Рішення № 96879545, 13.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2021 м. КиївСправа № 910/3557/21

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ФОТОН-УКРАЇНА";

до: державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ";

про: стягнення 144.321,98 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОТОН-УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - відповідач) про стягнення 144.321,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором на постачання товару від 11.11.2019 № 53-123-01-19-05902, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 144.321,98 грн., з яких: 132.000,00 грн. - основна заборгованість, 4.210,66 грн. - 3 % річних та 8.111,32 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду від 09.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3557/21 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням: невірно визначеного позивачем строку початку прострочення грошового зобов`язання відповідача та невірно здійснених розрахунків заявленої до стягнення суми 3 % річних.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір на постачання товару від 11.11.2019 № 53-123-01-19-05902 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов`язується передати відповідачу, а відповідач приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код СРV 34220000-5 по ДК 021:2015 - Причепи, напівпричепи та пересувні контейнери (Причіп тракторний), (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначених у специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.2 Договору, зокрема, визначено, що за даним договором оплата відбувається на протязі 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1) та виконання позивачем умов п.п 3.2, 5.1 цього договору.

Положеннями пункту 5.1 Договору передбачено, що приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС".

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання своїх зобов`язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 132.000,00 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковою накладною, яка підписана сторонами та наявна в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії, а саме: від 29.11.2019 № ФТ-0000459.

Проте, відповідачем не здійснена оплата товару за Договором, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 132.000,00 грн.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 4.210,66 грн. та інфляційних втрат в сумі 8.111,32 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 132.000,00 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 132.000,00 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги положення пунктів 2.2 та 5.1 Договору та наявні в матеріалах справи, у вигляді засвідчених копій, ярлик придатної продукції від 16.12.2019 № 1-702-19 та акту вхідного контролю від 16.12.2019 № 1-702-19, першим днем прострочення відповідачем оплати продукції за Договором є 20.02.2020.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми 3 % річних підлягає задоволенню частково в розмірі 4.090,19 грн. за розрахунком позивача враховуючи перший день прострочення відповідачем оплати продукції за Договором (20.02.2020), а саме: 132.000,00 грн. Х 3 % / 365 Х 377.

Дослідивши поданий позивачем до суду розрахунок інфляційних втрат суд визнав його арифметично невірним, враховуючи перший день прострочення відповідачем оплати продукції за Договором.

Проте, оскільки за розрахунками суду сума інфляційних втрат перевищує суму, заявлену позивачем до стягнення, позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 8.111,32 грн. підлягає задоволенню повністю (в період з 03.2020 по 01.2021).

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд керуючись ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 231, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (Україна, 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код: 24584661) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФОТОН-УКРАЇНА" (Україна, 02088, місто Київ, ВУЛИЦЯ Є.ХАРЧЕНКА, будинок 31, ідентифікаційний код: 35871436) основну заборгованість в сумі 132.000 (сто тридцять дві тисячі) грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 4.090 (чотири тисячі дев`яносто) грн. 19 коп., інфляційні втрати в сумі 8.111 (вісім тисяч сто одинадцять) грн. 32 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац