Рішення № 96859804, 12.05.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2021 року м. Рівне №460/9050/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жуковської Л.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВійськової частини 3055 Національної гвардії України, Військової частини 3002 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов`язання вчинити певні дії, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини 3055 Національної гвардії України (далі - відповідач-1) та Військової частина 3002 Національної гвардії України (далі - відповідач-2), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не нарахування та не виплати позивачу єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із такої бази нарахування як - компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2018 років, що виплачена йому на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20 в сумі 10870,53 грн;

зобов`язати відповідача-1 нарахувати позивачу єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із такої бази нарахування як - компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2018 років, що виплачена ОСОБА_1 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20 в сумі 10870,53 грн та сплатити цю суму єдиного внеску на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку;

зобов`язати відповідача-2 видати позивачу довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, встановленою Додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. №45, додатково включивши (у грудні місяці 2018 року) до вже зазначених складових грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, виплачену ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2018 років на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20 в сумі 10870,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він до 29.12.2018 проходив військову службу за контрактом у Національній гвардії України та в період з 28.03.2017 по 25.05.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20 його позов до Військової частини 3002 Національної гвардії України, Військової частини 3055 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задоволено частково. Зобов`язано Військову частину 3055 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2018 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29.12.2018.

Позивач вказує, що хоча відповідачем-1 на виконання вказаного рішення суду йому нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, проте при визначенні суми грошової компенсації утримано лише податок з доходів фізичних осіб та військовий збір на загальних підставах відповідно до Податкового кодексу України. При цьому, єдиний соціальний внесок із вказаної суми грошової компенсації не утримано та не сплачено на підставі розділу І постанови Кабінету Міністрів України №1170 від 22.12.2010 "Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

На думку позивача, оскільки після його звільнення з військової служби судом було встановлено протиправну бездіяльність відповідача-1 щодо невиплати компенсації за невикористану відпустку під час звільнення, у Військової частини 3055 Національної гвардії України при виконанні рішення суду виник обов`язок сплатити єдиний соціальний внесок за нього як застраховану особу незалежно від того, чи перебував він на дійсній військовій службі чи був звільнений з неї.

Відтак, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо несплати ним єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із такої бази нарахування як - компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період 2017-2018 років, що виплачена на йому на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20.

Також позивач стверджує, що з метою подальшого перерахунку пенсії відповідач-2 зобов`язаний був видати йому довідку про розмір грошового забезпечення додатково включивши (у грудні місяці 2018 року) до вже зазначених складових грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, виплачену на йому компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2018 років на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20 в сумі 10870,53 грн.

Ухвалою від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Окрім цього, відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

25.01.2021 відповідач-1 позов не визнав, подавши відзив на позовну заяву, в якому вказав, що дохід у вигляді компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій не входить до складу грошового забезпечення, отже і не є базою нарахування єдиного внеску. Окрім цього, на думку відповідача-1, після звільнення військовослужбовця військова частина не має обов`язку страхувальника, а відповідно і платника страхових внесків. У зв`язку з цим, відповідач-1 просив відмовити в задоволенні позову повністю (а.с.39-44).

19.01.2021 відповідач-2 позовних вимог також не визнав, на обґрунтування чого подав відзив на позовну заяву, зазначивши, що у разі нарахування та виплати військовою частиною суми грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, єдиний соціальний внесок не нараховується, а відповідно військова частина не має обов`язку страхувальника щодо звільненого військовослужбовця. Виплату компенсації на виконання рішення суду було здійснено після звільнення позивача з військової служби, у зв`язку з цим, як вважає відповідач-2, підстави для видачі позивачу нової довідки для перерахунку пенсії відсутні, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю (а.с.30-38).

23.02.2021 позивачем подано до суду заяву про відмову від позову в частині позовних вимог, заявлених до Військової частини 3002 Національної гвардії України про зобов`язання видати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, встановленою Додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. №45, додатково включивши (у грудні місяці 2018 року) до вже зазначених складових грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, виплачену компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2018 років на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20 в сумі 10870,53 грн. Просив прийняти таку відмову і закрити провадження у справі в цій частини.

Ухвалою від 12.05.2021 прийнято відмову позивача від позову у зазначеній частині позовних вимог та закрито провадження у справі в цій частині.

Враховуючи викладене, розгляду судом підлягають лише позовні вимоги, заявлені до відповідача-1 про:

визнання протиправною бездіяльності Військової частини 3055 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати на користь позивача єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із такої бази нарахування як - компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2018 років, що виплачена на його користь на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20 в сумі 10870,53 грн;

зобов`язання Військової частини 3055 Національної гвардії України нарахувати позивачу єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із такої бази нарахування як - компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2018 років, що виплачена йому користь на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20 в сумі 10870,53 грн та сплатити цю суму єдиного внеску на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення інваліда війни 2 групи.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20 було встановлено, що наказом командира Військової частини 3055 (по стройовій частині) від 29.12.2018 №105 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира взводу матеріального забезпечення, звільненого відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з військової служби наказом командувача Національної гвардії України від 27.12.2018 №206о/с в запас ЗС України за станом здоров`я, та направлено для постановки на облік до Рівненського ОМВК Рівненської області.

При ухваленні вказаного рішення, судом визнано протиправною бездіяльність Військової частини 3055 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період 2017- 2018 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29 грудня 2018 року.

Зобов`язано Військову частину 3055 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2018 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29 грудня 2018 року.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20 набрало законної сили 06.08.2020.

Відповідач-1 листом від 15.06.2020 №50/55/33-394 повідомив ОСОБА_1 , що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20 йому нараховано компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2018 років та виплачено в сумі 10870,53 грн. При визначенні суми грошової компенсації утримано податок з доходів фізичних осіб та військовий збір на загальних підставах відповідно до Податкового кодексу України. Також зазначено, що єдиний соціальний внесок із вказаної суми грошової компенсації не нараховується на підставі розділу І постанови Кабінету Міністрів України №1170 від 22.12.2010 "Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (а.с.16).

17.07.2020 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про здійснення на його користь сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із такої бази нарахування як - компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період 2017-2018 років, що виплачена на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20 (а.с.18).

Проте, відповідач-1 листом від 11.08.2020 №50/55/33-437 повідомив про відсутність підстав для сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із такої бази нарахування як - компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, позаяк виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки була проведена після звільнення ОСОБА_1 з військової служби. Окрім цього, з 29.12.2018 він не являється діючим військовослужбовцем Національної гвардії України, а тому, військова частина не виступає його страхувальником (а.с.19).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо несплати ним єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із такої бази нарахування як - компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період 2017-2018 років на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом для захистом його прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до п.1 ст.1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Згідно з п.8 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Аналогічні положення відображені у п.3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260), відповідно до змісту якого, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону України "Про відпустки" та п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі №Пз/9901/4/19 (№620/4218/18).

У рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20, ухваленому за позовом ОСОБА_1 , суд також дійшов висновку, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону №504/96-ВР та п.12 ч.1 ст.12 Закону №3551-ХІІ.

Суд встановив, що захищаючи порушені права, свободи та інтереси ОСОБА_1 Рівненський окружний адміністративний суд при ухваленні рішення від 31.03.2020 у справі №460/388/20 визнав протиправною бездіяльність Військової частини 3055 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати йому грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період 2017-2018 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29.12.2018.

Вказані обставини, встановлені Рівненським окружним адміністративним судом при ухваленні рішення від 31.03.2020 у справі №460/388/20, дають суду підстави для висновку у даній справі, що у Військової частини 3055 Національної гвардії України виник обов`язок нарахувати та сплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій виник перед звільненням його у відставку, тобто як дійсному військовослужбовцю до 29.12.2018.

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2020 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VІ) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

За змістом абз.7 п. 1 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є: військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з абз.2 п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Частинами 4, 5 статті 7 Закону №2464-VI, визначено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

З огляду на ч. 4 ст. 9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі) (ч.8 ст. 9 Закону №2464-VI).

Відтак, відповідно до зазначених положень чинного законодавства така складова грошового забезпечення як компенсація військовослужбовцям, які проходили службу за контрактом, є базою оподаткування єдиним соціальним внеском.

Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713 розроблена відповідно до Законів України "Про державну статистику" та "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків.

Згідно з пп. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством, входять до фонду оплати праці у складі фонду додаткової заробітної плати.

Таким чином, зазначені виплати є об`єктом для нарахування та утримання єдиного внеску.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про загальнообов1язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

У разі стягнення судом заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та компенсація за невикористану відпустку, роботодавець зобов`язаний включити стягнену суму до фонду оплати праці, попередньо нарахувавши та відобразивши її в бухгалтерському обліку підприємства, а також у встановленому законом розмірі сплатити єдиний соціальний внесок на відповідний казначейський рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI).

У пункті 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI зазначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як встановлено судом, обов`язок виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку виник у відповідача-1 перед виключенням ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та його звільнення, Військова частина 3002 Національної гвардії України була зобов`язана одночасно із виплатою такої грошової компенсації також утримати і сплатити єдиний соціальний внесок, зокрема, й на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тобто як дійсному військовослужбовцю.

Суд вважає, що в разі невиконання вказаного обов`язку відповідачем-1, позивач відповідно до приписів ст. 16 Закону №1058-IV має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Всупереч викладеному, відповідач-1 після нарахування на виконання рішення суду грошової компенсації, не обрахував і не сплатив з такої виплати єдиний соціальний внесок до бюджету. Відтак, саме з вини відповідача-1 індивідуальні відомості про позивача, як застраховану особу не відображають повної суми єдиного соціального внеску, що повинна була бути сплачена ним із компенсаційної виплати.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 по справі №211/2214/16-ц, які суд відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховує при розгляді даної справи.

Відтак, суд оцінює критично та відхиляє доводи відповідача-1 щодо відсутності у нього обов`язку для сплати єдиного соціального внеску у зв`язку із виплатою грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

' . ? , .

( - ) "- " (? 42447/10).

. 6 , ?, ? ?, ? ? , , "".

, , , , . ' , , ?' ?, ? ?: , , , ? ? .

, , ? ?, ? .

, 1 6 ' , ? , . ' . , ? , ?, , , , ? ? , ?, ? ? . чому питання про те, чи виконав суд обов`язок умотивувати своє рішення, як того вимагає стаття 6 Конвенції, можливо вирішити лише з обставин відповідної справи.

Таким чином, суд вважає відсутньою необхідність оцінювати кожний окремий із доводів відповідача-1 щодо його правомірності у спірних правовідносинах, позаяк його бездіяльність підтверджується в сукупності встановленими обставинами справи, що підтверджені положеннями чинного законодавства.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Відповідач-1, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача-1 щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із такої бази нарахування як - компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період 2017-2018 років, що виплачена йому на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20 в сумі 10870,53 грн.

Для відновлення порушених прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 суд вважає за необхідне зобов`язати Військову частину 3055 Національної гвардії України нарахувати та виплатити єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із такої бази нарахування як - компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій за період 2017-2018 років, що виплачена йому на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20.

Підстави для розподілу судового збору відповідно до ст. 139 КАС України відсутні, оскільки відповідно до п. 13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3055 Національної гвардії України (вул. Степана Бандери, буд. 14-А, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 23316473) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3055 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із такої бази нарахування як - компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій за період 2017-2018 років, що виплачена йому на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20.

Зобов`язати Військову частину 3055 Національної гвардії України нарахувати та виплатити єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із такої бази нарахування як - компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій за період 2017-2018 років, що виплачена ОСОБА_1 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №460/388/20.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 12 травня 2021 року

Суддя Л.А. Жуковська