги пп.2 п.11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання.

У відповідності до ст.1 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 (далі – Порядок), цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки. Указаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку із спеціальним режимом використання.

Таким чином, у разі надходження коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу не відповідач, а саме банк здійснює перерахування коштів.

Статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст.553 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз ст.233 ГК України і ч.3 ст.551 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 14.04.2020 у справі №916/188/17, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Штрафними санкціями відповідно до ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена ст.625 ЦК України.

Так за ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 05.07.2018 у справі №905/600/18, від 16.02.2021 у справі №905/1302/18, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Відтак, інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 №902/417/18, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, як мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Проте, у даному випадку сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання, а нарахування процентів здійснено позивачем у розмірі, встановленому ч.2 ст.625 ЦК України, а саме у розмірі 3% річних, тому суд не вбачає підстав та можливості зменшити розмір нарахованих АТ «НАК «Нафтогаз України» відповідачеві 3% річних.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір у сумі 3 358 грн 73 коп. покладається на відповідача згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача – Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», вул.Промислова, буд.17, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 00131050, на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул.Б.Хмельницького, буд.6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720, 3% річних у сумі 122 014 грн 89 коп., інфляційні втрати в сумі 101 900 грн 37 коп., судовий збір у сумі 3 358 грн 73 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул.Б.Хмельницького, буд.6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720).

Відповідач: Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (вул.Промислова, буд.17, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 00131050).

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.05.2021.

Суддя С.В. Вінніков