Рішення № 96860682, 13.05.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/696/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень – рішень,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом доДержавної податкової служби України (далі-відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 21.02.2019р. №0114961304, №0114971304, №0114981304.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.02.2019р. №0114961304, №0114971304, №0114981304, відповідно до яких позивачу збільшені грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі, а також нараховані штрафні санкції. Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що по-перше, грошові зобов`язання, визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями не є узгодженими в силу того, що він їх не отримував; по-друге, в акті перевірки неможливо встановити розмір бази оподаткування, а по-третє, відповідачем не застосовано курсової різниці кредитної заборгованості та анульованої суми такої заборгованості. Крім того, позивач вказує, що кредити в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла не включаються до загального місячного оподатковуваного доходу та не підлягає оподаткуванню.

З огляду на викладене позивач просить скасувати оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Ухвалою від 03.03.2021р. вказаний позов залишений без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків. Ухвала виконана, недоліки позову усунуті.

Ухвалою від 12.03.2021р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасника справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 29.03.2021р. залишено без задоволення клопотання позивача про розгляд справи №540/696/21 за правилами загального позовного провадження.

Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що контролюючий орган не визнає позов. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області. Автономній Республіці Крим та м. Севастополі направлено запит від 13.04.2018 №4824/9/21-22-13-02 до ПАТ "Укрссиббанк" щодо підтвердження інформації щодо нарахованого та виплаченого доходу за ознакою "126" у вигляді анулювання кредитної заборгованості (основної суми боргу) ОСОБА_1 .

Згідно відповіді від 27.07.2018 ПАТ "Укрсиббанк" (код за ЄДРПОУ 09807750) підтверджено, інформацію про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 1 663 572.77 грн., та зазначена сума в повному відображена в Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) фізичним особам і сум утриманого податку (форма 1ДФ) за ознакою доходу "126". Доходи нараховані у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням з врученням боржнику відповідного повідомлення про анулювання (прощення) боргу згідно вимог підпункту 164.2.17 "д" пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та включенням суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1ДФ.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою платника податків ОСОБА_1 встановлено порушення податкового законодавства, про що складено акт. На підставі вказаного акту прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідач вказує на те, що податкові повідомлення рішення від 21.02.2019 №0014961304, №00149671304. №0014981304 направлені поштою на адресу позивача та згідно копії повідомлення про вручення, повернулись відповідачу 25.03.2019 за закінченням терміну зберігання.

Стосовно застосування курсової різниці, відповідач вказує, що позивачем не надано до суду доказів зміни валюти зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту №1139758000 від 30.09.2008 року.

Відповідач вважає, що сума анульованого платнику податків ОСОБА_1 основної суми боргу (кредиту) вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, з огляду на що просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 12.04.2021р. судом витребувані додаткові докази.

Ухвалою від 23.04.2021р. замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на правонаступника Державну податкову службу України.

Ухвалою від 13.05.2021р. повернуто без розгляду клопотання Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про заміну відповідача.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 30.09.2008р. між АКІБ "УкрСиббанк" (далі-Банк) та гр. ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за правилами №11397580000, відповідно до якого сума кредиту складає 110000,00 доларів США. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 534710,00 грн. за курсом Національного банку України на день укладання договору.

Між цими ж сторонами укладений іпотечний договір від 30.09.2008р.

Відповідно до повідомлення АКІБ "УкрСиббанк" від 30.05.2017р. №31-4-3-02/22 Банк повідомив позивача, як платника податку на доходи фізичних осіб, про те, що Банком прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11397580000 від 30.09.2008р., а саме суми основного боргу (кредиту) 63043,28 доларів США, що складає 1 663 572,77 грн. по курсу НБУ станом на 30.05.2017р.

Також АКІБ "УкрСиббанк" повідомив позивача про анулювання заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11397580000 від 30.09.2008р. суми процентів 12442,59 доларів США, що складає 328 332,44 грн. по курсу НБУ станом на 30.05.2017р. та суми штрафних санкцій (пені), які підлягають стягненню на підставі судового рішення - 69908,87 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що на адресу позивача надіслано запит від 27.08.2018 №1490/ФОП/21-22-13-02 про надання документальних підтверджень та пояснень про необхідність для надання пояснень щодо вірного визначення суми загального річного доходу та з метою декларування отриманих доходів за 2017 рік.

У період з 16.01.2019р. по 18.01.2019р. податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питання отримання додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт від 25.01.2019 року №35/21-22-13-04/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовані наступні порушення:

- пп. "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, платником податку у 2017 році не включена до загального річного оподатковуваного доходу сума доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 1663572,77 грн., що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 299443,10 грн.;

- п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України, що призвело до не нарахування та несплати військового збору за 2017 рік у сумі 24953,59 грн.;

- пункту 49.1, пункту 49.2, підпункту 49.18.4, пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, а саме неподання до Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік.

Вказаний акт перевірки направлений на адресу позивача та отриманий його матір`ю 04.02.2019р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення №7520100644249, наявного в матеріалах справи.

На підставі акту перевірки від 25.01.2019р. №35/21-22-13-04/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДФС у Херсонській області. Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.02.2019р.:

- №0014961304, яким збільшено суму грошового зобов`язання ОСОБА_1 за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 374303,88 грн, у тому числі за основним платежем на суму 299443,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 74860,78 грн.;

- №0014981304, яким збільшено суму грошового зобов`язання ОСОБА_2 за платежем "Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 31191,99 грн. у тому числі за основним платежем 24953,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6238,40 грн.;

- №0014971304, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170 грн за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування".

Податкові повідомлення-рішення направлені на адресу позивача, однак не отримані ним з причин, незалежних від контролюючого органу та повернуті останньому з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

12.10.2020р. ГУ ДПС в Херсонській області звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 416 855,33 грн.; по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 34 723,78 грн.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02.02.2021р. у справі №540/3019/20 позов задоволено повністю.

Станом на день ухвалення даного рішення, рішення суду у справі №540/3019/20 оскаржено в апеляційному порядку та законної сили не набрало.

Не погоджуючись з правомірністю податкових повідомлень - рішень від 21.02.2019р. №0114961304, №0114971304, №0114981304, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобов`язання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов`язання. Для розстрочення такої суми податкового зобов`язання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов`язання.

Платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (Пункт 179.1 статті 179 ПК України).

Пунктом 179.7 статті 179 ПК України встановлено, що фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Відповідно до пункту 8 підрозділ 1 розділу XX ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Пункт 16-1 підрозділ 10 розділу ХХ ПК України встановлює, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пп.162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.

Отже, основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Кредитор має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.02.2021р. у справі №826/158/18.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Основна сума боргу платника податку анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.

Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов`язань".

Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України "Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню", згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.10.2020р. у справі №640/4857/19, при вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб слід з`ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу. Якщо така різниця є меншою за розмір анульованого (прощеного) боргу, підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків відсутні.

Досліджуючи матеріали справи, суд зауважує, що ухвалою суду від 12.04.2021р. позивача зобов`язано надати договір про зміну валюти кредитування, однак доказів зміни валюти з іноземної (долари США) на національну до суду не надані.

Суд звертає увагу, що відповідно до договору споживчого кредиту за правилами №11397580000 від 30.09.2008р. валютою кредиту є долари США. Крім того, з повідомлення про анулювання боргу вбачається, що банком анульовано суму основного боргу та процентів саме у доларах США та зазначено еквівалент суми у національній валюті за курсом НБУ саме на день такого повідомлення.

З огляду на викладене суд доходить до висновку про відсутність будь-яких додаткових договорів (угод) про зміну валюти з іноземної на національну, укладених між Банком та позивачем відповідно до договору споживчого кредиту за правилами №11397580000 від 30.09.2008р.

Таким чином, враховуючи, що між позивачем та Банком не було укладено договорів щодо зміни валюти з іноземної на національну, то відсутні підстави застосування преференцій, встановлених пунктом 8 підрозділу І розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.

Отже, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для вирахування курсової різниці, на яку посилається позивач.

Щодо доводів позивача про те, що в акті перевірки неможливо встановити розмір бази оподаткування, суд зазначає наступне.

Так, зі змісту акту перевірки вбачається, що контролюючим органом отримано інформацію про анулювання ПАТ "УкрСиббанк" частини кредитної заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 1 663 572,77 грн. Саме ця сума визначена податковим органом, як додаткове благо з якого позивач мав нарахувати та сплатити податки та обов`язкові платежі.

Також з наданих Банком доказів, вбачається, що сума нарахованого доходу у розмірі 1663572,77 грн. складається лише з суми основного боргу. При цьому, суми процентів та штрафних санкцій за рішенням суду не включені до суми боргу в 1 663 572,77 грн.

З розрахунків до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень також вбачається, що розмір податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, військового збору та штрафних (фінансових) санкцій нараховані відповідачем саме з доходу позивача у розмірі 1 663 572,77 грн.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що податковим органом не включено до оподатковуваного доходу сум процентів та штрафів за кредитом.

Щодо доводів позивача про те, що податкові зобов`язання не є узгодженими у зв`язку з тим, що він їх не отримував, суд зазначає наступне.

Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені контролюючим органом на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте повернулися на адресу відправника у зв`язку з закінченням терміну зберігання та відміткою "за закінченням строку зберігання".

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового Кодексу України (в редакції чинній станом на дату направлення податкових повідомлень-рішень) передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 21.02.2019 року №0014961304, №0014971304 та №0014981304 вважаються такими, що вручені платнику податків 25.03.2019 року (відмітка про невручення датована 25.03.2019 року), що підтверджуються копією поштового конверту, наявного в матеріалах справи.

Відповідно до положень ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, позивач, ознайомившись з податковими повідомленнями-рішенням в межах справи №540/3019/20 про стягнення з нього податкового боргу, скористався своїм правом на їх оскарження.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що не отримання ним податкових повідомлень-рішень та не узгодження податкового зобов`язання не є підставою для визнання таких податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Щодо доводів позивача про те, що кредити в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла не включаються до загального місячного оподатковуваного доходу та не підлягає оподаткуванню, суд зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII (який набрав чинності 01.01.2016), пункт 165.1 статті 165 Податкового кодексу України було доповнено підпунктом 165.1.59, у відповідності з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Разом з тим, суд зауважує, що ні позивачем, ні ПАТ "УкрСиббанк" не надано до суду доказів прощення (анулювання) кредитором боргу саме у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла.

Також суд звертає увагу, що анулювання частини кредитного боргу відбулось у 2017р., перевірка позивача проведена у 2019р., оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у 2019р., а Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" прийнятий 13.04.2021р.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку про те, що Банком анульовано частину боргу позивача не у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла.

Крім того, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що у власності позивача перебувають житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 (спільна часткова) та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з чим доводи позивача про придбання єдиного житла є недоречними.

Отже, суд відхиляє доводи позивача про те, що не підлягає оподаткуванню дохід, отриманий в результаті прощення боргу відповідно до закону щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла, з огляду на відсутність доказів анулювання кредитного боргу саме на підставі такого закону та не підтвердження тверджень щодо єдиного житла.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, надано до суду достатньо належних доказів на підтвердження правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень – рішень від 21.02.2019р. №0114961304, №0114971304, №0114981304 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 111030200