Рішення № 96879482, 29.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.04.2021Справа № 910/14900/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Єременок О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" про стягнення 410 215,30 грн. і зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" до товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" про стягнення 1 756 674,65 грн.,

за участі представників:

товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна": Литвин В.О. за ордером від 14 січня 2021 року серії КВ № 438958; Лихваря В.В. - директора;

товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто": Захарчука І.А. за ордером від 10 вересня 2020 року серії КВ № 270049;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" (далі - ТОВ "Алюпласт Україна") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" (далі - ТОВ "Тінторетто") про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 410 215,30 грн., з яких: 364 595,00 грн. - основний борг, 3 529,70 грн. - інфляційні втрати, 27 631,52 грн. - пеня, 14 459,08 грн. - сім відсотків штрафу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 28 липня 2017 року № 313/17, а також зобов`язання ТОВ "Тінторетто" підписати шляхом проставляння уповноваженими особами підприємства власноручних підписів з проставлянням мокрих відтисків печатки відповідача на 53 видаткових накладних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Тінторетто" відмовилося підписати 53 видаткові накладні, згідно з якими воно отримало товар, та оплатити його вартість за вищезазначеним договором поставки. Також відповідач не оплатив 3 підписані ним видаткові накладні. Отримання товару відповідачем за непідписаними видатковими накладними у 2019 році, на думку позивача, підтверджується рахунками на оплату, специфікаціями, заказами-нарядами, електронним листуванням, перепустками на транспорт відповідача, яким вивозився товар, а також податковою звітністю сторін за спірними господарськими операціями. Отримання товару за видатковими накладними, що датовані 2018 роком, які не підписані відповідачем, також підтверджується актом звірки розрахунків за 2018 рік, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року (суддя Ковтун С.А.) вищенаведену позовну заяву ТОВ "Алюпласт Україна" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14900/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

12 листопада 2019 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "Тінторетто" до ТОВ "Алюпласт Україна" про стягнення 1 756 674,65 грн. заборгованості за договором поставки від 28 липня 2017 року № 313/17.

В обґрунтування своїх вимог за зустрічним позовом ТОВ "Тінторетто" посилалося на те, що ним було перераховано на рахунок ТОВ "Алюпласт Україна" 1 756 674,65 грн. попередньої оплати за товар, зазначений у непідписаних видаткових накладних. Проте цей товар ТОВ "Тінторетто" не було поставлено.

Ухвалою суду від 14 листопада 2019 року прийнято зустрічний позов ТОВ "Тінторетто" до ТОВ "Алюпласт Україна" про стягнення 1 756 674,65 грн., вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 2 вересня 2020 року, позов ТОВ "Алюпласт Україна" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Тінторетто" на користь ТОВ "Алюпласт Україна" 368 124,70 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 27 631,52 грн. пені, 14 459,08 грн. штрафу, а також 6 153,23 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Тінторетто" до ТОВ "Алюпласт Україна" про стягнення 1 756 674,65 грн. відмовлено.

Водночас постановою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року вищезазначені судові рішення скасовано в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення 368 124,70 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 27 631,52 грн. пені, 14 459,08 грн. штрафу та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, а справу № 910/14900/19 у цих частинах направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 грудня 2020 року вказану справу було передано для розгляду судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2020 року справу № 910/14900/19 прийнято до свого провадження суддею Павленком Є.В. та призначено підготовче засідання на 14 січня 2021 року.

13 січня 2021 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив ТОВ "Тінторетто" на позовну заяву від цієї ж дати № 19, в якому останній заперечив проти задоволення вимог ТОВ "Алюпласт Україна" з огляду на те, що, на його думку, у матеріалах справи відсутні первинні документи за спірними поставками товару та докази, які підтверджують реальний рух товару за цими поставками. Разом із цим, реєстрація та відомості податкових накладних, а також відомості податкових декларацій за відсутності первинних документів не можуть бути єдиним доказом поставки товару та не можуть підтверджувати фактичний рух активів за спірними поставками. Також ТОВ "Тінторетто" зазначило, що акт звірки не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій та не може бути доказом постачання товару за спірними поставками.

У засіданні 14 січня 2021 року без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 11 лютого 2021 року.

19 січня 2021 року до суду надійшов відзив ТОВ "Алюпласт Україна" на зустрічну позовну заяву від цієї ж дати № 31, в якому останнє заперечувало проти задоволення зустрічних позовних вимог посилаючись на те, що укладеним між сторонами спірним договором не було передбачено можливості поставки товару на умовах попередньої оплати, а тому ТОВ "Тінторетто" не здійснювало авансових платежів, що свідчить про безпідставність його позову.

26 січня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь ТОВ "Алюпласт Україна" від 25 січня 2021 року № 45 на відзив, в якій останнє навело аргументи на спростування викладених ТОВ "Тінторетто" у відзиві обставин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 лютого 2021 року продовжено ТОВ "Тінторетто" строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву ТОВ "Алюпласт Україна".

У засіданні 11 лютого 2021 року без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 4 березня 2021 року та продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

19 лютого 2021 року до суду надійшли заперечення ТОВ "Тінторетто" на відповідь на відзив.

25 лютого 2021 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь ТОВ "Тінторетто" від 22 лютого 2021 року на відзив за зустрічним позовом, в якій останнє навело аргументи на спростування викладених ТОВ "Алюпласт Україна" у відзиві на зустрічний позов обставин.

У підготовчому засіданні 4 березня 2021 року протокольними ухвалами суду відмовлено в задоволенні клопотань ТОВ "Алюпласт Україна" про виклик свідків та продовження строку підготовчого провадження.

Разом із тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 березня 2021 року підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 1 квітня 2021 року. Також ухвалою суду від цієї ж дати клопотання ТОВ "Алюпласт Україна" від 9 лютого 2021 року № 20 про витребування доказів повернуто останньому без розгляду.

22 березня 2021 року до суду надійшли заперечення ТОВ "Алюпласт Україна" від 19 березня 2021 року № 167 на відповідь на відзив за зустрічним позовом.

1 квітня 2021 року судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 29 квітня 2021 року.

У судовому засіданні 29 квітня 2021 року представники ТОВ "Алюпласт Україна" підтримали свої вимоги та наполягали на їх задоволенні, а також заперечували проти задоволення позовних вимог ТОВ "Тінторетто".

Представник ТОВ "Тінторетто" заперечив проти задоволення позовних вимог ТОВ "Алюпласт Україна" та просив суд задовольнити його зустрічний позов.

Слід зазначити, що суд протокольними ухвалами поновив строки для подачі доказів, які були подані сторонами після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, а саме: доказів товарообігу та висновків експертів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 28 липня 2017 року між ТОВ "Тінторетто" та ТОВ "Алюпласт Україна" та був укладений договір поставки № 313/17, за умовами якого останнє зобов`язалося поставити та передати у власність ТОВ "Тінторетто" профільні погонажні вироби з полівінілхлориду для виробництва віконних і дверних конструкцій, а також комплектуючі частини та матеріали (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар у власність та оплатити його в порядку і на умовах, визначених договором.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Артикул, найменування, кількість товару, асортимент, ціна одиниці товару та загальна вартість партії товару, визначаються сторонами у специфікаціях, які після їх підписання є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2 цієї угоди).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата товару/партії товару покупцем здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі, або в іншій формі, не забороненій законодавством України. Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України - гривні.

Згідно з пунктом 3.2 договору оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури, наданого постачальником. У випадку надання сканкопії або факсокопії рахунку-фактури, постачальник зобов`язаний надати оригінал рахунку-фактури разом з товаром.

Оплата товару/партії товару здійснюється на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару/партії товару, зазначеної у підписаній сторонами відповідній видатковій накладній, у межах кредитного ліміту, що за домовленістю не перевищує 400 000,00 грн. (пункт 3.3 договору в редакції укладеної між сторонами додаткової угоди від 18 жовтня 2017 року № 2).

Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця (пункт 4.1 даного правочину).

Сторони у пункті 4.6 цього правочину визначили, що перед днем поставки постачальник оформлює специфікацію та виставляє рахунок-фактуру. Специфікація відображає кінцеві дані для поставки товару, які були погоджені сторонами на підставі замовлення покупця. Постачальник направляє покупцю електронною поштою або факсимільним зв`язком підписану специфікацію, для остаточного узгодження умов поставки (зокрема, асортименту та кількість товару, ціну одиниці товару та загальну вартість партії товару) з покупцем. Після отримання специфікації, покупець зобов`язаний направити (повернути) електронною поштою або факсимільним зв`язком підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою покупця зазначену специфікацію, що підтверджує погодження сторонами умов поставки відповідної партії товару та його наявність і готовність для передачі покупцю. Оригінал специфікації передається покупцю разом із відповідною партією товару. Покупець зобов`язаний підписати специфікацію та направити один екземпляр постачальнику в день підписання поштою або кур`єром.

Поставка товару відбувається на умовах FCA (пункт поставки - склад постачальника: Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 53, з-д Пластмас) згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Incoterms" у редакції 2010 року (пункт 4.7 договору).

Пунктом 4.8 даної угоди визначено, що датою поставки (перехід права власності та ризику знищення товару) є дата видаткової накладної на товар (товарно-транспортної накладної), оформленої належним чином та підписаної сторонами.

Згідно з пунктом 4.9 договору зобов`язання постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару та підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної (товарно-транспортної накладної).

Договір вступає в дію з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31 грудня 2017 року. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір не продовжувати його дію на наступний період (закінчити дію договору), він автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік (по 31 грудня кожного року) на тих же умовах (пункт 11.8 цієї угоди).

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення будь-якою стороною договору про його закінчення в порядку, передбаченому пунктом 11.8 договору, суд дійшов висновку, що договір поставки від 28 липня 2017 року № 313/17 був чинним у спірний період.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що предметом спору за первісним позовом у даній справі, зокрема, є стягнення заборгованості за поставлений товар на умовах даного правочину згідно видаткових накладних: від 31 січня 2019 року № РН-0000098 на суму 153 057,52 грн. (частково оплачена на суму 145 768,02 грн.) від 6 березня 2019 року № РН-0000264 на суму 7 257,60 грн., від 6 березня 2019 року № РН-0000267 на суму 44 517,60 грн., від 6 березня 2019 року № РН-0000268 на суму 22 742,46 грн., від 6 березня 2019 року № РН-0000269 на суму 33 808,48 грн., від 7 березня 2019 року № РН-0000276 на суму 10 280,52 грн., від 14 березня 2019 року № РН-0000306 на суму 66 413,58 грн., від 10 квітня 2019 року № РН-0000467 на суму 16 509,48 грн., від 18 квітня 2019 року № РН-0000517 на суму 1 678,56 грн., від 8 травня 2019 року № РН-0000610 на суму 847,86 грн. (вказані накладні не підписані ТОВ "Тінторетто"), а також від 15 лютого 2019 року № РН-0000162 на суму 110 211,36 грн., від 15 лютого 2019 року № РН-0000163 на суму 30 127,68 грн., від 15 лютого 2019 року № РН-0000167 грн. на суму 12 910,33 грн. (зазначені накладні підписані ТОВ "Тінторетто").

Загальна сума заборгованості ТОВ "Тінторетто", вказана у позовній заяві ТОВ "Алюпласт Україна", за цими накладними складає 364 595,00 грн.

У той же час судом встановлено, що сторони не дотримувалися порядку, визначеного вищезазначеним спірним договором.

Зокрема, у свої позовній заяві ТОВ "Алюпласт Україна" стверджувало, що спірну продукцію забирали водії відповідача за первісним позовом: ОСОБА_1 на автомобілі Газель, державний номерний знак НОМЕР_1 , або ОСОБА_2 на автомобілі Isuzu, державний номерний знак НОМЕР_2 . Ці особи на вказаних автомобілях прибували на склад позивача за первісним позовом та отримували разові перепустки, отримували спірний товар на складі ТОВ "Алюпласт Україна" та на підтвердження отримання товару підписували відповідні наряд-закази на видачу товару, які вони передавали завідуючій складу ТОВ "Алюпласт Україна" ОСОБА_3 .

Разом із товаром водіям надавався пакет документів (видаткова накладна, рахунок і специфікація) для передачі на підписання уповноваженим особам ТОВ "Тінторетто".

У той же час матеріали справи не містять жодних доказів того, що саме ці водії працювали на підприємстві відповідача за первісним позовом, та доказів того, що вказані автомобілі перевозили спірний товар для ТОВ "Тінторетто". Крім того, надані перепустки, копії яких містяться у матеріалах справи, лише свідчать про дозвіл проїзду на територію складу відповідача за первісним позовом, проте не є доказами на отримання товару саме ТОВ "Тінторетто".

Щодо електронної переписки між сторонами суд зазначає наступне.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що замовлення на поставку конкретної партії товару надсилається покупцем на адресу постачальника засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою не пізніше, ніж за 10 календарних днів для товару виробництва постачальника та 21 календарного дня для імпортованого товару до бажаної дати поставки чергової партії товару.

Однак зі змісту спірного договору вбачається, що всупереч вимогам чинного законодавства, останній не містить погодження між сторонами відповідних адрес для такого електронного листування та переліку осіб, уповноважених його вести.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року в справі № 904/2882/18.

Крім того, 14 лютого 2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках розгляду справи № 9901/43/19 зазначила, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом подання електронного документа. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачає, що документи (у тому числі докази) можуть подаватися до суду в електронній або паперовій формі. При цьому в першому випадку такі документи скріплюються електронним цифровим підписом, у другому - власноручним підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до частини 2 статті 96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом.

Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) у розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частинами 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

У зв`язку з викладеним надана позивачем за первісним позовом роздруківка електронної переписки між керівником відділу збуту ТОВ "Алюпласт Україна" Чепіжною О.М. (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3) та менеджером ТОВ "Алюпласт Україна" ОСОБА_4 (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_4) з менеджером ТОВ "Тінторетто" Ханенко М. (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2, що, за твердженням ТОВ "Алюпласт Україна", належить директору ТОВ "Тінторетто" Кіріченко Ю.В.) та менеджером ТОВ "Тінторетто" Авраменком Ю.В. (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не може бути використана як доказ у справі, оскільки в порушення вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" не містить електронного підпису цих осіб, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, а також дійсного змісту такого документу.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11 червня 2019 року в справі № 904/2882/18 та від 24 вересня 2019 року в справі № 922/1151/18.

У той же час, як зазначав директор ТОВ "Алюпласт Україна", електронні адреси, на які відповідачу направлялися супровідні документи на спірний товар та за якими узгоджувалися умови його поставок, бралися позивачем за первісним позовом з офіційних бланків ТОВ "Тінторетто". Однак вказаний директор не зазначив, з яких саме бланків відповідача, та які його електронні адреси бралися останнім для проведення вищевказаних господарських операцій.

Разом із цим судом встановлено, що замовлення товару згідно з видатковими накладними: від 15 лютого 2019 року № РН-0000162 на суму 110 211,36 грн., від 15 лютого 2019 року № РН-0000163 на суму 30 127,68 грн., від 15 лютого 2019 року № РН-0000167 грн. на суму 12 910,33 грн., які підписані повноважним представником ТОВ "Тінторетто", було також оформлене через вказану електронну переписку.

У той же час при дослідженні матеріалів та під час розгляду справи представник ТОВ "Тінторетто" не надав відповіді, як та в якому порядку погоджувався та доставлявся товар, поставку якого він не заперечує, та в чому була відмінність між цими поставками та поставками за непідписаними ним спірними видатковими накладними.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

У матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію.

Податкова декларація - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною (стаття 46 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

За приписами статті 198 Податкового кодексу України, суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів відносяться до податкового кредиту. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.1 Податкового кодексу України (на дату виникнення податкових зобов`язань) платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку (пункт 201.7). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредитну та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (пункт 201.10).

Відповідно до пункту 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (стаття 200 Податкового кодексу України).

Податкова декларація з податку на додану вартість з додатками належить до податкової звітності з податку на додану вартість (Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що затверджений наказом Мінфіну "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 28 січня 2016 року № 21). Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) є додатком 5 до декларації з податку на додану вартість.

До розділу II "Податковий кредит" (рядки 10, 11 та 13 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість (рядки 10.1 та 10.2) або без податку на додану вартість (рядок 10.3) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1 та 11.2), отриманих на митній території України від нерезидента послуг (рядок 13). При заповненні рядків 10.1 та/або 10.2 обов`язковим є подання (Д5) додатку 5, що заповнюється в розрізі контрагентів (Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що затверджений наказом Мінфіну "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 28 січня 2016 року № 21).

Отже інформація, яка міститься у податкових накладних при визначенні податкового кредиту в розмірі контрагентів заповнюється у додатку 5 до декларації з податку на додану вартість. Саме додаток 5 містить інформацію про суму придбаних товарів у розрізі контрагентів у звітному періоді.

У матеріалах справи наявні оформлені ТОВ "Алюпласт Україна" та зареєстровані у встановленому законом порядку податкові накладні: від 31 січня 2019 року № 147 (т. № 1 а.с. 239), згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 31 січня 2019 року № РН-0000098; від 15 лютого 2019 року № 49 (т. № 1 а.с. 241), згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 15 лютого 2019 року № РН-0000162; від 15 лютого 2019 року № 50 (т. № 1 а.с. 243), згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 15 лютого 2019 року № РН-0000163; від 6 березня 2019 року № 22 (т. № 2 а.с. 3), згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 6 березня 2019 року № РН-0000264; від 6 березня 2019 року № 19 (т. № 1 а.с. 247), згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 6 березня 2019 року № РН-0000267; від 6 березня 2019 року № 20 (т. № 1 а.с. 249), згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 6 березня 2019 року № РН-0000268; від 6 березня 2019 року № 21 (т. № 2 а.с. 1), згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 6 березня 2019 року № РН-0000269; від 7 березня 2019 року № 27 (т. № 2 а.с. 5), згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 7 березня 2019 року № РН-0000276; від 14 березня 2019 року № 57 (т. № 2 а.с. 7), згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 14 березня 2019 року № РН-0000306; від 10 квітня 2019 року № 55 (т. № 2 а.с. 15), згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 10 квітня 2019 року № РН-0000467; від 18 квітня 2019 року № 99 (т. № 2 а.с. 17), згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 18 квітня 2019 року № РН-0000517; від 8 травня 2019 року № 35 (т. № 2 а.с. 23), згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 8 травня 2019 року № РН-0000610. У той же час суд зазначає, що матеріали справи не містять податкової накладної за видатковою накладною від 15 лютого 2019 року від № РН-0000167 на суму 12 910,32 грн. Проте вказана накладна № РН-0000167 підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками їх підприємств. Також факт поставки товару по цій накладній не заперечувався відповідачем за первісним позовом.

ТОВ "Тінторетто" відповідно до додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, наданих суду, у розрізі контрагента - ТОВ "Алюпласт Україна, у розділі ІІ "Податковий кредит" включило обсяги придбання у 2018-2019 роках товару, у тому числі й товару, який є предметом постачання за спірними видатковими накладними, зокрема: від 31 січня 2019 року № РН-0000098 на суму 153 057,52 грн. (частково оплачена на суму 145 768,02 грн.), від 15 лютого 2019 року № РН-0000162 на суму 110 211,36 грн., від 15 лютого 2019 року № РН-0000163 на суму 30 137,68 грн., від 15 лютого 2019 року № РН-0000167 грн. на суму 12 910,33 грн., від 6 березня 2019 року № РН-0000264 на суму 7 257,60 грн., від 6 березня 2019 року № РН-0000267 на суму 44 517,60 грн., від 6 березня 2019 року № РН-0000268 на суму 22 742,46 грн., від 6 березня 2019 року № РН-0000269 на суму 33 808,48 грн., від 7 березня 2019 року № РН-0000276 на суму 10 280,52 грн., від 14 березня 2019 року 66 413,58 грн., від 10 квітня 2019 року № РН-0000467 на суму 16 509,48 грн., від 18 квітня 2019 року № РН-0000517 на суму 1 678,56 грн., від 8 травня 2019 року № РН-0000610 на суму 847,86 грн.

Віднесення вказаних сум до податкового кредиту мало місце на підставі виданих позивачем за первісним позовом податкових накладних (копії яких знаходяться в матеріалах справи). Отже, враховуючи відсутність оплати коштів відповідачем за первісним позовом, віднесення сум податків до податкового кредиту мало місце внаслідок отримання товару.

Таким чином, факт віднесення ТОВ "Тінторетто" сум податку до податкового кредиту в повному обсязі відповідно до отриманих податкових накладних від ТОВ "Алюпласт Україна", що складені за першою подією - відвантаженням товару, з січня 2019 року по травень 2019 року, підтверджує не тільки факт отримання товару, а й визнання цього факту відповідачем за первісним позовом.

Заперечуючи проти вказаних доказів, представник ТОВ "Тінторетто" вказував на те, що зміни до податкової звітності згідно з податковим законодавством можливо вносити протягом 3 років. У зв`язку з чим відповідні зміни щодо виключення спірних поставок з податкової звітності ТОВ "Тінторетто" останнє планувало внести після вирішення даного спору.

Проте вказані доводи представника ТОВ "Тінторетто" не беруться судом до уваги, оскільки згідно зі статтею 50.1 Податкового кодексу України у разі якщо показники оприлюдненої разом з аудиторським звітом річної фінансової звітності зазнали змін порівняно з показниками звіту про фінансовий стан (баланс) та звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіту про фінансові результати), що подаються разом з податковою декларацією згідно з абзацом 2 пункту 46.2 статті 46 цього Кодексу, та такі зміни вплинули на показники раніше поданої річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний податковий (звітний) період, платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають уточнюючий розрахунок до річної податкової декларації у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним.

Такі зміни у визначений законом строк ТОВ "Тінторетто" внесені не були.

Також у процесі розгляду справи сторонами було надано висновки експертів. Згідно з висновком експерта, наданим ТОВ "Алюрпласт Україна", від 29 березня 2021 року № 49/21, у останнього відсутня заборгованість перед ТОВ "Тінторетто" за спірним договором, натомість у відповідача за первісним позовом підтверджується заборгованість перед ТОВ "Алюпласт Україна" за вищевказаним правочином у розмірі 364 595,00 грн. У той же час відповідно до висновку від 31 березня 2021 року № 9677, наданим ТОВ "Тінторетто", у останнього відсутня заборгованість перед ТОВ "Алюпласт Україна". Однак, у зв`язку з тим, що вказані експертні висновки були подані сторонами до суду після закриття підготовчого провадження у даній справі, суд позбавлений можливості призначити судову експертизу в порядку статті 99 ГПК України.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом на підставі поданих сторонами доказів встановлено, що останні не дотримувались визначеного ними у договорі порядку щодо погодження спірних поставок продукції, які відбулися за видатковими накладними: від 31 січня 2019 року № РН-0000098 на суму 153 057,52 грн. (частково оплачена на суму 145 768,02 грн.), від 15 лютого 2019 року № РН-0000162 на суму 110 211,36 грн., від 15 лютого 2019 року № РН-0000163 на суму 30 137,68 грн., від 15 лютого 2019 року № РН-0000167 грн. на суму 12 910,33 грн., від 6 березня 2019 року № РН-0000264 на суму 7 257,60 грн., від 6 березня 2019 року № РН-0000267 на суму 44 517,60 грн., від 6 березня 2019 року № РН-0000268 на суму 22 742,46 грн., від 6 березня 2019 року № РН-0000269 на суму 33 808,48 грн., від 7 березня 2019 року № РН-0000276 на суму 10 280,52 грн., від 14 березня 2019 року 66 413,58 грн., від 10 квітня 2019 року № РН-0000467 на суму 16 509,48 грн., від 18 квітня 2019 року № РН-0000517 на суму 1 678,56 грн., від 8 травня 2019 року № РН-0000610 на суму 847,86 грн., а також не оформили у встановленому законом порядку товаророзпорядчі документи на цю продукцію (крім товару, який був поставлений за видатковими накладними: від 15 лютого 2019 року № РН-0000162 на суму 110 211,36 грн., від 15 лютого 2019 року № РН-0000163 на суму 30 137,68 грн., від 15 лютого 2019 року № РН-0000167 грн. на суму 12 910,33 грн.).

Проте, враховуючи дані податкової звітності, в яку не було внесено зміни ТОВ "Тінторетто" у встановленому законом порядку та строк, а також враховуючи той факт, що ТОВ "Тінторетто" не було доведено в чому полягала відмінність механізму погодження поставок, які ТОВ "Тінторетто" визнає та які не визнає, суд з урахуванням приписів ГПК України дійшов висновку про доведеність факту поставки спірної продукції за видатковими накладними на загальну суму 492 363,02 грн. Водночас, як вказує позивач, видаткова накладна від 31 січня 2019 року № РН-0000098 на суму 153 057,52 грн. була частково оплачена на суму 145 768,02 грн. Відтак, з урахуванням часткової оплати заборгованості, до стягнення з ТОВ "Тінторетто" на користь ТОВ "Алюпласт Україна" підлягає 364 595,00 грн. основного боргу.

Оскільки ТОВ "Тінторетто" не було подано доказів оплати цієї заборгованості і такі докази відсутні в матеріалах справи, позов ТОВ "Алюпласт Україна" у частині стягнення цієї суми підлягає задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за спірним договором ТОВ "Алюпласт Україна" просило суд стягнути з ТОВ "Тінторетто" 27 631,52 грн. пені, нарахованої на суми боргу по кожній видатковій накладній окремо відповідно до наданого розрахунку (т. № 1 а.с. 18-19) за період з 3 лютого 2019 року по 23 жовтня 2019 року, а також 14 459,08 грн. штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.3 даного правочину сторони передбачили, що у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує останньому пеню, що нараховується на несплачену суму за весь період прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення. За прострочення оплати понад 30 календарних днів з покупця додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості неоплаченого товару.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас пунктом 8.3 цієї угоди сторони домовились, що нарахування пені за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором здійснюється за весь період прострочення платежу.

Судом встановлено, що заявлений ТОВ Алюпласт Україна" до стягнення розміри пені та штрафу є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, а відтак дані вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, ТОВ "Алюпласт" також просило суд стягнути з ТОВ "Тінторетто" інфляційні втрати у розмірі 3 529,70 грн., нараховані на суми боргу по кожній видатковій накладній окремо відповідно до наданого розрахунку (т. № 1 а.с. 18) за період з 3 лютого 2019 року по 23 жовтня 2019 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заявлений ТОВ Алюпласт Україна" до стягнення розмір інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а відтак дана вимога також підлягає задоволенню.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги за зустрічним позовом, ТОВ "Тінторетто" посилалося на те, що воно перерахувало на рахунок ТОВ "Алюпласт Україна" 1 756 674,65 грн. попередньої оплати за товар, зазначений у непідписаних видаткових накладних: від 3 травня 2018 року № РН-0000600, від 27 серпня 2018 року № РН-0001428, від 30 серпня 2018 року № РН-0001453, від 31 серпня 2018 року № РН-0001479, від 7 вересня 2018 року № РН-0001519, від 7 вересня 2018 року № РН-0001520, від 13 вересня 2018 року № РН-0001537, від 13 вересня 2018 року № РН-0001538, від 17 вересня 2018 року № РН-0001574, від 20 вересня 2018 року № РН-0001612, від 20 вересня 2018 року № РН-0001613, від 20 вересня 2018 року № РН-0001614, від 24 вересня 2018 року № РН-0001639, від 19 жовтня 2018 року № РН-0001865, від 19 жовтня 2018 року № РН-0001870, від 19 жовтня 2018 року № РН-0001871, від 19 жовтня 2018 року № РН-0001872, від 24 жовтня 2018 року № РН-0001928, від 24 жовтня 2018 року № РН-0001929, від 24 жовтня 2018 року № РН-0001930, від 26 жовтня 2018 року № РН-0001948, від 29 жовтня 2018 року № РН-0001964, від 30 жовтня 2018 року № РН-0001971, від 30 жовтня 2018 року № РН-0001976, від 30 жовтня 2018 року № РН-0001986, від 30 жовтня 2018 року № РН-0001987, від 31 жовтня 2018 року № РН-0002018, від 31 жовтня 2018 року № РН-0002025, від 31 жовтня 2018 року № РН-0002026, від 8 листопада 2018 року № РН-0002096, від 12 листопада 2018 року № РН-0002102, від 12 листопада 2018 року № РН-0002104, від 21 листопада 2018 року № РН-0002183, від 29 листопада 2018 року № РН-0002251, від 13 грудня 2018 року № РН-0002326, від 13 грудня 2018 року № РН-0002327, від 17 січня 2019 року № РН-000003119, від 22 січня 2019 року № РН-0000041, від 24 січня 2019 року № РН-0000062, від 21 березня 2019 року № РН-0000349, від 22 березня 2019 року № РН-0000371, від 7 травня 2019 року № РН-0000599, від 16 травня 2019 року № РН-0000652. Однак товар зазначений у цих накладних, за твердженням ТОВ "Тінторетто", не був йому поставлений.

Судом встановлено, що вказані видаткові накладні не були підписані ТОВ "Тінторетто" у визначеному законом порядку.

У той же час пунктом 3.3 договору (у редакції укладеної між сторонами додаткової угоди від 18 жовтня 2017 року № 2) сторони погодили, що оплата товару/партії товару здійснюється на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару/партії товару, зазначеної у підписаній сторонами відповідній видатковій накладній, у межах кредитного ліміту, що за домовленістю не перевищує 400 000,00 грн.

Отже, вказаним договором поставки не було передбачено попередню оплату за товар, що свідчить про необґрунтованість тверджень ТОВ "Тінторетто".

Крім того, зі змісту платіжних документів, на підставі яких було перераховано спірні кошти ТОВ "Алюпласт Україна", у призначенні платежу також не було вказано, що вони сплачувалися як попередня оплата.

Судом встановлено, що між ТОВ "Тінторетто" та ТОВ "Алюрпласт Україна" було підписано акт звірки взаємних розрахунків за 2018 рік. Даний акт був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток.

Зі змісту даного акта вбачається, що сторони у цьому документі підтвердили факт поставки товару за спірними видатковими накладними у 2018 році.

Крім того, при дослідженні податкової звітності сторін за 2018-2019 роки судом встановлено, що в ній також відображені поставки за вказаними видатковими накладними. Однак до своєї податкової звітності ТОВ "Тінторетто" за вищевказаний період також не вносило жодних змін у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Тінторетто" слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Інші доводи, на які посилалося сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволенні позовних вимогу ТОВ "Алюпласт Україна" та відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Тінторетто".

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати (у тому числі витрати, понесені при первісному розгляді даної справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції) покладаються пропорційно на ТОВ "Тінторетто" у зв`язку із задоволенням позову ТОВ "Алюпласт Україна" в частині заявлених них до стягнення сум та відмовою в задоволенні зустрічних вимог ТОВ "Тінторетто".

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" (01033, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 44-Б; ідентифікаційний код 41358775) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" (07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 53; ідентифікаційний код 33296856) 364 595 (триста шістдесят чотири тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 00 коп. основного боргу, 3 529 (три тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 27 631 (двадцять сім тисяч шістсот тридцять одну) грн. 52 грн. пені, 14 459 (чотирнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн. 08 коп. штрафу, а також 6 153 (шість тисяч сто п`ятдесят три) грн. 23 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" до товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" про стягнення 1 756 674,65 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 травня 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко