Ухвала суду № 96879801, 07.05.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1313/21

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільська колота цегла"

про забезпечення позову

Суддя Карпечкін Т.П.

встановив:

До Господарського суду Київської області 05.05.2021 року одночасно з позовом надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільська колота цегла" (далі - заявник) про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту та заборони на відчуження на земельну ділянку кадастровий номер 3223110100:03:004:0051 площею 1,9637 га, яка знаходиться у власності ОСОБА_1 ;

- накладення арешту та заборони на відчуження на земельну ділянку кадастровий номер 3223110100:03:004:0052 площею 2,000 га, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вищенаведена заява подана одночасно та стосовно забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільська колота цегла" (позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 389-УБД від 16.03.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення порядку безоплатної приватизації громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, на неправомірну зміну цільового призначення та присвоєння нових кадастрових номерів орендованим позивачем, на підставі договору оренди землі б/н від 10.08.2004 року, укладеного з Виконкомом Обухівської міської ради, земельним ділянкам з кадастровими номерами 3223110100:03:004:0030 та 3223110100:03:004:0031, що знаходяться у м. Обухів, Київської області, та подальшу неправомірну передачу спірних земельних ділянок уже з кадастровими номерами 3223110100:03:004:0051 та 3223110100:03:004:0052, на підставі спірного наказу відповідача № 389-УБД від 16.03.2021 року, у власність громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які в подальшому 22.03.2021 року були відчужені на підставі договорів купівлі-продажу громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У зв`язку з чим, спірний наказ є незаконним та таким, що порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає про те, що нові власники спірних земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чинять перешкоди в користуванні позивачем майном, що знаходиться на орендованих позивачем землях, що призводить до неможливості ведення господарської діяльності позивача.

Відтак, заявник вважає, що невжиття визначених заходів до забезпечення позову призведе до подальшого продажу земельних ділянок теперішніми власниками та неможливості виконання рішення суду щодо повернення у користування позивача спірних земельних ділянок та витребування їх з чужого незаконного володіння тощо.

З огляду на зміст ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18).

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, вжиття заходу забезпечення пов`язуються з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Разом з тим, оскільки у даній справі позивач звернувся до суду з вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 року у справі № 914/970/18).

Як вбачається із матеріалів заяви, предметом спору є скасування наказу, тобто, немайнова вимога.

З урахуванням того, що предметом спору є немайнова вимога, згідно з правовими висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, суд має дослідити, чи може відсутність таких заходів істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Ефективність захисту права полягає також і у розумінні того, що обраний особою спосіб захисту є спочатку обраним вірно та дійсно спроможний захистити або відновити порушене або не визнане право.

Заявник намагається захистити власне право користування орендованим майном шляхом скасування наказу відповідача про передачу у власність спірного майна третім особам, яке в подальшого було перепродане теперішнім власникам на підставі договорів купівлі-продажу.

У той же час, ст. 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 року № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 року у справі № 916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник, стосуються та впливають на права фізичних осіб - теперішніх власників спірних земельних ділянок. Наразі укладені третіми особами правочини щодо купівлі-продажу спірного майна не визнані недійсними, а отже, заборона їм здійснювати права, які виникли на підставі цих договорів, є втручанням у право мирного володіння майном.

Також, заявником не доведено належними і допустимими доказами втручання теперішніх власників у користування ним орендованим майном.

Заявником не обґрунтовано ефективність обраних ним заходів до забезпечення позову та спроможність таких заходів забезпечити фактичне виконання судового рішення про скасування наказу відповідача в разі задоволення позову.

А відтак, суд зазначає, що заявником не доведено наявності зв`язку між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позову, що позбавляє можливості дійти висновку, що відсутність таких заходів істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільська колота цегла" про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136- 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільська колота цегла" про забезпечення позову.

2. Копію ухвали Господарського суду Київської області надіслати сторонам у справі.

Суддя Т.П. Карпечкін