Рішення № 96879483, 29.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.04.2021Справа № 910/4458/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Єременок О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВ-Україна" до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, та товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" про визнання додаткового договору недійсним,

за участі представників:

ТОВ "ФАВ-Україна": Заброди М.Л.;

Агентства: Мартьоли Д.С.;

ТОВ "Житловий комплекс Воздвиженка": Левченко В.І.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВ-Україна" (далі - ТОВ "ФАВ-Україна") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Агентство) та товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" (далі - ТОВ "ЖК Воздвиженка") про визнання недійсним додаткового договору від 25 жовтня 2019 року про внесення змін до договору управління майном (активами) від 25 жовтня 2018 року, укладеного між відповідачами.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю правових підстав, передбачених статтею 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для визнання вищезазначених додаткового договору недійсним, оскільки він, на думку позивача, був вчинений з порушенням вимог частини 2 статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (далі - Закон) без проведення оцінки цього майна та без проведення конкурсу для визначення його управителя.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 квітня 2020 року позовну заяву ТОВ "ФАВ-Україна" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4458/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30 квітня 2020 року.

23 квітня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив ТОВ "ЖК Воздвиженка" від 21 квітня 2020 року, в якому останнє заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що спірний правочин укладено відповідно до норм чинного законодавства.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11 березня 2020 року № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16 березня 2020 року 9/рс-186/20, підготовче засідання у справі № 910/4458/20, призначене на 30 квітня 2020 року, було знято з розгляду, про що учасників справи було завчасно повідомлено на офіційній вебсторінці Господарського суду міста Києва.

26 травня 2020 року до суду надійшов відзив Агентства від 21 травня 2020 року № 3940/7.2.7-22-20/7, в якому останнє вказувало на те, що проведення оцінки та конкурсу по відбору управителя здійснюються вказаним відповідачем після підписання акта прийому-передачі з прокурором та фактичного прийняття активу в управління, що й було зроблено після передачі Агентству спірного майна ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року в справі № 752/19045/17. Оскільки повторно акт прийому-передачі з прокурором не підписувався, і не передавався Агентству, правових підстав для повторного проведення оцінки даного активу та конкурсу по відбору його управителя в Агентства не було.

Слід також зазначити, що 27 травня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява позивача від 21 травня 2020 року, в якій останній змінив предмет позову та просив суд визнати недійсним укладений між відповідачами додатковий договір від 25 жовтня 2019 року про внесення змін до договору управління майном (активами) від 25 жовтня 2018 року в частині збільшення строку управління корпоративними правами ТОВ "Легалплейс", які належать позивачу. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Також у цей же день до суду надійшла відповідь позивача на відзив ТОВ "ЖК Воздвиженка", в якій останній навів аргументи на спростування викладених цим відповідачем у відзиві обставин.

Враховуючи послаблення постановами Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 року № 343 та від 14 травня 2020 року № 377 протиепідеміологічних карантинних заходів, підготовче засідання у справі № 910/4458/20, з урахуванням положень частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), було призначено на 2 липня 2020 року, про що її учасників було повідомлено відповідними ухвалами від 29 травня 2020 року.

Ухвалою суду від 2 липня 2020 року підготовче засідання відкладено на 23 липня 2020 року.

22 липня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь позивача на відзив Агентства, в якій останній навів аргументи на спростування викладених вказаним відповідачем у відзиві обставин.

У засіданні 23 липня 2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про залишення без розгляду відзиву Агентства.

Ухвалою суду від 23 липня 2020 року підготовче засідання відкладено на 3 вересня 2020 року.

У засіданні 3 вересня 2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 17 вересня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2020 року позов ТОВ "ФАВ-Україна" залишено без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2020 року, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2021 року, ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2020 року скасовано, а справу передано для подальшого її розгляду до місцевого господарського суду.

3 лютого 2021 року матеріали справи № 910/4458/20 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 лютого 2021 року призначено підготовче засідання в справі № 910/4458/20 на 4 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 4 березня 2021 року підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 1 квітня 2021 року.

У судовому засіданні 1 квітня 2021 року оголошено перерву до 29 квітня 2021 року.

У судовому засіданні 29 квітня 2021 року представник ТОВ "ФАВ-Україна" підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, та у відповідях на відзиви, і наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідачів проти задоволення вимог позивача заперечували з підстав, зазначених у відзивах на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року в межах кримінального провадження № 120131100000010433 накладено арешт та заборонено відчуження корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю "Легалплейс" (далі - ТОВ "Легалплейс"), засновником якого є, зокрема, ТОВ "ФАВ-Україна".

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року в межах кримінального провадження № 120131100000010433 вищезазначені корпоративні права ТОВ "Легалплейс" передано Агентству для здійснення заходів з управління з метою їх забезпечення або збереження їх економічної вартості.

25 жовтня 2018 року між ТОВ "ЖК Воздвиженка" та Агентством та було укладено договір управління майном (активами), за умовами якого останнє передає ТОВ "ЖК Воздвиженка" на строк, визначений у пункті 1.2 цього договору, рухоме майно в управління, а управитель приймає його в управління та зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном.

Зазначена угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою ТОВ "ЖК Воздвиженка".

Зі змісту пункту 1.1.1 цієї угоди вбачається, що до рухомого майна в розумінні вказаного правочину віднесено, зокрема, корпоративні права-частка у статутному капіталі ТОВ "Легалплейс", що становить 91,0650 % від його статутного капіталу, засновником (учасником) якого є ТОВ "ФАВ-Україна".

Відповідно до пункту 1.2 договору строк управління активами: з дня укладання цього договору до дня надходження у письмовій формі повідомлення від Агентства про припинення цього договору в разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави; або до іншого строку в разі настання випадків, визначених у розділі 6 договору; або до 25 жовтня 2019 року включно.

Щомісячний розмір винагороди управителя становить 30 % від доходів від управління за вирахуванням із суми таких доходів витрат на управління, розрахованих відповідно до цього договору (пункт 5.7 даного правочину).

Згідно з пунктом 6.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і нотаріального посвідчення та діє до 25 жовтня 2019 року включно, якщо інше не передбачено чинним законодавством України або цим правочином, проте у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Додатковим договором від 3 січня 2019 року розділи 1-13 договору від 25 жовтня 2018 року було викладено у новій редакції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року в справі № 11-сс/824/802/2019 скасовано вищезазначену ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня 2017 року в частині накладення арешту із забороною відчуження на корпоративні права ТОВ "Легалплейс", які належать ТОВ "ФАВ-Україна", та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на вказані корпоративні права.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 8 серпня 2019 року в справі № 752/19045/17 накладено арешт на корпоративні права ТОВ "Легалплейс", учасниками якого є, зокрема, ТОВ "ФАВ-Україна", із забороною їх відчуження, розпорядження та користування. Крім того, цією ухвалою арештоване майно передано Агентству для здійснення заходів з управління ними з метою їх збереження або збереження їх економічної вартості.

25 жовтня 2019 року між відповідачами було підписано додатковий договір про внесення змін до договору управління майном (активами) від 25 жовтня 2018 року.

За цим правочином пункт 1.2 договору викладено у наступній редакції: "Строк управління Активами: з дня укладання цього Договору до дня надходження у письмовій формі повідомлення від УСТАНОВНИКА УПРАВЛІННЯ про припинення цього Договору у разі скасування арешту прийнятих в управління Активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави; або до іншого строку у разі настання випадків визначених у розділі 6 Договору; або до 25 жовтня 2024 року включно.".

Пункт 6.1 первісного договору викладено у наступній редакції: "Цей Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 25 жовтня 2024 року, якщо інше не передбачено чинним законодавством України або цим Договором".

За твердженням позивача, додатковий договір від 25 жовтня 2019 року було укладено з порушенням приписів частини 2 статті 21 Закону, а саме: не було проведено оцінку вказаного майна та конкурсу із визначення його управителя.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

За частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини 1, 2 статті 16 ЦК України).

Приписами статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи з вимог частини 1 вказаної статті, правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України визначено, що правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статей 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі статтею 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання.

За приписами частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Частиною 3 статті 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, приймаючи до уваги вказані положення ЦК України, ГК України та ГПК України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, обставини порушення внаслідок укладання такого правочину прав та законних інтересів позивача, а також ефективність обраного способу захисту - спроможність останнього відновити порушені права та законні інтереси заявника.

За висновками суду позивачем не доведено обставин порушення прав та законних інтересів ТОВ "ФАВ-Україна", внаслідок укладання додаткового договору від 25 січня 2019 року про внесення змін до договору управління майном (активами) від 25 жовтня 2018 року, а обраний заявником спосіб захисту не є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зазначені висновки суду ґрунтуються на наступному.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону активи - це кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону визначено, що управління активами - це діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 19 Закону Агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Активи, зазначені у частині 1 цієї статті, прийняті Агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 ЦК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Арешт активів, які є речовими доказами та об`єктами ймовірної конфіскації, а також їх передача в управління Агентства на підставі ухвали слідчого судді (суду) є діями, які здійснюються з метою досягнення завдань кримінального провадження.

Саме ухвала про арешт активів є тим рішенням органу судової влади, яке тимчасово позбавляє власника відповідних прав.

З моменту арешту активів їх власник тимчасово позбавлений права визначати їхню долю, самостійно ними користуватися, в тому числі передавати їх в тимчасове володіння чи користування третім особам.

Ухвала про передачу активів в управління Агентства є визначеним слідчим суддею спеціальним порядком зберігання речових доказів, яким забезпечується виконання ухвали про арешт цих активів.

Таким чином, з постановленням слідчим суддею ухвали про арешт активів та ухвали про їх передачу в управління Агентству, останнє уповноважується здійснювати права володіння, розпорядження та користування щодо цього майна.

Наявність обмежень у користуванні майном є наслідком прийняття слідчим суддею ухвали про накладення арешту в ході кримінального провадження і не має нічого спільного з укладенням договору управління та продовженням його дії.

З наведеного вбачається, що у період чинності відповідного судового рішення про накладення арешту на корпоративні права та передачу їх в управління Агентству право позивача на користування відповідним майном (реалізація корпоративних прав) не буде поновлено.

У даному випадку суд звертає увагу заявника на те, що у разі визнання відповідного додаткового договору недійсним, сторони за таким правочином хоча й повернуться у початковий стан, однак законна сила ухвали про арешт залишиться незмінною.

Аналогічну правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 3 лютого 2020 року в справі № 910/6091/19.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року в справі № 757/28806/18-к спірні корпоративні права у ТОВ "Легалплейс", які належать позивачу, передані в дохід держави.

На час вирішення даного спору вказаний вирок не був скасований у встановленому законом порядку.

Виходячи з наведеного вище, задоволення даних позовних вимог ТОВ "ФАВ-Україна" взагалі ніяким чином не вплинуло б на корпоративні права позивача, оскільки останні було передано в дохід держави.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено суду обставин порушення прав та законних інтересів ТОВ "ФАВ-Україна" внаслідок укладання відповідачами оспорюваного правочину, а також ефективності обраного способу захисту, що вказує на відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Посилання представника позивача на те, що згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ "ФАВ-Україна" на час розгляду справи не виключено із засновників (учасників) ТОВ "Легалплейс", не спростовують висновку суду щодо передачі спірних корпоративних прав в дохід держави за вироком суду. Також є необґрунтованими доводи позивача щодо зупинення виконання вказаного вироку судом апеляційної інстанції, оскільки останнім не було надано відповідних доказів щодо прийняття такого судового рішення (належним чином засвідченої його копії або зазначення реквізитів такого рішення (назва суду, який його ухвалив, дата ухвалення та номер справи). Крім того, зупинення виконання вироку не може ототожнюватись з його скасуванням.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

За таких обставин у задоволенні позову ТОВ "ФАВ-Україна" слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати у зв`язку з відмовою в задоволенні позову залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 травня 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко